Ухвала суду № 88729309, 07.04.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10183/17

Провадження № 4-с/522/74/20

УХВАЛА

07 квітня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря судового засідання – Полегенького В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, стягувач ОСОБА_2 , орган виконавця Приватний виконавець Цинєв Андрій Олександрович,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії приватного виконавця Цинєва Андрій Олександрович в який просив скасувати постанову про арешт майна боржника від 27.09.2019 в рамках виконавчого провадження № 60167429 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва Андрія Олександровича, якою накладено арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНБУД», що становить 70% статутного капіталу; зняти арешт з частки у статутному капітані Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНБУД», що становить 70% статутного капіталу; заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Цинєву Андрію Олександровичу застосовувати та припинити звернення стягнення на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНБУД», що становить 70% статутного капіталу.

В судове засідання сторони не з`явилися. Від представника стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд скарги у його відсутності, у задоволенні скарги просив відмовити. Приватний виконавць Цинєв Андрій Олександрович просив суд розглянути скаргу у його відсутності та відмовити у задоволенні даної скарги.

Суд, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, приходить до висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва А.О. на примусовому виконані перебуває виконавче провадження №60167429 з примусового виконання виконавчого листа №522/10183/17, виданого Приморським районним судом м. Одеси 20.08.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на кориться ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у сумі 698 782,00 (шістсот дев`яносто вісім тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні та судових витрат у сумі 7307,82 (сім тисяч триста сім) гривень 82 копійки.

В своїй скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову ПВВО Одеської області Цинєва А.О. про арешт майна боржника від 27.09.2019 року в рамках виконавчого провадження № 60167429, якою накладено арешт на частку у статутному капіталі ТОВ «ПІВДЕНБУД», що становить 70% статутного капіталу; зняти арешт з частки у статутному капіталі ТОВ «ПІВДЕНБУД», що становить 70% статутного капіталу; заборонити ПВ ВО Одеської області ОСОБА_4 застосовувати та припинити звернення стягнення на частку у статутному капіталі ТОВ «ПІВДЕНБУД», що становить 70% статутного капіталу.

Судом встановлено, що 26.09.2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60167429 з примусового виконання виконавчого листа №522/10183/17 від 20.08.2019 року.

26.09.2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 778267,80 гривень.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 належить частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНБУД», код ЄДРПОУ:22471390 в розмірі 70% (розмір внеску до статного фонду становить 140 000,00 (сто сорок тисяч) гривень.

Частиною 1 та 2 ст.167 ГК України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

27.09.2019 року приватним виконавцем, у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду, було винесено оскаржувану постанову про арешт майна боржника, якою приватним виконавцем було накладено арешт на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Південбуд» (код ЄДРПОУ 22471390), що становить 70% та належить боржнику ОСОБА_1 .

Згідно п.1 ч.1 ст.10 ЗУ «Про виконавче провадження» одним із заходів примусового виконання звернення стягнення на корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на момент вчинення виконавцем оскаржуваних дій, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Відповідно до ст. 53-1 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"

Частиною 1 та 2 ст.22 ЗУ «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» в редакції, чинній на момент вчинення оскаржуваних дій, було передбачено, що звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи. Виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті.

Жодних обмежень щодо звернення стягнення на частку учасника товариства, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, не встановлено ані ЗУ «Про виконавче провадження», ані ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Не встановлено таких обмежень і в чинних на теперішній час редакціях цих Законів.

З вищевикладеного вбачається, що приватним виконавцем було вчинено виконавчі дії в межах повноважень та із чітким дотриманням вимог нормативно-правових актів, чинних на момент накладання арешту на частку в статутному капіталі, , а тому скарга ОСОБА_1 в частині скасування постанови приватного виконавця від не підлягає задоволенню.

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_1 зазначає, що накладаючи арешт на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Південбуд», приватним виконавцем порушено вимоги ч.3 ст.80 ГК України, ст.ст.96, 155 ЦК України, ст..ст.3, 12, 13 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки частка у статутному капіталі належить товариству, яке не несе відповідальність за зобов`язання своїх учасників.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Згідно до ч.1 ст.13 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 115 ЦК України встановлено, що Господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 155 ЦК України, на яку посилається скаржник, стосується акціонерних товариств і не може бути застосована до товариства з обмеженою відповідальністю.

З аналізу вказаних норм матеріального права, на які також посилається і скаржник, чітко вбачається, що власністю товариства є не частка учасника у статутному капіталі, а вклад учасника, виражений у певній кількості грошових коштів. Тобто, товариство є власником грошей, внесених учасником, а учасник є власником частки у статутному капіталі товариства з усіма правами та обов`язками власника такої частки, зокрема, з правом її продажу іншим особам, з правом отримання її внатурі у разі виходу із товариства, а також з іншими правами.

У зв`язку з цим твердження скаржника про те, що приватним виконавцем накладено арешт на майно ТОВ «Південбуд» відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство, є безпідставним та суперечить нормам матеріального права.

У своїй скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ст.22 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачене лише право звернення стягнення на частку учасника у товаристві, щодо якого не порушено процедуру банкрутства.

Проте, відповідно до статті 22 вказаного Закону не встановлено жодних обмежень щодо того, на частку якого товариства може бути звернене стягнення. Вказана норма є загальною та стосується усіх товариств: і тих, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство і тих, щодо яких таке провадження не порушено.

Також скаржник зазначає, що звернення стягнення на його частку у статутному капіталі є неможливим, оскільки таке звернення може бути здійснене лише у межах процедури банкрутства ТОВ "Гранит К", відповідно до вимог ч.14 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Проте, таке твердження скаржника є безпідставним, оскільки вказаною нормою регулюються зовсім інші правовідносини, які не стосуються боргових зобов`язань фізичної особи ОСОБА_1 перед фізичною особою ОСОБА_2 , що підтверджується наступним.

Відповідно до ч.14 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі: пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство; корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом; задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється; рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом.

З аналізу вказаної вимоги Закону чітко вбачається, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство арешт майна підприємства-банкрута може бути накладений лише в межах справи про банкрутство. Проте, як встановлено вище, частка ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Південбуд» не є власністю товариства, а є власністю фізичної особи ОСОБА_1 .

Реалізація корпоративних прав учасників боржника реалізується з урахуванням обмежень, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства у тому випадку, якщо вони реалізуються у процедурі банкрутства. Вказаною нормою не заборонено реалізацію корпоративних прав учасників у порядку, передбаченому іншими нормативно-правовими актами. До того ж Кодексом України з процедур банкрутства не встановлено обмежень щодо реалізації корпоративних прав учасників боржника.

Також вказаною нормою заборонено задовольняти вимоги самого учасника про виділення його частки. Проте, в даному випадку частка учасника не виділяється, а на неї звертається стягнення з метою її реалізації задоволення вимог стягувача, в порядку виконавчого провадження.

У зв`язку з викладеним вимоги ч.14 ст.39 КУзПБ жодним чином не стосуються правовідносин між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 і не забороняють приватному виконавцю звернути стягнення на частку боржника у статутному капіталі ТОВ «Південбуд».

Що стосується посилання скаржника щодо дії мораторію, судом встановлено, що оскільки мораторій розповсюджується лише на погашення вимог боржника у справі про банкрутство, яким є ТОВ «Південбуд», а не фізична особа ОСОБА_1 . Крім того, згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 року по справі №916/4644/15, дія мораторію не розповсюджується на звернення стягнення на частку учасника у статутному капіталі підприємства – боржника, а тому доводи ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими.

З цих підстав у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Цинєва Андрія Олександровича у виконавчому провадженні №60167429 по справі №522/10183/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики слід відмовити.

Керуючись ст.ст.4,12, 13,19, п.1, ч. 1, ст. 255, 258-261, 447,448ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Цинєва Андрія Олександровича у виконавчому провадженні №60167429 по справі №522/10183/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, – відмовити в повному обсязі.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суду міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 13.04.2020 року.

Суддя А.В. Науменко

07.04.2020