Рішення № 88719382, 06.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 р. № 520/464/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в спрощеному порядку у письмову провадженні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 520/464/20 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Харківській області № 86 о/с від 11.12.2019 в частині, якою звільнено згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до п. 64 "Г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних сил України майора міліції ОСОБА_1 /М-122611/, інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з 11.12.2019;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Харківській області № 86 о/с від 11.12.2019 в частині, якою поновлено майора міліції Баландіну Марію Олександрівну /М-122611/ в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з 11.12.2019.

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із численними порушеннями норм чинного законодавства України зі сторони відповідача, що призвело до порушення її права на працю.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, 18.03.2020 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. У відзиві на позовну заяву представник Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області зазначив, що в спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням норм чинного законодавства України.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 24.04.2002 проходила безперервну публічну службу в органах внутрішніх справ України, з 09.11.2011 - на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області. Має спеціальне звання - майор міліції.

За наказом Харківського міського управління ГУ МВСУ в Харківській області № 28 о/с від 13.03.2015 позивач перебував у відпустці по погляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку з 22.02.2015 по 30.09.2017.

20.03.2018 від ОСОБА_1 надійшов рапорт про надання відпустки по догляду за дитиною до досягненню нею віку 4 років.

26.03.2018 наказом ГУ МВС України в Харківській обл. №66 о/с позивачу надана відпустка для догляду за дитиною з 31.03.2018 до 01.10.2018.

Обставини проходження позивачем публічної служби в органах внутрішніх справ України досліджувались судами у межах справ №820/11945/15, №820/3791/16, №820/2640/18, 520/11720/18.

Так, у справі №820/11945/15 позивач заявляв вимоги про скасування наказу ГУ МВС України в Харківській області № 683 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 , інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУ (яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років), за п. 64 п. "г" Положення з 06.11.2015 з органів внутрішніх справ та поновлення її в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУ з 06.11.2015.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 скасовано наказ ГУ МВСУ в Харківській області № 683 о/с від 06.11.2015 у частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено останню на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській обл. з 06.11.2015.

У межах справи № 820/3791/16 позивач заявляв вимоги про визнання протиправною відмови ГУ НП в Харківській обл., щодо переведення майора міліції ОСОБА_1 (М-122611), інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській обл. на службу до Національної поліції та зобов`язати ГУ НП в Харківській обл. прийняти на службу до поліції ОСОБА_1 на посаду рівнозначну посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській обл. шляхом видання наказу про призначення від 16.06.2016.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 (залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 та постановою Верховного Суду від 28.03.2018 ) у позові було відмовлено.

У межах справи №820/2640/18 позивач заявляв вимоги про визнання протиправними дій Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ в Харківській обл. щодо недопущення майора міліції ОСОБА_1 , інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області до виконання службових обов`язків та зобов`язання ГУ НП в Харківській області працевлаштувати на службу до поліції ОСОБА_1 на посаду рівнозначну займаній посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській обл. шляхом видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 (залишеною у силі постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018) закрито провадження у справі в частині зобов`язання ГУ НП в Харківській обл. працевлаштувати на службу до поліції ОСОБА_1 на посаду рівнозначну займаній посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській обл. шляхом видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 (залишеним у силі постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 ) у позові було відмовлено.

У межах справи № 520/11720/18 позивач заявляв вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВСУ в Харківській області №75 о/с від 17.10.2018 року про звільнення, згідно з п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та відповідно до ст. 64 "Г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних сил України майора міліції ОСОБА_1 (М-12226111), інспектора сектору кадрового забезпечення Київського районного відділу Харківського міського управління ГУ МВСУ в Харківській області з 17.10.2018; поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського районного відділу Харківського міського управління ГУ МВСУ в Харківській області з 17.10.2018; визнання протиправною бездіяльності начальника Київського районного відділу Харківського міського управління ГУ МВСУ в Харківській області - Іванченка П. В. з приводу не передачі рапорту ОСОБА_1 від 03.11.2015 стосовно подальшого проходження служби в Національній поліції України на розгляд керівництва ГУ НП в Харківській обл.; зобов`язання ГУ НП в Харківській обл. вирішити питання з приводу прийняття ОСОБА_1 до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВСУ в Харківській обл. в особі Ліквідаційної комісії №75 о/с від 17.10.2018. Поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України з 18.10.2018. Визнано протиправною бездіяльність начальника Київського районного відділу Харківського міського управління ГУМВСУ в Харківській обл. - Іванченка П. В. з приводу не передачі рапорту ОСОБА_1 від 03.11.2015 стосовно подальшого проходження служби в Національній поліції України на розгляд керівництва ГУ МВСУ в Харківській обл. та ГУ НП в Харківській обл. Зобов`язано начальника Київського районного відділу Харківського міського управління ГУ МВСУ в Харківській обл. - Іванченка П. Во . відновити рапорт ОСОБА_1 від 03.11.2015 стосовно подальшого проходження служби в Національній поліції України шляхом одержання нового письмового документа та передати відновлений рапорт розгляд керівництва ГУ МВСУ в Харківській обл. та ГУ НП в Харківській обл. Зобов`язано ГУ МВСУ в Харківській обл. та ГУ НП в Харківській обл. прийняти рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 03.11.2015 стосовно подальшого проходження служби в Національній поліції України.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 по справі № 520/11720/18 скасовано в частині: зобов`язання начальника Київського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області - Іванченка Павла Володимировича відновити рапорт ОСОБА_1 від 03 листопада 2015 стосовно подальшого проходження служби в Національній поліції України шляхом одержання нового письмового документа та передачі відновленого рапорту на розгляд керівництва Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головного управління Національної поліції в Харківській області; зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головного управління Національної поліції в Харківській області прийняти рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 03 листопада 2015 стосовно подальшого проходження служби в Національній поліції України. Ухвалено постанову, якою в цій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 по справі № 520/11720/18 скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ з 18 жовтня 2018 року. Ухвалено постанову, якою в цій частині позовні вимоги задоволено. Поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 18.10.2018. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 по справі № 520/11720/18 залишено без змін .

Листом № 8754/119/05/12-2019 від 11.12.2019 Головне управління МВС України в Харківській області повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 по справі № 520/11720/18 наказом ГУ МВС України в Харківській області № 86 о/с від 11.12.2019 позивача поновлено в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 18.10.2018. Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 по справі № 520/11720/18 виконана в повному обсязі. Також, вказано, що відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Київський районний відділ Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 12.06.2018 припинений, як юридична особа. На підставі викладеного, наказом наказом ГУ МВС України в Харківській області № 86 о/с від 11.12.2019 ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України та пункту 64 "Г" (через скорочення штатів).

Не погоджуючись із вказаним наказом відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо вирішення справи по суті, суд зазначає наступне.

Громадянам згідно зі статтею 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, в тому числі звільнення, регулюється Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ та спеціальним законодавством, зокрема, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі Положення № 114).

Так, пунктом 64 "г" вказаного Положення передбачено, що особи середнього, старшого і начальницького складу звільняються зі служби в запас через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання їх на службі.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду трудових спорів" (з подальшими змінами), при розгляді трудових спорів, пов`язаних із звільненням за п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності штату працівників, чи додержані власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази зміни в організації виробництва і праці, того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне звільнення.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Вказаний Закон опублікований 06.08.2015 в газеті «Голос України» та відповідно до його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.11.2015, крім, зокрема, п. п. 8, 11 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону, тобто 07.08.2015.

Так, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що з дня опублікування вказаного Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до п. п. 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним вказаним Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування вказаного Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у вказаному пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Зазначені особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного у вказаному пункті терміну на підставах, визначених Положенням.

Пункти 9 та 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015 включно. Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника міліції на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" ліквідовано, зокрема, Київський районний відділ Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

При цьому, в Законі України "Про Національну поліцію", постанові Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які покладались на органи міліції.

Таким чином, у спірному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави не ліквідована.

Крім того, суд вважає, що вказане правонаступництво підтверджується, зокрема, аналогічністю завдань міліції і поліції, встановлених ст. 3 Закону України "Про міліцію" та ст.2 Закону України "Про Національну поліцію" відповідно, ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України.

Суд також враховує, що в постанові від 27.05.2014 у справі № 21-108а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи.

Пунктами 8-11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" не передбачено порядку пропонування працівникам міліції посад в органах Національної поліції.

Враховуючи таку обставину та наведену правову позицію Верховного Суду України щодо обов`язку роботодавця працевлаштувати працівників ліквідованої установи, суд вважає, що в спірному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, а саме ст.49-2 КЗпП України, частиною 3 якої передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення ст. 49-2 КзпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Рішеннями судів у справах № 820/11945/15 та № 520/11720/18, які набрали законної сили, судом встановлено, що відповідачем не дотримано вищевказаних вимог закону при винесенні наказів про звільнення.

Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом також взято до уваги позицію Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) відповідно до якої принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при звільненні працівників поліції (зокрема, встановлення вичерпного переліку підстав у зв`язку з якими забороняється звільнення працівника), то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Суд звертає увагу на те, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 по справі № 520/11720/18 поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 18.10.2018.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 по справі № 520/11720/18 наказом ГУ МВС України в Харківській області № 86 о/с від 11.12.2019 позивача поновлено в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 18.10.2018 та звільнено ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України та пункту 64 "Г" (через скорочення штатів).

Поряд з цим, в порушення вказаних вище норм при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач не повідомив належним чином позивача про звільнення та не запропонував йому рівнозначну посаду.

Суд критично ставиться на посилання представника відповідача про надсилання на адресу ОСОБА_1 листів Головного управління МВС України в Харківській області № 6594/119/05/12-2019 від 06.12.2019, яким запропоновано позивачу прибути до ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області для вирішення питання щодо поновлення в органах внутрішніх справ на посаді, рівнозначній посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ЗМУ ГУМВС України в Харківській області, виходячи з наступного.

Протокольною ухвалою суду від 03.03.2020 Харківським окружним адміністративним судом витребувано від представника відповідача повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення ОСОБА_1 листів від 06.12.2019.

Однак, на виконання вказаної ухвали суду представником відповідача надано лише описи вкладення від 06.12.2019, які підтверджують лише надсилання вказаних листів.

Враховуючи викладене, звільнення позивача є таким, що порушило її право на працю в частині гарантій на зайняття певних посад у порядку визначеному чинним законодавством України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (місцезнаходження: вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків,61002) про визнання незаконними та скасування наказів - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Харківській області № 86 о/с від 11.12.2019 в частині, якою звільнено згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до п. 64 "Г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних сил України майора міліції ОСОБА_1 (М-122611), інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з 11.12.2019.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Харківській області № 86 о/с від 11.12.2019 в частині, якою поновлено майора міліції ОСОБА_1 (М-122611) в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з 11.12.2019.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13 квітня 2020 року.

Суддя А.С. Мороко