Рішення № 88719004, 13.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 квітня 2020 р. Справа № 520/1504/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313928, 61200, м. Харків, майдан Конституції, б.1, Палац праці, 3 під`їзд, 4 поверх) в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41433726, 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 1, 3 пов.) про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Шпіньова Олена Михайлівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (надалі за текстом - відповідач), в якому просить суд:

- скасувати постанову Голови комісії з припинення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Харкові від 30.06.2017 року № 2012/27169/8055/28 про припинення страхових виплат ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313928, 61200, м. Харків, майдан Конституції, б.1, Палац праці, 3 під`їзд, 4 поверх) в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41433726, 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 1, 3 пов.) відновити нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_1 з 01.07.2017 року і виплатити заборгованість, яка виникла з 01.07.2017 року.

Суд зазначає, що дана адміністративна справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та має незначну складність.

Відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року зокрема поновлено ОСОБА_1 , пропущений строк звернення до суду у справі №520/1504/20.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями ст.ст. 258, 262 КАС України, якою унормовано що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно, на думку позивача, з 01.07.2017 року позбавив ОСОБА_1 , права на отримання страхових виплат. У зв`язку із чим, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представником відповідача 05.03.2020 через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому останнім вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на обставини того, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження фактичного перебування в спірний період за місцем обліку ВПО в м. Харків - підстави для задоволення позову відсутні. Також, відповідач послався на той факт, що позивачем пропущено строк звернення до суду відповідно до п.2 ст. 122 КАС України. Отже, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на одержання страхових виплат у зв`язку з професійним захворюванням.

Відповідно до довідки УПСЗНА Дзержинського району ХМР за № 6326014864 від 10.12.2015 року позивач є внутрішньо переміщеною особою. За місцем обліку позивач отримував страхові виплати.

Попереднім місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 . Внаслідок проведення АТО позивач зареєстрований у м. Харків за адресою: АДРЕСА_3 .

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві України у м. Харкові від 30.06.2017 року №2012/27169/8055/28 "Про припинення щомісячної страхової виплати" ОСОБА_1 з 01.07.2017 року припинено щомісячні страхові виплати на підставі пункту 6 частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", ч.2 ст.16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (невідоме місце проживання).

Судом встановлено, що представник ОСОБА_1 звернувся до Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області із адвокатським запитом щодо перебування на обліку, нарахування та виплати сум щомісячних страхових виплат позивача.

Листом Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 10.12..2019 № 15.02-14/7223 роз`яснено позивачу, що з 01.07.2017 виплати ОСОБА_1 Відділенням у м. Харкові припинені на підставі пункту 6 частини 1 статті 46 та частини 2 статті 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у зв`язку з невідомим місцем мешкання потерпілого.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач через свого представника звернувся до суду з даним позовом за для захисту порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII.

Статтею першою Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частини 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб").

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Як зазначалося судом раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки УПСЗНА Дзержинського району ХМР за № 6326014864 від 10.12.2015 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Доказів скасування вказаної довідки відповідачем до суду не надано, а відтак, довідка є чинною.

Крім того, як передбачено положеннями п. 3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМ України № 365, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо перемішеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Відповідно положень п. 6 Порядку № 365 за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМ України № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Водночас, статтею 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, позивач здобув право на отримання страхових виплат та наразі перебуває на обліку в Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області та отримує страхові виплати, що також не заперечується відповідачем.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 (надалі - Закон № 1105-XIV).

Статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

За положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року №20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 року за №6/26451 (надалі - Порядок №20).

Пунктом 1 Розділу 3 Порядку №20 передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред`явленні оригіналів.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі-Постанова №365) встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до пп.2 п. 12 Постанови № 365 соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї

Як вбачається з відзиву на позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області припинило страхові виплати позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, на підставі пункту 6 частини 1 статті 46 та частини 2 статті 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у зв`язку з невідомим місцем мешкання потерпілого.

Згідно оскаржуваної постанови від 30.06.2017 року №2012/27169/8055/28, підставою для її прийняття зазначено невідоме місце мешкання ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що жодних доказів того, що позивач не проживає у місті Харкові за адресою, зазначеною у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_2 від 10.12.2015 р., відповідачем до суду не надано, судом не встановлено.

Також, відповідачем не надано належних доказів які б свідчили про проведення перевірки місця проживання позивача, наявність акту обстеження матеріально побутових умов сім`ї та відсутність під час перевірки позивача за місцем проживання.

Крім того, перелік підстав припинення виплати страхових виплат є вичерпним і передбачає можливість припинення страхової виплати з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Водночас, суд зазначає, що невідоме місце мешкання чи не підтвердження місця фактичного проживання не є передбаченою законом підставою для припинення страхових виплат.

Доказів того, що Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області було нараховано та виплачено ОСОБА_1 суму страхових виплат з 01.07.2017 року по час звернення до суду, матеріали справи також не містять.

З огляду на викладене вище, враховуючи що відповідач не довів правомірності щодо ненарахування та невиплати позивачу суми страхових виплат за період з 01.07.2017 року, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо припинення страхових виплат з підстав, не передбачених статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", та щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01.07.2017 року є протиправними та суперечать чинному національному законодавству.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи викладене, для повного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом скасування Постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві України у м. Харкові від 30.06.2017 року №2012/27169/8055/28 "Про припинення щомісячної страхової виплати" - ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) з 01.07.2017 року та зобов`язанням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області відновити нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_1 з 01.07.2017 року і виплатити заборгованість, яка виникла з 01.07.2017 року.

Щодо посилань відповідача у відзиви на адміністративний позов стосовно пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, що унормовано п.2 ст.122 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до положень ч.7 ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

З огляду на приписи ч.7 ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", суд приходить до висновку, що позов заявлено у межах строків передбачених ч.2 ст.122 КАС України, отже строк звернення до суду не є пропущеним.

Між тим, ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року зокрема поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду у справі №520/1504/20.

Щодо посилань представника відповідача у відзиві на адміністративний позов на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року якою прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справу № 510/1286/16-а за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (яке є правонаступником управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, як підставу для зупинення провадження справи №520/1504/2020, оскільки предмети спірних правовідносин в частині застосування строків звернення до суду, що розглядається у справі №520/1504/2020 та у справі № 510/1286/16-а, є подібними, суд відхиляє, оскільки в даному випадку зупинення провадження з підстав, вказаних представником відповідача у відзиві, є правом, а не обов`язком суду.

Суд, також вважає необґрунтованим посилання представника відповідача на те, на законодавчому рівні визначено, що фінансування видатків з бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на тимчасово неконтрольованих українською владою територіях здійснюватиметься тільки після повернення цих територій під контроль органів державної влади України з урахуванням висновку Верхового Суду України, викладеного у постанові від 12 квітня 2017 року № 6-51 цс 17, оскільки не прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку та відсутність факту повернення цих територій під контроль органів державної влади України, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат за спірний період з 01.07.2017 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання допомоги передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином на них поширюється режим "існуючого майна".

Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою №38667/06 у справі "Будченко проти України" наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39).

У Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відсутність окремого порядку не може бути визнано в якості належної підстави для відмови у виплаті позивачу допомоги за минулий період.

Крім того, суд відхиляє посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17, оскільки правовідносини у вказаній справі не є аналогічними тим, що розглядаються у даній справі.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Питання про розподіл судових витрат у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313928, 61200, м. Харків, майдан Конституції, б.1, Палац праці, 3 під`їзд, 4 поверх) в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41433726, 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 1, 3 пов.) про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати Постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві України у м. Харкові (код ЄДРПОУ 38774663, адреса: 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 1, 3 пов.) від 30.06.2017 року №2012/27169/8055/28 "Про припинення щомісячної страхової виплати" - ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) з 01.07.2017 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313928, 61200, м. Харків, майдан Конституції, б.1, Палац праці, 3 під`їзд, 4 поверх) в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41433726, 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 1, 3 пов.) відновити нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.07.2017 року і виплатити заборгованість, яка виникла з 01.07.2017 року .

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено та підписано 13 квітня 2020 року.

Суддя Ю. О. Супрун