Рішення № 88742652, 13.04.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1005/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головка А.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення від 26.11.2019 № 4, зобов`язання зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період навчання з 01.09.1985 по 04.01.1989 у Середньому професійно технічному училищі № 112 м. Єнакієво періоди роботи з 09.01.1989 по 04.06.1989, з 19.08.1991 по 11.05.1994 на підприємстві Шахта "Полтавська" виробничого об`єднання "Орджонікідзуголь", періоди служби у радянській армії з 09.06.1989 по 05.06.1991, періоди роботи з 13.05.1994 по 19.02.1998 та з 01.11.2007 по 30.11.2014 на підприємстві 1-' воєнізований гірничорятувальний загін, відповідно до записів у трудовій книжці, та призначити, перерахувати та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту "а" частини 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 20.11.2019 та виплатити недоодержані суми пенсії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що після набуття права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про пенсійне забезпечення" звернувся із письмовою заявою про призначення пенсії на пільгових умовах до відповідача. Відповідачем 26.11.2019 року було винесене рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки уточнюючі довідки щодо підтвердження періоду робити з 13.05.1994 року по 19.02.1998 року та з 01.11.2007 року по 30.11.2014 року в І-му воєнізованому гірничорятувальному загоні видані підприємством з території, яка непідконтрольна українській владі. Крім того, в рішенні зазначено, що періоди роботи у шахті "Полтавська" виробничого об`єднання "Орджонікідзвуголь" з 09.01.1989 по 04.06.1989 та з 19.08.1991 по 11.05.1994 роки не можуть бути зараховані до пільгового стажу по списку № 1, оскільки відсутня уточнююча довідка із зазначенням роботи підземним електрослюсарем та підземним гірничим робітником повний робочий день. Вважає, що записами в трудовій книжці та уточнюючими довідками підтверджено стаж роботи позивача для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком 1, а тому рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії є протиправним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №440/1005/20 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

16.05.2020 відповідач надав відзив на позов, в якому висловив свої заперечення проти позовних вимог. Свою позицію мотивує обставинами відсутності достатнього пільгового стажу позивача для призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки подані до управління довідки видані адміністрацією на тимчасово окупованій території, крім того, щодо частини стажу відсутні відомості про виконання робіт протягом повного робочого дня /а.с. 58-60/.

В судове засідання 24.03.2020 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене та достатність наявних у справі доказів, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

20.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області iз заявою про призначення пенсії за віком /а.с.63/.

До заяви позивачем додавались наступні документи: паспорт громадянина України; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера; диплом середнього професійно - технічного училища № 112 м. Єнакієво серія НОМЕР_1 ; військовий квиток серія НОМЕР_2 ; довідка 1-го державного воєнізованого гірничорятувального загону м. Горлівка про заробітну плату для обчислення пенсії № 02-57; довідка аварійно - рятувального загону спеціального призначення № 40-1827/45.06 про заробітну плату для обчислення пенсії; архівна довідка адміністрації м. Єнакієво № 474/03-1 від 08.04.2019 року; архівна довідка адміністрації м. Єнакієво № 474/03-2 від 08.04.2019 року; довідка про реорганізацію структурного підрозділу "Шахта "Полтавська" від 15.02.208 року; копія наказу №125а від 28.05.1997 року; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.06.2018 року; копія листа про надання інформації від 04.04.2018 року № 04/565; копія наказу № 319 від 11.10.1994 року; копія протоколу засідання атестаційної комісії від 10.10.1994 року; копія наказу № 75 від 07.04.2014 року; копія протоколу засідання комісії по атестації робочих умовам праці від 07.04.2014 року № 2; копія наказу № 74 від 08.04.2009 року; довідка про підтвердження про підтвердження трудового стажу № 04/43 від 04.05.2019 року; копія наказу № 87 від 09.04.2004 року, копія наказу від 07.04.2004 року засідання атестаційної комісії; копія протоколу засідання атестаційної комісії № 2 від 07.04.2009 року; довідка про підтвердження стажу роботи та реорганізацію підприємства від 06.06.2019 року № 40-1856/45.02; трудова книжка серія НОМЕР_3 /а.с.16,17, 23-49, 66-151/.

Рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Полтавській області від 26.11.2019 №4 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи, підтвердженого у встановленому законом порядку.

Позивач не погодився із вищевказаним рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірному рішенню суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Так, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, у тому числі працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок № 637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 22 серпня 1956 року №1173 затверджено списки виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

В пункті 1 розділу І Списку N 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, вказані всі робітники, інженерно-технічні працівники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди і інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників і інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців.

В пункті 6 розділу І Списку N 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, вказані робітники (респіраторник) гірничорятувальних сантцій.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 01.09.1985 року по 04.01.1989 року навчався в середньому професійно - технічному училищі № 112 м. Єнакієво /а.с. 23/.

Згідно диплому серії НОМЕР_1 позивач закінчив повний курс за професією електрослюсар підземний /а.с.27/.

З 09.01.1989 року по 04.06.1989 року позивач працював електрослюсарем 3 розряду підземним на шахті "Полтавская" виробничого об`єднання "Орджоникидзеуголь".

З 04.06.1989 року звільнений у зв`язку з призовом на військову службу.

З 09.06.1989 року по 05.06.1981 року проходив військову службу в лавах Радянської Армії /а.с.29/.

19.08.1991 року позивач прийнятий еклектрослюсарем 3 розряду підземним на шахту "Полтавская" виробничого об`єднання "Орджоникидзеуголь".

19.09.1991 року позивач переведений учнем гірника очисного забою 1 розряду підземного.

21.10.1991 року позивач переведений гірником очисного забою 5 розряду підземним.

11.05.1994 року позивач звільнений у зв`язку переводом в І ВГРЗ.

13.05.1994 року позивач прийнятий на службу в І ВГРЗ респіраторником 4 взводу по переводу з шахти "Полтавская" виробничого об`єднання "Орджоникидзеуголь".

19.02.1998 року позивач звільнений з І ВГРЗ по переводу до Спеціальної воєнізованої рятувальної частини.

09.03.1998 року позивач прийнятий в Полтавський воєнізований оперативний аварійно - рятувальний загін на посаду командира.

01.08.1998 року позивач призначений на посаду заступника командира взводу Полтавського воєнізованого оперативного аварійно - рятувального загону.

01.12.2000 року позивач призначений на посаду рятувальника Полтавського воєнізованого оперативного аварійно - рятувального загону.

01.04.2002 року позивач призначений на посаду рятувальника Полтавського воєнізованого оперативного аварійно - рятувального загону.

02.01.2003 року позивач призначений на посаду рятувальника Полтавського воєнізованого оперативного аварійно - рятувального загону.

31.01.2004 року позивач звільнений за переведенням до Східного регіонального спеціального (воєнізованого) аварійно - рятувального загону ДСВАРС.

01.02.2004 року позивач прийнятий за переведенням на посаду рятувальника Полтавського (воєнізованого) аварійно - рятувального взводу Східного регіонального спеціального (воєнізованого) аварійно - рятувального загону.

30.07.2004 року позивач звільнений за згодою сторін.

01.11.2007 року позивач прийнятий 1 ВГРЗ респіраторником 5 розряду оперативного взводу по контакту.

11.02.2008 року позивач переведений в 4 взвод респіраторником 5 розряду по контракту.

30.11.2014 позивач звільнений з 1 ВГРЗ за згодою сторін.

20.05.2019 року позивач прийнятий на посаду диспетчера по пожежній сигналізації відділу експлуатації ПП "Торгівельний центр "Київ".

02.09.2019 року позивач звільнений за власним бажанням.

Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є обставини неврахування уточнюючих та архівних довідок у зв`язку з тим, що такі видані підприємствами та установами, які розташовані на території, яка непідконтрольна українській владі.

У зв`язку з цим суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (надалі - Закон №1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону №1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Статтею 18 Закону №1207-VII передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом №1207-VII.

Частинами першою - третьою статті 9 Закону №1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Однак, позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства - роботодавці позивача здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України.

Тому частина первинних документів, якими позивач підтверджує пільговий стаж, були створені до окупації і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обчисленої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (надалі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій (анексованій) території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянина України.

Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 01.09.1985 року по 04.01.1989 року навчався за професією електрослюсар підземний у середньому професійно - технічному училищі № 112 м. Єнакієво, а 09.01.1989 року позивач був прийнятий на роботу електрослюсарем 3 розряду підземним на шахту "Полтавская" виробничого об`єднання "Орджоникидзеуголь".

Враховуючи вищевикладене, а також те, що перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування його на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про зарахування періоду навчання до пільгового стажу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Нормами абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ встановлено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Враховуючи, що на момент призову на строкову військову службу позивач працював за професією електрослюсар підземний на шахті "Полтавская" виробничого об`єднання "Орджоникидзеуголь", а час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби позивача не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, відповідно час проходження строкової військової служби позивачем з 09.06.1989 року по 05.06.1981 року повинен бути зарахований до пільгового стажу.

Таким чином, позивачем вчинено усі дії та подано усі наявні в нього документи необхідні для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду навчання з 01.09.1985 року по 04.01.1989 року в середньому професійно - технічному училищі № 112 м. Єнакієво, періоду роботи з 09.01.1989 року по 04.06.1989 року, та з 19.08.1991 року по 11.05.1994 року на шахті "Полтавская" виробничого об`єднання "Орджоникидзеуголь", періоду служби в Радянській Армії з 09.06.1989 року по 05.06.1991 року, періоду роботи з 13.05.1994 року по 19.02.1998 року та з 01.11.2007 року по 30.11.2014 року в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо того, що відповідачем вчинялися будь-які дії щодо проведення перевірки відповідності записів довідок первинним документам, а неможливість проведення таких перевірок, на думку суду, не може бути виправданням в частині покладення надмірного тягаря та відповідного обов`язку на позивача, оскільки надані довідки містять усі необхідні реквізити та відомості.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, з урахуванням того, що судом не встановлено, а відповідачем не доведено правомірності рішенням відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Полтавській області від 26.11.2019 №4, яким позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд приходить до висновку про його скасування з відповідним зобов`язанням відповідача зарахувати спірні періоди до пільгового стажу позивача при повторному розгляді його заяви від 20.11.2019 року.

Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

При прийнятті спірного рішення щодо призначення пенсії позивачу відповідач взагалі не надав жодної оцінки щодо наявності у позивача достатнього загального страхового стажу для призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.11.2019 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Враховуючи всі зазначені обставини суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Нормами частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м.Полтава, Полтавська область, 36014; код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.11.2019 №4.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.11.2019 року, зарахувавши ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоду навчання з 01.09.1985 року по 04.01.1989 року в середньому професійно - технічному училищі № 112 м. Єнакієво, періоду роботи з 09.01.1989 року по 04.06.1989 року, та з 19.08.1991 року по 11.05.1994 року на шахті "Полтавская" виробничого об`єднання "Орджоникидзеуголь", періоду служби в Радянській Армії з 09.06.1989 року по 05.06.1991 року, періоду роботи з 13.05.1994 року по 19.02.1998 року та з 01.11.2007 року по 30.11.2014 року в Першому воєнізованому гірничорятувальному загоні, з урахуванням висновків суду.

В іншій частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м.Полтава, Полтавська область, 36014; код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Головко