Рішення № 88717818, 13.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2020 року № 320/2025/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Даніком Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа: ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ», про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Даніком Груп" з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 08.04.2019р. № 0001291202, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 166 942,71 грн. по податковій декларації з ПДВ за звітний період грудень 2018 року та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 83 471,36 грн.

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію про узгодження за наслідками судового оскарження податкового повідомлення-рішення форми "В1" від 08.04.2019 № 0001291202 суми бюджетного відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" за грудень 2018 року у розмірі 166 942,71 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство правомірно відносило до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ по відносинах із ТОВ "Біоальянс-Енергія", тому висновки акту перевірки про завищення ТОВ "Даніком Груп" суми бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за грудень 2018 року на суму ПДВ 166 942,71 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Біоальянс-Енергія є помилковими; висновки контролюючого органу щодо нереальності (безтоварності) господарських операцій, формування ТОВ «Даніком Груп» податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок операцій, сформованих по ланцюгу постачання від контрагента ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ», код 41809596, який здійснює ризикові операції, ґрунтуються на припущеннях та неправильному тлумаченні чинного законодавства. Так, позивачем до перевірки надані всі первинні документи стосовно фінансово-господарських операцій, факт постачання товару підтверджується первинними документами, думка відповідача про безтоварність та недійсність господарських операцій є невмотивованою, ґрунтується виключно на аналізі податкової інформації щодо контрагента платника податків. Отже, господарським товариством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит.

Також позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для проведення документальної позапланової перевірки з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за листопад-грудень 2018 року, оскільки у відповідача не було жодної із вказаних у п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України підстав для проведення документальної перевірки позивача.

Позивач також вважає безпідставними доводи відповідача про наявність зареєстрованого кримінального провадження, оскільки наявність лише кримінального провадження та ухвал суду не є та не може бути доказом нереальності господарських операцій позивача та його контрагентів, оскільки не містить будь-яких даних щодо предмету доказування в цій справі та не містить відомостей, які вказували б на нереальність досліджуваних господарських операцій. Крім того позивач зазначає, що не може нести відповідальність за можливі дії інших суб`єктів господарювання та/або його керівних органів. З огляду на це позивач вважає спірне рішення таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог податкового законодавства.

На обґрунтування заперечень посилався на те, що відповідно до даних перевірки встановлено формування ТОВ "Даніком Груп" від`ємного значення за рахунок контрагента ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» з ознаками ризику.

У ході проведення перевірки ТОВ "Даніком Груп" достовірності даних, що містяться в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року під час здійснення господарських операцій з ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» встановлено складання первинних документів без фактичного руху товарно-матеріальних цінностей. При проведенні перевірки діяльності ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» за грудень 2018 неможливо підтвердити з урахуванням реального часу здійснення операції, місця знаходження майна, транспортування, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» у грудні 2018 здійснило придбання "Монтажні роботи по тепловому вузлу сушильних камер відповідно до проектної документації "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246 на суму 290000 грн., у т.ч. ПДВ 48333,33 грн. у ТОВ "Рікінвестбуд", яке має ознаки нереальності здійснення операцій.

При проведенні перевірки діяльності ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» за грудень 2018 неможливо підтвердити відносини цього господарського товариства з ТОВ "Рікінвестбуд" з урахуванням реального часу здійснення операції, місця знаходження майна, транспортування, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Також відповідач посилався на матеріали кримінального провадження № 4201718113000008 від 27.01.2017р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Представник третьої особи надав суду пояснення на позовну заяву, в яких просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представники сторін надали суду клопотання, в яких просили розглядати справу за їх відсутності.

На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ «Даніком Груп» зареєстровано як юридичну особу 10.04.2015 та з 14.04.2015 воно перебуває на податковому обліку у Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач 01.06.2015 зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 397446410279.

Видами діяльності ТОВ "Даніком Груп" за КВЕД 2010 є: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво (основний); 28.30 Виробництво машин і устаткування для сільського господарства; 02.20 Лісозаготівлі; 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.24 Виробництво дерев`яної тари; 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування та ремонт мотоциклів; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Позивачем 21.01.2019 подано до Білоцерківської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року та додатки до неї, а саме:

Додаток 1 - Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

Додаток 3 - Розрахунок суми бюджетного відшкодування;

Додаток 4 - Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника;

Додаток 5 - Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Податкова декларація отримана контролюючим органом 21.01.2019, про що свідчить квитанція №2.

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ», індивідуальний податковий номер 418095910270, за грудень 2018 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 366831,82 грн., сума ПДВ 73366,36 грн. відображено у рядку 92 Розділу ІІ Податковий кредит.

Згідно Додатку 3 до Податкової декларації з податку на додану вартість "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, становить 2300246,00 грн.

Згідно Таблиці 2 Додатку 3 до Податкової декларації з податку на додану вартість сума податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальнику ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ», індивідуальний податковий номер 418095910270 за листопад 2018 у розмірі 93 576,35 грн. відображено у рядку 72 Таблиці 2; за грудень 2018 у розмірі 73366,36 грн. відображено у рядку 62 Таблиці 2 та включено до суми бюджетного відшкодування.

Згідно Додатку 4 до Податкової декларації з податку на додану вартість бюджетне відшкодування, визначене у податковій декларації за звітний (податковий) період з податку на додану вартість за грудень 2018 року, становить 2300246,00 грн.

Головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області Дзюман Юлією Олександрівною відповідно до п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України в порядку, встановленому ст. 76 глави 8 розділу ІІ Кодексу, проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за грудень 2018 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 21.01.2019 № 9308249074).

За результатами камеральної перевірки складено Акт камеральної перевірки ТОВ "Даніком Груп" (код ЄДРПОУ 39744645) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за грудень 2018 року від 15.02.2019 № 295/10-36-12-02/39744645 (далі - Акт камеральної перевірки).

Камеральною перевіркою податкової декларації з додатками за грудень 2018 року від 21.01.2019 року, реєстраційний номер 9308249074, поданою ТОВ "Даніком Груп" (код ЄДРПОУ 39744645), встановлено здійснення господарських взаємовідносин з підприємством з ознаками ризику, а саме ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» (код ЄДРПОУ 41809596), запропоновано розглянути питання щодо проведення документальної позапланової перевірки відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Головне управління ДФС у Київській області звернулося до ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» з запитом від 01.03.2019 № 7337/10/10-36-12-02-10 про надання інформації та її документального підтвердження, копій первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися для з`ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій між ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» та ТОВ "Даніком Груп".

Листом від 18.03.2019 № 11 ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» було надано відповідь на запит Головного управління ДФС у Київській області від 01.03.2019 та витребувані документи.

Згідно Узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період березень 2018 - березень 2019, підготовленої Головним управлінням ДФС у Київській області від 02.04.2019 № 3072/7/10-36-50-05/41809596, станом на 02.04.2019 ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» - платник, що здійснює ризикові операції - причетних до схем формування сумнівного податкового кредиту суб`єктам господарювання реального сектору економіки.

Наказом Головного управління ДФС у Київській області від 19.02.2019 № 326 затверджено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Даніком Груп" з 19.02.2019 тривалістю 10 робочих днів з метою встановлення правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2018, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалося у листопаді 2018 року та поточного від`ємного значення з ПДВ.

Головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області Дзюман Юлією Олександрівною відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 19 лютого 2019 року № 326 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Даніком Груп" (код ЄДРПОУ 39744645) з метою встановлення правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року.

Перевірка проводилася з 19.02.2019 по 04.03.2019.

За результатами перевірки складено акт від 12.03.2019 № 199/10-36-12-02/39744645.

Перевіркою встановлено складання ТОВ "Даніком Груп" первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» без фактичного руху товарно-матеріальних цінностей.

При проведенні перевірки неможливо підтвердити з урахуванням реального часу здійснення операції ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» у грудні 2018 з ТОВ "Рікінвестбуд", місця знаходження майна, транспортування, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» у грудні 2018 здійснило придбання "Монтажні роботи по тепловому вузлу сушильних камер відповідно до проектної документації "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246 на суму 290000 грн, у т.ч. ПДВ 48333,33 грн у ТОВ "Рікінвестбуд", яке має ознаки нереальності здійснення операцій.

Господарська діяльність ТОВ "Рікінвестбуд" має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

- відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції;

- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій;

- відсутній кваліфікований персонал;

- кількість працюючих 1 особа, при цьому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, у тому числі зі спеціальною освітою;

- відсутні основні фонди;

- відсутні спеціальні транспортні засоби.

При проведенні перевірки діяльності підприємства встановлено, що взаємовідносини ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» та ТОВ "Рікінвестбуд" неможливо підтвердити з урахуванням реального часу здійснення операції, місця знаходження майна, транспортування, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість з додатками за грудень 2018 на суму ПДВ 166942,71 грн.

Позивачем 26.03.2019 направлено до Головного управління ДФС у Київській області заперечення до акту перевірки від 12.03.2019.

Розглянувши заперечення ТОВ "Даніком Груп", Головним управлінням ДФС у Київській області висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення,.

На підставі акту перевірки від 12.03.2019 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2019 № 0001291202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 166 942,71 грн по податковій декларації з ПДВ від за звітний період грудень 2018 року та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 83 471,36 грн.

Згідно розрахунку фінансових санкцій до акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Даніком Груп", код ЄДРПОУ 39744645, застосовуються штрафні санкції у розмірі 50% від суми завищення бюджетного відшкодування за звітний період грудень 2018 по декларації з податку на додану вартість від 21.01.2019 № 9308249074.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Так, матеріали справи свідчать, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни засновані на твердженнях про нереальність здійснення господарських операцій за перевірений період між позивачем та ТОВ "Біоальянс-Енергія".

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із положеннями ч. 3 цієї статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що обов`язок платника податку з декларування податкового зобов`язання з податку на додану вартість є похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, при цьому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість, сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ», за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступне.

ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» зареєстроване як юридична особа 14.12.2017, діє на підставі Статуту, затвердженого Рішенням учасників ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» № 1 від 15.04.2019, перебуває на податковому обліку у Білоцерківській ОДПІ (м. Біла Церква) ГУ ДФС у Київській області з 14.12.2017.

Крім того, ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» з 01.03.2018 зареєстроване платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» за КВЕД 2010 є: 43.22. Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

Наказом від 02.01.2019 № 1-К від Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоальянс-Енергія" затверджено і введено в дію з 02.01.2019 штатний розпис у кількості 15 штатних одиниць.

ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» Державною архітектурно-будівельною інспекцією видано ліцензію, реєстраційний запис № 2013047738 від 28.02.2018, на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками (наказ від 14.02.2018 № 8-Л), початок дії ліцензії з 14.02.2018.

ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» Головним управлінням Держпраці у Київській області видано Дозвіл № 1252.18.32 виконувати: монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, а саме: технологічне устаткування систем газопостачання природним газом суб`єктів господарювання, а також газовикористовуюче обладнання потужністю понад 0,1 Мвт; парові і водогрійні котли теплопродуктивністю понад 0,1 МВт; трубопроводи пари та гарячої води з робочим тиском понад 0,05 Мпа і температурою нагріву вище ніж 110, посудини, що працюють під тиском понад 0,05 Мпа, крім автомобільних газових балонів, що є ємностями для газового моторного палива; газонебезпечні роботи. Дозвіл діє з 10.05.2018 по 10.05.2023.

Наявність у ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» основних фондів підтверджується Договором № ФП-39/17 найму (оренди) нежитлового приміщення від 18.12.2017 з додатковими угодами; Договором оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.02.2019; договором № 156 суборенди нежитлового приміщення від 01.03.2018 з додатковими угодами; договором найму (оренди) транспортного засобу від 30.11.2018 № 1642; договором найму (оренди) транспортного засобу від 04.12.2018 № 1645.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ»(Підрядник) 19.10.2018 укладено договір підряду № 77/18 (далі - Договір підряду).

Згідно пункту 1.1. Договору підряду Підрядник зобов`язується виконати за завданням Замовника підрядні роботи по встановленню обладнання в котельні відповідно до проектної документації "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246, Київської області", а також здійснити монтажні та пусконалагоджувальні роботи. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказане обладнання та роботи у порядок та на умовах цього Договору (далі - Роботи). Роботи виконуються із матеріалів та обладнання Підрядника.

Відповідно пункту 1.2. Договору підряду детальний перелік обладнання, матеріалів, монтажних робіт, пусконалагоджувальних робіт, його ціна та вартість визначається в Додатку № 1 "Локальний кошторис з розрахунком договірної ціни" до даного Договору, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно пункту 1.3. Договору підряду Підрядник виконує свої зобов`язання відповідно до проектної документації на котельну в стадії "Робочий проект" згідно Завдання на проектування, яке являється невід`ємною частиною даного договору (Додаток № 2).

Згідно пункту 3.1. Договору підряду, загальна вартість підрядних робіт становить 1877809,79 грн., у т.ч. ПДВ 20% 312968,30 грн відповідно до Додатку № 1 "Локальний кошторис з розрахунком договірної ціни. Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246, Київської області. Поставка обладнання, матеріалів, монтажні та пусконалагоджувальні роботи" до даного Договору.

Відповідно до пункту 6.1.1. Договору підряду Підрядник має право залучати за власним вибором і за згодою Замовника до виконання певних робіт інших субпідрядників (спеціалізовані будівельні а інші організації).

Пунктом 3.2. Договору підряду визначено, що договірна ціна є твердою та може коригуватися тільки за взаємною згодою Сторін шляхом укладення відповідних Додаткових угод.

Додатком 1 до Договору підряду № 77/18 від 19.10.2018 Сторонами затверджено Локальний кошторис з розрахунком договірної ціни "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246, Київської області. Поставка обладнання, матеріалів, монтажні та пусконалагоджувальні роботи" на загальну вартість з ПДВ 1877809,79 грн.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» (Підрядник) 16.11.2018 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 77/18 від 19.10.2018 (далі - Додаткова угода № 1).

Відповідно до пункту 6 Додаткової угоди № 1 вартість підрядних робіт разом з матеріалами та обладнанням по тепловому вузлу сушильних камер становить 2108182,54 грн, у т.ч. ПДВ 351363,76 грн відповідно до Додатку № 3 "Локальний кошторис з розрахунком договірної ціни" до даного Договору.

Згідно пункту 7 Додаткової угоди № 1 вартість підрядних робіт по монтажу димової труби з матеріалами становить 381728,84 грн у т.ч. ПДВ, відповідно до Додатку № 4 "Локальний кошторис з розрахунком договірної ціни".

Відповідно до пункту 8 Додаткової угоди № 1 вартість підрядних робіт по електротехнічних рішеннях та автоматиці по сушильних камерам разом з матеріалами та обладнанням становить 699983,36 грн. у т.ч. ПДВ, відповідно до Додатку № 5 "Локальний кошторис з розрахунком договірної ціни". Загальна вартість підрядних робіт разом з обладнанням та матеріалами по договору становить 5 067 704,53 грн., у т. ч. ПДВ (п. 10 додаткової угоди).

Додатком 3 до Договору підряду № 77/18 від 19.10.2018 Сторонами затверджено Локальний кошторис з розрахунком договірної ціни "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246, Київської області. Поставка обладнання, матеріалів, монтажні та пусконалагоджувальні роботи по тепловому вузлу сушильних камер" на загальну вартість з ПДВ 2108182,54 грн.

Додатком 4 до Договору підряду № 77/18 від 19.10.2018 Сторонами затверджено Локальний кошторис з розрахунком договірної ціни "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246, Київської області. Монтаж димової труби" на загальну вартість з ПДВ 381728,84 грн.

Додатком № 2 до договору № 77/18 від 19.10.2018 затверджено Завдання на проектування об`єкту "Реконструкція деревопереробного комплексу по вул. І. Кожедуба, 246 у м. Біла Церква Київської області котельна (витяг від 16.04.2019 з додатку № 2).

Надання Підрядником послуг підтверджується Актами надання послуг.

Відповідно до п. 1 акту № 91 про надання послуг від 31.12.2018 Підрядник надав послуги монтажні та пусконалагоджувальні роботи по тепловому вузлу сушильних камер по об`єкту "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою м. Біла Церква вул. Івана Кожедуба, 246 Київської області (1 черга). Вартість послуг становить 1100679,82 грн без ПДВ, ПДВ 220135,96 грн, всього до сплати 1320815,78 грн.

Відповідно до п. 1 акту № 92 про надання послуг від 31.12.2018, Підрядник надав послуги монтажні роботи димової труби по об`єкту "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою: м. Біла Церква вул. Івана Кожедуба, 246 Київської області. Вартість послуг становить 318107,37 грн без ПДВ, ПДВ 63621,47 грн, всього до сплати 381728,84 грн.

Відповідно до п. 1 акту № 93 про надання послуг від 31.12.2018 Підрядник надав послуги монтажні та пусконалагоджувальні роботи по котельні на об`єкті "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою м. Біла Церква вул. Івана Кожедуба, 246 Київської області. Вартість послуг становить 507434,54 грн. без ПДВ, ПДВ 101486,91 грн, всього до сплати 608921,45 грн.

Перерахування ТОВ "Даніком Груп" грошових коштів на користь ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» на виконання Договору підряду здійснено згідно платіжних доручень від 16.11.2018 № 17806 на суму 300000,00 грн, від 29.11.2018 № 18035 на суму 274439,65 грн, від 05.12.2018 № 18152 на суму 90198,18 грн, від 05.12.2018 № 18153 на суму 309809,78 грн, від 20.12.2018 № 72 на суму 150000,00 грн, від 28.12.2018 № 18503 на суму 200000,00 грн.

ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» на виконання Договору підряду складено на користь ТОВ "Даніком Груп" податкові накладні від 16.11.2018 № 19 на суму ПДВ 50000,0 грн, від 29.11.2018 № 34 на суму ПДВ 43576,35 грн, від 05.12.2018 № 3 на суму ПДВ 15033,03 грн, від 05.12.2018 № 2 на суму ПДВ 51634,96 грн, від 20.12.2018 № 12 на суму ПДВ 25000,0 грн, від 22.12.2018 № 13 на суму ПДВ 50000,00 грн, від 28.12.2018 № 21 на суму ПДВ 33333,33 грн, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних від 21.03.2019 № 48649 .

Судом встановлено, що між ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» (Генеральний підрядник) та ТОВ "Рікінвестбуд" (Субпідрядник) 16.11.2018 укладено договір субпідряду № 1112-02 на виконання монтажних робіт (далі - Договір субпідряду).

Відповідно пункту 1.1. Договору субпідряду Генеральний підрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує виконання монтажних робіт по тепловому вузлу сушильних камер відповідно до проектної документації "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246, Київської області".

Згідно пункту 2.1. Договору субпідряду вартість виконуваних робіт за Договором складає 301377,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% 50229,50 грн відповідно до Додатку № 1 до даного Договору.

Пунктом 2.2. Договору субпідряду визначено, що вартість Договору може бути змінена за рахунок збільшення об`ємів робіт тощо. Такі зміни повинні бути оформлені у Додаткових угодах до цього Договору та підписані обома сторонами.

Додатком 1 до Договору субпідряду № 1112-02 від 16.11.2018 Сторонами затверджено Локальний кошторис з розрахунком договірної ціни "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246, Київської області" монтажні роботи по тепловому вузлу сушильних камер на загальну вартість з ПДВ 301377,00 грн.

Між ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» (Генеральний підрядник) та ТОВ "Рікінвестбуд" (Субпідрядник) 05.12.2018 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору субпідряду № 1112-02 на виконання монтажних робіт (далі - Додаткова угода до Договору субпідряду).

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди до Договору субпідряду Субпідрядник зобов`язується додатково виконати за завданням підрядника роботи по монтажу димової труби.

Згідно пункту 5 Додаткової угоди до Договору субпідряду загальна вартість підрядних робіт по договору становить 591377,00 грн, у т.ч. ПДВ 98562,84 грн.

Додатком 2 до Договору субпідряду Сторонами затверджено Локальний кошторис з розрахунком договірної ціни "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246, Київської області" монтаж димової труби на загальну вартість з ПДВ 290000,00 грн.

Надання Субпідрядником послуг підтверджується Актами надання послуг.

Відповідно до п. 1 акту про надання послуг від 30.11.2018 Субпідрядник виконав монтажні роботи по тепловому вузлу сушильних камер відповідно до проектної документації "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою м. Біла Церква вул. Івана Кожедуба, 246 Київської області «Тепломеханічні рішення» (1 черга).

Вартість послуг становить 251147,50 грн без ПДВ, ПДВ 50229,50 грн, всього до сплати 301377,00 грн.

Відповідно до п. 1 акту про надання послуг від 31.12.2018 Субпідрядник виконав роботи по монтажу димової труби відповідно до проектної документації "Реконструкція деревопереробного комплексу за адресою: м. Біла Церква вул. Івана Кожедуба, 246 Київської області, «Тепломеханічні рішення» (1 черга).

Вартість робіт становить з ПДВ, 290000,00 грн, у т.ч. ПДВ 48333,33 грн.

ТОВ "Рікінвестбуд" на виконання Договору підряду складено на користь ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ`податкові накладні: від 31.12.2018 № 32 на суму 241666,67 грн, ПДВ 48333,33 грн., всього з ПДВ 290000,00 грн; від 30.11.2018 № 19 на суму 251147,50 грн, ПДВ 50229,50 грн, всього з ПДВ 301377,00 грн.

Податкові накладні, виписані ТОВ "Рікінвестбуд", були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних від 22.03.2019 № 8127.

Судом встановлено, що придбання позивачем робіт було пов`язано із використанням їх у власній господарській діяльності.

Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами, судом встановлено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи виконувалися, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання робіт у власній господарській діяльності позивача та їх обліку.

Враховуючи те, що позивачем своєчасно та в повній мірі виконано свої обов`язки з декларування податку на додану вартість, неможливості зі своєї сторони забезпечити дотримання постачальником своїх обов`язків щодо декларування податку на додану вартість і той факт, що платник податків (позивач) не знав та не міг знати про недобросовісність своїх контрагентів, суд вважає, що позивач не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і як наслідок повторно сплачувати згаданий податок.

Інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд в постановах від 04.12.2018 у справі №814/788/14, від 30.11.2018 у справі №820/4698/17, від 14.02.2018 у справі № 804/15887/14.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач як платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Бізнес СепортСентрепроти Болгарії» (заява №6689/03), п. 38 рішення ЄСПЛ у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02)).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (Булвес АД проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів. Для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з`ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд не приймає твердження податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, що не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності. Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання своїх договірних обов`язків контрагентом.

Суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на наявність зареєстрованого кримінального провадження № 4201718113000008 від 27.01.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, де судом надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів з можливістю їх вилучення, які перебувають у володінні ТОВ «Рікінвестбуд», з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, такого доказу, як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Сам факт внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань та розпочате досудове розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі №816/809/17; від 20.02.2018 року у справі №826/6280/13-а; від 06.03.2018 року у справі №2а-9375/11/1370; від 13.03.2018 року у справі №826/13582/13-а.

На підтвердження зміни майнового стану у результаті здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, позивачем до матеріалів справи долучено платіжні доручення про перерахування грошових коштів, що свідчить про перерахування коштів на рахунок контрагентів та є доказом понесення витрат за придбаний товар.

На момент вчинення спірних господарських операцій та на момент розгляду справи по суті ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» зареєстровано у встановленому законом порядку та має статус платника податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних робіт та послуг у контрагентів, суд приходить до висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій.

Згідно абз.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПКУкраїни визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини - платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Аналіз вказаної норми Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що перевірка за підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України має відмінність, застосування якої залежить від того, чи заявлено платником податку відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Якщо так, для проведення перевірки необхідна наявність підстав, визначених у розділі V цього Кодексу. Якщо бюджетне відшкодування не заявлено - така вимога відсутня.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 у справі №813/3175/15

У свою чергу, у п. 200.11 ст. 200 ПК України встановлено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

- за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

-з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Також відповідно до пункту 37 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу.

З 1 липня 2015 року до 1 січня 2017 року призупиняється дія підпункту 78.1.8 пункту 78. статті 78, абзацу четвертого пункту 82.4 статті 82, пункту 200.11 статті 200 цього Кодексу, а також дія пункту 200.14 статті 200 цього Кодексу в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок.

Аналіз наведених норм ПК України свідчить, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України) і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

У такому разі перевірка від`ємного значення ПДВ (а не перевірка безпосередньо достовірності суми бюджетного відшкодування) не буде різною за своєю суттю за умови, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

Отже, пунктом 200.11 ПК України передбачено лише виключні підстави для проведення документальної перевірки заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість, а саме: "Контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

- за періоди до і липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

- з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу."

Натомість, розрахунок суми бюджетного відшкодування у Декларації було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями за період листопад - грудень 2018 року.

Тобто, від`ємне значення податку на додану вартість було сформовано позивачем за операціями після 1 січня 2017 року.

Таким чином, у контролюючого органу не було жодної з вказаних у пункті 200.11 ПК України підстав для проведення документальних перевірок позивача у спірних правовідносинах.

Щодо можливості оскарження прийнятого за наслідками проведеної документальної виїзної позапланової перевірки податкового повідомлення-рішення з підстав допущених контролюючим органом процедурних порушень при призначенні та проведенні такої перевірки, зокрема у разі якщо допуск до перевірки відбувся, суд зазначає наступне.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок. Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Таким чином, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України. Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, адміністративне провадження №К/9901/25669/19.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 5677,21 грн, згідно платіжного доручення від 06.05.2019 № 1683, отже сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 5677,21 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру представником позивача подано до суду: Договір від 15.04.2019 № 13/19 про надання правової допомоги, рахунок на оплату від 06.06.2019, виписка АТ «Прокредит банк», МФО 320984, по рахунку ТОВ «Даніком Груп» від 24.06.2019, акт про приймання-передачі наданих послуг від 21.06.2019 на суму 20 300 грн, акт про приймання-передачі наданих послуг від 08.07.2019 на суму 4200 грн, копія ордеру від 18.04.2019 КС № 460268 та ордеру від 05.07.2019 КС № 460282.

Так, судом встановлено, що між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Куришко і партнери" (Адвокатське об`єднання) укладено Договір від 15.04.2019 № 13/19 р.про надання правової допомоги (далі - Договір № 13/19).

Відповідно до п. 1.2. Договору № 13/19 Адвокатське об`єднання надає професійну правничу допомогу по підготовки позову, супроводженню розгляду адміністративної справи, представництву Клієнта за позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області форми "В1" від 08.04.2019 № 0001291202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 166 942,71 грн. по податковій декларації з ПДВ від за звітний період грудень 2018 та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 83 471,36 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору № 13/19 гонорар Адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги складає 24 500, 00 грн.

Згідно пункту 4.1.1. Договору № 13/19 при розрахунку вартості юридичної допомоги врахований час, який витрачений Адвокатським об`єднанням при наданні вказаної у Договорі юридичної допомоги.

Відповідно до пункту 4.3. Договору № 13/19 за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість, детальний опис робіт (наданих послуг).

Згідно Акту про приймання-передачу наданих послуг від 21.06.2019 до Договору № 13/19 Адвокатське об`єднання надало Клієнту професійну правничу допомогу по підготовці адміністративного позову, а саме, вивчення, аналіз акту від 12.03.2019 № 199/10-36-12-02/39744645 (5,0 годин); вивчення наказу Головного управління ДФС у Київській області від 19 лютого 2019 року № 326, аналіз цього наказу (2,0 години); ознайомлення з податковим повідомленням-рішенням форми "В1" від 08.04.2019 (0,5 годин); вивчення заперечення ТОВ «Даніком Груп» від 25.03.2019 до акту перевірки та листа від 28.03.2019 № 12221/10/10-36-12-02 щодо результатів розгляду заперечень (1,5 години); вивчення податкової декларації з податку на додану вартість (ПДВ) за звітний період грудень 2018 року з додатками (2,5 годин); вивчення та аналіз документів, що підтверджують господарські відносини ТОВ «Даніком Груп» з ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» (4,0 години); ознайомлення з проектної документацією «Реконструкція деревообробного комплексу (3,5 годин); вивчення документів, наданих ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ» (3,0 години); консультації, узгодження правової позиції по справі з Клієнтом (2,0 години); підготовка позовної заяви, клопотань, узгодження позову та клопотань з Клієнтом (5,0 годин). Всього 29 годин, ціна 1 години складає 700,00 грн., вартість 20 300,00 грн.

Згідно Акту про приймання-передачу наданих послуг від 08.07.2019 до Договору № 13/19 Адвокатське об`єднання надало Клієнту професійну правничу допомогу по супроводженню розгляду даної справи, а саме ознайомлення з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 (0,5 годин); підготовка листа від 06.06.2016 та документів для ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ», заяви про виконання ухвали суду від 27.05.2019 (0,5 годин); представництво Клієнта у суді 24.06.2019, підготовка заяви для суду, узгодження правової позиції з Клієнтом (1,0 година); вивчення пояснення третьої особи ТОВ «БІОАЛЬЯНС-ЕНЕРГІЯ», ознайомлення та вивчення наданих документів (1,75 години); вивчення та аналіз відзиву на позов Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, ознайомлення з доданими документами (1,25 години). Всього 6 годин, ціна 1 години складає 700,00 грн, вартість 4200,00 грн.

Платіжним дорученням від 14.06.2019 № 20169 позивачем перераховано на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання "Куришко і партнери" оплату за послуги у розмірі 24500,00 грн. (без ПДВ), що підтверджується випискою АТ «Прокредит банк» від 24.06.2019.

Враховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Головного управління ДФС у Київській області у розмірі 24500,00 грн.

Також позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З аналізу викладених норм слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241 - 246, 257, 262, 263 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області форми "В1" від 08.04.2019 № 0001291202.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію про узгодження за наслідками судового оскарження податкового повідомлення-рішення форми "В1" від 08.04.2019 № 0001291202 суми бюджетного відшкодування ТОВ "Даніком Груп" за грудень 2018 року у розмірі 166 942 (сто шістдесят шість тисяч дев`ятсот сорок дві) грн 71 коп.

Стягнути на користь ТОВ «Даніком Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області судовий збір у розмірі 5 677 (п`ять тисяч шістсот сімдесят сім) грн 21 коп.

Стягнути на користь ТОВ «Даніком Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області витрати на правничу допомогу у розмірі 24 500 (двадцять чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.