Рішення № 88746309, 07.04.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/4/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2020 справа № 908/121/20

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест" (69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 21)

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Азовенергопром" (72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Молодих Патріотів, буд. 7)

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Азовенергоінжиніринг" (61010, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 10/1)

про визнання недійсним договору зворотної допомоги

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

Приватне акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "Азовенергопром" та відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Азовенергоінжиніринг" про визнання недійсним договору зворотної фінансової допомоги № ФД 10/09/19 від 02.08.2019, укладеного в місті Запоріжжі ТОВ "Азовенергопром" та ТОВ "Азовенергоінжиніринг".

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 справу № 908/121/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 30.01.2020, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/121/20, присвоєно справі номер провадження 18/4/20, підготовче засідання призначено на 03.03.2020.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовенергопром" 12.02.2020 подано зустрічну позовну заяву (№ б/н від 10.02.2020) до приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Славутич-Інвест" про визнання дійсним договору зворотної фінансової допомоги № ФД 10/09/19 від 02.08.2019, укладеного ТОВ "Азовенергопром" та ТОВ "Азовенергоінжиніринг".

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.02.2020, зазначена зустрічна позовна заява передана на розгляд судді Левкут В.В., в провадженні якої перебуває справа № 908/121/20.

Ухвалою суду від 17.02.2020 зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Азовенергопром" залишено без руху; заявнику наданий строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, але не пізніше 03.03.2020. Ухвалою суду від 04.03.2020 зустрічну позовну заяву про визнання дійсним договору зворотної фінансової допомоги № ФД 10/09/19 від 02.08.2019, укладеного ТОВ "Азовенергопром" та ТОВ "Азовенергоінжиніринг", повернуто заявнику у зв`язку з не усуненням обставин, які зумовили залишення її без руху, у визначений судом строк.

Ухвалою від 03.03.2020 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 07.04.2020. В судовому засіданні 07.04.2020 прийнято рішення.

Представник позивача у судове засідання 07.04.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у судовому засіданні 03.03.2020 під розписку. У судовому засіданні 03.03.2020 представник позивача був присутній, мав можливість висловити свої доводи, позовні вимоги підтримував.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним. ПрАТ «Компанія з управління активами «Славутич-Інвест» є єдиним учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Азовенергопром", що підтверджується Статутом ТОВ "Азовенергопром" та інформацією з офіційного сайту Міністерства юстиції України з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За доводами позивача, йому випадково стало відомо, що 02.08.2019 генеральний директор ТОВ "Азовенергопром" ОСОБА_1 без погодження із загальними зборами учасників ТОВ "Азовенергопром" уклав договір зворотної фінансової допомоги № ФД 10/09/19 з ТОВ "Азовенергоінжиніринг", за умовами якого ТОВ "Азовенергоінжиніринг" передало у власність ТОВ "Азовенергопром" грошові кошти у розмірі 405000,00 грн., а ТОВ "Азовенергопром" зобов`язалось повернути фінансову допомогу у визначений в п. 4.1 договору строк. ОСОБА_1 призначений на посаду генерального директора ТОВ "Азовенергопром" на підставі рішення Загальних зборів Товариства, оформленого Протоколом № 23/10/2018 від 23.10.2018. Згідно п. 7.1. Статуту Товариства вищим органом Товариства є Загальні збори Товариства. Загальні збори учасників правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства. Перед укладанням Договору № ФД 10/09/19 генеральний директор Товариства не звертався до вищого органу ТОВ "Азовенергопром" щодо погодження його укладання та не перевірив повноважень директора ТОВ "Азовенергоінжиніринг" Яровенко С.В. на укладання спірного Договору, тобто діяв з явним перевищенням своїх повноважень. Вважає, що наведене фактично завдало шкоди ТОВ "Азовенергопром", де позивач є єдиним учасником. На думку позивача, директор ТОВ "Азовенергоінжиніринг" Яровенко С.В. також перевищила свої повноваження щодо укладання спірного Договору № ФД 10/09/19, не маючи на це відповідних повноважень від Загальних зборів ТОВ "Азовенергоінжиніринг". Посилаючись на ст.ст. 11, 202, 203, 215, 237, 241, 627, 1046 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 180, 207 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача-1 у судове засідання 07.04.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у судовому засіданні 03.03.2020 під розписку.

Відзиву на позов відповідач-1 не надав, разом з тим свої доводи щодо спірного договору висловив у зустрічній позовній заяві про визнання договору дійсним. За доводами відповідача-1, статутом ТОВ "Азовенергопром" не передбачено жодних обмежень виконавчого органу Товариства в особі генерального директора щодо вчинення від імені Товариства будь-яких правочинів (договорів). Директор товариства ОСОБА_1 підтвердив укладення 02.08.2019 ним, як генеральним директором ТОВ "Азовенергопром", з ТОВ "Азовенергоінжиніринг" в особі директора Яровенко Світлани Валеріївни, повноваження якої перевірено ним особисто, Договору зворотньої фінансової допомоги № ФД 10/09/19, який підписано сторонами та скріплено печатками товариств. Перерахування грошових коштів за цим договором та відсутність дій щодо їх повернення, за твердженням відповідача-1, свідчить про фактичне схвалення ТОВ "Азовенергопром" зазначеного правочину.

Відповідач-2 у судове засідання свого представника жодного разу не направив, причин неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Азовенергоінжиніринг" є: 61010, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 10/1, що збігається із адресою, вказаною у позові і на яку направлялись ухвали суду.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 30.01.2020, що направлялася на адресу відповідача-2, отримана його повноважним представником 24.02.2020.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 30.01.2020 у справі № 908/121/20 відповідачу-2 запропоновано подати відзив у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання ухвали. Відзив на адресу суду від відповідача-2 не надійшов. Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на належне повідомлення всіх учасників справи про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників сторін.

Суд приймає до уваги встановлений згідно постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 карантин та внесення 30.03.2020 у зв`язку з цим змін до законодавчих актів України, в тому числі ГПК України, щодо продовження строків. Разом з тим, враховуючи повідомлення представниками позивача та відповідача-1 про надання у справі всіх наявних доказів і висловлену ними позицію щодо призначення справи до судового розгляду по суті, а також відсутність з боку сторін жодних заяв щодо розгляду справи, підстави для продовження процесуального строку на строк дії такого карантину відсутні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1 у судовому засіданні 03.03.2020, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Азовенергоінжинірінг" (Сторона 1, відповідач-2 у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Азовенергопром" (Сторона 2, відповідач-1 у справі) 02.08.2019 укладений договір зворотньої фінансової допомоги № ФД 10/09/19 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Сторона-1 передає у власність Стороні-2 грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього Договору (надалі іменується "фінансова допомога"), а Сторона-2 зобов`язується повернути фінансову допомогу у визначений цим Договором строк.

Умовами п.п. 2.1 - 2.2 Договору узгоджено, що розмір фінансової допомоги становить 405000,00 грн. За цим Договором проценти за користування фінансовою допомогою не нараховуються.

За визначенням п. 4.1 Договору строк фінансової допомоги розпочинається з моменту набрання чинності договором і становить 10 (десять) календарних років з моменту перерахування останнього траншу грошових коштів відповідно до п. 3.1 договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору Сторона 2 зобов`язується повернути суму фінансової допомоги у встановлений п. 4.1 договору строк.

Згідно п. 7.1 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного повернення Стороною 2 суми допомоги, наданої Стороною 1.

На виконання умов Договору ТОВ "Азовенергоінжинірінг" платіжним дорученням №50 від 10.09.2019 перерараховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Азовенергопром" 405000,00 грн., призначення платежу - надання зворотної допомоги за договором №10/09/09.

Посилаючись на перевищення генеральним директором ТОВ "Азовенергопром" ОСОБА_1 повноважень при укладенні договору, оскільки відповідно до п. 7.1 Статуту товариства Вищим органом Товариства є Загальні збори, а договір укладено без погодження із загальними зборами учасників ТОВ "Азовенергопром", позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору зворотньої фінансової допомоги № ФД 10/09/19 від 02.08.2019.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту порушеного права (охоронюваного законом інтересу), який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов`язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб`єктивного права (охоронюваного інтересу) - об`єкту судового захисту, порушення у зв`язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки. Обов`язки відповідача виразились у наданні безпроцентної строкової поворотної фінансової допомоги, а обов`язки позивача полягають у її поверненні у визначений договором строк.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором позики.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни.

Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст.ст. 638, 639, 1046 ЦК України та ст.ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони, відбулася.

Згідно преамбули спірного договору, договір укладено товариством з обмеженою відповідальністю "Азовенергопром" в особі генерального директора Жовнер А.О., що діє на підставі Статуту. З наведеного вбачається, що повноваження особи на вчинення правочину від імені юридичної особи підтверджується установчими документами цієї юридичної особи, зокрема, статутом.

Пунктом 7.1 Статуту ТОВ "Азовенергопром", на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, встановлено, що Вищим органом Товариства є Загальні збори учасників Товариства. Учасник має право передати в письмовій формі свої повноваження в зборах своєму представнику. Загальні збори правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент укладення спірного договору повноваження директора ТОВ "Азовенергопром" Жовнера Андрія Олександровича, як керівника та особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, жодним чином не обмежуються.

В обґрунтування своєї позиції щодо перевищення повноважень директором Товариства Жовнером А.О. при укладенні договору позивач жодних доводів не навів і доказів не надав.

Таким чином, наданими позивачем доказами не підтверджуються, що правочин з боку ТОВ "Азовенергопром" укладено неуповноваженою особою або особою з перевищенням повноважень.

Щодо доводів позивача про перевищення своїх повноважень директором ТОВ "Азовенергоінжиніринг" Яровенко С.В. суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження зазначеного позивачем не надано.

Крім того, частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією собою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Частина друга вказаної норми передбачає, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а собою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним судом України в постанові від 06.04.2016 року №3-84гс16, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки утвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Також, у постановах Верховного суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-38гс14 і від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14 висловлено позицію про те, що за змістом статті 241 ЦК схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено; схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Разом з тим, договір позики є двостороннім правочином, права та обов`язки за ним виникають як у позикодавця, так і у позичальника, а відтак необхідно оцінити дії обох сторін, які вчинялись на виконання такого правочину.

Як підтверджується матеріалами справи, сторонами вчинялись дії, направлені на схвалення правочину, оскільки спірний договір виконувався протягом тривалого часу, зокрема, на виконання умов цього договору, відповідач-2 перерахував відповідачу-1 фінансову допомогу в загальні сумі 405000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 50 від 10.09.2019, і жодних дій щодо дострокового витребування або повернення перерахованих коштів сторонами не здійснювалось.

Наведені дії щодо виконання умов договору зворотньої фінансової допомоги № ФД 10/09/19 від 02.08.2019 свідчать про його наступне схвалення.

Таким чином суд дійшов висновку, що вчинення конклюдентних дій сторін щодо виконання правочину свідчить про схвалення позивачем спірного договору.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

Отже, в силу приписів діючого законодавства правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Доводи позивача щодо невідповідності договору зворотньої фінансової допомоги № ФД 10/09/19 від 02.08.2019 вимогам ст. 203 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 42, 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 14.04.2020.

Суддя В.В. Левкут