Рішення № 88738468, 13.04.2020, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/332/18

Провадження № 2/636/327/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Карімова І.В.,

за участю секретаря - Селеверстової Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ( ПАТ КБ) «Приватбанк» , правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду з вищевказаним позовом. Позовна заява мотивована тим, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 03 лютого 2014 року згідно ч.1 ст. 634 ЦК України був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування кредитною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/,

складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування відповідачем кредитом в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, відповідно до п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою. Зазначав, що щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням та ініціативою банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Позивач посилається на те, що банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 26.12. 2017 року виникла заборгованість в сумі 27134 грн. 36 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 481 грн. 12 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 21184 грн. 69 коп.; заборгованості за пенею та комісією - 3700,25 грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1268,30 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

Позивач також просив розглянути справу за відсутністю свого представника та у разі неявки відповідача ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, просить розглянути справу за її відсутністю, надала відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнала, посилаючись на порушення банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 1056-1 ЦК України щодо збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки за кредитними договорами. Також вважає, що у спірних правовідносинах сплив строк позовної давності, оскільки нею здійснений останній платіж за кредитним договором 22 травня 2014 року, а строк дії картки визначений до жовтня 2017 року. У зв`язку із чим просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Вважає також, що банком неправильно нарахований розмір процентів за користування кредитом, який більш ніж у 20-ть разів перевищує саму заборгованість за кредитом. У зв`язку із чим просила відмовити у задоволенні позову в частині стягнення процентів та пені.

У відповіді на відзив представник ПАТ КБ «Приватбанк» зазначив, що до спірних правовідносин не може застосовуватись положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки між сторонами кредитного договору не укладався споживчий кредит, оскільки між банком та відповідачем у відповідності до положень чинного законодавства України було укладено договір приєднання ігрошові кошти ОСОБА_1 надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, строк дії якої визначений до останнього дня жовтня 2017 року. Зазначав, що щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням та ініціативою банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Вважав, що строки позовної давності банком не порушені, просив задовольнити позов у повному обсязі.

У зв`язку із зазначеним та на підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу в заочному порядку.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 лютого 2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений у формі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послугкредитний договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому виглядішляхом розпечатки із сайту https://privatbank.ua.

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» : «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, затвердженихнаказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року , https://privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід`ємні частини спірного договору, і які надані позивачем на підтвердження позовних вимог. У цих витягах визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання).

Матеріали справи свідчать про те, що банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором.

ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконувала, унаслідок чого, станом на 26.12. 2017 року виникла заборгованість в сумі 27134 грн. 36 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 481 грн. 12 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 21184 грн. 69 коп.; заборгованості за пенею та комісією - 3700,25 грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1268,30 грн.

Відповідач в своєму відзиву на позов не заперечувала факт користування грошовими коштами, наданими позивачем, але заперечувала проти нарахування банком процентів та штрафних санкцій в указаному в позовній заяві розмірі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника ОСОБА_1 від 03.02.2014 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги доОСОБА_1 про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.02.2014 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, затвердженихнаказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року , https://privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме надана позивачем редакція витягу з Тарифів та Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) зробила висновок про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту і Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене вище суд вважає, що до спірних правовідносин неможливо застосувати правила ч.1 ст. 634 ЦК України.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті у повному обсязі, що порушує права позивача, суд вважає, що відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України банк як кредитор має право вимагати в будь-який час виконання боржником обов`язку по поверненню суми заборгованості за кредитом в розмірі 481 грн. 12 коп., і ці вимоги позивача підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги не доведені, тому не можуть бути задоволені.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 1762,00 грн., сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 частково в сумі 31,24 грн.

Керуючись ст.ст. 10,12, 235, 258, 263 -265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 612,1048-1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, IBAN-код:

НОМЕР_3, розрахунковий рахунок: НОМЕР_2 ) заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 03 лютого 2014 року в розмірі 481( чотириста вісімдесят одна) гривня 12 копійок, а також судові витрати в сумі 31,24 гривня.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Повне рішення складено 16 березня 2020 року.

Суддя: