Рішення № 88719897, 13.04.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 року м.Чернігів Справа № 620/928/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України та просить:

1. Скасувати рішення Міністерства оборони України від 15 січня 2020 року № 4 виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу, у відповідності до Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, станом на день встановлення інвалідності, з урахуванням раніше виплаченої суми 21315,00 грн. (двадцять одна тисяча триста п`ятнадцять грн. 00 коп.).

Позов мотивовано тим, що рішення Міністерства оборони України від 15 січня 2020 року № 4 виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, станом на день встановлення інвалідності, з урахуванням раніше виплаченої суми 21315,00 грн., винесено в порушення приписів Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є протиправним та порушує його права і соціальні гарантії.

Ухвалою судді від 16.03.2020 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення хвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.

Представник відповідача у встановлений ухвалою судді строк подав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, виходячи з такого.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини А3435 (по стройовій частині) від 29.08.2019 року №182 підполковника ОСОБА_1 , заступника командира навчального дивізіону з озброєння, військової частини А3435, відповідно до частини шостої статті 26 з урахуванням підпункту «б» статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» було звільнено з військової служби у запас (за станом здоров`я ) та з 29 серпня 2019 року виключено зі списків військової частини.

Під час огляду органами МСЕК 30.10.2014, ОСОБА_1 було встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що сталася 20.08.2014 (довідка МСЕК серія АГ №0003343 від 30.10.2014) та виплачена в сумі 21315,00 грн.

Відповідно до рішення МСЕК від 26.09.2019 ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності вперше, в внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК №498163 серії 12ААБ від 26 вересня 2019 року, терміном повторного огляду 26.09.2020.

За період з моменту отримання інвалідності Міністерством оборони України жодних грошових виплат ОСОБА_1 здійснено не було, крім виплати у зв`язку з встановленням 25% та виплачено в сумі 21315,00 грн..

З наведених вище доказів вбачається, що ОСОБА_1 , III група інвалідності була встановлена вперше 26 вересня 2019 року .

Вважаючи в що в даному випадку порушені права ОСОБА_1 , стосовно нарахування та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, позивач звернувся до суду.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до ч. 1 статті 3 цього Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби.

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців»).

Згідно з п.4 ч.2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч.4 статті 16-3 цього Закону якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Дана норма кореспондується з п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975.

Отже, правовими нормами, на які посилається відповідач, дійсно визначено випадки, коли одноразова грошова допомога не виплачується військовослужбовцю, зокрема, така допомога не виплачується по сплину понад дворічного терміну після первинного встановлення інвалідності.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, ОСОБА_1 . III група інвалідності вперше була встановлена лише 26 вересня 2019 року, тому рішення відповідача щодо відмові у нарахуванні та виплаті йому вказаної допомоги прийняте в порушення приписів діючого законодавства.

Відтак, ч.4 статті 16-3 цього Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» не підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки стосується інших відносин. Зокрема, дана норма регулює зміну однієї групи інвалідності на іншу. В розглядуваному ж випадку III група інвалідності встановлена позивачу вперше, на інакшу змінена не була, ніякі грошові кошти у зв`язку зі встановленням інвалідності позивачем не отримувались.

Щодо посилання відповідача на лист Міністерства охорони здоров`я України від 27 квітня 2016 року №16.06-16/625-16/10515, то вказаний лист не може бути взяти до уваги, оскільки не є нормативно-правовим актом.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" читко визначено випадки, в разі настання яких допомога не виплачується, а саме, допомога не виплачується понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, в той же час ОСОБА_1 . III група інвалідності первинно була встановлена 26 вересня 2019 року тому дії відповідача щодо відмові у нарахуванні та виплати вказаної допомоги не відповідають діючому законодавству.

Відмовляючи в нарахуванні та призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , відповідач обґрунтував свою відмову виключно вимогами Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Відповідно до п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Така правова позиція підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2016 по справі №К/800/21356/16.

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.03.2015 по справі №21-563-а-14, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 у справі № 21- 563а14 зазначив, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1- рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Так, в силу статті 58 Конституції України норма Закону України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка набрала чинності 01.01.2017 не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлення первинно групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності) за часовий проміжок з 2014 по 2019 рік, оскільки це фактично означає застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача, починаючи з 26.09.2019 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

Правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17 (адміністративне провадження № К/9901/5281/17), які, відповідно до статті 13 Закону України ''Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402 с обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Крім того, з огляду на матеріали справи не вбачається, що відмова у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є наслідком недотримання позивачем процедури звернення або надання не всіх документів, визначених Порядком № 975.

Відтак, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо вчинення певних дій щодо повторного розгляду заяви.

Таким чином, позивач як військовослужбовець отримав захворювання, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м.Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Міністерства оборони України від 15 січня 2020 року № 4 виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу, у відповідності до Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, станом на день встановлення інвалідності, з урахуванням раніше виплаченої суми 21315,00 грн. (двадцять одна тисяча триста п`ятнадцять грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 13.04.2020.

Суддя С.Л. Клопот