Постанова № 8872032, 20.03.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

КОПІЯ Справа № 2-а-362/09

ПОСТАНОВА

іменем України

20 березня 2009 року о 10 годині 50 хвилин м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

За участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобов'язання відповідача до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, позивачка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом III групи, перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в м. Торезі з 01.04.1991 року як отримувач пенсії за віком, а з 31.08.1992 року як отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 17.04 2006 року вона вимушена була перейти (використовуючи своє право) на пенсію за віком, оскільки вона перевищувала Чорнобильську пенсію на 240 гривень. З 09.09.2008 року вона знову перейшла на Чорнобильську пенсію. З 01.09.2008 року їй за рішенням Донецького окружного адміністративного та Донецького апеляційного адміністративного судів була призначена пенсія згідно ст.ст. 50, 54 ЗУ № 796-ХІІ. Позивачка вважає, що відповідач повинен їй виплатити недоотриману пенсію починаючи з 01.01.2005 року по 01.09.2008 року, оскільки що розмір таких пенсій, що їй виплачувалися, не відповідає нормам статей 50 та 54 зазначеного закону, оскільки визначаються Кабінетом Міністрів України, а не кратними розмірами мінімальної пенсії за віком. Позивач зверталася до УПФУ з заявою щодо перерахунку їй пенсії у належному розмірі, на що отримала відмову. Позивачка вважає дії УПФУ протиправними і просить зобов'язати відповідача доплатити їй недоплачену суму згідно ст.ст. 50, 54 ЗУ № 796-ХІІ з 01.01.2005 року та за всі наступні роки до 01.09.2008 року.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. На запитання головуючого назвати причини, з яких вона не оскаржували дії УПФУ щодо нарахування пенсії, якщо вона з ними була незгодна, а перейшла на пенсію за віком, назвати не змогла. Пояснила, що дійсно до 31.12.2005 року вона отримувала пенсію за віком, з 01.01.2006 року по 16.04.2006 року перейшла на Чорнобильську пенсію, а з 17 квітня 2006 року знов перейшла на пенсію за віком.

Представник відповідача УПФУ в м. Торезі ОСОБА_2 в судовому стосовно оскаржуваного періоду пояснила, що до 31.12.2005 року позивачка дійсно отримувала в УПФУ в м. Торезі пенсію за віком, з 01.01.2006 року по 16.04.2006 року згідно заяви була переведена на пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, викликаного аварією на ЧАЕС. З 17.04.2006 року по 08.09.2008 року отримувала пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зь09.09.2008 року згідно заяви знову отримує пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, викликаного аварією на ЧАЕС. Вважає що призначення та виплати пенсії позивачці були здійснені відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні досліджені письмові докази:

• - копія заяви позивачки до УПФУ від 16.12.2005 року щодо перерахунку пенсії;

• - лист-відповідь УПФУ позивачці від 13.01.2006 року на її звернення від 16.12.2005 року щодо перерахунку пенсії;

• - копія заяви позивачки до УПФУ від 01.08.2008 року щодо перерахунку пенсії;

• - лист-відповідь УПФУ позивачці від 11.08.2008 року на її звернення від 01.08.2005 року щодо перерахунку пенсії;

• - копія довідки МСЕК про встановлення позивачці III групи інвалідності; копія пенсійного посвідчення;

копія паспорту позивачки;

копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з вкладкою учасника ЛНА на ЧАЕС;

• - довідка УПФУ щодо розміру виплаченої позивачеві пенсії; копія свідоцтва про державну реєстрацію УПФУ;

• - копія положення УПФУ; оригінал пенсійної справи позивача.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Позивачка ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (ах. 6), 27.08.1992 року їй при огляді МСЕК вперше безстроково встановлено III групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, викликаним аварією на ЧАСЕ (а.с. 7). 14.04.1992 року позивачка звернулася до комісії з призначення пенсії Торезької міської ради з заявою про призначення їй пенсії за віком (а.с. 29) і 20.02.1992 року їй була призначена пенсія за віком починаючи з 01.04.1991 року (а.с. 28). 13.04.1993 року позиваці вказаною комісією була призначена пенсія згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 31.08.1992 року (а.с. 30). В 2001 році пенсійна справа позивачки була передана для подальшого нарахування та виплати пенсії до відповідача - УПФУ в м. Торезі. 24.05.2004 року позивачка подала до відповідача заяву про перерахунок їй пенсії за віком (а.с. 35) і з 01.01.2004 року отримувала пенсію з віком (а.с. 33, 34). 10.01.2006 року позивачка подала до відповідача заяву про поновлення їй пенсії згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 37), перерахунок пенсії було здійснено розпорядженням № 142757 від 10.01.2006 року починаючи з 01.01.2006 року (а.с. 26) і позивачка одержувала пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону до 16.04.2006 року. 3 17 квітня 2006 року позивачці за її заявою було поновлено виплату пенсії за віком (а.с. 38, 39), яку вона отримувала до 2008 року. Розмір призначеної та виплаченої позивачці державної пенсії за період з 01.01.2006 року по 16.04.2006 року визначався із заробітку, одержаного в зоні відчуження, в розмірі відшкодування фактичних збитків, становив 468, 26 гривень (а.с. 45) був меншим за 6 мінімальних пенсій за віком, за період з 26.04.2004 року по 31.12.2004 року включно був більшим за 8 мінімальних пенсій за віком. Розмір призначеної та виплаченої позивачці у цей же період додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю визначався відповідачем виходячи з базису -19, 91 гривень, установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", становив 9, 96 гривень (а.с. 45 )та був меншим за 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Позивач 10.12.2005 року зверталася до відповідача з письмовою заявою щодо приведення розміру її пенсії у відповідність до чинних правових норм (а.с. 2), на що отримала письмову відмову 13.01.2006 року (а.с.3).

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров'ю, в розмірах:

інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам ІІІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 54 зазначеного Закону (ч.ч. 3, 4 в редакції чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3, 0 тис. карбованців.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (з 17.11.2005 року - Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по І групі інвалідності -10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором

Згідно п.п. а, б п. 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" № 1 від 03.01.2002 року, установлено, що виходячи 3 розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок пенсій та додаткової пенсії, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 894 від 13.07.2004 року, збільшено з 1 вересня 2004 р. на 12 відсотків пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, державної допомоги та сум індексацій), призначені відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ч.ч. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України „Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1293 від 27.12.2005 року (набрала чинності з 01 січня 2006 року), збільшено розмір пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи":

у 3, 5 раза— пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей;

у 2, 5 раза — пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках, громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей.

Збільшення розміру пенсії здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.

Установлено, що:

1) мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону (796-12), не може бути нижчим:

для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, І групи— 540 гривень, II групи — 500 гривень, III групи — 467 гривень;

для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, І групи — 440 гривень, II групи — 400 гривень, III групи — 370 гривень;

2) розмір пенсії громадянам, які подають заяву щодо її призначення відповідно до статті 54 Закону, визначається з урахуванням цієї постанови

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум" № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться ... непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, до числа основних державних соціальних гарантій включаються ...мінімальний розмір пенсії за віком... Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", затверджено на 2006 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня — 350 гривень, з 1 квітня — 359 гривень, з 1 жовтня — 366 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та ядерну безпеку" № 39/95-Вр від 08.02.1995 року, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати відповідачем позивачці пенсії за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року включно і з 17.04.2006 року по 31.08.2008 року включно, суд виходить з того що в зазначений період позивачці за її волевиявленням виплачувалася пенсія за віком, а не згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року. Суд не приймає до уваги посилання позивачки на те, що вона була вимушена перейти на пенсію за віком, оскільки її розмір був меншим за розмір Чорнобильської пенсії, оскільки у разі невідповідності розміру призначеної позивачці пенсію нормам законодавства вона могла оскаржити дії УПФУ в суді. Правові підстави для перерахунку пенсії за віком, яку позивачка отримувала, згідно вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати відповідачем позивачці державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, за період з 01.01.2006 року по 16.04.2006 року включно, суд виходить з того, що в зазначений період було чинним закріплене ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-XI від 28 лютого 1991 року право позивачки як учасника ліквідації наслідків Аварії на Чорнобильській АЕС, якій встановлено III групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильської катастрофи, на отримання додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком державної пенсії у розмірі не меншому за 6 мінімальних пенсій за віком. Однак в зазначений період відповідачем нарахування та виплата вказаних державної та додаткової пенсії здійснені у меншому розмірі. Таким чином, відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності", яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права" і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки вплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lex specialis. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, №. 59498/00). За наведених обставин, дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії позивачці у вказаний період є протиправними і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України" (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч.3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, ч. 4 ст. 1, абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум" № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та ядерну безпеку" № 39/95-Вр від 08.02.1995 року, п.п. а, б п. 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" № 1 від 03.01.2002 року, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 894 від 13.07.2004 року, ч.ч. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України „Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1293 від 27.12.2005 року, ч. 2 ст.3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобов'язання відповідача до вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1:

• - державної пенсії, призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, за період з 01.01.2006 року по 16.04.2006 року включно;

• - додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, за період з 01.01.2006 року по 16.04.2006 року включно;

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: Донецька обл., м. Торез, вул. Стаханова, б. 11, кв. 17, іпн НОМЕР_1:

• - нарахування та виплату державної пенсії призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-XI від 28 лютого 1991 року, за період з 01.01.2006 року по 16.04.2006 року включно у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих останньою сум;

• - нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, за період з 01.01.2006 року по 16.04.2006 року включно у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих останньою сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складено 23 березня 2009 року.

Постанову надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.