Ухвала суду № 88721680, 08.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.04.2020Справа № 20/311

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» про заміну сторони правонаступником у справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит`в особі Філії «Центральне регіональне управління» Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Багира-2», м. Київ

про стягнення 54 351,31 грн та звернення стягнення на майно,

За участю представників:

від стягувача: не з`явився від боржника : не з`явився від ТОВ «ФК «Горизонт»: не з`явився ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2008 (суддя Палій В.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багира-2» на користь Відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит" в особі Філії „Центрального регіональне управління" Відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит" 30 428,20 грн заборгованості за кредит, 13 790,04 грн - заборгованості за відсотками по користуванню кредитом, 10 133,07 грн - пені, 543,51 грн - витрат по сплаті держмита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

28.10.2008 Господарським судом міста Києва видано наказ на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2008, яке набрало законної сили 27.10.2008.

16.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» звернулось до суду з заявою про заміну стягувача правонаступником у справі № 20/311.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/301 від 16.03.2020, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 , призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи № 20/311.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020 справу № 20/311 передано судді Князькову В. В. для розгляду заяви про заміну сторони правонаступником.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» про заміну стягувача правонаступником у справі № 20/311 призначено на 25.03.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, судове засідання, призначене на 25.03.2020 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.04.2020.

Представники сторін та заявника у судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

З огляду на неявку представників заявника, стягувача та боржника господарський суд зазначає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення питання про заміну стягувача правонаступником, а неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» про заміну стягувача правонаступником, господарський суд виходить з такого.

За приписами частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12.03.2009 у справі "Матківська проти України" (заява N 38683/04) зазначено, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що 07.11.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до боржників зазначених у додатках № 1-2 до цього договору.

За твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» договором про відступлення права вимоги до нього перейшло право вимоги за кредитним договором № 427-09/06-МЮ від 11.09.2006, на підставі якого рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2008 у справі № 20/311, задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит" в особі Філії „Центрального регіональне управління" Відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит".

Зі змісту договору про відступлення права вимоги від 07.11.2019 вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Горизонт» набуло усі права кредитора за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, вказаних у Додатку №1 до цього договору та сплати штрафних санкцій, у розмірах, передбачених основними договорами.

Питання, які виникають на стадії виконання рішень, винесених господарським судом, у тому числі щодо заміни сторони у виконавчому провадженні, вирішуються в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження".

Спеціальним нормативним актом з питань виконання судових рішень є Закон України "Про виконавче провадження".

Частинами 1, 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених вище норм, процесуальне правонаступництво передбачено на будь-якій стадії судового процесу або на стадії виконавчого провадження.

Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною.

Разом з тим процесуальне законодавство містить норми тільки щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, яка розрахована на випадок, коли сторона виконавчого провадження вибуває з відповідного матеріального правовідношення, до якого натомість вступає правонаступник цієї сторони.

Частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин (наказ Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 у справі № 20/311) були врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 (далі - Закон N 606-XIV).

Відповідно до п. 1 частини першої статті 21 Закону N 606-XIV, виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років.

Водночас, відповідно до вимог частини першої статті 25 Закону N 606-XIV, обов`язковою умовою прийняття виконавчого документа до виконання є звернення із заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2008 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2008 судом було видано наказ, зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багира-2»(м. Київ, вул. Бурмістренко, 8/9, код ЄДРПОУ 24597758) на користь Відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит" в особі Філії „Центрального регіональне управління" Відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит" (м. Київ, вул. Щорса, 31, код ЄДРПОУ 25745867) 30 428 (тридцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 20коп. заборгованості за кредит, 13790 (тринадцять тисяч сімсот дев`яносто) грн. 04коп. - заборгованості за відсотками по користуванню кредитом, 10133 (десять тисяч сто тридцять три) грн. 07коп.-пені, 543 (п`ятсот сорок три) грн. 51коп. - витрат по сплаті держмита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 28.10.2011.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 у справі N 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 N 3-рп/2001 зазначено, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII від 02.06.2016.

Згідно з п. 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Водночас положення п. 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII від 02.06.2016 не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом (така правова позиція викладена у п. 4.2.7 постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі N 5016/149/2011 (17/6).

Отже, станом на 16.03.2020 (звернення ТОВ «ФК «Горизонт» із заявою про заміну стягувача) трьохрічний строк для його пред`явлення до виконання сплинув, а заявник звернувся із заявою вже після закінчення строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» також не надано суду відомостей щодо пред`явлення наказу від 28.10.2008 до примусового виконання у порядку і в строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», доказів наявності відкритого виконавчого провадження з виконання даного наказу, будь-яких відомостей щодо фактичного виконання наказу від 28.10.2008 та доказів що строки пред`явлення наказу до виконання було поновлено судом.

Відтак, за висновком суду, положення частини п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України не підлягають застосуванню, оскільки заяву про заміну сторони виконавчого провадження Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» подано після закінчення строку для пред`явлення наказу до виконання.

Окрім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту договору про відступлення права вимоги від 07.11.2019 вбачається, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» перейшло право вимоги за кредитним договором № 427-09/06-МЮ від 11.09.2006, а не за рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2008 у справі №20/311, на виконання якого видано наказ від 28.10.2008.

При цьому, заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Отже, за висновками суду, при укладенні договору відступлення права вимоги сторони замінили кредитора у зобов`язанні, а не замінили стягувача на стадії виконання судового рішення у справі № 20/311.

На підставі вищенаведеного та враховуючи те, що заміна сторони можлива за умови перебування наказу на виконанні, тобто лише у виконавчому провадженні, а строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 у справі № 20/311 сплинув та з урахуванням того, що заявником не надано суду відомостей щодо набуття Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» процесуального статусу стягувача (у порядку і в строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження»), господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» про заміну стягувача правонаступником у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 у справі № 20/311.

Керуючись ст. 234-237, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» про заміну стягувача правонаступником у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.10.2008 у справі № 20/311- відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 09.04.2020.

Суддя В. В. Князьков