Рішення № 88742368, 13.04.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2020 року м. Рівне № 460/794/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень від 25.10.2019 № РВ981/955/АВ/П та постанови про накладення штрафу від 09.01.2020 № РВ980/955/000165/ТД-ФС. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.10.2019 Управлінням Держпраці у Рівненській області проведено інспекційне відвідування, за результатами якого, складений акт інспекційного відвідування, припис про усунення виявлених порушень та 09.01.2019 винесена постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Позивач стверджує, що інспекційне відвідування відбулося з порушенням вимог чинного законодавства. Зазначає, що категорично не погоджується з висновками, викладеними в акті інспекційного відвідування оскільки вважає їх безпідставними та необ`єктивними, прийнятими на підставі припущень. Просить визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень та постанову про накладення штрафу.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якій, заперечує проти позовних вимог. Свої заперечення аргументує тим, що дійсно, в жовтні 2019 ним було проведене інспекційне відвідування у позивача, за наслідками якого був складений акт № РВ981/955/АВ від 25.10.2019. В ході проведення такого відвідування, посадовими особами відповідача встановлено наступні порушення: в порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України, трудовий договір між працівниками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не укладений; в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України працівники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 . допущені до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу; в порушення вимог статті 253 КЗпП працівник ОСОБА_4 не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Отже, позивач порушив трудове законодавство у зв`язку із чим був винесений припис та постанова про накладення штрафу. Крім того, постанова прийнята в межах строку, визначеного чинним законодавством, в зв`язку з наведеним уважає, що припис і постанова про накладення штрафу є правомірними. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив в якому з посиланням на норми чинного законодавства наводить аргументи, тотожні викладеним у позові.

Відповідач, заперечень на відповідь на відзив не подав.

14.02.2020 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив на позов, дослідивши зібрані у справі докази, суд враховує наступне.

Обставини справи:

Управлінням Держпраці у Рівненській області згідно наказу № 1403 від 17.10.2019 «Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 », направлення від 17.10.2019 № 1091-71/09-27, здійснений контроль за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування позивача.

За результатами інспекційного відвідування, управлінням Держпраці у Рівненській області в особі інспекторів праці, складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 25.10.2019 № РВ981/955/АВ.

Відповідно до висновків зазначеного акту інспекційного відвідування, посадовими особами відповідача виявлені порушення законодавства про працю позивачем, зокрема: в порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України, трудовий договір між працівниками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не укладений; в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України працівники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 . допущені до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу;т в порушення вимог статті 253 КЗпП працівник ОСОБА_4 не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

25.10.2019 відповідачем внесений припис про усунення виявлених порушень № РВ 981/955/АВ/П, відповідно до якого позивачу у строк до 5 листопада 2019 слід усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення.

01.11.2019 позивачем подані заперечення на акт інспекційного відвідування, та скаргу на припис про усунення виявлених порушень.

05.11.2019 листом № 13-10/5192 відповідач надав відповідь на заперечення позивача в якій відхилив аргументи позивача.

29.11.2019 листом № 13-10/5734 відповідач надав відповідь на скаргу позивача на припис в якій зазначив, що аргументи позивача не спростовують порушення, викладені у приписі.

09.01.2020 року, під час розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, Управління Держпраці у Рівненській області на підставі акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ980/955/000165/ТД-ФС, відповідно до якої накладений на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 375570грн.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з огляду на наступне.

Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту Закон № 877).

Визначення терміну «державний нагляд (контроль), встановлення видів нагляду (контролю) наведені у ч. 1 ст. 1 Закону № 877, а саме: державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Коло суб`єктів, які здійснюють такий нагляд (контроль) встановлені ст. 2 Закону № 877, зокрема, ч. 4, 5 вказаного закону зазначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Із аналізу вказаних правових норм слідує, що встановлене законом коло суб`єктів здійснює державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності шляхом планових та позапланових заходів, формами яких є перевірки, ревізії, огляди, обстеження та в інші форми, визначені законом.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону № 877, підставою для здійснення позапланових заходів є, зокрема, настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

21.08.2019 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 823, якою затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823).

Ці Порядки визначають процедуру здійснення державного контролю та державного нагляду за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п. 2 Порядку № 823 про держконтроль, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку № 823.

Так, підпунктом 3 пункту 5 вказаного Порядку, встановлено, що підставою для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Із викладеного слідує, що у разі отримання інформації про порушення чи можливе порушення суб`єктами господарювання законодавства про працю, керівник, за результатами аналізу такої інформації, має право прийняти рішення про проведення інспекційного відвідування.

Матеріалами справи стверджується, що 11.10.2019 на адресу Управління Держпраці у Рівненській області надійшов лист від Комунального закладу «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради № 814 від 30.09.2019 у якому останній повідомляє про завдання шкоди здоров`ю ОСОБА_5 під час роботи на кухні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Одночасно у листі зазначено, що місцем роботи ОСОБА_5 є кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

17.10.2019 начальником Управління Держпраці у Рівненській області виданий наказ № 1403 «Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ».

Згідно цього наказу, підставою для його видачі зазначений, зокрема, підпункт 3 пункту 5 Порядку № 823.

17.10.2019 відповідачем видане направлення на інспекційне відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю № 1091-71/09-27.

Суд зауважує, що у Законі № 877 дійсно відсутня така підстава для проведення позапланового заходу, як рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Однак, суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 2 ст. 6 Закону № 877, проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Отже наведено норма права містить у своїй побудові виключення із загального правилу.

Суд повторює, що за правилами ч. 4 ст. 2 Закону № 877, заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.

Аналіз наведеної норми права дає підстави стверджувати, що у разі проведення позапланового заходу органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, інші підстави для його проведення можуть бути визначені відповідним законом, який регулює цю сферу. І таким нормативно-правовим актом, у даному випадку, є Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, в якій пунктом 5 наведені підстави для проведення інспекційного відвідування.

Таким чином, суд уважає, що відповідач видав наказ про проведення інспекційного відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю із дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи позивача у цій частині є безпідставними.

Щодо доводів позивача про порушення вимог п. 10 Порядку № 823 при проведенні перевірки.

В силу вимог п. 8 Порядку № 823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Згідно із п. 9 Порядку № 823, тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Із матеріалів справи слідує, що початок інспекційного відвідування визначений з 17.10.2019, а завершення 25.10.2019, отже відповідач мав право проводити інспекційне відвідування у період з 17.10.2019 по 25.10.2019, що складає фактично лише 7 робочих днів. Тобто строк визначений для проведення інспекційного відвідування відповідає вимогам, визначеним у п. 9 Порядку № 823.

Разом з тим, слід зазначити, що за приписами пунктів 14-23 Порядку № 823, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою. Копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 8 пункту 5 цього Порядку.

У разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.

У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.

Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

Матеріалами справи стверджується, що 22.10.2019 відповідачем складений Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування № РВ981/955/НП.

22.10.2019 відповідачем виставлена вимогам про надання/поновлення документів.

23.10.2019 ОСОБА_1 на адресу відповідача скеровані витребувані вимогою документи, які отримання відповідачем 23.10.2019.

Таким чином, суд уважає, що відповідач фактично повинен був провести інспекційне відвідування позивача з 23.10.2019 року, тобто після фактичного отримання затребуваних документів.

Однак, як вбачається із Акту інспекційного відвідування, такий позаплановий захід був проведений 17.10.2019, в ході якого були встановлені порушення позивачем законодавства про працю, про що зазначеного у акті інспекційного відвідування від 25.10.2019 № РВ981/955/АВ. Наведене не узгоджується із прийнятим Актом про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування № РВ981/955/НП станом на 22.10.2019.

Тобто, відповідач провів інспекційне відвідування 17.10.2019, встановив порушення позивачем законодавства про працю, а 22.10.2019 прийняв Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування № РВ981/955/НП.

З врахуванням викладеного, суд констатує порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування позивача.

Щодо встановленого відповідачем в ході інспекційного відвідування порушення позивачем вимог законодавства про працю.

Твердження позивача про порушення відповідачем строків прийняття постанови про накладення штрафу, суд уважає безпідставними, зважаючи на наступне.

Відповідно до положень пункту 2 Порядку, накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 із змінами, штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Пунктом 3 Порядку № 509 встановлено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Матеріалами справи стверджується, що 04 грудня 2019 року Начальником Управління Держпраці у Рівненській області отримано матеріали інспекційного відвідування проведеного у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , які оформлені актом інспекційного відвідування від 25 жовтня 2019 № РВ981/955/АВ та яким констатовано порушення законодавства про працю. Наведене підтверджується повідомленням відповідача від 09.12.2019 № 17-11/5878, направленого позивачу.

Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ980/955/000165/ТД-ФС прийнята 09.01.2020, отже строки прийняття спірної постанови не перевищують строків, визначених п. 3 Постанови № 509.

Разом з тим, відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно частини другої статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої та другої статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно приписів частини другої статті 24 КЗпП України, при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Таким чином, право на працю реалізується шляхом її вільного вибору особисто працівником шляхом здійснення ним дій, які чітко виражають його бажання на укладення саме трудового договору. Працевлаштування працівника на роботу без його згоди є порушенням статті 43 Конституції України.

Частиною третьою статті 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із вимогами ст. 253 КЗпП України, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Як слідує із Акту інспекційного відвідування, в порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України, трудовий договір між працівниками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не укладений; в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України працівники ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_3 . допущені до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу; в порушення вимог статті 253 КЗпП працівник ОСОБА_4 не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Судом з`ясовано, що під час інспекційного відвідування відповідачем не було встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 писали заяви на працевлаштування до ОСОБА_1 , подавали трудові книжки, документи про освіту, про стан здоров`я та інші документи, передбачені частиною другою статті 24 статті 24 КЗпП України, або іншим чином здійснили своє волевиявлення для працевлаштування.

ОСОБА_6 та ОСОБА_3 під час інспекційного відвідування не вказали, що вони є працівниками магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1 ». При цьому, згідно пояснень ОСОБА_3 , остання прийшла на співбесіду, а ОСОБА_6 відмовилась від дачі пояснень.

Відповідач помилково ототожнює співбесіду із випробуванням.

Суд зауважує, що співбесіда є основним методом відбору та оцінки персоналу, що являє собою процес обміну інформацією між представником кадрової служби або керівником підрозділу та кандидатом на вакантну посаду.

Співбесіда - це один із етапів прийому на роботу і його метою є визначення здатності людини обіймати певну посаду, виконувати певну роботу. І вже за результатами співбесіди роботодавець приймає рішення про прийом на роботу чи відмову у прийнятті.

Необхідно розрізняти такі поняття як випробувальний термін та співбесіда оскільки співбесіда проводиться до початку прийому на роботу, а випробування здійснюється в процесі роботи.

Матеріалами справи стверджується, що у період проведення інспекційного відвідування, у позивача були працевлаштовані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Стосовно ОСОБА_5 , то висновки відповідача про те, що вона була допущена до роботи без укладання трудового договору, є невірними. Між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 існували цивільно-правові відносини, а не трудові. Це обумовлювалося тимчасовим навантаженням в господарській діяльності підприємця та необхідністю виконання разової роботи.

Так, 27 вересня 2019 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений договір на надання послуг з обробки червоної риби вагою 34кг з терміном виконання робіт з 27 по 30 вересня 2019 року, згідно якого ОСОБА_5 (виконавець) зобов`язана була надати послуги, пов`язані із приготуванням рибних заготовок з продуктів, які належать замовнику (ФОП ОСОБА_1 ) в обсязі та умовах визначених договором, а саме: якісно виконати послуги з обробки червоної риби вагою - 34 кг (п. п. 1.1, 1.2, Договору).

Пунктом 2.4 Договору визначено, що виконавець може виконувати роботи, передбачені цим договором, на кухні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в межах графіку роботи магазину: з 10.00 до 22.00.

Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (п. 1.3 договору).

Термін виконання робіт встановлений з 27 вересня 2019 по 30 вересня 2019 (п. 4.1 договору).

Оплата за надані послуги здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту здачі приймання послуг (п. 6.3 договору).

17 жовтня 2019 року сторонами підписаний акт виконаних робіт, з визначеним обсягом, ціною та загальною вартість виконаних послуг, зокрема, в акті виконавцем ( ОСОБА_5 ) надані наступні послуги з приготування рибних заготовок, а саме: здійснено очищення 20 кг червоної риби від луски, видаленні плавники, зябра, очі, нутрощі; відокремлені м`якоті риби від кісток; розібрано рибу на порційні кусочки, здійснено пластування та заморожування. Вартість наданих послуг склала 294,00грн з розрахунку 14,70грн за 1 кг риби (500грн/34 кг (5-6 рибин)).

Судом не встановлено, що ОСОБА_5 під час інспекційного відвідування виконувала іншу роботу, ніж та, яка була передбачені договором на надання послуг від 27.09.2019р.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою:

- працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові,

- власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку. Прийняття на роботу здійснюється відповідно до штатного розпису підприємства, установи чи організації - працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату роботодавця, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені законодавством про працю гарантії та компенсації.

Виходячи зі змісту норм статті 626 Цивільного кодексу України, цивільно-правовим договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

Незважаючи на деякі спільні риси цивільно-правових договорів та трудового договору, вони є різними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів. Так відносини між роботодавцем і працівником за трудовим договором регулюються КЗпП України, на нього поширюється дія Закону України «Про охорону праці» та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти з охорони праці. При укладанні цивільно-правової угоди (договору) на сторін (замовника та виконавця) поширюються норми цивільного законодавства України.

Таким чином, цивільно-правовим договором передбачено, що виконавець виконує роботи або надає послуги, на свій страх і ризик, а це означає, що про своє життя і здоров`я він повинен піклуватися самостійно.

При роботі за цивільно-правовим договором, процес праці виконавця не регламентується. Він сам організовує свою роботу, визначає час початку й закінчення роботи, розподіляє час роботи та її тривалість на свій розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника.

Крім того, статтею 18 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Водночас особи, які виконують роботи за цивільно-правовим договором можуть самостійно застрахуватися у Фонді соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань. У разі нещасного випадку або професійного захворювання застраховані особи можуть отримати відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Тобто, законодавець не покладає на замовника обов`язку здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування підрядника, а тому питання щодо здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування є правом сторін договору цивільно-правового характеру.

З огляду на викладене, характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), яка потребує спеціальних навиків, що породжує обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- обов`язок роботодавця здійснювати загальнообов`язкове державне соціальне страхування працівника;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач здійснював керівництво і контроль за наданням послуг ОСОБА_5 , передбачених договором, що підтверджується актом інспекційного відвідування, в якому зазначено про відсутність відповідної особи позивача на місці надання послуг. В той же час, матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_5 перебуває в трудових правовідносинах із ФОП ОСОБА_11 на посаді бармена у кафетерії « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що підтверджується копією її трудової книжки.

Також відповідачем не надано жодних доказів допуску відповідачем до роботи ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які відображенні в Акті інспекційного відвідування. До того ж ці особи не ідентифіковані та не вказані адреси їх реєстрації для того, щоб встановити правдивість обґрунтувань відповідача. Відтак доводи відповідача про порушення позивачем трудового законодавства є безпідставними та не ґрунтуються на належних і допустимих доказах. Крім того, в Акті інспекційного відвідування не зазначено будь-яких обставин та фактів, на підставі яких відповідач дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Жодних обґрунтувань і доказів по даній обставині суду відповідачем не надано.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку, що відповідач не надав достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятих рішень. Натомість, доводи та аргументи позивача щодо неправомірності прийняття відповідачем спірного припису та постанови знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, у зв`язку з чим позовну заяву належить задовольнити повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 5857,70грн, сплачена відповідно до квитанції від 07.02.2020 № 0.0.1608223505, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Рівненській області про усунення виявлених порушень № РВ981/955/АВ/П від 25 жовтня 2019 року в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ980/955/000165/ТД-ФС від 09 січня 2019 року в повному обсязі.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір у сумі 5857,70грн (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень, 70коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, строк на апеляційне оскарження даного рішення суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Учасники справи:

1) позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Управління Держпраці у Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Лермонтова, 7; код ЄДРПОУ 39780243).

Суддя Комшелюк Т.О.