Рішення № 88719307, 13.04.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 р. Справа №480/1164/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 9953 - Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до військової частини 9953 - Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, ВЧ 9953), в якій просить визнати протиправними дії ВЧ 9953 в частині невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 14.10.2019; зобов`язати ВЧ 9953 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 14.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні (військова частина 9953) до 14.10.2019, наказом від 16.09.2019 звільнений у запас, а з 14.10.2019 виключений зі списків особового складу військової частини. За період служби, з липня 2015 по дату звільнення позивач отримував грошове забезпечення, індексація якого не здійснювалась, а тому просить суд визнати дії щодо не нарахування індексації протиправними та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби.

Представник відповідача подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні та зазначив, що виплата індексації заробітної плати здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів на відповідний рік. Законом України "Про державний бюджет України на 2015-2018 роки" було значно зменшено і затверджено в кошторисах видатки для Державної прикордонної служби України. В зв`язку із цим адміністрацією державної прикордонної служби України видано накази про утримання чисельності військовослужбовців і працівників та фактичні видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, здійснювати лише в межах фонду грошового забезпечення і заробітної плати. Фінансування військової частини 9953 в спірний період не передбачало витрат на нарахування та виплату індексації.

Ухвалою від 24.02.2020 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині 9953 - Сумському прикордонному загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до 14.10.2019. Наказом 5 прикордонного загону від 16.09.2019 № 276-ОС позивача звільнено з військової служби, а наказом від 11.10.2019 виключено зі списків особового складу військової частини (а.с. 10).

З приводу виплати індексації грошового забезпечення позивач звертався до прикордонного загону у відповідь на яке, листом від 10.02.2020 № 11/Я-50, відповідач повідомив, що згідно з межами фінансових ресурсів, виділених військовій частині за період з липня 2015 по лютий 2018 коштів на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено. З грудня 2018 позивач набув право на отримання індексації та по день звільнення, яка була нарахована та виплачена у грудні 2018 (за грудень 2018) та жовтні 2019 (за період з січня по жовтень 2019) (а.с. 11-13).

Як зазначив відповідач у відзиві, підставою для не нарахування та не виплати індексації позивачу стала відсутність коштів та відсутність фінансування установи, зменшення фінансування, затвердження в кошторисах видатків для Державної прикордонної служби України в значно меншому розмірі.

Суд не може погодитися із такою позицією відповідача, виходячи із наступного.

У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Конституцією України (частина третя статті 43) встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33).

Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п`ятою статті 95 КЗпП України.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (пункт 3 частини першої статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року N 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).

Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Ненарахування та невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2015 року у справі "Кечко проти України" висловив правову позицію, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1.

В даному випадку, позивач має право на індексацію грошового забезпечення та виплату належних йому сум, оскільки питання індексації заробітної плати врегульовано КЗпП, Законом України "Про оплату праці", Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").

При цьому позивач просить визнати протиправними дії ВЧ 9953 в частині невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 14.10.2019 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 14.10.2019.

Суд зазначає, що дії є активною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв`язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір.

Натомість невиплата індексації в даному випадку є формою пасивного виконання суб`єктом владних повноважень з приводу виплати грошового забезпечення в належному розмірі та з урахуванням вимог щодо його індексації, тобто є протиправною бездіяльністю.

Крім того, як встановлено судом індексація грошового забезпечення за грудень 2018 та за січень-жовтень 2019 була нарахована та виплачена ОСОБА_1 відповідно в грудні 2018 та жовтні 2019 (за 2019 рік), що підтверджується копією розрахунково-платіжної відомості (а.с. 25, 29).

Тобто періодом, за який ВЧ 9953 повинна нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення і за який такі виплати не було проведено є липень 2015 - листопад 2018 років.

Таким чином суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , вважає протиправною бездіяльність ВЧ 9953 щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з липня 2015 по листопад 2018 та вважає за необхідне зобов`язати ВЧ 9953 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період проходження ОСОБА_1 військової служби з 01.07.2015 по листопад 2018.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини 9953 - Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 9953 - Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 01.12.2018.

Зобов`язати військову частину 9953 - Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 01.12.2018.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини 9953 - Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 840,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.04.2020.

Суддя С.М. Гелета