Ухвала суду № 88719748, 13.04.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/6297/15

УХВАЛА

13 квітня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л., суддів Михайлова О.О. , Майстера П.М. розглянувши заяву Управління Держпраці у Хмельницькій області в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області , Державної служби України з питань праці про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 27.02.2020 скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 по справі №822/6297/15. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2017 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області та зобов`язання Управління Держпраці у Хмельницькій області провести нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня 2015 року по 20 лютого 2017 року включно скасовано. Направлено справу №822/6297/15 в цій частині на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2020 прийнято до провадження справу №822/6297/15 та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду надійшла заява, в якій Управління Держпраці у Хмельницькій області просить здійснити розгляд справи №822/6297/15 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін по справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що позовна вимога щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу (біля 5 років) несе в собі значний фінансовий тягар для бюджету відповідача й може спричинити неможливість виплати заробітної плати за окремі періоди працівникам Управління Держпраці у Хмельницькій області. Вказано, що з`ясування питання щодо наявності посад в Управління Держпраці у Хмельницькій області рівнозначних тій, яку займав ОСОБА_1 в Територіальному управлінні Держгірпромнагляду у Хмельницькій області, потребує детального вивчення за участі сторін.

Розглянувши цю заяву, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Таким чином, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не встановлений порядок вирішення заяви про розгляд справи з участю сторін, її розгляд проведено у письмовому провадженні.

Частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зазначає, що Управлінням Держпраці у Хмельницькій області не наведено посилань на обставини, які можливо з`ясувати, та які докази на їх підтвердження чи спростування може бути надано лише в судовому засіданні. Також не підтверджено неможливість надання пояснень та доказів в межах спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

При цьому, суд також зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка в силу положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі "Ахеп v. Germany", рішення від 25.04.2002 у справі "Varela Assalino contre le Portugal"). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (ні в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд звертає увагу відповідача на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 зазначеного кодексу, з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідач не позбавлений права викладати свої аргументи, пояснення, міркування у відзиві на позовну заяву, запереченнях, додаткових поясненнях та подавати докази.

Також, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема, і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з частиною 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, обов`язок суду здійснити безпосереднє, всебічне, повне та об`єктивне дослідження доказів по справі не залежить ні від виду провадження, в якому розглядається адміністративна справа, ні від проведення судового засідання.

Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Управління Держпраці у Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк О.О. Михайлов П.М. Майстер