Рішення № 88719902, 13.04.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 року м. Чернігів Справа № 825/2191/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України, у якому просить:

- визнати дії відповідача щодо відмови в проведенні індексації пенсії відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, - протиправними;

- зобов`язати відповідача провести індексацію його пенсії відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та виплачувати індексовану відповідно до пп. 1-1 п.1 даного Порядку пенсію із врахуванням раніше виплачених сум, стягнувши індексацію за період з січня 2015 року по квітень 2018 року включно в сумі 19 954,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що внаслідок протиправних дій відповідача, які полягають у непроведенні індексації його пенсії відповідно до пп. 1-1 п. 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з січня 2015 року по травень 2018 року, позивач недоотримав пенсію в сумі 19 954,00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018, ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2020 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвалою судді від 27.02.2020 справу №825/2191/18 прийнято до свого провадження та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі в справі як другого відповідача Головне управління пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області). Також установлено відповідачам 15-денний строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 24.03.2020 представнику позивача відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому ГУПФУ в Чернігівській області позовні вимоги не визнало, просило відмовити у їх задоволенні та зазначило, що протягом спірного періоду здійснювалась індексація пенсії позивача відповідно до чинного законодавства. При цьому, у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, позивачу проводився перерахунок пенсії. Разом з тим, у періоди, у яких встановлено місяць підвищення пенсії для розрахунку індексації, пенсії не індексувались.

Також ГУПФУ в Чернігівській області зазначило, що Бюджетом Пенсійного фонду України на 2015 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2015 №67, та Бюджетом Пенсійного фонду України на 2016 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2016 №190, не передбачено видатки на проведення індексації пенсії. Таким чином, з 01.01.2015 проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що Прилуцьке ОУПФУ ще у грудні 2014 року припинило нараховувати індексацію пенсії, а з вересня 2015 року - розпочало зменшувати раніше зафіксовану суму індексації на суму підвищення пенсії. Однак, раніше зафіксована індексація вже не зменшується і виплачується у такому розмірі до наступного збільшення розміру заробітної плати (пенсії), при якому таке збільшення перевищить зазначену фіксовану величину. Разом з тим, підвищення пенсії позивача жодного разу не перевищило фіксовану величину індексації.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, враховуючи таке.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 23.05.2014 перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області (правонаступник Прилуцького ОУПФУ) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 13).

24.02.2018 позивач звернувся до Прилуцького ОУПФУ із заявою, у якій просив провести індексацію (перерахунок, підвищення) його пенсії відповідно до вимог діючого законодавства; надати йому відомості про щомісячний розмір пенсії, виплаченої йому з часу її призначення у травні 2014 року по даний час; надати йому детальний розрахунок отримуваної ним пенсії із зазначенням всіх даних та показників, які впливають на визначення її розміру (а.с. 14).

Листом від 16.03.2018 за №52/10/Д-3 Управління повідомило позивачу, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється виходячи з фіксованих сум індексації (а.с. 15-17).

Будучи незгодним із такою позицією територіального органу Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 02.04.2018 звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із відповідною скаргою (а.с. 18).

Листом від 23.04.2018 за №2645/02/Д-12 ГУПФУ в Чернігівській області підтримало позицію Прилуцького ОУПФУ та зазначило, що за документами пенсійної справи індексація пенсії ОСОБА_1 здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 18-21).

Вважаючи, що відповідач невірно здійснює нарахування та виплату індексації пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», підпунктом 18 пункту 19 розділу I якого виключено частину першу статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка передбачала, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Частина друга цієї статті (у старій редакції) передбачала, що крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком. Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», частина друга викладена в такій редакції: «Для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини».

При цьому, за підпунктом 27 пункту 19 розділу I Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», доповнено, зокрема, пунктом 4-5 такого змісту: «Збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року. У 2019-2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.».

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ), а також прийнятим на його виконання Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ (в редакції до 01.01.2016) встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, який установлюється у розмірі 101 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Законом України від 24.12.2015 №911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до статті 4 Закону №1282-ХІІ, згідно яких, поріг індексації підвищено зі 101% до 103%, в зв`язку із чим з 01.01.2016 індексація грошових доходів населення проводиться в разі коли, величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

У відповідності до статті 5 Закону №1282-ХІІ індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із Законом України від 28.12.2014 №76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статтю 5 Закону №1282-ХІІ, доповнено частиною шостою, яка зазначає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів обов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101% (у редакції до 01.01.2016) та в розмірі 103% (у редакції після 01.01.2016). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в цьому пункті.

Згідно із абзацом першим пункту 4 цього Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку №1078 (у редакції, що діяла до 15.03.2018) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності); суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Абзацом третім пункту 4 Порядку №1078 (у редакції, що діяла до 15.03.2018) було передбачено, що у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

У редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення», що набрала законної сили з 15.03.2018, пункт 2 Порядку №1078 передбачає, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей. При цьому, індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Сума індексації пенсій та щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей у разі підвищення їх розмірів розраховується як різниця між сумою індексації, визначеною до 11 жовтня 2017 року, та сумою підвищення цих виплат до повного погашення суми індексації відповідно до пункту 5 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, що застосовувалась до 01.12.2015), в разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відповідно до цього ж пункту (у редакції постанови №1013 від 09.12.2015, що застосовується з 01.12.2015), в разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

У редакції Постанови від 28.02.2018 №141, що набрала законної сили з 15.03.2018, пункт 5 Порядку №1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Як встановлено судом, позивач з 23.05.2014 перебуває на обліку в Управлінні та відповідно до пункту 10-1 Порядку №1078 йому було встановлено базовий місяць підвищення пенсії для індексації квітень 2014 року. У зв`язку із наведеним, у період з 01.05.2014 по 30.06.2014 пенсія ОСОБА_1 не індексувалась.

З 01.07.2014 розпочато індексацію пенсії відповідно до Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.

У період з 01.07.2014 по 31.08.2014 розмір пенсії за віком позивача становив 1531,78 грн., у тому числі 36,06 грн. - індексація.

З 01.09.2014 по 31.10.2014 розмір пенсії за віком позивача становив 1546,02т грн., у тому числі 50,30 грн. - індексація. У листопаді 2014 року розмір пенсії позивача склав 1582,08 грн., у тому числі індексація - 86,36 грн.

З 01.12.2014 розмір пенсії позивача становить 1607,70 грн., в тому числі фіксований розмір індексації пенсії (з грудня 2014 року по серпень 2015 року - 111,98 грн., з вересня 2015 року по квітень 2016 року - 105,73 грн., з травня 2016 року по листопад 2016 року - 102,93 грн., з грудня 2016 року по квітень 2017 року - 97,08 грн., з травня 2017 року по вересень 2017 року - 93,83 грн. та з жовтня 2017 року по лютий 2018 року - 39,95 грн.).

В обґрунтування визначення фіксованої суми індексації відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2017» з 01.05.2015, з 01.05.2016, з 01.12.2016, з 01.05.2017 та 01.10.2017 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, збільшено, а тому вказані місяці визначено як місяці підвищення пенсії для індексації (базові місяці), після якого обчислення індексу споживчих цін розпочинається з нуля. Оскільки внаслідок такого перерахунку не відбулося фактичного підвищення призначеного розміру пенсії позивача, відповідач суму поточної індексації пенсії зафіксовував у складі пенсії позивача.

Таким чином, розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 не збільшувався за рахунок сум індексації, нарахованих саме наростаючим підсумком, починаючи з січня 2015 року.

Разом з тим, відповідно до абзацу третього пункту 4 Порядку №1078 (у редакції, що діяла до 15.03.2018) передбачено, що пенсії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, прожитковий мінімум для непрацездатних осіб змінювався. Так, відповідно до Закону України від 28.12.2014 №80-VІІІ «Про державний бюджет України на 2015 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня 2015 року - 949 гривні, з 1 вересня 2015 року - 1074 гривні. В 2016 році, відповідно до Закону України від 25.12.2015 №928-VІІІ «Про державний бюджет України на 2016 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 01 січня 2016 року - 1074 гривні, з 01 травня 2016 року - 1130 гривень, з 01 грудня 2016 року - 1247 гривень. Відповідно до Закону України від 21.12.2016 №1801-VIII «Про державний бюджет України на 2017 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні. Згідно Закону України від 07.12.2017 «Про Державний бюджет на 2018 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривень, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Також, згідно із пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 % (в редакції до 01.01.2016) та в розмірі 103 % (в редакції після 01.01.2016). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в цьому пункті.

Згідно з офіційно оприлюдненими в газеті «Урядовий кур`єр» даними, індекс споживчих цін в 2015 році становив: січень - 103,1, лютий - 105,3, березень - 110,8, квітень - 114,0, травень - 102,2, червень - 100,4, липень - 99,0, серпень - 99,2, вересень - 102,9; жовтень - 98,7; листопад - 102,0; грудень - 100,7; у 2016 році: січень - 100,9; лютий - 99,6; березень - 101,0; квітень - 103,5, травень -100,1, червень - 99,8, липень - 99,9, серпень - 99,7, вересень - 101,8, жовтень - 102,8, листопад - 101,8, грудень - 100,9, у 2017 році: січень - 101,1; лютий- 101,0; березень - 101,8; квітень - 100,9, травень -101,3, червень 101,6, липень - 100,2, серпень - 99,9, вересень - 102,0, жовтень - 101,2, листопад - 100,9, грудень -101,0., у 2018 році: січень - 101,5, лютий - 100,9, березень - 101,1, квітень - 100,8, травень - 100,0, червень - 100,0, липень - 99,3, серпень - 100,0, вересень - 101,9, жовтень - 101,7.

Тобто, з урахуванням чинного до 15.03.2018 законодавства, мало відбуватися збільшення фактично виплаченої позивачу пенсії за рахунок сум індексації наростаючим підсумком у межах відповідного прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, так як показники індексів споживчих цін, принаймні, до 01.01.2016 неодноразово перевищували визначений Порядком №1078 поріг індексації, і, крім того, постійно збільшувався розмір прожиткового мінімуму.

Відповідач зупинив нарахування індексації пенсії позивача наростаючим підсумком з січня 2015 року і у подальшому нараховував індексацію в сталому розмірі, а саме в сумах 111,98 грн.,105,73 грн., 102,93 грн., 97,08 грн., 93,83 грн. та 39,95 грн. щомісячно, що прямо суперечить положенням статей 2 та 4 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та пунктам 1-1 та 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а також пункту 4 цього Порядку (у редакції, що діяла до 15.03.2018).

Слід зауважити, що за правилами пункту 4 вказаного Порядку №1078, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №141, яка набрала законної сили з 15.03.2018, частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Однак, зазначені норми не застосовуються до спірного періоду, позаяк позивач ставить питання про невірне нарахування індексації впродовж періоду з січня 2015 року.

Відповідачем суду не було надано докази щодо правомірності його дій та рішень з приводу необчислення з 01.01.2015 приросту індексу споживчих цін та не нарахування сум індексації пенсії із цього приросту та змінюваних розмірів прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Пункт 9 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №80-VІІІ «Про державний бюджет України на 2015», яким встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошовий доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а норми і положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування не може розглядатися як підстава для припинення з 01.01.2015 нарахування індексації із застосуванням приросту індексу споживчих цін та зміною прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, позаяк будь-яких застережень щодо нездійснення з 01.01.2015 індексації виплат не містить.

Інші підзаконні нормативно-правові акти також не містять жодних обмежень в нарахуванні індексації пенсії жодної категорії пенсіонерів, та не встановлюють особливого порядку нарахування індексації пенсій.

Водночас, положення Закону №1282-ХІІ залишилися чинними й будь-яких застережень щодо нездійснення з 01.01.2015 індексації пенсій не містять.

Фактично, на обґрунтування своєї позиції відповідач покликається лише на те, що у зв`язку з підвищенням відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2015-2017 роки» розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, для позивача визначено відповідні місяці підвищення пенсії для індексації.

Однак, вказані норми не мають жодного відношення до періоду: січень 2015 року квітень 2018 року, за який позивачу не нараховувалась індексація наростаючим підсумком у межах відповідного прожиткового мінімуму. Дані про нарахування і виплату позивачу свідчать на користь того, що з 01.05.2015 фактичного підвищення виплачуваного позивачу розміру пенсії не відбулося. Крім того, з врахуванням тієї обставини, що і до 01.05.2016 розмір суми індексації нарахований відповідачем не вірно, фіксація такої суми індексації як сталої величини з 01.05.2016 і з цих підстав є такою, що порушує законні права та інтереси позивача.

Аналогічним чином це стосується і Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким змінено редакцію частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Що стосується постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», що набрала чинності з 15.12.2015 та застосовується з 01.12.2015, то суд зазначає, що ті зміни, які внесені даним підзаконним нормативно-правовим актом до Порядку №1078, у жодному разі не визначають січень 2016 року як місяць підвищення пенсії для індексації (базовий місяць). Фактично, вказані норми стосуються лише нарахування заробітної плати працівникам і відношення до перерахунку пенсій не мають.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови від 09.12.2015 №1013, що застосовується з 01.12.2015), в разі підвищення пенсій значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. При цьому, сума індексації у місяці підвищення пенсій не нараховується, якщо розмір підвищення перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Як встановлено судом, підвищення розміру пенсії позивача з 01.05.2016 фактично не відбулося. А відтак, дії відповідача стосовно зміни позивачу місяця підвищення пенсії для індексації (базового місяця) з квітня 2014 року на травень 2016 року є безпідставними та протиправними, як і встановлення позивачу фіксованої суми індексації з цього періоду.

Окремо слід зауважити, що коли в результаті перерахунку збільшується одна постійна складова призначеного розміру пенсії (основний розмір пенсії, надбавки, підвищення тощо) за рахунок іншої складової (доплати) без збільшення загального розміру призначеної пенсійної виплати - місяць підвищення пенсії встановлюватися (змінюватися) не повинен, оскільки фактичного підвищення виплати не відбувається.

Таким чином, внаслідок припинення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пенсії ОСОБА_1 наростаючим підсумком із врахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з базового місяця квітень 2014 року, та зміни базового місяця із квітня 2014 року на травень 2016 року, значно зменшено розмір пенсії позивача, а відтак і порушено його гарантоване право на належний соціальний захист.

Зазначені дії відповідача не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушують права та законні інтереси особи, які підлягають судовому захисту, як шляхом визнання відповідних дій протиправними, так і шляхом покладення на відповідача обов`язку здійснити нарахування та виплату індексації пенсії позивачу, з січня 2015 року по квітень 2018 року включно відповідно до Закону України від 03.07.1991 №1282-XI «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із обов`язковим відновленням обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком.

Разом з тим, стосовно вимоги позивача про зобов`язання ГУПФУ в Чернігівській області провести індексацію шляхом відновлення індексації пенсії наростаючим підсумком у спосіб нарахування та виплати ОСОБА_1 сум недоотриманої пенсії у розмірі 19 954,00 грн., суд зазначає, що проведення індексації пенсії та визначення її розміру в грошовому еквіваленті є повноваженнями територіального пенсійного органу, на обліку в якому знаходиться пенсіонер. Суд, при розгляді спору щодо права особи на індексацію пенсії, перерахунок пенсії тощо, не вправі перебирати на себе повноваження органу, що здійснює пенсійне забезпечення та проводити самостійно розрахунок пенсії із визначення точної суми пенсії або її складових.

Тому, належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача провести індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом відновлення індексації пенсії наростаючим підсумком у спосіб нарахування та виплати позивачу суми недоотриманої пенсії за період з січня 2015 року по квітень 2018 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2018 між позивачем та Адвокатським бюро «Сергія Денисенка» укладено договір про надання правової допомоги №20/02/18 відповідно до умов якого бюро надає допомогу клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів в органах державної влади, підприємствах, установах організаціях усіх форм власності, у судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та господарських судах всіх ланок (а.с. 27).

Відповідно до пункту 3 Договору, на визначення розміру гонорару бюро впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Розмір гонорару адвокату визначається окрема за кожну стадію (досудове розслідування, судовий розгляд, перегляд судових рішень) з урахуванням всіх критеріїв, зазначених в п.3.1 цього Договору, та фіксується в протоколах погодження договірної ціни, які є невід`ємними додатками до даного Договору.

Відповідно до додатків №1 та №2 до вказаного Договору (протоколи погодження договірної ціни за надання послуг) (а.с. 30, 75) загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 13 800,00 грн.

Згідно розрахунку витрат на правничу допомогу від 29.05.2018, адвокат надає правничу допомогу загальною вартістю 7800,00 грн. наступного характеру: 1) попередня консультація (0,8 год.) вартістю 800,00 грн., 2) складання заяви до органів пенсійного фонду (1 год.) вартістю 500,00 грн., 3) складання скарги до вищестоящого органу пенсійного фонду (1 год.) вартістю 500,00 грн., 4) складання та направлення адвокатського запиту до органів пенсійного фонду (0,6 год.) вартістю 350,00 грн.; 5) вивчення та аналіз судової практики в подібних правовідносинах ( год.) вартістю 800,00 грн., 6) складання позовної заяви (6 год.) вартістю 3000,00 грн., 7) витрати на копіювання документів, друк, канцелярські, поштові та інші витрати, пов`язані зі справою вартістю 250,00 грн., 8) судовий супровід - 2000,00 грн. (а.с. 32).

Відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу від 17.07.2018, адвокат надає правничу допомогу загальною вартістю 6000,00 грн. наступного характеру: 1) складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (8 год.) вартістю 4000,00 грн., 2) судовий супровід у суді апеляційної інстанції (з розрахунку прийняття участі в одному судовому засіданні) - 2000,00 грн.

Послуги адвоката позивач оплатив у повному обсязі, а саме: у сумі 13 800,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 29.05.2018 №4 та від 17.07.2018 №9 (а.с. 31, 76).

Проте, суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги.

Так, згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI установлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є:

надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення (згідно змін, внесених Законом №198-IX від 17.10.2019).

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, вивчення та аналіз судової практики в подібних правовідносинах та витрати на копіювання документів, друк, канцелярські, поштові та інші витрати, пов`язані зі справою вартістю (250,00 грн.) не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону №5076-VI та, відповідно, здійснення вказаних видів роботи не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд звертає увагу, що у суді першої інстанції фактичний судовий супровід клієнта адвокатом не здійснювався, оскільки вирішення спору відбувалось за правилами письмового провадження, а надана представником відповідь на відзив не є заявою по суті справи, в силу вимог частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також у матеріалах справи відсутні докази складання представником в інтересах позивача заяви та скарги до органів пенсійного фонду. Так, заява від 24.02.2018 та скарга від 02.04.2018 підписані безпосередньо ОСОБА_1, а надані на них листи-відповіді від16.03.2018 №52/10/Д-3 та від 23.04.2018 №2645/Д-12 адресовані позивачу.

Суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа №10.12.2019).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №825/2191/18, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 6000,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн. Разом з тим, враховуючи наведені положення Кодексу, суд зазначає, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір у сумі 469,86 грн.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд вважає, що в його задоволенні слід відмовити, оскільки в розумінні статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Прилуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні індексації пенсії за віком відповідно до Закону України від 03.07.1991 №1282-XІI «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 нарахування індексації пенсії за віком, з січня 2015 року по квітень 2018 року включно, відповідно до Закону України від 03.07.1991 №1282-XІI «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із обов`язковим відновленням обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком, та виплатити суму недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 469 (чотириста шістдесят дев`ять) грн. 86 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 квітня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).

Відповідач 2: Прилуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 37787797, вул. 1 Травня, 48А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500).

Суддя С.В. Бородавкіна