Рішення № 88721858, 13.04.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/17/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2020 Справа № 908/304/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Славія» (69032, м. Запоріжжя, пров. Туристський, буд. 5)

до відповідача Фізичної особи - підприємця Рудковського Артема Анатолійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 25471,43 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

11.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Славія" до Фізичної особи-підприємця Рудковського Артема Анатолійовича про стягнення суми 25471,43 грн., з яких: сума 24760,80 грн. - основний борг, сума 641,30 грн. - пеня та 3% річних в сумі 69,33 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020 справу № 908/304/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою Господарського суду від 13.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/304/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого товару на підставі договору поставки № 2871 від 01.09.2018, у зв`язку з чим за фізичною особою - підприємцем Рудьковським Артемом Анатолійовичем утворилась заборгованість у розмірі 24760,80 грн. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу пеню в сумі 641,30 грн та 3 % річних у розмірі 69,33 грн. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Фізичної особи - підприємця Рудковського Артема Анатолійовича є: АДРЕСА_1 , що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 13.02.2020 про відкриття провадження у справі № 908/304/20, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу Господарського суду Запорізької області без вручення, з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/304/20.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 13.02.2020 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 13.04.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Славія" (позивач, постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Рудковським Артемом Анатолійовичем (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 2871 (надалі- договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені договором строки продукти харчування, далі по тесту товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити постачальнику його вартість на умовах, визначених договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, загальна кількість товару, який підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, ціна за одиницю товару, а також вартість партії товару узгоджується сторонами в накладних, які є невідємною частиною договору. Ціна за одиницю товару та вартість партії товару, заначені в накладній, яка підписана уповноваженим представником покупця, є узгодженою сторонами та прийнятою покупцем. Зі сторони покупця накладні підписують особи, ууповноважені на такі дії, у тому числі довіреностями покупця. При цьому на накладних на вимогу постачальника також проставляється відбиток штампа або печатки покупця.

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата товару (його партії) здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. п. 6.2., 6.3 договору, покупець здійснює оплату вартості товару (його партії), яка зазначена в видаткових накладних протягом 21 календарних днів після підписання сторонами відповідної видаткової накладної на поставки товару. Оплата за товар ввжається здійсненою з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.2. договору врегульовано, що товар поставляється постачальником згідно усних та/або письмових заявок покупця.

Згідно з п. 10.1 договору, договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2020 р включно. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих зобов`язань, які залишились невиконаними.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем було поставлено товар, що підтверджується підписаною Рудковським А.А. видатковою накладною № 44684 від 02.12.2019 р. та товарно- транспортною накладною № РН44684 від 02.12.2019 р. на суму 24760,80 грн.

Відповідач оплату за товар в обумовлений пунктом 6.2. договору строк, не здійснив.

З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду, з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з оплати поставленого товару згідно договору поставки № 2871.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач доказів погашення заборгованості за отриманий товар за договором поставки № 2871 від 01.09.2018 суду не надав

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 24760,80 грн. основного боргу, документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 24.12.2019 по 27.01.2020 в сумі 641,30 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.4. договору у разі порушення покупцем строків оплати за товар покупець сплачує на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку україни (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом перевірені надані позивачем розрахунки та встановлено, що вимога про стягнення пені в сумі 641,30 грн. пред`явлена обґрунтовано, доведена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 69,33 грн. за період з 24.12.2019 по 27.01.2020

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення 3 % річних у розмірі 69,33 грн такою, що підлягає задоволенню.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Славія" до Фізичної особи-підприємця Рудковського Артема Анатолійовича про стягнення 25471,43 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рудковського Артема Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Славія» (69032, м. Запоріжжя, пров. Туристський, буд. 5, код ЄДРПОУ 31741060, р/р НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528) 24760 (двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят) грн. 80 коп основного бргу, 641 (шістсот сорок одна) грн. 30 коп. пені, 69 (шістдесят девять ) грн. 33 коп. -3% річних та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повний текст рішення оформлено і підписано "13" квітня 2020.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій