Рішення № 88740272, 07.04.2020, Дружківський міський суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Номер провадження 2/229/581/2020

Справа № 229/7769/19

07 квітня 2020 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді: Лебеженка В.О.

за участі:

секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Колективного підприємства товарна біржа «Україна», Дружківської міської ради про визнання договору дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До Дружківського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Колективного підприємства товарна біржа «Україна», Дружківської міської ради про визнання договору дійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 жовтня 1998 року між ОСОБА_5 з одного боку та з другого боку ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , які на той час діяли від свого імені та від імені двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , був укладений договір міни, відповідно до якого у власність ОСОБА_5 , переходила двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власність будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Цей договір був укладений в Дружківський міській товарній біржі «Україна», та засвідчений заступником директора біржі Пономарьовим В.В .

Після укладення договору міни, 03 листопада 1998 року, позивачі зареєстрували договір в БТІ м.Дружківка та отримали реєстраційне свідоцтво, відповідно до якого право власності на вказаний будинок було зареєстроване за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Після укладення договору міни, позивачі зареєструвалися у вказаний будинок та мешкали в ньому.

На теперішній час виникла потреба в продажу цього будинку. Проте, позивачі не можуть оформити договір купівлі-продажу будинку, оскільки договір міни від 23 жовтня 1998 року не був засвідчений нотаріально.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 30 січня 2020 року було прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження у цивільній справі та визначено підготовче судове провадження.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 02 березня 2020 року, було закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом та призначено цивільну справу до судового розгляду.

В судове засідання позивачі не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи сповіщені належним чином, надали заяву про можливий розгляд справи без їх участі та про підтримку позовних вимог.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи сповіщена належним чином, надала заяву про можливий розгляд справи без її участі та про визнання позовних вимог.

В судове засідання представник відповідач КП товарна біржа «Україна» не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи сповіщений належним чином, причини неявки суду невідомі.

В судове засідання представник відповідач Дружківської міської ради не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи сповіщений належним чином, надав заяву про можливий розгляд справи без його участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши і факти та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячі з наступного.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд відповідно до ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

23 жовтня 1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , які на той час діяли від свого імені та від імені двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , був укладений договір міни, відповідно до якого у власність ОСОБА_5 , переходила двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власність будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Після укладення договору міни від 23 жовтня 1998 року, позивачі зареєструвалися у будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується домовою книгою.

Згідно реєстраційного свідоцтва позивачі зареєструвала своє право власності в Комунальному підприємстві-бюро технічної інвентаризації м. Дружківка на будинок АДРЕСА_2 в Комунальному підприємстві-бюро технічної інвентаризації м. Дружківка.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до п.п.1 та 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004 року та застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Вказаний договір міни укладено 23 жовтня 1998, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Згідно з частинами першою, другою та шостою статті 86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 48 Закону України «Про власність» в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч бі ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється, зокрема, судом.

Згідно із частиною першою статті 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно статті 241 ЦК УРСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Статтею 242 ЦК УРСР визначено, що до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

На час укладення спірного договору чинним був Закон України « Про товарну біржу».

Частиною другої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Положеннями ст.89ЦПК України, визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 рокупередбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про те, що при вчиненні договору дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків. Тобто, правочин був реальним і вчиненим у формі, дозволений чинним законодавством України на момент його вчинення.

Частиною другою статті 47 ЦК Української УРСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджено письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

Отже судом встановлено, що сторони узгодили та виконали всі суттєві умови договру, право власності за позивачами на будинок зареєстровано в БТІ м. Дружківка, проте у зв`язку з невиконанням вимог щодо нотаріального посвідчення вказаного договору міни, позивачі позбавлені можливості розпорядження вказаним майном, тобто здійснення всіх прав як власника.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4,5,6,12,13,77-81,258-259,263-265,273 ЦПК України, ст.ст.47, 128, 227, 241-242 ЦК УРСР, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Колективного підприємства товарна біржа «Україна», Дружківської міської ради про визнання договору дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір міни від 23 жовтня 1998 року укладений в Дружківський міський товарній біржі «Україна» між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ., які на той час діяли від свого імені та від імені двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо міні квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів після оголошення рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2020 року.

Суддя: В.О.Лебеженко