Ухвала суду № 88737451, 13.04.2020, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/575/20

Провадження № 2/433/423/20

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"13" квітня 2020 р.

Суддя Троїцького районного суду Луганської області Певна О.С., розглянувши позовну заяву заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Путненка Г.В. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її до державної власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя зазначає, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Частиною 5 ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.

Отже, суд наголошує, що копії документів подаються до суду належно завіреними.

Крім того, копії, подані юридичною особою, мають відповідати порядку засвідчення копій документів, визначеному пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації ”Вимоги до оформлювання документів” (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55).

За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Однак, як вбачається з доданих до позовної заяви документів, вони завірені не у відповідності до порядку, передбаченого ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. (ч. 7 ст. 177 ЦПК України). Підтвердження повноважень прокурором у разі його звернення до суду в інтересах держави має специфічних характер.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;(2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Прокурор в цій справі звернувся до суду з позовом мотивуючи право на представництво саме з першої підстави.

Так, слід вказати, що «не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

З огляду на зміст позовної заяви, прокурор визначає підставами звернення до суду: тривале, на його думку (з червня 2019 року), не вжиття заходів спрямованих на повернення земельної ділянки з боку головного управління Держгеокадастру у Луганській області шляхом саме розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки власнику, не оцінюючи достатності та дієвості вже вжитих останнім заходів у виді проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що є предметом оскаржуваного договору, складання адміністративного протоколу та прийняття постанови про накладання адміністративного стягнення за встановлені порушення, яка повністю виконана відповідачем.

При цьому суд зауважує, що у цій справі прокурор фактично звернувся із позовом на захист прав та інтересів Головного управління Держгеокадастру області, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

З огляду на викладене, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Протилежного в позові не наведено, а саме: причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч.2 ст.185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відтак, вказані недоліки є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ

Позовну заяву заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Путненка Г.В. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її до державної власності - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала набирає законної сили після підписання її суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Певна