Рішення № 88745926, 06.04.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2020 р. Cправа № 902/1082/19

за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; а/с 1800, м. Дніпро, 49027)

до: Фізичної особи - підприємця Кисилиці Володимира Дмитровича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 37951,78 грн заборгованості

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Сичук І.В.

Представники сторін в судове засідання не з"явилися.

В С Т А Н О В И В :

18.12.2019 р. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кисилиці Володимира Дмитровича про стягнення 55 951,78 грн заборгованості.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/1082/19 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 23.12.2019 р. відкрито провадження у справі № 902/1082/19. Визначено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 22.01.2020 р.

17.01.2020 р. представником відповідача подано заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

За результатами проведеного судового засідання 22.01.2020 р. суд дійшов висновку про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - п.2 ч. 4 ст. 250 ГПК України та відкладення підготовчого засідання, як наслідок судом винесено ухвали, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 22.01.2020 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, яке відбудеться 12.02.2020 р.

11.02.2020 р. від відповідача до суду надійшли клопотання від 06.02.2020 р. про розгляд справи без участі учасника справи та письмові пояснення від 06.02.2020 р. У зазначених поясненнях відповідач не погоджується із позовними вимогами на підставі неправильного розрахунку позивача, оскільки останній не врахував платіжні доручення № 26938693.1 від 12.11.2019 р. на суму 9000,00 грн, № 32924167.1 від 12.12.2019 р. на суму 9000,00 грн. Таким чином, позивач не врахував перераховані 18000,00 грн для погашення боргу, а тому відповідач вважає неможливим задоволення позовних вимог в розмірі 55951, 78 грн.

Ухвалою від 12.02.2020 р. підготовче засідання у справі відкладено на 19.02.2020 р.

Ухвалою від 19.02.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/1082/19 на 30 днів та призначено слухання справи на 10.03.2020 р., з підстав викладених у відповідній ухвалі.

25.02.2020 р. від позивача до суду надійшла відповідь на пояснення, в якій зазначено, що банком буде підготовлено та направлено до суду уточнену позовну заяву із урахуванням погашень заборгованості, здійснених відповідачем після дати подачі позовної заяви.

За результатами проведеного судового засідання 10.03.2020 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, про що судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 11.03.2020 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, яке відбудеться 06.04.2020 р.

30.03.2020 р. від позивача до суду надійшла заява від 30.03.2020 р. про зменшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за Договором № б/н від 18.02.2019 р. в розмірі 37951,78 грн (35505,15 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 46,63 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2400,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом), а також понесені судові витрати.

На визначену судом дату в судове засідання представники сторін не з"явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (вх. № 3451 від 20.03.2020 р., вх. № 3582 від 24.03.2020 р., вх. № 3661 від 25.03.2020 р.).

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому під час розгляду справи по суті суд з`ясовував, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні.

Право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов`язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Суд визнає поважною причину, по якій заява позивача про зменшення позовних вимог була подана 30.03.2020р., 09.04.2020 р., тобто після закриття підготовчого провадження згідно ухвали від 10.03.2020р.

Проаналізувавши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, подану 30.03.2020 р., суд дійшов до висновку про те, що вказана заява не суперечить вимогам норм чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду на підставі положень ст. 207 ГПК України.

Таким чином, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог, нова ціна позову складає 37951,78 грн. (35505,15 грн - заборгованість за кредитом; 46,63 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість; 2400,00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії).

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

18.02.2019 р. Фізична особа - підприємець Кисилиця Володимир Дмитрович (далі відповідач) через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписав із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".

Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПриватБанк" http ://ргіvatbank.ua.

З врахуванням вказаного позивач зазначає, що 18.02.2019 р. між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір №б/н, що за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із Анкети-заяви та Умов.

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та іншої винагород в обумовлені цим договором терміни. Кредитування клієнта здійснюється в межах встановленого банком ліміту кредитування, про який банк повідомляє клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі Заява). Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват 24 або у сервісі Папка 24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги, придбані Клієнтом через Інтернет-платформу ПриватМаркет (http://ргіvatmarket.ua).

Відповідно до пункту 3.2.8.3. Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на наступних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту терміновий кредит в обмін на зобов`язання клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вказуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват 24 або у сервісі Папка 24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електронному вигляді.

18.02.2019 р. на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 150000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку.

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов відповідач взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.9. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8.3.,3.2.8.3.1. цього Договору клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

За змістом п. 3.2.8.3.2. Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в пункті 1.4. Заяви.

Пункт 3.2.8.9.2. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві, про що зазначено у п. 3.2.8.3.1 Умов.

Пунктом 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.5. Заяви).

В порушення відповідних умов договору та приписів законодавства відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

Згідно з п. 3.2.8.9.1. Умов та відповідно до ст. 212 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. цього договору, Клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.3. цього договору.

У свою чергу пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у пункті 1.6. Заяви.

Нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.8.9.7. Умов).

Станом на 19.02.2020 р. заборгованість відповідача за договором становить 37951, 78 грн та складається з: 35505, 15 грн - заборгованість за кредитом; 46,63 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 2400,00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов.

У письмових поясненнях від 06.02.2020 р. відповідач не погоджується із позовними вимогами на підставі неправильного розрахунку позивача, оскільки останній не врахував платіжні доручення № 26938693.1 від 12.11.2019 р. на суму 9000,00 грн, № 32924167.1 від 12.12.2019 р. на суму 9000,00 грн та не врахував перераховані відповідачем 18000,00 грн для погашення боргу, а тому відповідач вважає неможливим задоволення позовних вимог в розмірі 55951, 78 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку Анкеті-заяві від 18.02.2019 р. про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, суд прийшов до висновку, що між сторонами при обопільному підписанні Анкети-заяви виникли відносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.

Відповідно до ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 202 ЦК, договір є багатостороннім правочином.

Форми правочину визначені ст. 205 ЦК. Так, правочин може вчинятись як усно, так і в письмовій формі, а сторони мають право самостійно визначати форму правочину, якщо законом не встановлена обов`язкова форма для певних видів правочинів.

Правочини між юридичними особами, згідно зі ст. 208 ЦК, належить вчиняти в письмовій формі.

Вимоги щодо письмової форми встановлено в ст. 207 ЦК, а саме: зміст правочину має бути зафіксовано в одному чи декількох документах (у тому числі в електронних), які підписані сторонами (скріплення печаткою - за домовленістю сторін).

Суд зауважує, що Цивільний кодекс ототожнює письмову та електронну форму вчинення правочину (ст. 205 ЦК), а підписання та скріплення печаткою електронного документа регламентовані Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - ЗУ "Про ЕД") та Законом України "Про електронний цифровий підпис" (далі - ЗУ "Про ЕЦП"), який був чинний на момент укладення правочинів.

Так, у визначенні поняття "оригінал електронного документа" в ст.-7 Закону "Про-ЕД" електронний цифровий підпис прирівнюється до власноручного.

Закон України "Про ЕЦП" встановлює певні вимоги визнання ЕЦП рівним власноручному підпису: ЕЦП підтверджено з використанням чинного на момент накладення підпису посиленого сертифіката ключа, якому відповідає особистий ключ підписувача, за допомогою надійних засобів цифрового підпису.

Так, виходячи з наведеного, укладення угод в електронній формі з використанням сторонами ЕЦП є повністю правомірним.

Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 18.02.2019 р., містить істотні умови кредитного договору.

Шляхом підписання Умов та правил надання банківських послуг сторонами дотримано письмової форми такого договору.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач (позичальник) 18.02.2019 р. отримав від позивача кредитні кошти в межах кредитного ліміту і які повинен був повернути останньому, що підтверджується банківськими виписками щодо руху коштів відповідача по рахунку та розрахунком заборгованості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В свою чергу, відповідач здійснив погашення заборгованості лише частково, на суму 114494, 85 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку, квитанцією від 12.11.2019 р. (а.с.50), дублікатом квитанції від 12.12.2019 р. (а.с.51).

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 35505,15 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 46,63 грн - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість; 2400,00 грн - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 3.2.8.9.1. Умов та відповідно до ст. 212 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених пунктами 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. цього договору, Клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.3. цього договору.

У свою чергу пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у пункті 1.6. Заяви.

Нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.8.9.7. Умов).

Судом не виявлено недоліків у правильності розрахунків заборгованості за договором.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 46,63 грн - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість та 2400,00 грн - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Натомість відповідачем не надано суду доказів на спростовування заявлених позовних вимог, та доказів про повернення кредиту в сумі 35505,15 грн. Заперечення відповідача спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кисилиці Володимира Дмитровича ( АДРЕСА_1 , ІПН/код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) 35505,15 грн - заборгованості за кредитом; 46, 63 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 2400,00 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 1921,00 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 14 квітня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; а/с 1800, м. Дніпро, 49027)

4 - відповідачу (вул. Богдана Хмельницького, буд. 32, смт. Томашпіль, Томашпільський р-н., Вінницька обл., 24200)