Рішення № 88740771, 10.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року Справа № 160/1192/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі-відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0419010-5353-0423 від 15.08.2019 р. та скасувати податкове повідомлення-рішення №0419010-5353-0423 від 15.08.2019 р., винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, згідно якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, код 18010200, на загальну суму 15 752, 94 грн. за період 2018 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, оскільки відповідно до п.п. «ж» п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України будівля «свинарник», яка належить на праві власності ОСОБА_1 не є об`єктом оподаткування, а тому, не підлягає оподаткуванню в силу прямих норм Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 31 січня 2020 року позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

На виконання ухвали суду представником позивача усунуто відповідні недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/1192/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач правом на подання відзиву на позов, заперечень, доказів чи пояснень по суті справи не скористався, згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 06.10.1998 року зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.08.2018 року вбачається, що основним видом економічної діяльності ОСОБА_1 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (Код КВЕД 01.11).

Згідно виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що позивач на праві приватної власності має об`єкт нерухомості, свинарник, загальною площею 1692.5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

03 квітня 2018 року Рішенням Виконкому Піщанської сільської ради № 18 присвоєно об`єкту нерухомого майна наступна адресну нумерацію:

- свинарник: АДРЕСА_2 .

Станом на 12 травня 2018 року експертом Чирченко О.С. (серія та номер кваліфікаційного сертифікату АЕ № 004561) на замовлення технічної інвентаризації ОСОБА_1 видано технічний паспорт на свинарник, який розміщено за адресою: АДРЕСА_2.

19 вересня 2019 року депутатом Піщанської сільської ради Зиги Н.І. , в присутності власника ОСОБА_1 та голови СФГ «Луч» Шамрай В.М. складено акт обстеження об`єкта (свинарника).

Зазначеним актом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 ., дійсно знаходиться нежитлове приміщення, а саме свинарник, яке використовується за призначенням (з поголів`ям свиней).

15 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0419010-5353-0423, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» (18010200) у сумі 15 752, 94 грн. за 2018 рік.

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи правомірність нарахування відповідачем позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, суд виходить з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (набрав чинності з 01 січня 2015 року) (далі іменується - Закон України №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 26 Податкового кодексу України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, чинній станом до 31.12.2018 року, визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, який займається виробництвом сільськогосподарської продукції передбаченою класифікацією видів економічної діяльності за кодом 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Крім того, позивач має право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що підтверджується свідоцтвом Піщанської сільської ради від 14.02.2018 Серії НОМЕР_2 .

При цьому, позивач на праві приватної власності володіє об`єктом нерухомості (свинарник) загальною площею 1692.5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що позивач займається в тому числі вирощуванням свиней, що підтверджується копією акту обстеження об`єкта (свинарник) від 19.09.2019 року.

Тобто, позивач використовує належну йому на праві приватної власності будівлю - «Свинарник» для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності.

Так, відповідно до «Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000», затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000р. №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси.

Спірним між сторонами є питання щодо тлумачення норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а саме: чи встановлює ця норма обов`язок сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати такі будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, чи достатньо того, що вони відповідають критерію здатності такого об`єкта слугувати цілям сільськогосподарського товарного виробництва.

Звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги (підпункт «г» пункту 30.9 статті 30 ПК України).

Відповідно до пункту 30.2 цієї статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небуть», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.

На користь висновку, що норма підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Як і Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 жовтня 2019 року справа №0340/1905/18 (провадження №К/9901/15596/19).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, у справі відсутні докази, що ОСОБА_1 впродовж 2018 року використовував належний йому на праві власності об`єкт нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності.

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від №0419010-5353-0423 від 15.08.2019 р. за період 2018 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0419010-5353-0423 від 15.08.2019 р.

При оскарженні податкового повідомлення-рішення, суд перевіряє правомірність дій щодо їх винесення (прийняття) і у випадку встановлення протиправності в таких діях, скасовує відповідне рішення.

Вказане свідчить про те, що визнання протиправним та скасування рішення охоплює в собі й визнання протиправними дій при їх прийнятті, а тому питання протиправності дій, у даному випадку окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Тому, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд доходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Також, відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд стягує з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн. відповідно до платіжного доручення від 22.01.2020 № 486 та квитанції про сплату від 04.02.2020 № 79131.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.08.2019 р. №0419010-5353-0423.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжується на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко