Рішення № 88721610, 01.04.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/151/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2020 Справа № 908/3326/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/3326/19

за позовом Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ідентифікаційний код юридичної особи 02891463 (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164)

до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача-2 Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ідентифікаційний код юридичної особи 35037521 (69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 9-А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, ідентифікаційний код юридичної особи 37941997 (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168)

про визнання недійсним договору

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Варфоломєєва О.Є., наказ № 1475-к від 26.12.2019, наказ № 22/7 від 10.01.2020;

від відповідача-1: Гришко І.І., довіреність № ордер АР № 1012804, від 19.03.2020, адвокат;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом вих. № 06-18/7892 від 27.11.2019 (вх. № 3576/08-07/19 від 28.11.2019) про визнання недійсним договору зберігання № 1/12 від 03.03.2012, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Гургурою Галиною Валентинівною та Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (на даний час - Олександрівський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області), зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України і обґрунтовано тим, що, оскаржуваний договір укладений сторонами без погодження з Головним управлінням юстиції в Запорізькій області (як розпорядником бюджетних коштів, що здійснює матеріальне забезпечення відділу), що є обставинами, з якими закон пов`язує визнання недійсним правочину. Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридична наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Недійсність таких договорів підтверджується судовою практикою. Договір зберігання від 03.03.2012 № 1/12 суперечить вимогам законодавства, зокрема, п. 5.8.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12. N 74/5, в редакції на момент укладення угоди 05.03.2012; п. 4.6 Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення) міськрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.07 № 83/5, в редакції на момент укладення договору 03.03.2012; п.п 5.6 - 5.9 п. 5 Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, місті Києві та місті Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 14.02.07 №47/5 в редакції на момент укладення спірного договору 03.03.2012; ч. ст. 48 Бюджетного кодексу України, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин 03.03.2012 і діє на теперішній час; пунктам 2.1, 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних кштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.20212 № 309, в редакції на момент укладення спірного договору 03.03.2012, ст. 203 ЦК України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 України. Зауважує, що позивач не є стороною оскаржуваного договору та дізнався про оскаржуваний договір з іншої господарської справи № 908/289/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни до Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про розірвання договору зберігання від 03.03.2012 № 1/12. Вважає, що позивачем не пропущено строк на подачу позовної заяви, але якщо суд з будь-яких підстав вважатиме строк таким, що сплинув, позивач просить суд на підставі ст. 119 ГПК України визначити причини його пропуску поважними, так як позивач не знав і не міг передбачити існування оскаржуваного договору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019 справу № 908/3326/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.12.2019 у справі № 908/3326/19 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.12.2019 о/об 10 год. 00 хв.

04.12.2019 ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

17.12.2019 до Господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову у справі № 908/3326/19. У поясненнях третя особа зазначила, що незважаючи на те, що позивач та відповідач-2 є юридичними особами, бухгалтерський облік витрат на утримання Олександрійського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області здійснюється Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області. Розрахунково-касове обслуговування позивача здійснюється Головним управлінням згідно з договором «Про здійснення розрахунково-касового обслуговування» від 05.01.2015 № 7. З урахуванням визначених Порядком № 845 положень, за заявою фізичної особи-підприсмця Гургури Г.В. на виконанні у Головному управлінні перебував наказ Господарського суду Запорізької області від 07.06.2019 у справі № 908/1654/18 щодо стягнення з Олександрійського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області грошових коштів. Безспірне списання коштів за виконавчим документом здійснено з рахунку Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 05.12.2010.

23.12.2019 до Господарського суду від відповідача-1 у справі надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач-1 просить застосувати строк позовної давності та відмовити у позові, оскільки оскаржуваному договору та додатковій угоді була надана правова оцінка щодо відповідності його нормам законодавства, які діяли на час їх укладення, і ознак недійсності встановлено не було, що і стало підставою для задоволення позову у справі № 908/1654/18. Відповідач-1 вважає, що позивач звернувся з даним позовом, як особа, яка не є стороною оскаржуваного правочину. Посилається на те, що позивачу було відомо про існування оспорюваного правочину 17.08.2015, а відповідно, позивачем пропущено строк позовної давності щодо його оскарження. У відзиві відповідач-1 просить здійснити розподіл судових витрат, з урахуванням витрат відповідача-1 на професійну (правничу) допомогу у сумі 10000 грн.

24.12.2019 до канцелярії Господарського суду Запорізької області від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що підписуючи угоду по зберіганню, державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Зауважує, що розрахунок за зберігання проводиться зі стягнутих з боржника коштів під час виконавчого провадження, а не за рахунок бюджетних асигнувань позивача.

24.12.2019 суд відкрив підготовче засідання. Перевірив явку представників сторін. Відводів складу суду не заявлено. Права та обов`язки представникам сторін відомі та зрозумілі.

На початку судового засідання суд оголосив про надходження від відповідачів 1 та 2 відзивів на позовну заяву з доказами направлення іншим сторонам у справі, а також про надходження письмових пояснень третьої особи із доказами направлення їх іншим сторонам у справі. Вказані документи прийняті судом до розгляду.

Представник позивача заявив усне клопотання про надання часу для підготування відповідей на відзиви відповідачів, у зв`язку з цим просить відкласти судове засідання.

За наслідками судового засідання, враховуючи необхідність надання позивачу часу для надання відповідей на відзиви відповідачів 1 та 2, суд відклав підготовче засідання, повідомивши присутніх представників учасників справи про дату наступного засідання, яке призначено на 16.01.2020 о 10 год. 30 хв. в приміщенні Господарського суду Запорізької області під розписку та звукозапис.

16.01.2020 до канцелярії Господарського суду Запорізької області від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів 1 та 2, клопотання про заміну позивача його правонаступником та клопотання, в якому позивач просить у разі відсутності представника позивача в судовому засіданні справу не розглядати, зупинити провадження у справі (або відкласти розгляд на розсуд суду).

У відповідях на відзиви позивач зазначив, що рішення суду у справі № 908/1654/18 не встановлена відповідність договору вимогам законодавства. Зауважує, що позов містить обґрунтування порушення укладенням оспорюваного договору прав та інтересів позивача. Грошові кошти за договором були списані з рахунків позивача, а отже спірне питання стосується та впливає на права та обов`язки позивача. Позивач заперечив проти заявленого відповідачем-1 розміру витрат на професійну (правничу) допомогу. Не погоджується із запереченнями відповідача-2.

В судовому засіданні 16.01.2020 суд продовжив підготовче засідання та зазначив про надходження від позивача вищезазначених документів.

Судом прийнято до розгляду відповіді на відзиви відповідачів 1 та 2, при цьому клопотання заявлене у відповіді на відзив відповідача-1 про витребування у останнього інформації щодо реєстрації договором зберігання № 1/12 від 03.03.2012 та інформації щодо здійснення платежів за даним договором, буде розглянуто в наступному судовому засіданні.

За наслідками судового засідання 16.01.2020, враховуючи продовження строку розгляду справи, необхідність надання часу відповідачам та третій особі для підготування письмових пояснень щодо заявлених позивачем клопотань, суд відклав підготовче засідання у справі №908/3326/19 на 06.02.2020 об 11 год. 00 хв., про що представники сторін повідомлені в судовому засіданні під звукозапис та підпис.

22.01.2020 до Господарського суду Запорізької області від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач-1 зазначив, що жодних вимог, додержання яких необхідно для чинності правочину, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України, під час укладення оспорюваного договору, порушено не було. Заступник начальника Запорізького міського управління юстиції - начальник Жовтневого відділу держаної виконавчої служби Ніколаєв Юрій Олександрович під час укладання оскаржуваного договору діяв у відповідності до наданих йому повноважень; витрати на зберігання майна державним виконавцем відносяться до витрат виконавчого провадження, які здійснюються в тому числі і за рахунок коштів виконавчого провадження; оплата послуг зберігача за оспорюваним договором на момент його укладання не перевищує розмір передбачений п.п. 5.8.6. п. 5.8. Інструкції про проведення виконавчих дій, а доказів того, що вона не може бути встановлена в фіксованому розмірі зі сторони позивача суду не надано; з урахуванням того, що державний виконавець в даних правовідносинах не був одержувачем бюджетних коштів, то відповідно до даних правовідносин не можуть бути застосовані і положення ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України та пунктів 2.1, 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 № 309.

В судовому засіданні 06.02.2019 суд оголосив про надходження від відповідача-1 заперечення на відповідь на відзив, яке прийняте судом до розгляду.

За наслідками судового засідання, суд відклав підготовче засідання на 25.02.2020 о 10 год. 00 хв.

24.02.2020 до Господарського суду Запорізької області від казначейської служби України у Запорізькій області надійшло заперечення на клопотання позивача про витребування інформації.

25.02.2020 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про залишення без розгляду клопотання про заміну позивача у справі.

В судовому засіданні 25.02.2019 суд продовжив підготовче засідання, оголосив про надходження до суду вищезазначених документів, які прийняті судом до розгляду.

За наслідками судового засідання суд залишив без задоволення заявлене у відповіді на відзив, клопотання позивача про витребування у Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області інформації про реєстрацію спірного договору та інформації щодо здійснення платежів за цим договором. Підготовче засідання відклав на 02.03.2020 о 15 год. 00 хв.

02.03.2020 до Господарського суду Запорізької області від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач, зокрема, зазначив, що

В судовому засіданні 02.03.2020 суд оголосив про надходження від позивача письмових пояснень, які прийняті судом до розгляду.

У письмових поясненнях позивача зауважує, що на реєстрацію до позивача не надходив лист від фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни від 29.07.2015 № 10.

Розглянувши заяву позивача про залишення без розгляду клопотання від 16.01.2020 про заміну позивача у справі, суд задовольнив заяву та за відсутності підстав для зупинення провадження у справі, відхилив клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні представники сторін надали усні пояснення у справі та на запитання суду зазначили, що всі пояснення надані, всі наявні докази подані до матеріалів справи, клопотання та заяви, відсутні. Представники сторін не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 19.03.2020 об 11 год. 00 хв., про що присутні представники сторін повідомлені в приміщенні суду під розписку та під звукозапис. Суд повідомив, що з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, буде здійснюватись в хронологічному порядку (в порядку їх надходження та долучення до матеріалів справи).

17.03.2020 електронною поштою з ЄЦП до суду надійшло клопотання позивача у справі про відкладення розгляду справи на інший день, але не раніше 08.04.2020 та розглядати справу за участі особи, яка діє від імені Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

У клопотанні позивач посилається на заяву Голови ради суддів України щодо карантинних заходів, розміщену 11.03.2020 на офіційному веб-сайті Ради суддів України та лист Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 про рекондацію встановлення особливого режиму роботи судів України на період з 16.03.2020 по 03.04.2020, щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

19.03.2020 електронною поштою до суду надійшло клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про відкладення розгляду справи без електронного цифрового підпису.

В судовому засіданні 19.03.2019 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

В судове засідання 19.03.2020 представники позивача, відповідача-2 та третьої особи не з`явились.

Клопотання позивача у справі про відкладення розгляду справи на інший день, але не раніше 08.04.2020, судом не задовольняється, оскільки тридцятиденний розгляд справи по суті спливає 01.04.2020, тобто у період дії карантинних заходів, а норми ГПК України та наведені заявником листи не надають суду право продовжити строк розгляду справи по суті.

Клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про відкладення розгляду справи судом не приймається до розгляду, оскільки подано електронною поштою без ЄЦП.

При цьому, суд враховує, що у попередньому судовому засіданні представники сторін, у т.ч. позивача, надали усні пояснення у справі та на запитання суду зазначили, що всі пояснення надані, всі наявні докази подані до матеріалів справи, клопотання та заяви, відсутні. Представники сторін, у т.ч. позивача, не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник відповідача-1, у урахуванням неявки інших представників сторін, зазначив про можливість надання вступного слова після вступного слова позивача у справі.

Враховуючи, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд оголосив перерву до 01.04.2020 до 11 год. 30 хв., про що присутній представник відповідача-1 повідомлений в приміщенні суду під звукозапис та підпис.

30.03.2020 до канцелярії суду від 3 особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби у Запорізькій області.

В судовому засіданні 01.04.2020 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

Представник позивача на початку судового засідання заявила усне клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку із запровадженим в Україні карантином.

Суд відмовив у задоволенні усного клопотання позивача про зупинення провадження у справі, у зв`язку з відсутністю станом на 01.02.2020 правових підстав для зупинення провадження у справі.

Представник позивача підтримала позов повністю. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача-1 заперечував проти позовних вимог, у т.ч. у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

За наслідками судового засідання ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову, вступну та резолютивну частини якого оголошено присутнім представникам сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

03.03.2012 Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції та Фізичною особою-підприємцем Гургурою Галиною Валентинівною укладено договір зберігання №1/12, за умовами якого зберігач зобов`язується зберігати річ (рухоме майно):

1) папірорізувальна машина - Адаст MS115-1 - 2006 р.в.;

2) комп`ютер - APPLE - 2007 р.в.;

3) папірорізувальна ротаційна машина - 2LR2120 - 2006 р.в.;

4) монтажний стіл - LUTH GRAFISK A.G. - 2006 р.в.;

5) офсетна машина - ROLAND PRACTICA-00 AG - 2006 р.в.;

6) друкувальна машина - MAN ROLAND 202 ТОВ - 2006 р.в.;

7) прес друкувально-позолотний - БПП-75 - 2006 р.в.;

8) прес сапожний - ПКП-16 - 2006 р.в.;

9) брошурувальник - RENZ SRW - 2007 р.в.;

10) брошурувальник - RENZ SRW - 2007 р.в.;

11) ламінатор - RNH 380 - 2007 р.в.;

12) проявочний процесор - HOWSON ALGRAPHY - 2006 р.в.;

13) рама копіювальна - ФК-66 - 2006 р.в.;

14) свердлильний станок - 2М112 - 2006 р.в. (далі - майно), що належить ПП "ПКП ЛІГА СМХ", яке передане їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути його поклажодавцеві у схоронності.

Місцезнаходження майна - вул. Вишнева, буд. 42, м. Запоріжжя .

Гургура Г.В. є власником нежилого приміщення, ІІ літ. Б-3, що розташоване по вул. Вишнева, буд. 42, м. Запоріжжя , згідно свідоцтва про право власності від 07.02.2012 реєстровий № 318 та витягу про державну реєстрацію прав від 08.02.2012 №33106248.

У п. 1.2 договору зазначено, що повний перелік майна, його кількість, засвідчені в акті опису та арешту майна. Оцінка майна засвідчуються згідно висновку експерта оцінювача, суб`єкта оціночної діяльності, що видається після передачі товарів на зберігання.

Згідно з п. 2.2.1 договору, поклажодавець передає майно зберігачу за попередньо складеним актом опису та арешту майна серії №31274794 від 03.03.2012.

Згідно з п. 2.1.2 договору, зберігач підписує на підтвердження приймання майна попередньо складений Відділом акт опису та арешту майна серії №31274794 від 03.03.2012.

У виконавчому провадженні №31274794 з виконання виконавчого напису №2375, виданого приватним нотаріусом 17.11.2009 про звернення стягнення на рухоме майно, що належить ПП "ПКП ЛІГА СМХ" на користь ПАТ "УкрСиббанк" в межах суми 529 969,00 грн., державним виконавцем 03.03.2012р. був складений акт опису та арешту майна, відповідно до якого описано та накладено арешт на майно, перелік якого відповідає зазначеному в п.1.1. договору зберігання №1/12 від 03.03.2012 переліку, та передано на зберігання позивачу під розписку.

За умовами п. 2.1.6 договору, зберігач зобов`язаний зберігати майно в окремому приміщенні (складі) в умовах, які не допускають змішування його з іншими однорідними речами, що знаходяться в тому ж приміщенні. Також у п. 1.3 договору закріплено, що право власності на майно до зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача або бути передане ним третім особам.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що виконання зберігачем своїх зобов`язань за договором оформляється актом виконаних робіт по зберіганню майна, який підписується сторонами.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору оплата послуг за даним договором здійснюється поклажодавцем згідно акту виконаних робіт по зберіганню майна та виставленого рахунку за узгодженою сторонами цього договору сумою винагороди, а саме: 2% від вартості майна за один місяць зберігання. Оплата послуг зберігача здійснюється після підписання акту виконаних робіт по зберіганню майна протягом 3-х днів.

В п. 3.3 договору зазначено, що порядок встановлення оплати за цим договором ґрунтується на вимогах п. 5.8.6 Інструкції з проведення виконавчих дій та ч. 3 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Додатковою угодою від 05.04.2012р. до договору сторони визначили, що згідно звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, вартість майна, зазначеного в п. 1.1 договору, становить 320308,33 грн. Також передбачено, що оплата послуг згідно п. 3.1 договору, здійснюється поклажодавцем згідно акту виконаних робіт по зберіганню майна та виставленого рахунку за узгодженою сторонами цього договору сумою винагороди, а саме: 2% від вартості майна за один місяць зберігання - 6406,17 грн.

У пунктах 7.1 - 7.3 договору визначено, що цей договір дійсний до моменту підписання акту приймання-передавання арештованого майна, згідно договору про надання послуг з організації і проведення аукціону з реалізації арештованого майна з торгівельною організацією або до підписання акту приймання-передавання арештованого майна з його власником.

13.06.2012 Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького МУЮ та Спеціалізованою організацією ПП "СП Юстиція" було укладено договір №05/132/12/А з надання послуг по організації і проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.

За цим договором на аукціон передається рухоме майно згідно з актом опису і арешту від 03.03.2012 серії ВП31274794, згідно якого майно прийнято на зберігання Гургурою Г.В. Початкова вартість майна 320 308,33 грн.

Пунктом 2.4.11 цього договору передбачений обов`язок ПП "СП Юстиція" забезпечувати безоплатне зберігання майна, переданого на реалізацію; забезпечувати безоплатне перевезення арештованого майна до місця продажу та належне зберігання в місцях продажу; забезпечувати безоплатне зберігання майна у разі зняття його з продажу до моменту повернення його Відділу.

Відповідно до акту №05/132/12А передачі арештованого майна від 13.06.2012 державний виконавець передав ПП "СП Юстиція" обладнання вартістю 320 308, 33 грн.

Матеріали виконавчого провадження №31274794 були знищені відповідачем у зв`язку з закінченням термінів їх зберігання, що підтверджується розпорядженням в.о. начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 12.01.2016 №3 "Про створення комісії для проведення знищення виконавчих проваджень у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції" та актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 26.02.2016.

Відповідно до витягу з електронного реєстру ВП-спецпідрозділ від 07.12.2018 виконавче провадження № 31274794 було завершено 22.10.2012, у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення). У витягу також значиться інформація про те, що виконавче провадження було відкрито 17.02.2012, а 03.03.2012 державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника. Державним виконавцем 03.05.2012 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження. Інформація про скасування арешту та повернення майна боржнику відсутня.

Згідно з Акту державного виконавця від 10.05.2018, 26.09.2014 відділом державної виконавчої служби Жовтневого району Запорізького міського управління юстиції було відкрито інше виконавче провадження № ВП 44836786 з виконання виконавчого напису №2375, виданого приватним нотаріусом 17.11.2009р. про звернення стягнення на рухоме майно, що належить ПП "ПКП ЛІГА СМХ" на користь ПАТ "УкрСиббанк".

28.01.2015 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Жовтневого району Запорізького міського управління юстиції складено акт опису та арешту майна у виконавчому провадженні № В П44836786, згідно якого державний виконавець передав ОСОБА_2. описане майно по

вул. Вишнева, 42 в м. Запоріжжя: 1 ) папірорізувальна машина - Адаст MS115-1;

2) папірорізувальна ротаційна машина - 2LR2120;

3) монтажний стіл - LUTH GRAFISK A.G.;

4) монтажний стіл - LUTH GRAFISK A.G.;

5) офсетна машина - ROLAND PRACTICA-00 AG;

6) друкувальна машина - MAN ROLAND 202 ТОВ;

7) прес друкувально-позолотний - БПП-75;

8) прес сапожний - ПКП-16;

9) ламінатор - RNH 380;

10) проявочний процесор - HOWSON ALGRAPHY - 2006 р.в.;

11) рама копіювальна - ФК-66;

12) свердлильний станок - 2М112.

29.01.2015 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції винесено постанову про зміну відповідального зберігача зі ОСОБА_2 на Гургуру Г.В . Постанову мотивовано тим, що відповідальний зберігач ОСОБА_2 фактично не має змоги виконувати обов`язки відповідального зберігача, оскільки приміщення, в якому знаходиться описане та арештоване майно, належить третій особі і відповідальний зберігач позбавлений можливості безперешкодно потрапляти у приміщення в будь-який час. У зв`язку з цим обов`язки зі зберігання описаного та арештованого майна покладені на Гургуру Г.В . Постанова була направлена на адресу ФОП Гургури Г.В. супровідним листом вих. №877/6 від 29.01.2015.

10.08.2015 на адресу ФОП Гургури В.Г. надійшло звернення ТОВ "Колор-Принт" вих. №1/8 від 06.08.2015, в якому повідомляється, що 06.07.2015 за результатами електронних торгів дане підприємство набуло право власності на арештоване майно - офсет-листову машину - ROLAND PRACTICA-00 AG, яка перебуває у ФОП Гургури В.Г., як у тимчасового зберігача. У зв`язку з цим товариство вимагало передати йому це майно.

27.08.2015 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції та ФОП Гургурою Г.В., які разом іменуються в акті як "сторони", складено акт про те, що станом на 27.08.2015 сторони перевірили та підтверджують наявність і комплектність у місці зберігання за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вишнева, буд. 42 наступного майна, переданого зберігачу на зберігання:

1) офсет-листова машина - ROLAND PRACTICA-00 AG;

2) рама копіювальна - ФК-66 - 2006 р.в.;

3) монтажний стіл - LUTH GRAFISK A.G. - 2006 р.в.;

4) проявочний процесор - HOWSON ALGRAPHY - 2006 р.в.;

5) ламінатор - RNH 380 - 2006 р.в.;

6) прес сапожний - ПКП-16 2006 р.в.;

7) прес друкувально-позолотний - БПП-75 - 2006 р.в.;

8) монтажний стіл - LUTH GRAFISK A.G. - 2006 р.в.;

9) папірорізувальна ротаційна машина - 2LR2120.

Також державний виконавець підтвердив, що 14.08.2015 він самостійно, за відсутності та без згоди зберігача здійснив проникнення в місце зберігання за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вишнева, буд. 42. Після проведення огляду місця зберігання та перевірки наявності майна поклажодавець не має претензій щодо наявності та комплектності майна, зазначеного в п. 1.

ФОП Гургура Г.В. повідомила Жовтневий ВДВС в листі від 08.10.2015 вих. №18, що як відповідальний зберігач передала на його вимогу машину ROLAND PRACTICA-00 AG.

На підтвердження факту надання послуг зберігання ФОП Гургура Г.В. були складені акти виконаних робіт (послуг) за період з 03.03.2012, квітень - червень 2012 року на суму 25211,40 грн. (акт від 09.07.2012), а також акти за період з липня 2012 року по січень 2018 року (67 місяців) на суму 6406,17 грн. кожний, які оформлені останнім днем відповідного місяця (67 х 6406,17 = 429213,39 грн.). Загалом сума всіх актів складає 454424,79 грн. ВДВС підписані акти з 29.01.2015р. по 19.05.2015р. Інші акти ВДВС не підписані.

02.04.2015 ФОП Гургура Г.В. звернувся до ВДВС з листом вих. №5, в якому повідомив про надсилання в липні 2012 року та в жовтні 2013 року на його адресу в рахунків, а також актів виконаних робіт для здійснення оплати за послуги зберігання майна відповідно до рахунку-фактури №000000095 від 09.07.2012 за період з 03.03.2012 по червень 2012 року на суму 25211,40 грн. та рахунку-фактури №В-00000175 від 30.09.2013 за період з 03.03.2012 по вересень 2013 року на суму 121303,93 грн. Зазначив про те, що оплата не була здійснена відповідачем. У зв`язку з відсутністю змоги зберігати майно надалі ФОП Гургура Г.В. просила закрити правовідносини сторін та підписати рахунок-фактуру і акт виконаних робіт №В-00000001 від 31.03.2015 на суму 236615,10 грн. В переліку додатків до цього листа зазначені рахунок-фактура та акт виконаних робіт №В-00000001 від 31.03.2015 на суму 236615,10 грн, а також копія договору зберігання №1/12 від 03.03.2012 з додатковою угодою до нього від 05.04.2012. На листі міститься відмітка ВДВС про отримання.

13.05.2015 ФОП Гургура Г.В. звернувся до ВДВС із вимогою про оплату виконаних робіт за період з 03.03.2012 по 01.06.2015 на суму 249427,44 грн. та підписання акту виконаних робіт. ФОП Гургура Г.В. наполягав на припиненні дії договору з 01.06.2015, проте зазначив, що за умови оплати заборгованості по договору термін дії договору буде продовжено.

20.05.2015 сторони підписали двосторонні акти виконаних робіт по зберіганню описаного та арештованого майна за період з 29.01.2015 по 19.05.2015 на загальну суму 63987,08 грн. Відповідно до цих актів ВДВС підтверджено факт зберігання частини майна, переданого на зберігання (складались окремі акти на певну одинцю майна).

Платіжним дорученням №6985 від 19.08.2015 ВДВС було здійснено оплату на користь ФОП Гургура Г.В. в сумі 54167,60 грн, яка згідно виписки банку по рахунку позивача зарахована на рахунок 25.08.2015.

У відповідь на звернення ФОП Гургура Г.В. вих. №15 від 27.08.2014 ВДВС листом зазначив, що коректним призначенням платежу від 19.08.2015 в сумі 54167,60 грн. просить вважати "оплата послуг зберігання згідно договору відповідального зберігання". Оскільки лист ФОП Гургура Г.В. стосувався оплати, здійсненої в 2015 році та зарахованої на рахунок позивача 25.08.2015, датою листа слід вважати 27.08.2015.

15.12.2016 ФОП Гургура Г.В. надіслав ВДВС рахунок-фактуру від 30.11.2016, а також акти виконаних робіт за період з жовтня 2013 по листопад 2016, що підтверджується фіскальним чеком №6900522679804 від 15.12.2016.

Відповідно до наказів Міністерства юстиції України від 01.03.2016 №569/5 "Про відділи державної виконавчої служби та відділи державної реєстрації актів цивільного стану", від 27.05.2016 №1523/5 "Про перейменування деяких відділів державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області" виведено Жовтневий відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя зі складу міського управління юстиції Запорізької області та перейменовано його на Олександрівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області.

В лютому 2018 року ФОП Гургура Г.В. звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача - Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про розірвання договору зберігання № 1/12 від 03.03.2012.

Позовні вимоги ґрунтувались на тому, що 03.03.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання № 1/12. Станом на день подання позовної заяви, спірний договір не розірвано у встановленому законом порядку, строк дії договору не закінчився. На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором зберігання позивачем були складені акти виконаних робіт, які не підписані та не оплачені відповідачем, чим порушено права та інтереси позивача.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.05.2018 позов у справі №908/289/18 за заявою Гургури Г.В. було залишено без розгляду, оскільки було звільнено приміщення від майна, яке зберігається за договором зберігання, та фактично вказаний договір припинено у зв`язку з поверненням відповідного майна відповідачу.

08.05.2018 державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову у виконавчому провадженні № ВП 44836786 про призначення відповідальним зберігачем ФОП Мозгунової А.В. у зв`язку з необхідністю організації та проведення виконавчих дій, спрямованих на повернення боржнику нереалізованого з електронних торгів майна для організації вантажно-транспортних заходів.

10.05.2018 державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, складено акт у виконавчому провадженні №ВП44836786, яким встановлено, що на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження №ВП44836786, відкрите 26.09.2014. Під час виконання зазначеного провадження звернуто стягнення на майно боржника згідно переліку, зазначеного в резолютивній частині виконавчого напису №2375 від 17.11.2009. Відносно майна, що не було реалізовано з електронних торгів, згода стягувача залишити його в рахунок погашення боргу не надійшла. Згідно вимог законодавства із зазначеного майна знятий арешт і майно підлягає поверненню боржнику. З метою вирішення питання про повернення нереалізованого майна боржнику, виявлено майно:

1) рама копіювальна - ФК-66;

2) ламінатор - RNH 380;

3) монтажний стіл - LUTH GRAFISK A.G.;

4) папірорізувальна ротаційна машина - 2LR2120

5) прес друкувально-позолотний - БПП-75;

6) проявочний процесор - HOWSON ALGRAPHY 2006;

7) процесор для форм HOWSON ALGRAPHY 2007;

8) монтажний стіл - LUTH GRAFISK A.G.

Зазначене майно було вилучено з приміщення №ІІ літ. Б3 будинку 42 по вул. Вишнева м. Запоріжжя, власником якого є Гургура Г .В . , та передано ФОП Мозгуновій А.В. для здійснення організації транспортування до місця зберігання, що засвідчено підписами Гургури Г.В. та ФОП Мозгунової А.В. у цьому акті.

Фізична особа-підприємець Гургура Галина Валентинівна звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Олександрівського ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про стягнення 638 236, 88 грн., які складаються з: 419 888,98 грн. основного боргу, 178 268,20 грн. інфляційних втрат, 40 079,70 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1654/18 від 09.01.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на користь фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни основний борг у сумі 310 575,81 грн., 3% річних в сумі 22 172,57 грн., інфляційні втрати в сумі 92 821,48 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 6 383,55 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 8 834,97 грн.

Рішення вступило у законну силу та станом на час розгляду справи наказ суду у справі № 908/1654/18 виконаний.

В обгрунтування прийнятого рішення у справі № 908/1654/18 суд, посилаючись на норми діючого законодавства України та умови договору, укладеного між сторонами, дійшов до висновку, що матеріалами справи доведено факт щодо зберігання майна у позивача до 10.05.2018, жодної з підстав припинення договору до 10.05.2018 судом встановлено не було, а тому відповідач повинен був оплатити за послуги зберігання.

Визнання недійсним договору зберігання № 1/12 від 03.03.2012, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Гургурою Галиною Валентинівною та Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (на даний час - Олександрівський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області) було предметом судового розгляду по суті у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Вищевикладені обставини, факт укладання договору зберігання від 03.03.2012 № 1/12, зберігання майна у ФОП Гургури Г.В. до 10.05.2018 та обов`язок Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області (на який перейменовано Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції) сплатити за послуги зберігання, та часткової оплати за цим договором (перерахована часткова оплата за послуги зберігання на користь ФОП Гургури Г.В. здійснена саме на підставі договору зберігання 03.03.2012) встановлений судовим рішенням у справі № 908/1654/18, яке набрало законної сили, а тому ці обставини не підлягають доведенню знову при розгляді даної справи на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України, оскільки судове рішення прийнято у спорі між тими ж сторонами та набрало законної сили.

Так, підставою для звернення до суду з даним позовом позивач зазначає те, що оскаржуваний договір укладений сторонами без погодження з Головним управлінням юстиції в Запорізькій області (як розпорядником бюджетних коштів, що здійснює матеріальне забезпечення відділу), що є обставинами, з якими закон пов`язує визнання недійсним правочину. Договір зберігання від 03.03.2012 № 1/12 суперечить вимогам законодавства, зокрема, п. 5.8.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12. N 74/5, в редакції на момент укладення угоди 05.03.2012; п. 4.6 Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення) міськрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.07 № 83/5, в редакції на момент укладення договору 03.03.2012; п.п 5.6 - 5.9 п. 5 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, місті Києві та місті Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.11 № 1707/5 в редакції на момент укладення спірного договору 03.03.2012; ст. 48 Бюджетного кодексу України, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин 03.03.2012 і діє на теперішній час; пунктам 2.1, 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.20212 № 309, в редакції на момент укладення спірного договору 03.03.2012, ст. 203 ЦК України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 України.

При цьому, позивач зауважує, що не є стороною оскаржуваного договору та дізнався про оскаржуваний договір 29.03.2018, у зв`язку з розглядом іншої господарської справи № 908/289/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Гургури Галини Валентинівни до Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про розірвання договору зберігання від 03.03.2012 № 1/12.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України (ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відтак, у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

Правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Закон України "Про державну виконавчу службу", Закон України "Про виконавче провадження" та інші закони прийняті на їх виконання.

Органами державної виконавчої служби, зокрема, є районні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Організаційні основи діяльності відділу виконавчої служби, його права та правовий статус, визначені Положенням про Головні управління юстиції Міністерства юстиції Україн в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополь, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 № 1707/5 (в редакції станом на час укладення оскаржуваного договору).

Відповідно до п.п. 5.6 - 5.9 вказаного Положення (в редакції станом на моменту кладення оскаржуваного договору) Головне управління юстиції з метою організації своєї

діяльності складає проект штатного розпису та кошторису на утримання головного управління юстиції, який погоджує з головами ДВС та Укрдержреєстру в частині, що стосується структурних підрозділів, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС та Укрдержреєстру, і подає на затвердження заступнику Міністра юстиції - керівнику апарату; контролює надходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та їх облік; здійснює бухгалтерський облік витрат на утримання головного управління юстиції, структурних підрозділів, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС та Укрдержреєстру; забезпечує використання бюджетних асигнувань за цільовим призначенням, складає та подає в установленому порядку фінансову звітність; здійснює централізований бухгалтерський облік витрат на утримання районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, структурних підрозділів, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС та Укрдержреєстру, нотаріальних контор.

Отже, Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (на даний час - Олександрівський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області) станом на момент укладення оскаржуваного договору утримувався Головним управлінням за рахунок коштів державного бюджету і власних коштів не мав.

За приписами ст. 48 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення оскаржуваного договору):

1. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

2. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).

За бюджетними програмами, які здійснюються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів), термін дії яких завершується у поточному бюджетному періоді, розпорядники бюджетних коштів мають право брати відповідні бюджетні зобов`язання у четвертому кварталі поточного бюджетного періоду понад фактичні надходження таких кредитів (позик) за умови наявності письмової згоди кредитора на оплату цих зобов`язань протягом першого кварталу наступного бюджетного періоду.

3. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

4. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.

Отже, згідно чинного на момент укладення оскаржуваного договору закону, зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними.

Станом на 03.03.2012 кошторисом Головного управління юстиції у Запорізькій області не було передбачено коштів на оплату видатків зі зберігання майна по Жовтневому відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, відповідних змін до кошторису не вносилось та виділення відповідних грошових коштів Головним управлінням не здійснювалось.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовується сторонами у справі, що оспорюваний договір укладений Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (на даний час - Олександрівський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області) без погодження з Головним управлінням юстиції в у Запорізькій області області (на даний час Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області) як розпорядником бюджетних коштів, що здійснює матеріальне забезпечення відділу.

Отже, оскаржуваний договір укладений з боку Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (на даний час - Олександрівський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області) без погодження з Головним управлінням (на даний час Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області) як розпорядником бюджетних коштів, що здійснює матеріальне забезпечення відділу, а отже є недійсним.

Аналогічні висновки викладені у постанові ВГСУ від 10.11.2011 № 9/213/10 та постанові Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 № 5016/478/2012.

Відповідчем-1 у справі заявлено заяву про застосування строку позовної давності.

Так, оскаржуваний договір укладено 03.03.2012 року.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України (ЦК України) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 розірвання сторонами договору, виконання повністю або частково, не позбавляє права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

Позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області не є стороною оскаржуваного договору, але при цьому утримання відділів державної виконавчої служби здійснюється саме Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області за рахунок Головного територіального управління юстиції, а отже спірні правовідносини стосуються та впливають на права та обов`язки Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, а тому позивач мав право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним оскаржуваного договору зберігання.

При цьому, звертаючись до господарського суду з даним позовом 28.11.2019 (тобто після спливу семи років з дня укладення оскаржуваного договору), позивач вважає, що звернувся з позовом як заінтересована особа, яка заперечує дійсність договору зберігання у встановлені законодавством строки позовної давності, оскільки позивачу стало відомо про вищезазначений договір після подання позову Фізичною особою - підприємцем підприємцем Гургурою Галиною Валентинівною до Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про розірвання договору зберігання від 03.03.2012 № 1/12 та відкриття провадження у справі № 908/289/18 ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.03.2018, про що начальником Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було повідомлене Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області (листом вх. 3788-06-25 від 29.03.2018). До отримання вказаного листа та доданого до нього копій позовної заяви з додатками позивачу не було відомо і не могло бути відомо про існування оскаржуваного договору.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові ВСУ від 29 жовтня 2014 у справі № 6-152цс14).

Відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Між тим, для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому, правило ч. 1 ст. 261 ЦКУ містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Аналогічні правові позиції Верховного Суду України викладені у справах №6-2469цс16 від 16.11.2016 року; №6-832цс15 від 28.09.2016 року; №6-2165цс15 від 14.09.2016 року; №6-152цс14 від 29.10.2014 року; №6-1503цс16 від 21.12.2016 року; №6-3029цс16 від 8.06.2016 року.

Відповідно до ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи той факт, що Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, заява про її застосування може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 09.04.2019 по справі № 912/1104/18 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 вересня 2019 року по справі № 904/4342/18).

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити у позові, оскільки позивачу було відомо про існування оспорюваного правочину 17.08.2015, а відповідно, позивачем пропущено строк позовної давності щодо його оскарження.

Згідно листа Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 17.08.2015 р. № 23550/6 «Шодо гарантування оплат послуг зберігання», ВДВС підтвердив укладення договору зберігання, складення актів виконаних робіт за послуги зберігання на загальну суму 60372,95 грн. У листі також зазначено, що 16.06.2015 зазначені кошти перераховано на депозитний рахунок Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області так, як відповідно до умов укладеного договору зберігання, управління є солідарним платником оплати послуг зберігання. Договір та підписані акти знаходяться на погодженні в Управлінні фінансового та матеріально технічного забезпечення ГТУЮ у Запорізькій області.

Як свідчать матеріали справи та встановлено у рішенні Господарського суду Запорізької області від 09.01.2019 у справі № 908/1654/18, яке вступило у законну силу:

«…Платіжним дорученням №6985 від 19.08.2015р. відповідачем було здійснено оплату на користь позивача в сумі 54167,60 грн., яка згідно виписки банку по рахунку позивача зарахована на рахунок 25.08.2015р.

У відповідь на звернення позивача вих. №15 від 27.08.2014р. відповідач листом зазначив, що коректним призначенням платежу від 19.08.2015р. в сумі 54167,60 грн. просить вважати "оплата послуг зберігання згідно договору відповідального зберігання". Оскільки лист позивача стосувався оплати, здійсненої в 2015 році та зарахованої на рахунок позивача 25.08.2015р., то датою листа позивача слід вважати 27.08.2015р.».

Враховуючи вищевикладене, Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області (Головне управління) було обізнано про укладення оскаржуваного договору, оскільки оплата за вказаним договором була здійснена платіжним дорученням №6985 від 19.08.2015, а Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції утримувався Головним управлінням за рахунок коштів державного бюджету і власних коштів не мав, а отже не міг перерахувати без погодження з Головним управлінням.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем не доведено належними доказами, що оплата за договором відбувалась без обізнаності Головного управління.

До того ж, у листі Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області «Про надання відповіді» на лист № 12.7-19/274 від 31.01.2020, Головне управління повідомляло, що виконання пункту 12.14 Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом Казначейства від 25.05.2004 № 89, та пункту 11.14 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.-3012 № 1407, Головним управлінням протягом всього періоду здійснення розрахунково-касового обслуговування ГТУЮ надавались виписки з рахунків про здійснені операції за результатами попереднього операційного дня. Таким чином, вся інформація щодо руху коштів по рахунках, відкритих на ім`я ГТУЮ, наявна в його розпорядженні.

Отже, у Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (Головного управління) була у розпорядженні вся наявна інформація щодо руху коштів по рахунках, виписки з рахунків про здійснені операції за результатами попереднього операційного дня, у т.ч. щодо оплати, здійсненої в 2015 році та зарахованої на рахунок відповідача-1 25.08.2015 за послуги зберігання згідно оскаржуваного договору зберігання.

Крім того, з огляду на презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктних прав, позивач не був позбавлений можливості перевірки фінансових (бухгалтерських) операцій ВДВС (відповідача 2), який в період дії договору зберігання, тобто з 03.03.2012, утримувався Головним управлінням за рахунок бюджетних коштів.

Також, суд звертає увагу, що в силу безпосереднього підпорядкування, Головне управління мало право перевірки Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо укладення оскаржуваного договору та здійснення оплати за договором у 2015 році.

Таким чином, позивачем не доведено факту своєчасного звернення до суду з цим позовом та обґрунтованості підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, про застосування якої заявлено відповідачем-1 у справі, підстав для поновлення цього строку не вбачається, що є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом покладається на позивача.

Витрати на професійну (правничу) допомогу, заявлені відповідачем-1 станом на день ухвалення судового рішення у даній справі не підтверджені (оскільки відповідачем-1 не надано акту про надання юридичної допомоги, складання якого передбачено договором № 05/04-18 від 05.04.2018), а отже судом не стягуються,

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати за позовом покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 13.04.2020.

Суддя А.О. Науменко