Рішення № 88718265, 13.04.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2020 р. справа № 300/292/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій щодо вручення повідомлення від 13.01.2020 на відшкодування витрат за зберігання на митному складі транспортного засобу у сумі 43 869,21 гривень та зобов`язання повернути вказані сплачені кошти в такому розмірі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , декларант) 07.02.2020 звернувся в суд з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби (надалі по тексту також - відповідач, Митниця, митний орган) про визнання протиправними дій щодо вручення повідомлення від 13.01.2020 на відшкодування витрат за зберігання на митному складі транспортного засобу у сумі 43 869,21 гривень та зобов`язання повернути вказані сплачені кошти в такому розмірі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, зокрема пункту 8 Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 за №731, визначено (нараховано) ОСОБА_1 зобов`язання з відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу марки Opel, модель Vivaro (номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1598 см3), що належить позивачу, на складі Галицької митниці Держмитслужби в розмірі 43 869,21 гривень. Позивач вважає, що затримка митного оформлення автомобіля сталася з ініціативи митного органу, а тому час такої затримки не підлягає включенню до розрахункового строку при обрахунку витрат за зберігання транспортного засобу на складах митниці. Як відзначив позивач, належний йому автомобіль тривалий час (165 днів) знаходився на складі митного органу, внаслідок протиправного рішення Івано-Франківської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.03.2019 за №206000/2019/000203/2, яке рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 визнано протиправним та скасоване, а отже обов`язок по сплаті спірних витрат у позивача відсутній. Відповідно Галицькою митницею безпідставно нараховані витрати за зберігання вищевказаного транспортного засобу на складі митниці протягом 165 днів, які були сплачені декларантом у встановленому порядку за протиправним повідомленням Митниці від 13.01.2020, а відтак сплачені кошти підлягають поверненню. За доводами позивача відсутність вини чи протиправної бездіяльності у спірному випадку зі сторони власника транспортного засобу щодо перебування останнього на митному складі, свідчить про протиправність нарахування відповідачем витрат на зберігання автомобіля, які ОСОБА_1 змушений був оплатити, оскільки внесення коштів на вказані цілі була умовою повернення такого майна позивачу. Просив позовні вимоги задовольнити та зобов`язати відшкодувати витрати за зберігання транспортного засобу на складі митниці в розмірі 43 869,21 гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.11-13).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 28.02.2020 (а.с.16-18, 20-27). У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними у позовній заяві, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне. Під час митного оформлення транспортного засобу марки Opel, модель Vivaro (номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1598 см3), 12.03.2019 декларантом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано митну декларацію №UA206020/2019/403111, після чого митницею 12.03.2019 прийнято рішення про коригування митної вартості за №UA206000/2019/000203/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00203. Відповідач посилаючись на частину 2 статті 255 Митного кодексу України, зазначив, що для завершення митного оформлення, у разі прийняття рішення про коригування митної вартості, брокер повинен подати нову митну декларацію. Без такої декларації митний орган не може завершити митне оформлення товарів, транспортних засобів. Проте, в даному випадку така декларація не була подана. За доводами відповідача митним кодексом передбачений алгоритм дій декларанта для випуску транспортного засобу у вільний обіг у разі незгоди з рішенням про коригування митної вартості. У випадку надання гарантій транспортний засіб випускаються у вільний обіг і кошти за зберігання транспортного засобу відповідно не стягуються. Однак, позивач самостійно прийняв рішення залишити транспортний засіб на складі митного органу, у зв`язку із чим період його перебування став розрахунковою величиною для нарахування відповідних витрат. Зокрема, згідно Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 за №731, витрати митниці відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (надалі по тексту також - платник) після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів. При обрахунку витрат митницею до розрахункового строку не включається час затримки митного оформлення, яка сталася з ініціативи митниці ДФС. Однак, як стверджує відповідач, у спірному випадку затримка митного оформлення сталась не з ініціативи митного органу, а у зв`язку із тим, що позивач не погодився із скоригованою митною вартістю, і не подав декларацію, що є необхідною умовою для завершення митного оформлення та випуску транспортного засобу у вільний обіг. Винесення рішення про коригування митної вартості транспортного засобу не вважається затримкою у митному оформленні такого товару за сторони митного органу. При цьому, Митний кодекс України надає право випуску транспортних засобів у вільний обіг у разі незгоди з рішенням про коригування митної вартості на підставі статті 55 коментованого Кодексу. Інших підстав, передбачених Порядком №731 та Митним кодексом України, які б звільняли ОСОБА_1 від сплати коштів за зберігання транспортного засобу на складі митного органу, немає. Разом з цим, 02.10.2019, Митницею скеровано ОСОБА_1 лист про те, що по закінченню терміну 90 днів, а саме 21.10.2019, згідно частини 1 статті 204 Митного кодексу України, даний транспортний засіб буде передано у власність держави, у зв`язку з чим необхідно вжити дії щодо розміщення товару у відповідний митний режим із сплатою платежів за його зберігання на складі митниці. Позивачем 03.01.2020 подано заяву, в якій останній зобов`язався відшкодувати витрати митниці за зберігання автомобіля. В подальшому, 13.01.2020, після внесення позивачем відшкодування, ОСОБА_1 видано уніфіковану митну квитанцію МД-1 на сплату 43 869,21 гривень. В цей же день оформлено накладну №ГАЛМ20-150420192011201807032018цпв/з33965/1 про повернення транспортного засобу, в якій позивач зазначив, про отримання майна та відсутність претензій. Додатково відповідач відмітив, що розмір плати за зберігання не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а дії митного органу щодо визначення відповідного розміру відшкодування за зберігання товару регламентовані наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 за №731. Вважає, що Митницею вчинено дії, які відповідають Митному кодексу України та іншим нормативно-правовим актам, а позов є не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На виконання вимог пункту 7 ухвали суду від 12.02.2020, від позивача в суд поштовим зв`язком 02.03.2020 надійшли витребувані докази, необхідні для розгляду справи (а.с.28-54).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви і відзиву на позов, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Opel, модель Vivaro, номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1598 см3, 2017 календарного року виготовлення (а.с.5, 22).

Дана обставина не заперечується відповідачем.

Так, із матеріалів справи судом з`ясовано, що позивач 22.02.2019 придбав у нерезидента "Autoservice Braun" транспортний засіб марки Opel, модель Vivaro, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 . Вартість придбання автомобіля становила 7 800,00 EUR.

Декларантом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію за №UA206020/2019/403111 від 12.03.2019, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме "бувший у використанні транспортний засіб, призначений для перевезення людей (пасажирський), марки Opel, модель Vivaro, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія 9, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 1598 куб. см, колісна формула 4х2, потужність 107 кВт".

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 7 800,00 EUR.

Івано-Франківська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації UA206020/2019/403111 від 12.03.2019 та доданих до неї документів, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та винесла рішення про коригування митної вартості товарів №206000/2019/000203/2 від 12.03.2019, згідно якого визначено митну вартість в розмірі 29 779,00 EUR.

Вищевказані обставини встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 у справі №300/793/19, яке за наслідками апеляційного розгляду набрало законної сили 13.11.2019.

Згідно приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 у справі №300/793/19 позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №206000/2019/000203/2 від 12.03.2019, задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів за №206000/2019/000203/2 від 12.03.2019 (а.с.38-53).

За наслідками апеляційного розгляду, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 в адміністративній справі №300/793/19 - без змін (а.с.30-37).

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 в адміністративній справі №300/793/19, як уже зазначалось судом набрало законної сили 13.11.2019.

На виконання вказаного рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2019, Галицькою митницею, як правонаступником Івано-Франківської митниці ДФС, здійснено митне оформлення транспортного засобу марки - Opel, модель - Vivaro, номер кузова НОМЕР_1 по електронній вантажній митній декларації від 02.01.2020 за №UA209260/2020/000011 за заявленою декларантом первинною митною вартістю - 7 800,00 EUR та за першим методом визначення митної вартості (а.с.5).

Така обставина не заперечується відповідачем.

Вказаним вище обставинам (після прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товару) передувала подія складання відповідачем акта прийому-передачі №34 від 22.07.2019, яким згідно пункту 3 статті 238 Митного кодексу України оформлено прийнятий на склад Івано-Франківської митниці ДФС належного позивачу автомобіля марки - Opel, модель - Vivaro, номер кузова НОМЕР_1 , УМК МД-1 серія НОМЕР_2 від 22.07.2019, листа ТзОВ "ТЕП" від 17.07.2019 за №115 (а.с.25).

Коментований акт містить примітку, відповідно до якої плата за зберігання обчислюється починаючи з 11-го дня з дати фактичного прийняття на склад товарів. При справлянні плати строк зберігання обчислюється в календарних днях. День видачі товарів зі складу митного органу до загального строку нарахування плати не включається. Розмір плати за добу становитиме 10 євро за автомобіль. Плата за зберігання становить 10 євро за добу сплачених у гривнях за офіційним курсом НБУ, установленим на дату її внесення.

Поряд із вказаним, в матеріалах справи міститься лист від 02.10.2019 за №1335/10/09-70-03-24, яким Івано-Франківська митниця ДФС повідомила ОСОБА_1 про те, що 21.10.2019 закінчується термін зберігання належного позивачу автомобіля, який було прийнято на склад Івано-Франківської митниці ДФС згідно акту прийому-передачі №34 від 22.07.2019 (а.с.24).

Після, скасування в судовому порядку рішення Митниці про коригування митної вартості транспортного засобу від 12.03.2019 і подання декларантом 02.01.2020 митної декларації, 03.01.2020 позивачем зареєстровано в Галицькій митниці Держмитслужби заяву про надання дозволу на видачу зі складу митниці автомобіля марки - Opel, модель - Vivaro, номер кузова НОМЕР_1 , у зв`язку з його митним оформленням. Як свідчить зміст поданої заяви, позивач зобов`язався відшкодувати витрати митниці за зберігання автомобіля (а.с.23).

Відповідачем, в свою чергу, 13.01.2020 вручено ОСОБА_1 повідомлення про відшкодування витрат за зберігання на складі митниці коментованого транспортного засобу в розмірі 43 869,21 гривень (а.с.7).

З метою отримання транспортного засобу ОСОБА_1 оплатив нараховану суму вказаних зобов`язань за зберігання на складі митниці належного йому транспортного засобу марки Opel, модель Vivaro (номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1598 см3), в розмірі 43 869,21 гривень, що підтверджується квитанцією від 13.01.2020 за №МР.АВ 130573KNI_11744917 (а.с.8).

У зв`язку із вказаним Галицькою митницею Держмитслужби 13.01.2020 видано уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії РА за №478776 про сплату позивачем 43 869,21 гривень витрат за зберігання транспортного засобу на складі митниці, а також 13.01.2020 оформлено накладну №ГАЛМ20-150420192011201807032018ппв/з33965/1 (а.с.20, 21).

Незважаючи на внесення коштів, позивач вважає неправомірним визначення Галицькою митницею Держмитслужби зобов`язань з відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу на складі митниці в розмірі 43 869,21 гривень, оскільки затримка митного оформлення автомобіля сталася з ініціативи митного органу. Рішення митного органу про коригування митної вартості товарів за №206000/2019/000203/2 від 12.03.2019 скасоване рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2019, яке за наслідками апеляційного розгляду набрало законної сили 13.11.2019, а тому час такої затримки не підлягає включенню до розрахункового строку при обрахунку витрат за зберігання транспортного засобу на складах митниці.

Не погоджуючись із такими діями Галицької митниці Держмитслужби щодо нарахування суми з відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу на складі Галицької митниці Держмитслужби, ОСОБА_1 звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права, ставлячи вимогу про повернення безпідставно сплачених коштів.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України (надалі по тексту також - МК України).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються в першу чергу Митним кодексом України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Згідно з частиною 1, 3 статті 204 МК України загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів. Строк тимчасового зберігання товарів, зазначений у частині першій цієї статті, за заявою власника або уповноваженої ним особи може бути продовжений (але не більше ніж на 30 днів) органом доходів і зборів, за дозволом якого товари були розміщені на складі.

Наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі №34 від 22.07.2019 свідчить, що прийняття на склад транспортного засобу здійснено відповідно до пункту 3 частини 1 статті 238 Митного кодексу України.

За змістом частини 1, 7 статті 239 Митного кодексу України під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Витрати митних органів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині п`ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п`ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг. Готівкові кошти на відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів на складах митних органів можуть прийматися цими органами із заповненням уніфікованої митної квитанції, яка видається власникам зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженим ними особам.

Механізм відшкодування витрат митниць ДФС за зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених в частині шостій статті 239 Митного кодексу України, на складах митниць ДФС визначений Порядком відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митниць ДФС, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 за №731 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за №1140/21452 (надалі по тексту також - Порядок №731).

Відповідно до пунктів 1-7 Розділу II вищевказаного Порядку №731 відшкодування витрат митниці ДФС оформлюється уніфікованою митною квитанцією МД-1 (надалі по тексту також - УМК МД-1), яка заповнюється в порядку, встановленому законодавством.

Витрати митниці ДФС відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (надалі по тексту також - платник) після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів.

Обов`язок щодо покриття митниці ДФС витрат за зберігання товарів, транспортних засобів припиняється у разі, якщо цими товарами буде здійснено розпорядження відповідно до глави 38 Митного кодексу України.

Витрати відшкодовуються платником у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, установленим на дату їх внесення, у сумі, розрахованій митницею ДФС відповідно до Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митниць ДФС товарів і транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 за №731, та залежно від строку зберігання товарів і транспортних засобів.

Витрати відшкодовуються шляхом перерахування відповідної суми в безготівковій формі на спеціальний реєстраційний рахунок митниці ДФС або готівкою до каси митниці ДФС чи через відділення вповноваженого банку.

Датою покриття витрат в безготівковій формі є дата зарахування коштів на спеціальний реєстраційний рахунок митниці ДФС, відкритий в органі Державної казначейської служби України.

Строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці ДФС для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митницею ДФС і до дня їх видачі зі складу митниці ДФС власникам або вповноваженим особам (крім випадків, обумовлених цим Порядком).

При обрахунку витрат строк зберігання обчислюється в календарних днях. День видачі зі складу митниці ДФС товарів і транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

Разом з цим, пунктом 8 Розділу ІІ коментованого Порядку №731 передбачено, що при обрахунку витрат митницею ДФС до розрахункового строку не включаються в тому числі час затримки митного оформлення, яка сталася з ініціативи митниці ДФС.

Видача зі складу митниці ДФС товарів, транспортних засобів їх власникам або вповноваженим особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митниць ДФС за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів (пункт 10 Розділу ІІ Порядку №731).

З наведеного слідує, що власник транспортного засобу, який розміщений та зберігається на складі митниці, після його митного оформлення при фактичному отриманні транспортного засобу, зобов`язаний відшкодувати витрати за таке зберігання у встановленому порядку та розмірах, крім випадків, якщо, серед іншого, затримка митного оформлення такого транспортного засобу сталася з ініціативи митниці ДФС.

Суд зазначає, що предметом дослідження даної справи є правомірність чи не правомірність визначення позивачу митним органом зобов`язань з відшкодування витрат за зберігання належного позивачу транспортного засобу на складі Галицької митниці Держмитслужби, із врахуванням винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №206000/2019/000203/2 від 12.03.2019, яке в судовому порядку визнане протиправним та скасоване.

За доводами відповідача, затримка митного оформлення сталася не з ініціативи митного органу, а у зв`язку із не поданням позивачем відповідної декларації, яка є необхідною умовою для завершення митного оформлення та випуску транспортного засобу у вільний обіг.

Як уже зазначалось судом ОСОБА_1 22.02.2019 придбав у нерезидента "Autoservice Braun" транспортний засіб марки Opel, модель Vivaro, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , та з метою митного оформлення даного автомобіля, який ввозиться на територію України уповноваженою особою позивача 12.03.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію за №UA206020/2019/403111 із визначенням митної вартості транспортного засобу - 7 800,00 EUR.

Проте, Івано-Франківська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UA206020/2019/403111 від 12.03.2019 та доданих до неї документів, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у зв`язку з чим винесла рішення про коригування митної вартості товарів №206000/2019/000203/2 від 12.03.2019.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 в адміністративній справі №300/793/19 визнано протиправним та скасоване рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №206000/2019/000203/2 від 12.03.2019. Вказане рішення суду набрало законної сили 13.11.2019.

Суд звертає увагу, що саме на виконання вищевказаного рішення суду від 05.06.2019 у спірному випадку Митницею 02.01.2020 прийнято від декларанта відповідну митну декларацію і здійснено митне оформлення транспортного засобу, за первинно заявленою ОСОБА_1 митною вартістю (7 800 EUR) та за першим методом визначення митної вартості, з чим ситний орган категорично був незгідний в березні 2019 року.

Не може суд погодитися із твердженнями Митниці про те, що затримка митного оформлення сталася не з ініціативи митного органу, а у зв`язку із не поданням позивач відповідної декларації, яка є необхідною умовою для завершення митного оформлення та випуску транспортного засобу у вільний обіг.

На обґрунтування власних доводів відповідач вказує, що прийняття рішення про коригування митної вартості не вважається затримкою у митному оформленні.

За доводами відповідача, Митний кодекс України надає позивачу право на випуск транспортного засобу у вільний обіг у разі незгоди з рішенням про коригування митної вартості на підставі статті 55 Митного кодексу України.

При цьому, відповідач посилається на пункт 2 частини 3 статті 52 Митного кодексу України, за змістом якого декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Так як ОСОБА_1 не скористався жодним із можливих варіантів, визначених коментованою нормою закону в тому числі, враховуючи свою незгоду із рішеннями Митниці про коригування митної вартості товару, не проведення сплати при цьому митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів, та зважаючи на ненадання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 цього Кодексу, а також беручи до уваги не подання відповідної декларації, Митниця не мала юридичного права самостійно здійснити (завершити) митне оформлення автомобіля.

Однак, на переконання суд, декларант має право іншим законним способом відновити своє порушене право на здійснення митного оформлення товару за митною вартістю, яка визначена ним у декларації.

По перше, об`єктом оскарження у спірних відносинах у адміністративній справі №300/793/19 було Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/000203 від 12.03.2019.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

За змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (частина 1 статті 29 МК України).

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.

Відтак, у спірних відносинах ОСОБА_1 законом гарантовано право на оскарження до суду Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС від 12.03.2019, через яке позивач не міг з незалежних від нього причин завершити митне оформлення транспортного засобу.

По друге, у правовідносинах, що розглядаються судом слід розрізняти окремо "право" позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скоригованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України "права" на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішення про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скоригованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов`язкових платежів із скоригованої митної вартості товару.

Зокрема, за змістом частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, правовідносин які виникають із приписів підпунктів "а" і "б" пункту 5 частини 2, частини 7 статті 55 МК України є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

В свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункт 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь-яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати чи не сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

По третє, чинним законодавством в державі визначено порядок повернення з бюджету надмірно/помилково сплачених митних платежів.

Зокрема, за змістом пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 3 статті 301 Митного кодексу України).

Частина 5 статті 301 вказаного Кодексу визначає окремі випадки повернення сум митних платежів, крім тих, що визначені як загальні в частині 3 статті 301 Митного кодексу України.

Послідовність та порядок виконання дій щодо повернення помилково/надміру сплачених сум митних платежів врегульовано Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 за №643 (надалі по тексту також - Порядок №643).

Абзацом шістнадцятим пункту 3 розділу III Порядок №643, серед документів, які є правовою підставою для повернення відповідних платежів і додаються до заяви про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені, віднесено виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені.

Окрім цього, пункт 4 частини 5 статті 301 Митного кодексу України визначає також інший окремий випадок повернення сум відповідних митних платежів, зокрема, у разі, якщо митну декларацію змінено.

Згідно пунктів 33 і 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №450 від 21.05.2012 (надалі по тексту також - Положення №450), за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

Після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном.

Абзацом 1 пункту 12 Порядку оформлення аркуша коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 за №1145 (надалі по тексту також - Порядок №1145), визначено, що у разі складання аркуша коригування у випадку повернення митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності) заповнюються розділи ІІ та ІІІ аркуша коригування.

Згідно абзацу 5 пункту 13 Порядку №1145 до розділу ІІІ аркуша коригування вносяться фактичні відомості про повернення митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності), в свою чергу, у колонці "Підстава" зазначається код підстави здійснення доплати (повернення) сум митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності) згідно з класифікатором підстав здійснення доплати (повернення) сум митних платежів, ведення якого здійснюється відповідно до Порядку ведення відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.05.2012 за №623.

У відповідності до "Класифікатора підстав здійснення доплати (повернення) суми митних платежів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" (надалі по тексту також - Класифікатор №1011), код підстави "2" відповідає назва "судове рішення".

Таким чином, відповідне рішення суду щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів або інше судове рішення є правовою підставою для повернення останніх, в тому числі шляхом внесення змін до декларації.

Коментовані вище положення Митного і Податкового кодексів України, підзаконних нормативно-правових актів створюють юридично визначений механізм ймовірного існування і вирішення спору, за умови, якщо декларант не погоджується із відповідним рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, в тому числі не сплатив за таким коригуванням необхідні митні та інші обов`язкові платежі, або сплати і має намір їх повернути.

В будь-якому випадку без рішення про коригування митної вартості товару і відмови в прийнятті митної декларації не відбулося б затримки у митному оформленні товару. Однак, ключовим є те, чи було таке затримання правомірним чи протиправним. В останньому ж випадку декларант має право на захист порушеного права, в тому числі вимагати повернення товару без відшкодування витрат за його зберігання.

Відтак, наявність у декларанта права на оскарження у судовому порядку рішення Митниці про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є його конституційною гарантією на відновлення справедливості у вигляді митного оформлення саме за митною вартістю, яка була заявлена у первинній митній декларації, в тому числі на повернення надміру сплачених митних платежів, у випадку їх сплати.

Таким чином, відмова в прийнятті митної декларації і коригування митної вартості є дією і рішенням, що вчиняється і приймається саме Митницею, а їх оскарження та скасування в судовому порядку, як результат відновлення порушеного права декларанта, слід вважати затримкою у митному оформленні з ініціативи митниці ДФС.

Окрім цього, суд не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві на позов, про те, що "розмір плати за зберігання" не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а є грошвою величною, обчисленою відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 15.06.2012 за №731, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що митний орган вручив ОСОБА_1 повідомлення від 13.01.2020 про відшкодування витрат за зберігання на складі митниці транспортного засобу в розмірі 43 869,21 гривень (а.с.7), і водночас при справленні слати за зберігання товару видав уніфіковану митну квитанцію МД-1 серії РА за №478776 (а.с.6).

Отож повідомлення Митниці від 13.01.2020, суд вважає рішенням відповідача як суб`єкта владних повноважень, на підставі якого позивача зобов`язано за відповідними реквізитами розрахункового рахунку в територіальному органі Державної казначейської служби України внести оплату витрат за зберігання транспортного засобу розмірі 43 869,21 гривень.

Разом з цим, суд зазначає, що таке повідомлення від 13.01.2020 про відшкодування витрат за зберігання на складі митниці транспортного засобу в розмірі 43 869,21 гривень не є предметом оскарження в даній справі.

Предметом оскарження в даному випадку є дії відповідача щодо визначення (нараховання) і вручення ОСОБА_1 повідомлення від 13.01.2020 про визначення відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу марки Opel, модель Vivaro (номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1598 см3) на складі Галицької митниці Держмитслужби в розмірі 43 869,21 гривень.

Виходячи із змісту фактичних обставин у справі, змісту спірних правовідносин і вищенаведених положень чинного законодавства, беручи до уваги скасування в судовому порядку рішення митного органу про коригування митної вартості транспортного засобу, що свідчить про його протиправність, затримка митного оформлення на переконання суду сталася з ініціативи митного органу.

Суд зазначає, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків і нарахувань, не повинно порушувати "справедливого балансу" між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, пункти 69-73, серія A №52).

У пунктах 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) вказано, що суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (пункт 74 рішення ЄСПЛ у справі "Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, заява №55555/08). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

В контексті вказаної практики Європейського суду з прав людини на позивача не можуть бути покладені негативні наслідки неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків. У спірних правовідносинах митний орган не може отримати вигоду у вигляді оплати за зберігання транспортного засобу, а тому права позивача повинні бути відновлені належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Встановлені судом у справі обставини свідчать, що відповідач в розумінні частини 2 статті 2 КАС України, вчиняючи дії по нарахуванню витрат за зберігання транспортного засобу в розмірі 43 869,21 гривень, діяв не на підставі та не у межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто не з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правомірного вчинення відповідних дій.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат слід відзначити, що позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову із двома позовними вимогами немайнового характеру в розмірі 1 682,00 гривень, свідченням чого є наявна в матеріалах справи квитанція №0.0.1607190546.1 від 06.02.2020 (а.с.1).

За відомостями Автоматизованої системи документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду за даним платіжним документом до бюджету проведено зарахування судового збору в сумі 1 682,00 гривень.

Ставка судового збору за подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру відповідно до вимог пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 гривень).

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вказаного підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 681,60 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо формування повідомлення від 13.01.2020 про визначення (нарахування) ОСОБА_1 сум відшкодування витрат за зберігання транспортного засобу на складі Галицької митниці Держмитслужби в розмірі 43 869,21 гривень.

Зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби повернути ОСОБА_1 кошти в розмірі 43 869,21 гривень, сплачених на підставі повідомлення від 13.01.2020, як відшкодування витрат за зберігання на складі Галицької митниці Держмитслужби транспортного засобу марки Opel, модель Vivaro (номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1598 см 3).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Галицька митниця Держмитслужби (ідентифікаційний код юридичної особи 43348711), адреса: вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.