Рішення № 88742247, 13.04.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2020 року м. Рівне №460/759/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним дій із відмови нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини пенсії, у зв`язку з порушенням строків виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та зобов`язання нарахувати та виплатити таку компенсацію за період з листопада 2013 року по вересень 2017 року.

Ухвалою суду від 13.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.21-22).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.08.2011 постановою Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №2-а-3016/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області зробити перерахунок та виплату позивачу пенсії. На виконання вказаного рішення суду у жовтні 2013 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача та нарахував кошти в сумі 6384,28 грн. Однак нарахована у 2013 році сума коштів фактично виплачена позивачу лише у листопаді 2019 року. Відтак, вважає, що наявні правові підстави для виплати позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії згідно з постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 17.08.2011. За таких обставин, просила позов задовольнити.

04.03.2020 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому позовні вимоги відповідач не визнав (а.с.28-30). На обґрунтування своїх заперечень повідомив, що на виконання постанови Володимирецького районного суду від 17.08.2011 у справі №2-а-3016/11 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача у повному обсязі, а оскільки виплата нарахованих сум з пенсійних виплат по рішенню суду, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України здійснюється Державною казначейською службою України та її територіальними органами, то пенсійний орган не є належним відповідачем у цій справі. Зазначив, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер, не підпадає під дію Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" така компенсація є видом цивільно-правової відповідальності. За таких обставин, вважає, що підстав для виплати позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії немає, а тому у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Ухвалою суду від 13.04.2020 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі, про витребування доказів та про заміну неналежного відповідача у справі (а.с.37-40).

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 12.08.2019 (а.с.9).

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком (а.с.32).

17.08.2011 постановою Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №2-а-3016/11, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 (а.с.13), визнано протиправною відмову управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі нарахувати та виплатити позивачу, підвищення до пенсії, передбачене ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням фактично здійснених виплат та зміни розміру мінімальної заробітної плати (а.с.11-12). Вказана постанова суду набрала законної сили 20.09.2012.

Матеріали справи свідчать, що згідно з розпорядженням №133465 від 09.09.2013 на виконання вказаного судового рішення органом Пенсійного фонду проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та згідно з протоколом від 23.09.2013 - нараховано ОСОБА_1 кошти в сумі 6384,28 грн.(а.с.32,33).

В грудні 2019 року позивач звернулася до відповідача з заявою про нарахування та виплату їй компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до постанови Володимирецького районного суду від 17.08.2011.

02.01.2020 листом №Л-4584/07.1-59 у відповідь на зазначену заяву, ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивачу, що на виконання рішення Володимирецького районного суду від 17.08.2011 у справі №2-а-3016/11 управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , а доплату по проведеному перерахунку включено у додаткові відомості на виплату пенсій за судовими рішеннями за жовтень 2013 року у сумі 6384,28 грн. Зазначено, що враховуючи те, що нарахування та виплата сум пенсії за рішеннями суду проводяться без порушення умов та термінів виплати, визначених ст.63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.2 ст.72 та ст.73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", постановою КМУ від 03.09.2014 №440 "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою", підстав для нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням термінів їх виплати немає. Також повідомлено, що виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень проводилася Державною казначейською службою України (а.с.14-16).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, ОСОБА_1 звернулася до суду з ним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з п.2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10. 2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 521/940/17.

Оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірними діями (бездіяльністю) пенсійного органу, що встановлено постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 17.08.2011 у справі №2-а-3016/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №814/1428/18.

З урахуванням обставин цієї справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, не нараховувавши та не виплативши позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 17.08.2011 у справі №2-а-3016/11, допустив протиправну бездіяльність, а відтак діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством.

Таким чином, порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 17.08.2011 у справі №2-а-3016/11.

Поряд з цим, суд пам`ятає, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

У той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений п.4 ч.3 ст.2 КАС України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, а саме з наступного місця після місяця, коли пенсія мала бути нарахована та виплачена, тобто з листопада 2012 року по листопад 2019 року, а не з листопада 2013 року по вересень 2017 року, як зазначає позивач.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про те, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки виплату нарахованих пенсій за рішенням суду здійснює Державна казначейська служба України та її територіальні органи є недоречними, з огляду на встановлені обставини справи та висновки суду, зроблені за аналізом вимог Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159.

Щодо аргументів відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави з виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 03.09.2014 №440, якими передбачено інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, то суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.

З приводу доводів відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд повторно зазначає, що позивач звернувся до суду з дотриманням шестимісячного строку, встановленого ст.122 КАС України, так як фактична виплата належної йому суми пенсії за рішенням суду здійснена лише 14 листопада 2019 року, а з позовом до суду позивач звернулася - 06.02.2020 (згідно з відбитком штемпеля органу поштового зв`язку на конверті).

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Так, ч.1 ст.2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень Закону №2050-ІІІ та окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Суд пам`ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення частково, з урахуванням відкоригованого судом способу захисту.

Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, за період із листопада 2012 року по листопад 2019 року на суму пенсії 6384,28 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 13 квітня 2020 року.

Суддя Гудима Н.С.