Рішення № 88721791, 13.04.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2020м. ДніпроСправа № 910/16364/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА", м. Дніпро

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 17737, 78 грн

Суддя Ярошенко В.І.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

ПРОЦЕДУРА:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 17 737, 78 грн відшкодування, виплаченого страхувальнику позивача у зв`язку з ДТП, яка сталась 11.06.2018 у м. Києві з вини страхувальника відповідача за полісом № АМ/0527335.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" було передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020, справу № 910/16364/19 передано на розгляд судді Ярошенко В.І.

Ухвалою суду від 12.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Разом з тим, ухвалою від 12.02.2020 судом для подання відповідачем відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального суду України, передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», місцезнаходження юридичної особи фіксується в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального суду України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду про призначення розгляду справи від 12.02.2019 була надіслана відповідачу на його юридичну адресу вказану в ЄДР, а саме: 49000, м. Дніпро, вул. Василя Мухи, буд. 1 з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Поштовий конверт з ухвалою суду повернувся з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання» (арк. с. 58-60).

За таких обставин суд має достатньо підстав вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 910/16364/19, але останній не скористався своїм на подання відзиву на позов.

Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6762498/1007/18 від 25.05.2018 здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля "Мазда", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому до нього відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. За твердженнями позивача, відповідальність - власника транспортного засобу - автомобіля "Opel", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування шкоди в розмірі 17737, 78 грн має бути покладено на відповідача.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Обставини укладання договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, строк дії договору, факт скоєння ДТП, наявність постанови про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, наявність полісу страхування цивільно-правової відповідальності винуватця ДТП, звернення вигодонабувача до страхової компанії із повідомленням про настання страхового випадку та із заявою про виплату страхового відшкодування, наявність звіту про оцінку вартості матеріального збитку, факт сплати суми страхового відшкодування на рахунок вигододонабувача, звернення позивача до відповідача із вимогою про виплату страхового відшкодування, з дотриманням порядку передбаченого Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

25.05.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/6762498/1007/18 (далі - договір), предметом страхування якого є транспортний засіб - Mazda CX-5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (арк. с. 14).

11.06.2018 у місті Києві на вул. Набережна-Рибальська, 30 трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення, зокрема, автомобіля Mazda CX-5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою № 3018166353504330 про дорожньо-транспортну пригоду (арк. с. 13).

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди були завдані механічні пошкодження автомобілю марки Mazda CX-5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 02.08.2018, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного порушення (скоєнні ДТП) (арк. с. 24).

На виконання умов договору, на підставі заяви страхувальника від 12.06.2018 (арк. с. 25), акту огляду транспортного засобу № 2300228300 від 12.06.2018 (арк. с. 28), рахунку № СКмС-0008712 від 14.06.2018 ТОВ «Віді-Скай» (арк. с. 29), страхового акту 1 № 2300228300 від 02.07.2018 (арк. с. 30) визначено, що розмір страхового відшкодування, яке підлягає виплаті становить 17737, 78 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 17737, 78 грн власнику пошкодженого транспортного засобу Mazda CX-5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ТОВ «Віді-Скай», що підтверджується платіжним дорученням від 09.07.2018 № 0031203 (арк. с. 32).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 за шкоду, яка завдана майну третіх осіб під час ДТП за участю вказаного автомобіля, згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ527355 застрахована у відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (арк. с. 26).

В матеріалах справи знаходиться лист від 31.10.2018 вих. № 852 ПР/АГ від Товариства з обмеженою відповідальністю "A.S.A. GROUP" з вимогою щодо виплати страхового відшкодування на користь позивача (арк. с. 31).

На момент розгляду справи, доказів виплати відповідачем позивачу страхового відшкодування у розмірі 17737, 78 грн суду не надано.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

За змістом положень частини 1 статті 355 Господарського кодексу України, об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Зокрема, відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 3-303гс15.

Позивач, виплативши згідно з договором страхове відшкодування потерпілому, отримав від нього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 , встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобілем марки «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , має відшкодовуватись ОСОБА_2 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля ОСОБА_2 , застрахована ТДВ «СТ «Домінанта» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ527355, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з бази МТСБУ, та який був діючим на момент ДТП - 11.06.2018.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Тоді як статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Системний аналіз положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов`язкового страхування страховик приймає на себе зобов`язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

Виплата страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.

Отже, відносини щодо виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування (полісом) між страховиком (позивачем), який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування та у зв`язку з цим набув прав кредитора за договором обов`язкового страхування (відбулась заміна кредитора у зобов`язанні), та страховиком за договором обов`язкового страхування (відповідачем) так само регулюються положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.

Заміна кредитора у зобов`язанні жодним чином не може впливати на зміст зобов`язання - права і обов`язки сторін, які виникають у правовідносинах з виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в тому числі на порядок та умови здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування.

При цьому, суд зазначає, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України).

Тобто, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом № АМ121265 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В силу пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (пункт 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, враховуючи викладене, для отримання страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування потерпілий повинен подати страховику за договором обов`язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, враховуючи положення статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов`язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 зробила наступний висновок щодо застосування норм права: «Закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.».

Як вбачається з положень пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки Mazda CX-5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталася 11.06.2018 (арк. с. 13). Із заявою про настання страхового випадку страхувальник звернувся до позивача 12.06.2018 (арк. с. 25)

Позивач, як новий кредитор, з метою реалізації свого права на отримання страхового відшкодування за полісом № АМ527355, повинен був у строк до 12.06.2019 подати страховику за вказаним полісом - ТДВ «СТ «Домінанта» заяву на виплату страхового відшкодування.

Позивачем до позову додано копію заяви про регресні вимоги № 852ПР/АГ від 31.10.2018, яка адресована ТДВ «СТ «Домінанта» від ТОВ «A.S.A. GROUP», що діє на підставі договору-доручення (арк. с. 31).

Однак, позивачем не надано до позову цього договору-доручення, на підставі якого від його імені діяло ТОВ «A.S.A. GROUP».

Також, позивачем не надано суду доказів надсилання вказаної заяви про виплату страхового відшкодування відповідачеві.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, за висновками суду, позивачем не доведено належними та допустимими доказами звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, у порядку та строки передбачені статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 1921 грн покладаються на позивача.

30.03.2020 прийнято Закон України № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020. Вказаним Законом у Господарському процесуальному кодексі України розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 17737, 78 грн відмовити.

Судові витрати у розмірі 1921 грн покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19) і може бути оскаржено протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України та Закону України № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)".

Суддя В.І. Ярошенко