Рішення № 88742366, 14.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1281/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 26 березня 2020 року надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - позивач, ГУПФУ в Луганській області) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - перший відповідач, Управління), в якому позивач просить скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11 березня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні ВП № 58239322.

В обґрунтування зазначено, що 18 березня 2020 року на адресу позивача надійшла оскаржувана постанова. Позивач вважає, що зазначена постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - державний виконавець) 30 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58239322 з примусового виконання виконавчого листа № 1240/2097/18, виданого 26 листопада 2018 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01 березня 2018 року.

Листами від 15 лютого 2019 року № 2423/03-01 та від 11 вересня 2019 року № 13519/03-01 позивач повідомив відповідача про те, що на виконання рішення суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 1240/2097/18 заборгованість з виплати пенсії за грудень 2018 року нараховано та виплачено, що підтверджується перерахунком пенсії, пенсійна справа № N/А 10268-МВС.

Також повідомлено, що за період з 01 березня 2018 року по 12 листопада 2019 року нарахована сума пенсії в розмірі 29601,52 грн, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № N/А 10268, виплата якої буде здійснюватися за окремою бюджетною програмою відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».

Суму пенсійних коштів за період з 13 по 30 листопада 2018 року, з 01 січня 2019 року по 28 лютого 2019 року у розмірі 9162,37 грн на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» обліковано в ГУПФУ в Луганській області та буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Окрім того, згідно з інформацією від УСЗН Міловської РДА Луганської області, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на ім`я ОСОБА_1 скасована.

Стягувачу пенсія нараховується та виплачується відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Враховуючи ті обставини, що виконання виконавчого листа № 1240/2097/18, виданого 26 листопада 2018 року Луганським окружним адміністративним судом, залежить не тільки від боржника, а від надходження відповідних коштів до органів Пенсійного фонду України з Державного бюджету України, позивач вважає, що у державного виконавця відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення на боржника штрафу, оскільки невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Ухвалою від 30 березня 2020 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 14-15).

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 07 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як другого відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - другий відповідач, Відділ) (арк. спр. 220-22).

Від Управління 14 квітня 2020 року за вх. № 14841/2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому перший відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 31-36).

На виконанні у Відділі знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року № 1240/2097/18 про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01 березня 2018 року.

На адресу Відділу надійшла відповідь від боржника, з якої встановлено, що ГУПФУ в Луганській області нараховано за період з 01 березня 2018 року по 31 листопада 2018 року та з 01 січня 2019 року по 28 лютого 2019 року сумі 38763,89 грн, яка буде виконуватися за окремою бюджетною, програмою, затвердженою постановою Кабінетом Міністрів України від 05.11.2014 № 637.

Державним виконавцем 11 березня 2020 року відповідно до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн, копію якої направлено боржнику для виконання.

З аналізу статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що негативні наслідки у вигляді штрафу за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення настають за умови його невиконання без поважних причин.

Позивач у пред`явленому позові, як на підставу для визнання оскаржуваної постанови протиправною, посилається на те, що в резолютивній частині рішення суду не зазначено порядку і способу виконання цього рішення та не йдеться про одноразову виплату (стягнення) заборгованості з пенсії, що є поважною причиною невиконання рішення суду. Однак такі твердження відповідач вважає необґрунтованими, оскільки позивач мав право апеляційного оскарження рішення суду чи звернення до суду з заявою в порядку виконання судового рішення.

Відповідач вважає незастосовною до спірних правовідносин практику Верховного Суду, на яку посилається позивач у позовній заяві, оскільки позовна заява ГУПФУ в Луганській області не містить такої підстави для звернення до суду із позовом, як відсутність фінансування. Крім того, про відсутність фінансування позивачем жодним чином не зазначено і у листах на адресу відповідача, натомість позивач у них посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 та окремий порядок, який буде встановлений постановою Кабінету Міністрів України. В свою чергу відсутність фінансування позивачем документально не доведено та не надано доказів вчинення будь- яких дій на отримання фінансування для виконання судового рішення на момент накладення штрафу на боржника.

Що стосується тверджень позивача щодо існування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, яким визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, відповідач зазначає, що цей Порядок передбачає вжиття боржником певних заходів, зокрема боржник мав провести розрахунок суми виплати відповідно до рішення суду, направити відповідний пакет документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне з рішень. Лише після розгляду поданих боржником (територіальним пенсійним і органом) зазначених документів відповідна комісія Пенсійного фонду України може прийняти рішення про наявність або відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. При цьому, ГУПФУ в Луганській області не надано доказів направлення відповідного пакету документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне з рішень, як і не надано рішення Пенсійного фонду України з приводу даного питання. Отже, матеріали виконавчого провадження не містять відомостей та належних доказів на вчинення ГУПФУ в Луганській області дій, передбачених пунктом 5 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

З вищевикладених підстав Управління вважає позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Другий відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 14 квітня 2020 року виправлено описку в ухвалі від 07 квітня 2020 року про відкриття провадження у справі в частині правильного найменування другого відповідача (арк. спр. 64).

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (арк. спр. 27-28).

Представник Управління у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву зазначив про розгляд справи за його відсутності (арк. спр. 31-36).

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев`ята статті 205 КАС України).

З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 1240/2097/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Луганській області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Луганській області від 20 лютого 2018 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року; зобов`язано ГУПФУ в Луганській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01 березня 2018 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (арк. спр. 57-62).

На підставі рішення суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 1240/2097/18, яке набрало законної сили 13 листопада 2018 року, видано виконавчий лист про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01 березня 2018 року (арк. спр. 55-56).

За заявою стягувача про примусове виконання рішення суду (арк. спр. 52-54) постановою державного виконавця від 30 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58239322, визначено обов`язок боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (арк. спр. 4зв., 51).

Листом від 15 лютого 2019 року № 2423/03-01 ГУПФУ в Луганській області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 1240/2097/18 в частині негайного виконання в межах виплати пенсії за один місяць, боржником виплачено стягувачу пенсію за грудень 2018 року. Суму пенсійних коштів за період з 01 березня 2018 року по 12 листопада 2019 року у сумі 29601,52 грн буде виплачено за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649. Сума пенсійних коштів з 13 по 30 листопада 2018 року, з січня 2019 року по лютий 2019 року у сумі 9162,37 грн нарахована на додаткову відомість та буде виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 на умовах окремого порядку після забезпечення фінансування. Також повідомлено, що до боржника надійшла інформація від УСЗН Міловської РДА Луганської області про скасування дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 10 квітня 2017 року № 791 на стягувача, тому для поновлення виплати пенсії відсутні законні підстави (арк. спр. 5, 48-49).

У доповнення до листа від 15 лютого 2019 року № 2423/03-01 ГУПФУ в Луганській області направлено лист від 11 вересня 2019 року № 13519/03-01, яким повідомлено, що суму пенсійних коштів за період з 01 березня 2018 року по 12 листопада 2019 року у сумі 29601,52 грн буде виплачено за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649. Суму пенсійних коштів з 13 по 30 листопада 2018 року, з січня 2019 року по лютий 2019 року у сумі 9162,37 грн обліковано в Управлінні та буде виплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (арк. спр. 6).

На підтвердження вказаної у листі інформації боржником надано докази перерахунку пенсії стягувача з 01 грудня 2018 року, розрахунок на доплату пенсії за листопад 2018 року, січень-лютий 2019 року в загальній сумі 9162,37 грн, розрахунок на доплату (для внесення до реєстру згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 649) за березень-листопад 2018 року у сумі 29601,52 грн (арк. спр. 7-8).

Державним виконавцем 10 вересня 2019 року за № 6566 направлено до стягувача лист про надання до боржника довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, попереджено про наслідки невчинення такої дії (арк. спр. 46-47).

Державним виконавцем 04 березня 2020 року направлено боржнику вимогу про надання інформації щодо повного та фактичного виконання рішення суду разом з підтверджуючими документами (арк. спр. 44-46).

Листом від 10 березня 2020 року № 1200-010301-6/4713 ГУПФУ в Луганській області повідомлено державному виконавцю, що в частині негайного виконання в межах виплати пенсії за один місяць, боржником виплачено стягувачу пенсію за грудень 2018 року у сумі 3523,99 грн, яку зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України». Суми пенсійних виплат за період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року та з 01 січня 2019 року по 28 лютого 2019 року у сумі 38763,89 грн обліковано в ГУПФУ в Луганській області та буде виплачено після затвердження окремого порядку Кабінету Міністрів України (арк. спр. 40).

Разом з листом надано докази перерахунку пенсії стягувача з 01 грудня 2018 року та з 01 березня 2019 року, а також розрахунок на доплату пенсії за листопад 2018 року, січень-лютий 2019 року в загальній сумі 9162,37 грн (арк. спр. 41-43).

Постановою начальника Відділу від 11 березня 2020 року ВП № 58239322 за невиконання рішення суду на ГУПФУ в Луганській області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 10зв., 39).

Також позивачем на виконання вимог ухвали від 07 квітня 2020 року надано копії листа ГУПФУ в Луганській області від 21 січня 2019 року № 1137/02-01, витягу з реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, якими підтверджено, що рішення суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 1240/2097/18 в частині виплати ОСОБА_2 заборгованості по пенсії в сумі 29601,52 грн до реєстру, ведення якого визначено Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 (арк. спр. 29).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Відповідно до статті 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною першою статті 10 Закону № 2262-ХІІ визначено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Статтею 52 Закону № 2262-ХІІ визначено загальний порядок виплати пенсій, органи, що виплачують пенсії, зокрема:

Пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання (частина перша статті 52 Закону № 2262-ХІІ).

Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України (частина друга статті 52 Закону № 2262-ХІІ).

Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія (частина третя статті 52 Закону № 2262-ХІІ).

Статтею 55 Закону № 2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.20118 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі - Порядок № 649) затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Пунктом 2 якої установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою.

Пунктом 1 Порядку № 649 передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (пункт 4 Порядку № 649).

Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України:

документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника;

копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа;

розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою (пункт 5 Порядку № 649).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (далі - комісія).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).

З вищеописаних доказів судом встановлено, що за рішенням суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 1240/2097/18 на ГУПФУ в Луганській області покладений обов`язок по відновленню нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01 березня 2018 року.

На виконання рішення суду стягувачу виплачено пенсію за грудень 2018 року у сумі 3523,99 грн, здійснено розрахунок заборгованості з пенсійних виплат за період з 01 березня 2018 року по 12 листопада 2019 року, яка складає 29601,52 грн, та за період з 13 по 30 листопада 2018 року, січень-лютий 2019 року, яка складає 9162,37 грн.

При цьому, боржником повідомлено державному виконавцю, що виплата заборгованості за період з 01 березня 2018 року по 12 листопада 2019 року у сумі 29601,52 грн буде виплачена відповідно до Порядку № 649 за умови фінансування, а заборгованість за період з 13 по 30 листопада 2018 року, січень-лютий 2019 року у сумі 9162,37 грн - на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що на виконання вимог Порядку № 649 боржником до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, включено рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 1240/2097/18 про поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, внесені відомості про період виникнення заборгованості, суму розрахованої заборгованості. Відповідну інформацію про судове рішення надано до Пенсійного фонду України у складі інших рішень, ухвалених за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, за якими наявна сума невиплачених коштів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що підтверджено листом ГУПФУ в Луганській області від 21.01.2019 № 1137/02-01 та витягом з Реєстру.

Однак, вжиті ГУПФУ в Луганській області заходи не призвели до надходження коштів з Державного бюджету України на виплату стягувачу заборгованості ОСОБА_1 з пенсійних виплат за період з 01 березня 2018 року по 12 листопада 2019 року у сумі 29601,52 грн.

Таким чином судом встановлено, що рішення суду в цій частині невиконане боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення державним виконавцем штрафу за невиконання судового рішення.

Твердження відповідача щодо ненадання боржником державному виконавцю доказів вжиття заходів, визначених Порядком № 649, жодним чином не впливають та не змінюють встановлених судом обставин, тому відхиляються судом. Крім того такі твердження відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, як вже вищевказано, судом встановлено, що боржник повідомив державного виконавця, що виконання частини рішення суду здійснюватиметься відповідно до вказаного порядку, повідомив період утворення заборгованості з пенсійних виплат та надав розрахунок такої суми заборгованості, а також зазначив, тобто фактично повідомив про вжиті ним заходи щодо виконання рішення суду.

Що стосується тверджень позивача, що заборгованість з пенсійних виплат за період з 13 по 30 листопада 2018 року та за січень-лютий 2019 року у загальній сумі 9162,37 грн буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, суд зазначає таке.

Пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (у редакції, чинній до 30 серпня 2019 року), було передбачено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

З 30 серпня 2019 року Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 визначає виключно механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, та не регулює питання призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання).

Абзацом двадцятим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (у редакції, чинній з 30 серпня 2019 року) визначено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

З вищенаведеного слідує, що положення пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (у редакції, чинній до 30 серпня 2019 року), та положення абзацу двадцятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (у редакції, чинній з 30 серпня 2019 року), якими встановлений порядок виплати пенсії за минулий час для внутрішньо переміщених осіб, суперечать положенням статей 52, 55 Закону № 2262-ХІI, тому є незастосовними до спірних правовідносин.

Однак, хибне застосування ГУПФУ в Луганській області вказаних нормативно-правових актів, виданих Кабінетом Міністрів України, до спірних правовідносин жодним чином не змінює тієї обставини, що до боржника від Пенсійного фонду України коштів на виплату стягувачу заборгованості з пенсійних виплат не надходило.

Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).

Зважаючи на все вищевикладене суд погоджується з твердженнями позивача, що виконання рішення суду від 12 жовтня 2018 року у справі № 1240/2097/18 залежить не тільки від дій боржника, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від Пенсійного фонду України) присуджених за судовим рішенням пенсійних виплат.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 11 березня 2020 року ВП № 58239322 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 02.04.2020 № 3453 (арк. спр. 19).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М. Харків), структурними підрозділами якого є відповідачі.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11 березня 2020 року ВП № 58239322 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 61002, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, код а ЄДРПОУ 43315445) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова