Ухвала суду № 88740191, 06.04.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/5120/20

Провадження № 2-з/643/51/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2020 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Пімахова Діана Вікторівна, приватний нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис № 2439 від 12.11.2019, який виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Юлією Володимирівною, таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову зазначила, що 12.11.2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куба Ю.В. видала виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Платінум фінанс» заборгованості за кредитним договором № 50045302 від 28.11.2007 року в загальному розмірі 19189,68 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки виданий нотаріусом без додержання процедур та перевірки поданих стягувачем документів на підтвердження заборгованості боржника.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06.04.2020 року відкрито провадження у справі.

Крім того, до позовної заяви було додано заяву про забезпечення позову, в якій позивачка просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куби Юлії Володимирівни № 2439 від 12.11.2019 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що 19.02.2020 року приватним виконавцем м. Києва Пімаховою Д.В. було відкрито виконавче провадження № 61322387 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса. На підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.03.2020 року, звернуто стягнення на доходи, які вона отримує, у розмірі 20%. Предметом спору є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, під час виконання якого з заробітної плати заявника відраховуються грошові кошти у розмірі 20%. У разі, якщо судом будуть задоволені позовні вимоги, існує загроза неможливості повернення вказаних коштів. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості або ускладнення поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується в тому числі зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі «Новоселецький проти України» зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Дослідивши отримані матеріали, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Як вбачається з наданих позивачкою доказів, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кубою Ю.В. винесено виконавчий напис № 2439 від 12.11.2019 року про стягнення з позивачки на користь відповідача заборгованості в розмірі 19189,68 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пімаховою Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2020 року та постанову про звернення стягнення на заробітну плату позивачки від 05.03.2020 року, згідно якої здійснено відрахування із заробітної плати позивачки, яка працює у КНП МКЛ № 2 ім. проф. Шалімова ХМР, в розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу.

З доводів заяви про забезпечення позову, позовної заяви та наданих позивачкою документів вбачається, що між сторонами виник спір щодо законності винесення нотаріусом вказаного вище виконавчого напису, зокрема з підстав небезспірності заборгованості та порушення процедури вчинення виконавчого напису.

Такий спосіб забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, прямо передбачений ЦПК України.

При цьому суд враховує, що в даній справі таким виконавчим документом є не судове рішення, зупинення виконання якого іншим судовим рішенням порушуватиме принцип обов`язковості судових рішень, а виконавчий напис нотаріуса.

Невжиття заходів забезпечення позову, в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, може ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивачки, оскільки вимагатиме від неї вжиття відповідних заходів щодо повернення стягнутого за виконавчим документом, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи наведене вище, ту обставину, що в даній справі вирішується питання про зупинення відрахувань із заробітної плати позивачки, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову, оскільки вказаний захід забезпечення позову є пропорційним заявленим позовним вимогам та не становитиме надмірний тягар для стягувача (відповідача).

Суд роз`яснює учасникам справи, що вони не позбавлені права в порядку, визначеному ст. 156, 158 ЦПК України, звернутись до суду з заявою про заміну одного заходу забезпечення позову іншим або з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Пімахова Діана Вікторівна, приватний нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куба Юлія Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Куби Юлії Володимирівни № 2439 від 12.11.2019 року.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Крівцов Д.А.