Рішення № 88719383, 13.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 року м. Київ № 640/15677/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Феррекспо Сервіс» доГоловного управління ДПС у Полтавській областітретя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат»провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Феррекспо Сервіс» (далі по тексту - ТОВ «Форрекспо Сервіс», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ТОВ «Біланівський ГЗК», третя особа) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000161555/153 від 20.09.2012.

В обґрунтування заявленого позову ТОВ «Феррекспо Сервіс» зазначає, що є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат». По результатам звітування TOB «Біланівський ГЗК» щодо господарської діяльності за 2018 рік та при вирішенні питання щодо розподілу прибутку (дивідендів) серед учасників TOB «Біланівський ГЗК», 18.07.2019 TOB «Феррекспо Сервіс» отримано інформацію, що 20.09.2012 Кременчуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ Полтавської області) винесено податкове повідомлення-рішення №0000161555/153, яким зафіксовано порушення TOB «Біланівський ГЗК» вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201,6 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.5 статті 200 Податкового кодексу України. Підставою для таких тверджень слугували висновки контролюючого органу, зафіксовані в акті перевірки №3353/15-507/36601298 від 30.08.2012, про завищення TOB «Біланівський ГЗК» суми бюджетного відшкодування по ПДВ за червень 2012 року в розмірі 22 066 678,00 грн. Спірним податковим повідомленням-рішенням №0000161555/153 Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області зменшено TOB «Біланівський ГЗК» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 22 066 678 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 501 669,50 грн. TOB «Феррекспо Сервіс» вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000161555/153 винесено з порушенням законодавства на підставі висновків акта №3353/15-507/36601298, які суперечать законодавчим нормам, є хибними, необ`єктивними та не підтверджуються доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

03.10.2019 на виконання вимог ухвали суду ТОВ «Феррекспо Сервіс» через канцелярію суду надіслало додаткові документи по справі.

Ухвалою суду від 16.10.2019 року відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В своїх додаткових поясненнях, що надійшли до суду 17.10.2019 позивач, акцентуючи увагу суду на судову практику, в тому числі і на постанови Верховного Суду, зазначає про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення безпосередньо зачіпає права та інтереси учасника (засновника) юридичної особи, яку податковий орган перевірив, адже корпоративні права учасника юридичної особи безпосередньо пов`язані з правом на майно (гроші) самої юридичної особи. Отже засновник платника податків має право на оскарження всіх рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, які винесені щодо підконтрольної йому юридичної особи.

07.11.2019 від третьої особи - ТОВ «Біланівський ГЗК» у справі надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просить задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції ТОВ «Біланівський ГЗК» посилається на те, що контролюючий орган порушив вимоги пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України не провів камеральну перевірку. Так, відповідно до наведеної норми податкового законодавства, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Податкова декларація за червень 2012 року була подана ТОВ «Біланівський ГЗК» 20.07.2012, відтак, в силу положень пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України наведені в ній дані мали б бути перевірені Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області не пізніше 19.08.2012.

Також у своїх поясненнях третя особа вказує на порушення контролюючим органом порядку заповнення і подання податкової звітності, а саме, податковий орган у відповідності до положень Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2011 №1492, у разі відсутності порушень за результатами камеральної перевірки мала здійснити відповідний запис у розділі IV Декларації. Такий запис у декларації ТОВ «Біланівський ГЗК» з ПДВ за червень 2012 року відсутній. До того ж, як зазначає третя особа, в порушення вимог пункту 6 розділу IX цього ж Порядку №1992, відсутні відомості про висновок щодо необхідності проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Крім наведеного, у своїх поясненнях ТОВ «Біланівський ГЗК» стверджує про відсутність у Кременчуцької ОДПІ Полтавської області підстав для проведення позапланової виїзної перевірки. Так, за змістом наказу контролюючого органу від 29.08.2012 №2014 і положень підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України перевірці підлягали виключно законність декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість (22 006 678 грн) з урахуванням положень статей 180-211 розділу V Податкового кодексу України. При цьому на момент проведення перевірки, підстави, які визначені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1238 відсутні.

Також у своїх поясненнях третя особа стверджує про безпідставність застосування контролюючим органом пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України під час складення і направлення податкового повідомлення-рішення, оскільки перевірка, що була проведена у серпні 2012 року, не була перевіркою діяльності ТОВ «Біланівський ГЗК», а відтак і зменшення суми бюджетного відшкодування відповідно до вимог пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України є безпідставним.

Неправомірним третя особа вважає і застосування до Товариства штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, враховуючи відсутність підстав, визначених пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Також, як зазначає третя особа, контролюючим органом безпідставно не було застосовано під час оформлення результатів перевірки положення пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України.

Крім наведено ТОВ «Біланівський ГЗК» вказує на те, що право на формування податкового кредиту не залежить від факту отримання доходу, а право на бюджетне відшкодування не залежить від відображення на балансі підприємства придбання основних засобів. За твердженням позивача ТОВ «Біланівський ГЗК» має право на отримання бюджетного відшкодування відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України. ТОВ «Форрекспо Сервіс» також зазначає, що наявність проміжку часу між формуванням податкового кредиту (травень 2012 року) і введення основних фондів в експлуатацію (липень 2012 року) було обумовлено вимогами законодавства.

29.11.2019 від ГУ ДФС у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Зокрема, мотивуючи свою позицію ГУ ДФС у Полтавській області вказує на те, що спірне податкове повідомлення-рішення було предметом судового розгляду у справі №2а-1670/6441/12 за позовом TOB «Біланівський ГЗК» до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області про скасування податкового повідомлення-рішення, в якій постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 02.04.2013 року, у задоволені позову було відмовлено. Крім того, ГУ ДФС у Полтавській області у своєму відзиві на позовну заяву наголошує на тому, що ТОВ «Феррекспо Сервіс» було ознайомлене з матеріалами перевірки ще у 2016 році, про що вказує звернення даного Товариства до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами справи №2a-1670/6442/12, предметом оскарження в якій була правомірність податкового повідомлення-рішення від 20.09.2012 №0000171555/152, прийнятого за результатами тієї ж самої перевірки, що оформлені актом №3353/15-507/36601298 від 30.08.2012. У зв`язку з наведеним, у спірних правовідносинах до позивача підлягають застосуванню наслідки пропуску строку звернення до суду із даним позовом.

У відповіді на відзив ТОВ «Феррекспо Сервіс» наголошує на безпідставності тверджень відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду та наголошує на тому, що останній не був учасником справи №2а-1670/6441/12 і про існування податкового повідомлення-рішення Товариство дізналось з листа ТОВ «Біланівський ГЗК» від 08.07.2019. Одночасно позивач наголошує на тому, що відзив контролюючого органу не містить заперечень, міркувань з приводу доводів ТОВ «Феррекспо Сервіс», що є відмінними від тих, що наводились ТОВ «Біланівський ГЗК» у справі №2а-1670/6441/12.

24.02.2020 судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

18.03.2020 від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника. Аналогічного змісту клопотання надійшло від позивача до суду і 23.03.2020.

Ознайомившись зі змістом заявленого відповідачем клопотання про заміну первинного відповідача правонаступником, яке надійшло до суду 19.03.2020, зважаючи на положення постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», розпорядження Уряду від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби», суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування, прийшов до висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первинного відповідача - Головне управління ДФС у Полтавській області на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області (надалі - ГУ ДПС у Полтавській області).

Разом з тим, залишається без розгляду клопотання відповідача про проведення судового засідання, призначеного на 18.03.2020, в режимі відеоконференції, зважаючи на дату його надходження до суду - 19.03.2020, тобто після визначення судом на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляду даної справи в порядку письмового провадження, з урахуванням заяви позивача про розгляд справи без участі його представника, а також за наявності письмово викладеної позиції відповідача.

10.04.2020 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких ТОВ «Феррекспо Сервіс» наголошує на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення саме у 2019 році негативно вплинуло на розмір дивідендів, які недоотримано позивачем, а до того часу, у зв`язку з оскарженням податкового повідомлення-рішення №0000161555/153 від 20.09.2012 у судовому порядку, в силу приписів податкового законодавства останнє було неузгодженим, що і стало причиною не повідомлення про нього засновника ТОВ «Біланівський ГЗК» до прийняття рішення у справі №2а-1670/6441/12 та не постало питання розподілу дивідендів серед учасників вказаного Товариства. До того ж, згідно ухвали Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №2а-1670/6441/12, при розгляді якої ТОВ «Феррекспо Сервіс» участі не приймало, звернення позивача до суду з окремим позовом було єдиним можливим способом захисту його прав та інтересів в межах процесуальних прав, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

Під час розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, судом у даній справі встановлені такі обставини.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа і на час виникнення спірних правовідносин перебувало на обліку в якості платника податків в Комсомольському відділенні Кременчуцької ОДПІ з 08.12.2009, а з 01.08.2012 - Кременчуцькій ОДПІ (Комсомольське відділення) та відповідно до свідоцтва №100259135 є платником податку на додану вартість з 16.12.2009.

Видами діяльності ТОВ «Біланівський ГЗК» за КВЕД є: добування залізних руд (основний; 07.10); надання в оренду будівельних машин і устатковання (77.32); оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами46.71; вантажний залізничний транспорт (49.20); інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у. (49.39); вантажний автомобільний транспорт (49.41); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12); будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20).

Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біланівський ГЗК» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних податкових періодів за червень 2012 року, що виникло за рахунок від`ємного значення з ПДВ, задекларованого платником податків у травні 2012 року.

За результатами проведеної перевірки податковою інспекцією 30.08.2012 складено акт за №3353/15-507/36601298 (т.1 а.с.87-99), яким зафіксовано виявлене порушення ТОВ «Біланівський ГЗК» приписів: пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.5 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, позивачем, крім іншого, завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ (рядок 23.2 декларації) за червень 2012 року на 22 006 678 грн та завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за червень 2012 року на 11 720 178,00 грн.

За висновком контролюючого органу зафіксовані порушення впливають на формування суми залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та який повинний бути зменшеним по декларації за липень 2012 року.

Так, згідно акта перевірки (п.3.10, т.1 а.с.92) перевіркою операцій з придбання незавершених капітальних інвестицій, введення (часткове введення) в експлуатацію об`єктів будівництва встановлено порушення. Зазначені висновки ґрунтуються на тому, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Біланівський ГЗК» розпочало свою фінансово-господарську діяльність з грудня 2009 року. Основного виду своєї діяльності - видобутку руди підприємство, не здійснювало. Протягом 2010-2011 років та першого півріччя 2012 року підприємство здійснювало придбання основних засобів (важковантажної техніки для роботи в кар`єрі), вартість якої значна. Доходів від основного виду діяльності - видобутку руди протягом 2010-2011 років та першого півріччя 2012 року підприємство не отримувало, про що свідчить податкова звітність. Протягом травня, червня 2012 року підприємство здійснюваного операції із придбання основних засобів (техніки для проведення робіт в кар`єрі), проектів будівництва ТОВ «Біланівський ГЗК» ведення гірських робіт, матеріальних цінностей для забезпечення робочого процесу апарата управління (оргтехніка, консультаційні, проектні послуги) добування залізних руд відповідно ТОВ «Біланівський ГЗК» не здійснювалось. В періоді, що перевірявся Товариство отримувало незначні доходи від надання основних засобів в оренду.

Як вказується в акті перевірки (пункт 3.19, т.1 а.с.97-98), відповідно до статті 198 Податкового кодексу України визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. Згідно з діючим законодавством господарська діяльність підприємств направлена саме на одержання прибутку.

Крім того, у ТОВ «Біланівський ГЗК» обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахуванні податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів), що свідчить про те, що підприємством порушено пункт 200.5 статті 200 Податкового кодексу України. Надання права на бюджетне відшкодування особі, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування у разі якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів залежить від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів.

За висновком контролюючого органу, наведеного в акті перевірки, TOB «Біланівський ГЗК» має право на формування податкового кредиту згідно статті 198 Податкового кодексу України, але право на бюджетне відшкодування виникає при господарській діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, тобто використати від`ємне значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена в першу чергу на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

На підставі такого висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ (Комсомольське відділення) 20.09.2012 винесено податкове повідомлення-рішення №0000161555/153 (т.1 а.с.85), яким, згідно пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, ТОВ «Біланівський ГЗК» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 22 006 678,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5 501 669,00 грн.

На підставі даних Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ТОВ «Біланівський ГЗК», не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з вимогами про його скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 в справі №2а-1670/6441/12 позов ТОВ «Біланівський ГЗК» до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000161555/153 від 20.09.2012 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/27642512).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що ТОВ «Біланівський ГЗК» надав необхідні у спірних правовідносинах докази використання придбаного товару в межах господарської діяльності для отримання прибутку, зазначивши при цьому, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому, жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність, не є господарською.

Однак колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду під час розгляду по суті апеляційної скарги Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС дійшла інших висновків і своєю постановою від 03.04.2013 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки у даті постановлення судового рішення) у справі №2а-1670/6441/12 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 скасувала і прийняла нову постанову, якою у позові відмовила (http://reyestr.court.gov.ua/Review/35962717, http://reyestr.court.gov.ua/Review/37382453).

Так, оцінюючи доводи учасників справи, суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що стаття 200 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.5 вказаної статті Кодексу, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

При цьому апеляційним судом встановлено, що сума бюджетного відшкодування перевищує обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців.

Позивач (ТОВ «Біланівський ГЗК») наполягав на застосуванні до нього виключення передбаченого пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України.

Колегією суддів Харківського апеляційного адміністративного суду зазначено, що у підприємства ці суми не визначались як основні засоби, оскільки обліковувались не на 10 бухгалтерському рахунку, на якому згідно Регістрів бухгалтерського обліку повинні обліковуватися основні фонди, а на 15 рахунку де обліковуються капітальні вкладення. Як пояснював представник ТОВ «Біланівський ГЗК» придбані основні засоби почали обліковуватися на 10 рахунку лише з вересня 2012 року, тоді як бюджетне відшкодування заявлено за наслідками червня 2012 року.

У зв`язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку, що виключення пункту 5 статті 200 Податкового кодексу України, до позивача не застосовується, а відповідно він не має право на заявлене бюджетне відшкодування.

З такими висновками погодився і Вищий адміністративний суд України, який своєю ухвалою від 11.12.2013 у справі №2а-1670/6441/12 відмовив у задоволені касаційної скарги ТОВ «Біланівський ГЗК» і залишив без змін постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/36041832).

Як свідчать дані Єдиного державного реєстру судових рішень, у подальшому ТОВ «Біланівський ГЗК» зверталось до Вищого адміністративного суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2013, однак ухвалою цього суду від 10.02.2014 відмовлено Товариству у допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2013 у справі №2а-1670/6441/12 Полтавського окружного адміністративного суду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення (http://reyestr.court.gov.ua/Review/37220895).

ТОВ «Біланівський ГЗК» звернулось до Харківського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 за нововиявленими обставинами, але ухвалою апеляційного суду від 18.05.2016 заяву залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 ТОВ «Біланівський ГЗК» оскаржило її до Вищого адміністративного суду України, яким постановлено ухвалу від 13.06.2016 про відкриття касаційного провадження (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58680817).

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017, що діє з 15.12.2017, матеріали адміністративної справи з касаційною скаргою ТОВ «Біланівський ГЗК» передані до Верховного Суду (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75559948).

Постановою Верховного Суду від 31.07.2018 касаційна скарга ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» залишена без задоволення, а ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 у справі №2а-1670/6441/12 залишена без змін (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75644709).

Звертаючись до суду із позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000161555/153 від 20.09.2012 ТОВ «Феррекспо Сервіс» вказує на те, що це Товариство є учасником ТОВ «Біланівський ГЗК» і за результатами звітування останнього щодо господарської діяльності за 2018 рік та при вирішенні питання щодо розподілу прибутку (дивідендів) серед учасників ТОВ «Біланівський ГЗК», позивач (ТОВ «Феррекспо Сервіс») дізналось про прийняття Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС вказаного податкового повідомлення-рішення 08.07.2019 з листа ТОВ «Біланівський ГЗК» з вих. №917/1/07-19 (т.1 а.с.207-208). Зазначеним листом повідомлялось про наявність такого рішення контролюючого органу та про те, що ТОВ «Біланівський ГЗК» вичерпано правові можливості захисту прав та інтересів в зв`язку з його прийняттям.

Зважаючи на повідомленням ТОВ «Біланівський ГЗК» вказаним листом про спричинення такими обставинами матеріальних втрат на суму 27 508 347,50 грн, ТОВ «Феррекспо Сервіс», як учасник ТОВ «Біланівський ГЗК», звернулось 30.07.2019 до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 у справі №2а-1670/6441/12.

Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ТОВ «Феррекспо Сервіс» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 у справі №2а-1670/6441/12 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84405676).

У вказаній ухвалі Верховним Судом наголошується на тому, що законодавством визначено, що обов`язковою умовою для реалізації такою особою (яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) права на касаційне оскарження є перегляд судового рішення в апеляційному порядку саме за її апеляційною скаргою. Разом з тим, скаржником подано касаційну скаргу на постанову апеляційного суду у справі №2а-1670/6441/12, участь в розгляді якої він не брав і його апеляційна скарга у справі не розглядалась, а тому, в розумінні процесуального закону, скаржник не набув права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі.

Наведені обставини, слугували підставою для звернення ТОВ «Феррекспо Сервіс» до суду із даним позовом.

Враховуючи наведені вище обставини, що виникли у зв`язку з оскарженням ТОВ «Біланівський ГЗК» у судовому порядку прийнятого Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС податкового повідомлення-рішення №0000161555/153 від 20.09.2012, тривалість такого розгляду, зважаючи на те, що ТОВ «Феррекспо Сервіс» не було стороною по справі №2а-1670/6441/12, а також враховуючи не надання відповідачем - ГУ ДФС у Полтавській області доказів на підтвердження повідомлення ТОВ «Феррекспо Сервіс» про постановлені у справі №2а-1670/6441/12 судові рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви цього Товариства без розгляду з підстав пропуску останнім пропуску строку звернення до суду.

Судом також враховується, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким зменшено TOB «Біланівський ГЗК» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 22 066 678 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5 501 669,50 грн, має вплив не тільки безпосередньо на платника податків, відносно якого його винесено, а і на права та інтереси учасників цього Товариства, зокрема на інтереси ТОВ «Феррекспо Сервіс» щодо отримання прибутку від господарської діяльності TOB «Біланівський ГЗК».

Оцінюючи спірне податкове повідомлення рішення Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС №0000161555/153 від 20.09.2012 на предмет його відповідності вимогам податкового законодавства, чинного на момент його винесення, суд враховує таке.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно правил, встановлених пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, єдиною підставою для формування податкового кредиту згідно вимог Податкового кодексу України є наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлюються статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 1 зазначеної норми Кодексу встановлюється, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. ст.200 цього Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до змісту пунктів 201.4. та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як зазначається в акті перевірки (сторінка акта 12, т.1 а.с.98), TOB «Біланівський ГЗК» має право на формування податкового кредиту згідно статті 198 Податкового кодексу України, але право на бюджетне відшкодування виникає при господарській діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, тобто використати від`ємне значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена в першу чергу на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Разом з тим на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що 20.12.2004 між ТОВ «Біланівський ГЗК» (Надрокористувач) і Міністерством охорони навколишнього природного середовища України укладено Угоду №3572 про умови користування надрами (далі по тексту - Угода, т.1 а.с.120-126) до спеціального дозволу на користування надрами, наданого з метою видобування залізистих кварцитів Біланівського родовища Кременчуцької магнітної аномалії від 20.12.2004 за №3572.

Відповідно до пункту 4 статті 4 Угоди Надрокористувач зобов`язаний, крім іншого, застосовувати прогресивні технології і техніку, що забезпечують раціональне використання надр.

01.09.2011 між ТОВ «Біланівський ГЗК» (Покупець) і Товариством «Цеппелін Інтернешнл АГ» («Zeppelin International AG», Швейцарія; Продавець) укладено контракт купівлі-продажу №МС0035 (т.1 а.с.127-139) за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує наступне «Обладнання»:

- 4 (чотири) самоскиди Caterpillar, модель 793D за ціною одного 3 280 000,00 доларів США за одну одиницю;

- 1 (один) самоскид Caterpillar, модель 793D за ціною 3 290 000,00 доларів США.

На виконання вказаного Контракту позивачем надані копії митних декларацій (форма МД-2) (т.1 а.с.143- 154).

Згідно митних декларацій загальна сума податку на додану вартість, яка була сплачення ТОВ «Біланівський ГЗК» за придбання самоскидів Caterpillar 739D складає 20 969 040,00 грн, що відповідно до пункту 3.6 акта перевірки становить 95,25% від складу податового кредиту за травень 2012 року (податкова декларація за травень 2012 року т.1 а.с.155-157).

Абзацом другим пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлюється, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-ХIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених норм у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків, як зазначає Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №813/3303/14 (адміністративне провадження №К/9901/25804/18, http://reyestr.court.gov.ua/Review/86274875), повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відсутність реального характеру відповідних операцій ТОВ «Біланівський ГЗК» з його контрагентом - Товариством «Цеппелін Інтернешнл АГ» контролюючим органом під сумнів не ставилась, невідповідність первинних бухгалтерських документів, складених на виконання Контракту під час перевірки - не встановлювалась.

Матеріали справи містять документи, які вказують на те, що придбані у самоскиди, які були поставлені на територію України у розібраному вигляді, потребували відповідних дій по їх збиранню і устаткуванню, у зв`язку з чим ТОВ «Біланівський ГЗК» уклав договори про надання відповідних послуг і підряду (т.1 а.с.168-173, 174-193).

Як наголошує в акті перевірки контролюючий орган (пункт 3.19, т.1 а.с.97-98), відповідно до статті 198 Податкового кодексу України визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. Згідно з діючим законодавством господарська діяльність підприємств направлена саме на одержання прибутку.

Дійсно, відповідно до статей 198, 200 Податкового кодексу України визначальною ознакою правомірності формування платником податків податкового кредиту є придбання товарів (послуг)/основних фондів з метою подальшого їх використання у власній господарській діяльності у межах оподатковуваних операцій.

Пунктом 2 статті 6 Закону №996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (далі - П(С)БО 2) визначається зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

В П(С)БО 2 визначено терміни, які використовуються в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, зокрема термін необоротні активи - всі активи, що не є оборотними, при цьому оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

В розділі 1 «Необоротні активи» форми Балансу (Додаток до П(С)БО 2) зазначено перелік статей балансу, які відносяться до необоротних активів, зокрема в рядку 020 Балансу зазначаються суми незавершених капітальних інвестицій.

Згідно з пунктом 15 П(С)БО 2 у статті Балансу «Незавершені капітальні інвестиції» відображається вартість незавершених на дату балансу капітальних інвестицій в необоротні активи на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу).

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі - П(С)БО 7) терміни, що наведені в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення, зокрема капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюється підприємством.

За правилами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, і господарських операцій підприємств і організацій затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 (далі по тексту - Інструкція №291) рахунок бухгалтерського обліку 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

За дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Підпунктом 14.1.183 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вже наголошувалось судом, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту «б» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання (будівництва, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлюється, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом повторно наголошується на тому, що підпунктом 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу визначається, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу (а не прибутку) і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Верховний Суд у своїй постанові від 18.12.2019 у справі 2а-1670/7454/12 (адміністративне провадження №К/9901/5027/18, http://reyestr.court.gov.ua/Review/86432188) акцентує увагу на тому, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Аналогічна позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обов`язково аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Як зазначено у пунктах 5.1 та 5.2. статті 5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу, при цьому у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи повинні обліковуватися на рахунку бухгалтерського обліку 15 «Капітальні інвестиції», а право на податковий кредит по операціям з придбання необоротних активів виникає на підставі пункту «б» пункту 198, та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Як зазначає у своїй постанові Харківський апеляційний адміністративний суд від 20.04.2017 у справі №2а-1670/6442/12, предметом дослідження в якій була правомірність податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС №0000171555/152 від 20.09.2012, винесеного на підставі акта перевірки №3353/15-507/36601298 від 30.08.2012, для розкриття Біланівського родовища залізистих кварцитів було розроблено техніко-економічне обґрунтування інвестицій розкриття Біланівського родовища для підтримки потужностей комбінату, а в 2012 році за завданням TOB «Біланівський ГЗК» інститутом «Южгіпроруда» (м. Харків) було розроблено Проект розкриття Біланівського родовища для підтримки потужностей комбінату, що пройшов державну експертизу.

Вищезазначеним проектом встановлена загальна тривалість будівництва, розподілені обсяги капітальних вкладень і будівельно-монтажні роботи по рокам будівництва, вирішені і описані методи виробництва основних будівельно-монтажних робіт; визначені потреби в кадрах, основних будівельних машинах і механізмах, автотранспорті, тимчасових будівлях і спорудах; наведено основні обсяги будівельно-монтажних робіт і потреба в основних будівельних конструкціях і матеріалах, визначені основні техніко-економічні показники будівництва. Проект містить зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва та об`єктні кошторисні розрахунки.

В пояснювальній записці техніко-економічного обґрунтування «Будівництва Біланівського ГЗК», розробленого інститутом «Южгіпроруда» наведена характеристика проектних рішень, необхідні інвестиції, чисельність персоналу, річні розрахунки ефективності (прибуток, рентабельність, окупність тощо). Техніко-економічні показники проекту наведені станом на рік досягнення проектної потужності комбінату.

Таким чином, TOB «Біланівський ГЗК» протягом 2011-2012 років здійснювало основну господарську діяльність відповідно до проектної документації з розкриття Біланівського родовища залізної руди, а господарські операції, що проводилися підприємством у вищезазначений період, були безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю підприємства.

Обґрунтуванням визначених підприємством сум від`ємного значення з ПДВ та залишку від`ємного значення з ПДВ, що виник за рахунок придбання основних засобів і ведення робіт з підготовки до будівництва Біланівського кар`єру та інших об`єктів інфраструктури TOB «Біланівський ГЗК», є пряма норма закону, а саме - пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно до якої до податкового кредиту включаються суми податків, нарахованих (сплачених) платником податку зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи.

Необхідність здійснення господарських операції, пов`язаних із придбанням основних фондів (основних засобів, необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) відображено у Техніко-економічному обґрунтуванні будівництва Біланівського гірничо-збагачувального комбінату, виконане ТОВ «Южгіпроруда».

Так, згідно Розділу 26 зазначеного ТЕО, пунктом 26.1 визначені капітальні інвестиції в сумі 50 437,566 млн грн, в тому числі на придбання обладнання передбачені витрати в розмірі понад 24 млрд гривень.

Розподіл капітальних інвестицій наведені в таблицях 26-1-26.3 ТЕО.

Експлуатаційні витрати та собівартість продукції визначається в розділі 26.3 ТЕО та таб. 26.3-26.17.

Ефективність капітальних інвестицій визначена розділом 26.4 ТЕО, і відповідно до таб. 26.20 підприємство виходить на рівень прибутковості з 7 року реалізації проекту, а впродовж 6 перших років є планово-збитковим, що обумовлено значними обсягами інвестицій (витрат) на початкових етапах існування підприємства у зв`язку із необхідністю формування основних фондів виробництва.

Таким чином, як зазначає Харківський апеляційний адміністративний суд, техніко-економічним обґрунтування будівництва Біланівського ГЗК визначена необхідність придбання основних фондів для провадження гірничої справи, в тому числі великовантажних кар`єрних самоскидів з метою подальшого використання при видобутку залізної руди, а також інших засобів виробництва, різноманітної проектної документації, без яких унеможливлюється процес створення нового гірничого підприємства з великими обсягами потужностей.

Також вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції підтверджується висновком судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №32013180000000172 від 28.03.2014 за №145, згідно якої висновки акта №3353/15-507/36601298 від 30.08.2012 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Біланівський ГЗК» документально не підтверджуються (т.1 а.с.105-119).

У зв`язку з наведеним, Харківський апеляційний адміністративний суд у постанові від 20.04.2017 у справі №2а-1670/6442/12 дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування прийнятого на підставі акта перевірки №3353/15-507/36601298 від 30.08.2012 податкового повідомлення-рішення №0000171555/152 від 20.03.2012.

Оцінюючи доводи відповідача, які ґрунтуються на тому, що виключення підпункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, до позивача не застосовується і відповідно він не має права на заявлене бюджетне відшкодування що узгоджуються з висновками судів у справі №2а-1670/6441/12, суд враховує таке.

За змістом пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, визначені ним правила регулюють обмеження щодо права на отримання бюджетного відшкодування та не регулюють відносини та правила визначення суми від`ємного значення, з якого за наявності інших умов, може бути сформовано та заявлено суми бюджетного відшкодування.

Крім того, наведена норма податкового законодавства містить виключення з умов, за яких платник податків не має права на бюджетне відшкодування у разі обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, а саме право отримання бюджетного відшкодування особами, якими нараховано податковий кредит внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Як зазначає Верховний Суд у своїй постанові від 20.01.2015 у справі №21-316а14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/42763557), відповідно до Інструкції №291 збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об`єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об`єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов`язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2020 у справі №817/321/17 (адміністративне провадження №К/9901/40143/18, http://reyestr.court.gov.ua/Review/87868679).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, а також приймаючи до встановлені судом дані на підставі Єдиного державного реєстру судових рішень з урахуванням положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000161555/153 від 20.09.2012.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррекспо Сервіс» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції від 20.09.2012 №0000161555/153.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феррекспо Сервіс» (код ЄДРПОУ - 33638786, адреса: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус А, кімната 703) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ - 43142831, адреса: 39802, Полтавська область, мі Горішні Плані, вул. Будівельників, 16)).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська