Рішення № 88746336, 04.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2020Справа № 910/8151/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радосбудтех»

до 1. Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос»

про визнання недійсним договору,

Представники учасників справи:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача-1: не з`явився;

Від відповідача-2: не з`явився;

Від третьої особи: Олійник А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радосбудтех» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(далі - відповідач 1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2) про визнання недійсним Договору № 92-01-07 від 12.09.2007.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що предметом Договору є отримання грошового траншу відновлювальної кредитної лінії для позивача на протязі строку дії Договору за заявками, які позивач не надавав, а кошти, які перераховані банком третій особі по Договору не можуть бути враховані як виконання Договору, а тому просить суд визнати недійсним вищевказаний Договір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків.

22.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8151/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.08.2019 року.

27.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі.

Представник відповідача - 2 у підготовче засідання 28.08.2019 року не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103050805364.

Представник відповідача - 1 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи.

Представник позивача підтримав усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Судом у підготовчому засіданні 28.08.2019 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 02.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

02.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - 1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі.

Представники відповідачів 1, 2 у підготовче засідання 02.10.2019 не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103050363140 та розпискою про відкладення підготовчого засідання від 28.08.2019.

Представник позивача у підготовчому засіданні 02.10.2019 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Судом у підготовчому засіданні 02.10.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 21.10.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

21.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача -2 надійшли пояснення по справі, в яких останній зазначив, що право вимоги за Кредитним договором № 92-01-07 від 12.09.2007, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радосбудтех" та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" увійшло до складу пулу, успішний аукціон з продажу якого відбувся 14.08.2019 та вказує на те, що 02.10.2019 між Публічним акціонерним товариством " Банк "Фінанси та Кредит" та переможцем торгів було підписано Договір відступлення прав вимоги.

Представник позивача у підготовчому засіданні 21.10.2019 подав клопотання про витребування доказів в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України, а саме Договору № 92-01-07 від 12.09.2007.

Представники відповідачів 1, 2 у підготовче засідання 21.10.2019 не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103052068022 та № 0103052068030.

Судом відкладено розгляд клопотання про витребування доказів до встановлення фактичних обставин справи.

Судом у підготовчому засіданні 21.10.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 06.11.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

22.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України, а саме Договору № 92-01-07 від 12.09.2007, яке аналогічне клопотанню, яке подане в судовому засіданні 21.10.2019.

Представник позивача у підготовчому засіданні 06.11.2019 підтримав клопотання про витребування доказів.

Представники відповідачів 1, 2 у підготовче засідання 06.11.2019 не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103052069568 та № 0103052069576.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 задоволено клопотання позивача про витребування доказів від 22.10.2019 та відкладено підготовче засідання справі № 910/8151/19 на 25.11.2019.

22.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення.

22.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

22.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-1 надійшли пояснення.

22.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-1 надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос".

25.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

25.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" надійшла заява про заміну сторони відповідача правонаступником.

Представник позивача у підготовчому засіданні 25.11.2019 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для підготовки відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання по справі № 910/8151/19 на 16.12.2019.

Представники відповідачів 1, 2 у підготовче засідання 16.12.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у підготовчому засіданні 16.12.2019 подав клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи.

Судом відкладено розгляд заяви про заміну сторони відповідача правонаступником та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про відкладення підготовчого засідання по справі № 910/8151/19 та відкладено підготовче засідання на 13.01.2020.

Представники позивача та відповідача-2 у підготовче засідання 13.01.2020 не з`явились.

13.01.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

13.01.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд клопотання без участі представника.

13.01.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника ТОВ "ФК " ГЕЛІОС" надійшла заява про вступ у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.20, яку занесено до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» про заміну сторони правонаступником; задоволено заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос»; задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме Договору № 92-01-07 від 12.09.2007 укладеного між ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" та ТОВ "Радосбудтех" з додатками та додатковими угодами та супутні або похідні договори, у тому числі договір іпотеки, які були вчинені на підставі Договору № 92-01-07 від 12.09.2007; відкладено підготовче засідання по справі № 910/8151/19 на 27.01.2020.

27.01.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

27.01.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник позивача, відповідача 2 у підготовче судове засідання 27.01.2020 не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103052989705 та № 0103052989691.

У підготовчому засіданні 27.01.2020 року судом оглянуто оригінал Договору про відновлювальну кредитну лінію № 92-01-07 від 12.09.2007 та додаткових угод до нього від 05.06.2008 та 10.11.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі № 910/8151/19 на 10.02.2020.

07.02.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

10.02.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких третя особа просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 у підготовче засідання 10.02.2020 не з`явились, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103053370431, № 0103053370423.

Представник третьої особи у підготовчому засіданні 10.02.20 подав клопотання про залишення позову без розгляду.

Судом у підготовчому засіданні 10.02.20 розглянуто клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та клопотання представника третьої особи про залишення позову без розгляду та вирішено залишити їх без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.02.2020 року.

26.02.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача, відповідачів 1, 2 у судове засідання 26.02.2020 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103053373279, № 0103053373287 та № 0103053373252.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву у зазначеній справі до 04.03.2020 року.

04.03.2020 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача, відповідачів 1, 2 у судове засідання 04.03.2020 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник третьої особи у судовому засіданні 04.03.2020 заперечив проти відкладення розгляду справи та заперечив проти заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідачів 1, 2 про причини неявки їх представників в судове засідання 04.03.2020, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідачів 1, 2.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 04.03.2020 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк «Фінанси та Кредит", правонаступником якого з всіма правами та обов`язками є Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радосбудтех» (далі - позичальник) був укладений Договір про відновлювальну кредитну лінію № 92-01-07 (зі змінами від 05.06.2008 року та від 10.11.2008 року), згідно якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 600 000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти до 11.09.2009 року та сплатити за користування кредитними коштами проценти згідно п. 3.1 договору та додаткових договорів.

Як передбачено п. 2.1. Договору видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії відбувається траншами в термін з 12.09.2007 по 09.09.2009 року по письмовим заявках позичальника зі згоди банку шляхом перерахування їх з рахунку та поточний рахунок позичальника, якщо інше не вказано в письмовій заявці.

Відповідно до п. 2.4. Договору позичальник зобов`язується повернути кредитні кошти банку до 11.09.2009 року шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.

Пунктом 3.1. Договору (зі змінами від 10.11.2008) передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту по процентним ставках:

а) 25 % (двадцять п`ять процентів) річних (в розмірі, вказаному в пункті 1.1. Договору) за період з дня видачі до терміну повернення кредиту, вказаного в п.2.4. Договору;

б) у випадку порушення позичальником термінів погашення відповідно до графіка (Додаток № 1 до Договору) - 37, 5% (тридцять сім цілих п`ять десятих процентів) річних від суми невиконаного своєчасного зобов`язання по кредиту відповідно до вищевказаного графіку, за період часу: з моменту непогашення суми кредиту (частки кредиту) до дня фактичного погашення кредиту, встановленого в п.1.1. Договору;

в) 37, 5 % (тридцять сім цілих п`ять десятих процентів) річних за період з 01.04.2009 до дня фактичного погашення поточної (основної) заборгованості.

Відповідно до п. 7.1 Договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.5 Договору договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

На виконання умов Договору банк відкрив відповідачу позичковий рахунок з лімітом 1 600 000,00 грн. та в період дії кредитного договору в межах відновлювальної кредитної лінії видано 1 599 799,00 грн., що підтверджується платіжними документами.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що заявки на перерахування коштів ТОВ «Радосбудтех» не надавались, тому кошти, які перераховані банком третій особі по Договору не можуть бути враховані як виконання Договору, а тому, за твердженням позивача, Кредитний Договір № 92-01-07 від 12.09.2007 підлягає визнанню недійсним.

Відповідач - 1 у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти заявлених позовних вимог зазначив наступне:

- рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07.04.2010 у справі № 2-242/10 за позовом АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ТОВ «Радосбудтех» та поручителів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стягнуто солідарно заборгованість за Кредитним договором про відновлювальну кредитну лінію № 92-01-07 у сумі 1 611 514, 13 грн., рішення набрало законної сили.

- рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.01.2013 у справі № 1111/5172/12 встановлено факт існування кредитних відносин між банком та позивачем, яке в подальшому скасовано рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.04.2013.

Крім того, відповідач -1 просив суд застосувати строк позовної давності.

Відповідач -2 у письмових поясненнях зазначив, що право вимоги за Кредитним Договором № 92-01-07 від 12.09.2007, укладеним між ТОВ «Радосбудтех» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» увійшло до складу пулу, успішний аукціон з продажу якого відбувся 14.08.2019, переможцем торгів стало ТОВ «Фінансова компанія «Геліос».

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» (новий кредитор) та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) підписано Договір відступлення прав вимоги та акт приймання та передачі до Договору, відповідно до якого банк передав, а новий кредитор прийняв договори та документи, права вимоги за якими відступаються серед яких наявний Договір про відновлювальну кредитну лінію № 92-01-07 від 12.09.2007, додаткова угода № 1 від 05.06.2008 та додаткова угода № 2 від 10.11.2008.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містяться у статті 20 Господарського кодексу України.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як встановлено судом, 12.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк «Фінанси та Кредит", правонаступником якого з всіма правами та обов`язками є Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радосбудтех» (далі - позичальник) був укладений Договір про відновлювальну кредитну лінію № 92-01-07.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2.1. Договору видача кредитних коштів в рамках кредитної лінії відбувається траншами в термін з 12.09.2007 по 09.09.2009 року по письмовим заявках позичальника зі згоди банку шляхом перерахування їх з рахунку та поточний рахунок позичальника, якщо інше не вказано в письмовій заявці.

Позивач у позовній заяві вказав, що заявки на перерахування коштів ТОВ «Радосбудтех» не надавались, тому кошти, які перераховані банком третій особі по Договору не можуть бути враховані як виконання Договору.

Разом з тим, суд критично оцінює вищевказані твердження позивача, оскільки в матеріалах справи наявні заявки № 53 від 27.11.2007, № 55 від 25.12.2007, № 45 від 16.10.2007, № 49 від 25.10.2007 в яких директор ТОВ «Радосбудтех» ОСОБА_1 просив перерахувати кредитні кошти відповідно до умов Кредитного договору № 92-01-07 від 12.09.2007 з поточного рахунку на поточний рахунок № НОМЕР_1 ПП «Укркомплект - ІВ», що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, у позовній заяві не наведено жодних обставин, з якими закон пов`язує визнання договору недійсними.

Щодо заявленої відповідачем - 1 заяви про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року).

Суд зазначає, що відмовляє в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Радосбудтех» до 1. Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»; 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним Договору № 92-01-07 від 12.09.2007, з підстав його необґрунтованості, не застосовуючи при цьому позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наведені вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів.

Позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності підстав для визнання Договору № 92-01-07 від 12.09.2007 недійсним не доведено.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статями 74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Радосбудтех» відмовити.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13.04.2020 року.

Суддя М.Є. Літвінова