Рішення № 88742746, 13.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 квітня 2020 р. № 520/1389/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень в особі 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, розташованої в місті Харків по вулиці Культури 5 (код 24983125), по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відносно ОСОБА_1 ;

- зобов`язати суб`єкта владних повноважень в особі 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, розташованої в місті Харків по вулиці Культури 5 (код 24983125), вчинити дії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії стосовно нього.

Ухвалою суду від 10.02.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Ухвалу суду від 10.02.2020 року судом було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та отримано останнім, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення.

Однак, відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, заяв або клопотань до суду не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно із положеннями ч. 5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на строковій службі у Демократичній республіці Афганістан у складі прикордонних військ з 1984 по 1985 рік, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію архівної довідки.

Як вказано позивачем у позовній заяві, восени 1984 року під час виконання бойових дій отримав контузію головного мозку, після чого проходив лікування у військовому госпіталі прикордонних військ у м. Душанбе (Таджикська СРСР).

Після лікування позивач повернувся до виконання службових обов`язків на території Демократичній республіці Афганістан.

Восени 1985 року при виконанні службових обов`язків отримав повторно контузію головного мозку, після чого проходив лікування у військовому госпіталі прикордонних військ у м. Душамбе (Таджикська СРСР), що підтверджується копією архівної довідки.

Після лікування позивач повернувся до військової частини 2066 м. Пяндж звідки був звільнений у запас.

Як зазначено позивачем, після прибуття з армії до м. Люботин, у 1989 році він отримав статус інваліда війни 3 групи.

В подальшому, у 1990 році позивач отримав статус інваліда війни 2 групи та за бойові заслуги йому надано статус пенсіонера республіканського значення.

Матеріали справи свідчать, що 31.05.2004 року позивачу було надано безстрокову довідку серії МСЕ № 978913 .

Зі змісту позовної заяви вбачається, що у 2019 році позивач після перенесення важкої операції звернувся до Харківського обласного військового комісаріату для отримання грошової допомоги, проте отримав відповідь про відмову у зв`язки з тим, що довідка серії МСЕ №978913 недійсна.

Також позивачем вказано, що з 01 червня 2019 року йому була призупинена виплата пенсії до уточнення даних про групу інвалідності.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 з метою поновлення групи інвалідності звернувся до Центрального архіву Федеральної служби безпеки Російської федерації, у відповідь на яке отримав підтвердження про проходження служби.

Матеріали справи свідчать, що позивач також звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України для встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень) з виконанням обов`язків військової служби при передуванні в країнах, де велися бойові дії, у відповідь на яке отримано лист із зазначенням обставин того, що оскільки ОСОБА_1 проходив службу у складі Прикордонних військ КДБ СРСР (в тому числі у Афганістані), то згідно з п. 21.3 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.08, причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали - штатні ВЛК цих військових формувань. Також було рекомендовано звернутись за належністю до Центральної військово-лікарської комісії Державної Прикордонної Служби України або до Центральної військово-лікарської комісії Служби безпеки України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що після отримання відповіді від Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, позивач звернувся до Військово-медичного управління Служби безпеки України, проте отримав відповідь про відсутність правових підстав для задоволення його клопотання про встановлення причинного зв`язку перенесеної контузії з виконанням обов`язків військової служби.

Також матеріали справи свідчать, що позивач звертався до Центральної військово-лікарської комісії Прикордонної служби України, проте отримав відповідь із зазначенням про відсутність повноважень щодо встановлення причинного зв`язку перенесеної контузії з виконанням обов`язків військової служби.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач повторно звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України з приводу встановлення причинного зв`язку перенесеної контузії з виконанням обов`язків військової служби, у відповідь на яке листом був повідомлений про обставини того, що Центральна військово-лікарська комісія Збройних сил України, на теперішній час не має правових підстав для встановлення причинного зв`язку захворювань. При цьому, позивачу було рекомендовано звернутись до суду для оскарження рішень.

Судовим розглядом справи встановлено, що у січні 2020 року позивач також звернувся до 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України для опрацювання медичних та військових документів для встановлення причинного зв`язку контузій та захворювань з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де вилися бойові дії.

Листом від 27.01.2020 року 12 Регіональна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України повідомила позивача із посиланням на приписи п. 21.3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 року №402, протоколу узгоджувальної наради МО України від 18.10.2016, затвердженого заступником Міністра оборони України - керівником апарату, розпорядження Директора ВМД від 02.07.2015 №249/3/4843, розпорядження начальника ЦВЛК МО України №6058 від 19.10.2016 року про необхідність звернення для встановлення причинного зв`язку його контузій та захворювань за належністю до Центральної ВЛК Державної Прикордонної служби України.

Отже, позивач, не погодившись із такою бездіяльністю відповідача, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Також суд зазначає, що відповідно до положень п. 4.7. наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" у разі захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) в період проходження військової служби військовослужбовець направляється на медичний огляд до ВЛК для визначення ступеня його придатності до військової служби та встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання з виконанням обов`язків військової служби або з проходженням військової служби.

Рішення ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовця оформлюється зокрема витягом з протоколу засідання ВЛК.

Відповідно до пункту 1.1. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року (далі - Положення №402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Як передбачено приписами абз. 7 пункту 1.3 Положення №402, одним із основних завдань військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Відповідно до пункту 2.3.1. Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Згідно із п. 21.3 Положення № 402 причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Відповідно до п. 21.25 Розділу 21 Положення № 402 при вирішенні питання про причинний зв`язок поранення (контузії, травми, каліцтва) штатна ВЛК може брати до уваги такі документи про причини та обставини поранення: службову та медичну характеристики, витяг з книги обліку хворих в амбулаторії при первинному зверненні по медичну допомогу, матеріали службового розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, довідку військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу, історію хвороби або витяг з неї, свідоцтво про хворобу, запис лікаря військової частини, лікаря військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу у медичній книжці військовослужбовця про первинне звернення по медичну допомогу, довідку архівної установи.

Як передбачено п. 21.32 розділу 21 Положення № 402 від 14 серпня 2008 року постанова про причинний зв`язок захворювань оформлюється: на військовослужбовців - свідоцтвом про хворобу (довідкою), яке підлягає затвердженню штатною ВЛК; на колишніх військовослужбовців - витягом з протоколу засідань штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, травм, контузій, каліцтв).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що за результатами розгляду документів щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), має видаватися відповідне рішення.

Матеріали справи свідчать, що за результатами розгляду звернення позивача відповідач повідомив листом останнього про необхідність звернення до Центральної ВЛК Державної Прикордонної служби України, з приводу чого суд зазначає наступне

Відповідно до п. 1 постанови КМ України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, вказаною постановою передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської Армії та прикордонних військ колишнього СРСР до військовослужбовців Збройних Сил України.

Крім того, позивач перебував на військовому обліку у відповідному РВК Міністерства оборони України.

Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 р. № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" - прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР. Отже, на день звільнення позивача із строкової служби прикордонні війська входили до вкладу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п. п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 р. "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету міністрів України від 02.01.1992 р. № 3 "Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України" з наступними змінами - Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Тобто, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - Державна прикордонна служба України) у 1992 р. став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.

Також, зважаючи, що позивач проходив службу у військовій частині 2066 Прикордонних військ КДБ СРСР, до якого Державний комітет у справах охорони державного кордону України не мав відношення. Тобто позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України.

Також з наявної в матеріалах справи копії військового квитка позивача вбачається, що він був звільнений у запас 06.12.1985 року на підставі наказу МО СРСР №236 від 27.09.1988 року.

Відтак, слід дійти висновку, що позивач був звільнений в запас саме Міністерством оборони СРСР, а відтак і розрахунок позивача під час звільнення здійснювало Міністерство оборони СРСР.

Крім того, суд також зазначає, що прикордонні війська були виведені з-під керівництва Збройних Сил у 1989 році, тобто після звільнення позивача в запас.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що повноваження стосовно встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) відносно позивача, як військовослужбовця, якого звільнено з військового формування, що на момент звільнення позивача в запас було підпорядковано МО СРСР, та правонаступником якого відповідно до чинного законодавства не є Державна прикордонна служба України, покладаються саме на штатні ВЛК МО України.

Зі змісту листа відповідача від 27.01.2020 року №93 вбачаються посилання на протокол узгоджувальної наради від 21.10.2016 року, лист Військово-медичного департаменту МО України від 02.07.2015 року № 249/3/4843, розпорядження ЦВЛК МО України від 19.10.2016 року № 6058, відповідно до яких повноваження щодо розгляду питання про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) стосовно колишніх військовослужбовців, що проходили військову службу у прикордонних військах КДБ СРСР не належить до повноважень штатних ВЛК МО України.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає, що такі посилання не ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів, які встановлюють наявність правонаступництва Міністерства оборони України та Державної прикордонної служби України стосовно осіб, що проходили військову службу у складі прикордонних військ КДБ СРСР, які не входили до Західного прикордонного округу КДБ СРСР, а відтак, не можуть вважатись судом належними та обґрунтованими.

При цьому, суд зазначає, що суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Також суд зазначає, що відповідно до приписів ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладену норму, суд наголошує, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження правомірності вчинених дій, допущеної бездіяльності відносно позивача.

Таким чином, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень в особі 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відносно ОСОБА_1 .

В той же час, враховуючи обставини порушення відповідачем прав позивача, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, розташовану в місті Харків по вулиці Культури 5 (код 24983125), повторно розглянути питання про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм ОСОБА_1 з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із положеннями ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (вул. Культури, буд. 5, м. Харків, 61058) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 12 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, розташованої в місті Харків по вулиці Культури 5 (код 24983125), по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати 12 Регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України, розташовану в місті Харків по вулиці Культури 5 (код 24983125), повторно розглянути питання про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм ОСОБА_1 з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.