Рішення № 88735257, 03.03.2020, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/402/19

Провадження №2/472/7/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Ставніченко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 смт. Веселинове цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2019 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві позивач зазначив, що 09 січня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № б/н, згідно з яким ОСОБА_1 (позичальник) отримала кредит у розмірі 6000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Однак, відповідач порушила виконання своїх зобов`язань в частині погашення кредиту згідно з Умовами кредитування.

Оскільки відповідач добровільно не погасила суму боргу, то позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 11934 грн. 80 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2763 грн. 51 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 2389 грн. 35 коп., пеня за прострочене зобов`язання в розмірі 4601 грн. 10 коп., пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 1136 грн. 33 коп., штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 544 грн. 51 коп.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшло при надходженні позову клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача та надання згоди на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 03.07.2019 року та 10.12.2019 року позов не визнала повністю, вказала, що ніякий кредитний договір вона не укладала та підпис в заяві на отримання кредиту від 09.01.2008 року та в Довідці про умови кредитування від 12.02.2008 року не її. В подальші судові засідання відповідач не з`являлася, а саме: 01.10.2019 року - не прибула, причини неявки не повідомила; 12.11.2019 року - не прибула, причини неявки не повідомила; 28.01.2020 року - не прибула, але надала 28.01.2020 року заяву про відкладення розгляду справи; 03.03.2020 року - не прибула, причини неявки не повідомила.

10 грудня 2019 року в судовому засіданні судом відповідачу було роз`яснено право подати клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, однак відповідач не скористалась своїм право та не подала до суду відповідного клопотання.

Суд, заслухавши вступне слово відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 09 січня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № б/н, згідно з яким ОСОБА_1 (позичальник) отримала кредит у розмірі 6000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно з довідкою, наданою позивачем, між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір, кредитна картка діє до 04.2021 року.

Відповідач ОСОБА_1 згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Довідкою про умови кредитування від 12.02.2008 року зобов`язана була вносити щомісячний платіж до - 25 числа місяця, наступного за звітним. Із наданої позивачем Виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалася кредитними коштами. Внаслідок ненадання відповідачем своєчасно грошових коштів Банку виникла заборгованість, яка відповідачем не погашена. Останній платіж в рахунок погашення заборгованості було здійснено 18.03.2016 року в сумі 300 грн., 26.02.2018 року погашено обов`язковий платіж в сумі 17,07 грн., а 13.02.2018 року та 02.06.2018 року здійснено автоматичне погашення заборгованості на суму відповідно 188,45 грн. та 13,67 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача та має відображення у розрахунку заборгованості.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з Довідкою про умови кредитування від 12.02.2008 року відповідач взяла на себе зобов`язання вносити щомісячний платіж в розмір 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості до - 25 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач у порушення умов договору зобов`язання за договором належним чином не виконує, тому за розрахунком позивача станом на 17.02.2019 року заборгованість за кредитом складає 11934 грн. 80 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2763 грн. 51 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 2389 грн. 35 коп., пеня за прострочене зобов`язання в розмірі 4601 грн. 10 коп., пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 1136 грн. 33 коп., штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 544 грн. 51 коп.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Суд вважає, що позивач виконав умови договору та надав відповідачеві кредит.

Однак, відповідач ОСОБА_1 всупереч договірним зобов`язанням не сплачує кредитну заборгованість, тому позивач має право вимагати від відповідача повернути заборгованість, що залишилася.

Посилання відповідача на те, що вона не підписувала кредитний договір та довідку про умови кредитування не заслуговують на увагу, оскільки судом було роз`яснено відповідачці право на подання клопотання про проведення експертизи, однак вона не скористалася даним правом та не заявляла ніяких клопотань, а відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач надав суду докази, якими підтверджуються обставини укладення 09 січня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" кредитного договору № б/н, згідно з яким ОСОБА_1 (позичальник) отримала кредит у розмірі 6000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, проте відповідач всупереч ст.12 ЦПК України не подала суду доказів, які спростовували укладення між нею та відповідачем кредитного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки відповідач добровільно не погашає заборгованість по кредитному договору, то вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Щодо вимог про стягнення неустойки (пені, штрафів), то суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання (ст. 546 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Як вбачається зі змісту кредитного договору від 09.01.2008 р. та довідки про умови кредитування від 12.02.2008 р. фактично за одне й те саме порушення умов договору - несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів, передбачено два види відповідальності: штраф та пеня.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 р. та Верховним Судом у постанові №2-2171/11 від 25 липня 2018 р.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладених обставин справи, положень закону та правової позиції Верховного Суду, на відповідача може бути покладено лише один вид цивільно-правової відповідальності, а саме - штраф, оскільки умови його стягнення в Довідці про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" виписані в зрозумілій для позичальника формі і, ознайомившись з ними, відповідач могла зрозуміти порядок їх нарахування.

За такого у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів з неї на користь позивача необхідно стягнути, крім суми заборгованості за кредитом, також і передбачений договором штраф, який складається з фіксованої частини та з процентної.

В свою чергу, оскільки судом сума заборгованості зменшена, то і процентна складова, яка складає 5 відсотків від загальної суми заборгованості, підлягає зменшенню, а саме: стягненню підлягає сума в розмірі 257,64 грн. (2763,51 + 2389,35) х 5/100).

Таким чином відповідач повинна сплатити АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2763,51 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 2389,35, штраф (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 257,64 грн., що разом становить 5910,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, та приймаючи до уваги, що відповідач не подала до суду будь-яких документів, які б вказували про наявність підстав звільнення її від сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 951,34 грн. судового збору (5910,50 (сума задоволена судом) х 1921 (сума судового збору за позовну заяву) : 11934,80 (загальна сума позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженки с. Новолісся Малоритського району Брестської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570), заборгованість станом на 17 лютого 2019 року по кредитному договору № б/н від 09.01.2008 року на загальну суму 5910 (п`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту у сумі 2763,51 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 2389,35 грн., штраф (фіксована частина) у сумі 500 грн., штраф (процентна складова) у сумі 257,64 грн.; та 951 (дев`ятсот п`ятдесят одна) гривня 34 (тридцять чотири) копійки судового збору.

В задоволенні частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочене зобов`язання в сумі 4601,10 грн. та пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 1136,33 грн., - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має прво на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко