Рішення № 88736580, 10.04.2020, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1435/19

Номер провадження 2/341/215/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 квітня 2020 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Юсип І.М.

за участі секретаря с/з - Король І. Л.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Галичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 14.08.2019 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 і просить суд ухвалити рішення, яким визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке знаходиться в АДРЕСА_1 .

З протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 року, дана справа передана для розгляду судді Юсип І.М.

Позивачка свої вимоги мотивує тим, що вона проживає та зареєстрована по АДРЕСА_1 . Даний будинок належить їй на праві приватної власності. Відповідач зареєстрований у будинку, однак з 2007 року не проживає.

Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак її представником, ОСОБА_3 подано заяву, в якій просить проводити розгляд справи у їхню відсутність, позовні вимоги підтримують повністю. Не заперечують щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду судового засідання через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України від 28.02.2020р., не повідомив причини неявки, ним не подано відзив на позов.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Тому зі згоди позивача, яка викладена у заяві, суд ухвалює заочне рішення, відповідно до ст. 280 ЦПК України

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних для її вирішення. Позов підставний і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа мешкає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі ст. 33 Конституції України вільний вибір місця проживання є одним з основних конституційних прав людини.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти і користуватись своєю власністю; право власності є непорушним.

Конституцією України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права власника житлового будинку /квартири/ визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Судом встановлено, що згідно довідки виконавчого комітету Кінчаківської сільської ради № 237 від 26.06.2019 року - ОСОБА_1 , 1932 р.н., яка проживає у АДРЕСА_1 належить житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 на праві приватної власності і який не приватизований (а.с.11).

Відповідно до довідки про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб та землекористування Кінчаківської сільської ради № 160 від 26.06.2019 року та яка видана ОСОБА_1 , 1932 р.н., що проживає по АДРЕСА_1 про те, що за вказаною адресою зареєстрований також і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дочки зять), однак не проживає (а.с.12).

Як вбачається із Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї довідки про проживання ОСОБА_1 , 1932 р.н. зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 . За вищевказаною адресою зареєстрований також і ОСОБА_2 , однак не проживає. (а.с.13)

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням ч. 1 ст. 405 Цивільного кодексу України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Цивільним Кодексом України передбачена спеціальна норма для визнання членів сім`ї власника такими, що втратили право користування житловим приміщенням (ч. 2 ст. 405 ЦК України), яка підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Згідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних вище обставин, відповідач суду не подав.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 не проживає та відсутній, тому суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 слід визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

Позивач звільнена від сплати судового збору, згідно ст.5 ч.1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року за №3674-VІ.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір.

На підставі наведеного, ст.ст. 317, 319, 405 Цивільного кодексу України, ст. 72 ЖК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 136, 141, 247, 258, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке знаходиться в АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 - 840,80 грн. судового збору, які перерахувати на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя:І. М. Юсип