Рішення № 88741878, 14.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/970/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмову письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 лютого 2020 року № Ф-2358-55,

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Скворцової Алли Юріївни (далі - представник позивача) в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 13 лютого 2020 року №Ф-2358-55 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15625,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця з 11 травня 2007 року та перебуває на обліку у Старобільському управлінні ДПС у Луганській області (Новоайдарське відділення). Здійснює підприємницьку діяльність на території Новоайдарського району (с. Райгородка).

13 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Луганській області відносно позивача винесено вимогу № Ф-2358-55 про сплату боргу (недоїмки) відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму 15625,64 грн.

Вимогу №Ф-2358-55 про сплату боргу (недоїмки) на суму 15625,64 грн позивач отримала 25 лютого 2020 року.

Відповідач раніше спрямував позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2358-55 від 08 жовтня 2019 року та правомірність прийняття податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2358-55 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15629,40 вже було предметом розгляду в суді.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 360/4547/19 позовні вимоги задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.10.2019 № Ф-2358-55 з єдиного внеску на суму 15629,40 грн.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року по справі № 360/4547/19, апеляційну скаргу на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року залишено без задоволення, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 360/4547/19 залишено без змін.

Однак, ігноруючи норми законодавства України та рішення суду, яке набрало законної сили, відповідач прийняв нову вимогу, щодо тих самих підстав.

З посиланням на норми Законів України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", позивач вважає, що вимога є протиправною.

09 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшов відзив на позов Головного управління ДПС у Луганській області (арк. спр. 43-45) в якому зазначено, що позивач зареєстрована як фізична особа - підприємець з 11 травня 2007 року. Як платник єдиного соціального внеску позивач обліковується в Новоайдарській ДПІ Старобільського управління Головного управління ДПС у Луганській області.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Якщо платником єдиного внеску, визначеним пунктом 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску/абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Станом на 31 січня 2020 року позивач допустила заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 15625,64 грн, що підтверджується даними картки особового рахунку платника. Заборгованість складалась зі сплати єдиного соціального внеску по коду класифікації доходів бюджету 71010000 у сумі 912,42 грн та по коду класифікації доходів бюджету 71040000 у сумі 14713,22 грн.

Таким чином, відповідач на підставі даних картки особового рахунку платника, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2358-55 від 13 лютого 2020 року на суму заборгованості 15625,64 грн, яку направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

До 12.02.2020 п. 9-4 частини другої розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 передбачав звільнення платників єдиного внеску, визначених статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів проведення антитерористичної операції, від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення була заява платника єдиного внеску, подана ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

На теперішній час відповідна заява Позивачем до податкового органу не надавалась.

Діюче законодавство не передбачає автоматичне списання або скасування недоїмки, лише за фактом перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669.

Звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (відповідно до п. 9.4 Прикінцевих та перехідних положень), не звільняє контролюючий органи від обов`язку формувати та надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року №440-ІХ, згідно з яким виключена норма п.9-4 Закону №2464, а тому відсутні підстави для невиконання платниками єдиного внеску своїх обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

08 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшла відповідь на відзив в якій зокрема зазначено, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464, оскільки вони виникли під час дії вказаної норми (арк. спр. 39-40).

09 квітня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшло клопотання відповідача в якому, зокрема, зазначено, що спірна вимога вважається відкликаною, оскільки станом на 04 березня 2020 року винесена нова вимога Ф-2358-55 на суму 15624,70 грн (арк. спр. 65).

Ухвалою суду від 10 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 26-27).

Ухвалою суду від 23 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 33-34).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено копіями документів, а саме: паспортом громадянина України (арк. спр. 5), карткою платника податків (арк. спр. 5 зв.б.), довідкою від 28 лютого 2017 року № 465 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 6).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР), 11 травня 2007 року позивача зареєстровано як фізичну особу-підприємця, яка перебуває на податковому обліку в Новоайдарській ДПІ Старобільського управління Головного управління ДПС у Луганській області (арк. спр. 7).

Згідно з даними інтегрованої картки за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31 серпня 2019 року за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність сумі 14713,22 грн (арк.спр. 48).

Згідно з даними інтегрованої картки за кодом класифікації доходів бюджету 71010000 станом на 31 березня 2020 року за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за договором цивільного правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 912,42 грн (арк.спр. 49).

Відповідно розрахунку боргу з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців: за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31 грудня 2019 року залишок непогашеного грошового зобов`язання позивача складає 14713,22 грн (арк. спр. 47).

13 лютого 2020 відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2358-55 в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 31 січня 2020 року становить 15625,64 грн, у тому числі, недоїмка - 15625,64 грн (арк. спр. 9, 52)

Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2358-55 від 13 лютого 2020 року вручена особисто позивачу 25 лютого 2020 року (арк. спр. 52).

04 березня 2020 року відповідачем винесена нова вимога Ф-2358-55 від 04 березня 2020 року на суму 15624,70 грн (арк. спр. 66).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) та ПК України внесені зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI ).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669, яким, крім іншого, внесені зміни до № 2464-VI та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, позивач, на підставі вище наведеної норми, звільнявся від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX від 14 січня 2020 року (далі - Закон № 440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.

Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене судом встановлено що, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (13 лютого 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконували покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Посилання представника позивача, що під час формування спірної вимоги відповідачем враховано минулі періоди, під час яких діяв пункт 9-4 Закону № 2464-VI, суд вважає безпідставними, оскільки зазначена норма тимчасово визначала право позивача не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від вказаного обов`язку повністю.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.

Посилання відповідача, що у задоволенні позову слід відмовити оскільки винесена нова вимога від 04 березня 2020 року № Ф-2358-55, а тому вимога від 13 лютого 2020 року на суму 15625,64 грн є відкликаною, суд критично оцінює та зазначає.

Так, Закон № 2464-VІ не містить такого поняття як відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Разом з цим статтею 25 Закону № 2464-VІ визначено порядок оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем обрано судовий порядок оскарження вимоги.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, а також порядок узгодження сум та порядок оскарження рішень, у тому числі вимог податкового органу, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Так, відповідно до пункту 6 розділу VI Інструкції № 449, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі.

Як вбачається з наданого представником відповідача клопотання недоїмка позивачем на даний час не погашена, а підставою для винесення 04.03.2020 вимоги № Ф-2358-55 стала зміна суми заборгованості з 15625,64 грн станом на 31.01.2020 на суму боргу у розмірі 15624,70 грн станом на 29.02.2020.

Тобто, відбулось не повне погашення боргу, а його зменшення на 0,94 грн.

Пунктом 5 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що якщо платник частково сплатив суми недоїмки, та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред`являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред`явлення.

Відповідно до пункту 7 розділу VI Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Таким чином, зміна суми боргу без його повного погашення та винесення податковим органом нової вимоги з визначенням нової суми боргу на конкретну дату не є підставою вважати, що попередня вимога є відкликаною.

Отже, винесення відповідачем вимоги на нову суму не є підставою для відмови у задоволенні позову щодо оскарження попередньої вимоги.

З урахуванням викладеного, суд вважає зазначене посилання відповідача безпідставним.

Відповідно до статті 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.

Згідно ч. 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13 лютого 2020 року № Ф-2358-55 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива