Рішення № 88716337, 13.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 квітня 2020 р. Справа № 120/661/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якому просить:

- визнати відмову в зарахуванні трудового стажу та призначенні пільгової пенсії незаконною та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати трудовий стаж з 01.08.1988 року по 20.08.2002 року, провести нарахування пенсії відповідно до чинного законодавства та виплачувати її.

Свої вимоги мотивує тим, що зібравши необхідний пакет документів звернулась на адресу пенсійного фонду для призначення пенсії. Однак, рішенням отримала відмову в зарахуванні трудового стажу та призначені пенсії на пільгових умовах відповідно списку № 2 періоди роботи з 24.08.1988 року по 23.11.2001 року не зараховуються, оскільки посада шліфувальника по дереву не відповідає діючим спискам професій, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Заперечуючи вимоги позивачки представником пенсійного органу надано відзив на позовну заяву зі змісту якого встановлено, що відповідачем не взято до уваги оскаржуваного періоду роботи, оскільки відповідно записів у трудовій книжці позивачки значиться посада шліфувальниці 1 розряду по дереву, однак наказом про атестацію робочих місць на підприємстві вона не була атестованою. Крім того, відповідач визнає, що відповідно до розділу ХХІ списку № 2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1994 року № 162 передбачено пільгове пенсійне забезпечення для шліфувальників усіх найменувань. Окремо наголошує, що позивачкою заяви про призначення пенсії до органів ПФУ не було подано, пенсійна справа не формувалась та відмова у призначенні пенсії взагалі відсутня. На підтвердження зазначеного додає інформацію до відзиву із долученою заявою позивачки про підтвердження стажу роботи. З підстав чого, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та досягла віку, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

01.08.1988 року прийнята на роботу до Барської меблевої фабрики на посаду шліфувальника по дереву 1 розряду.

01.11.1988 року присвоєно кваліфікацію шліфувальника по дереву 2 розряду. На вказаній посаді працювала до 20.08.2002 року (про що свідчать записи у трудовій книжці).

Наявні матеріали справи свідчать, що 26.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

17.12.2019 року пенсійним органом прийнято рішення № 16 про відмову у підтвердженні періоду роботи з 01.08.1988 року по 20.08.2002 року, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Не погоджується із вищевказаними діями пенсійного органу та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо гарантується на підставі Конституції України.

Відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, факт зарахування позивачки на роботу на підставі наказу № 93-лс від 27.07.1988 року та факт звільнення її з роботи на підставі наказу № 20-лс від 20.08.2002 року підтверджується записами в трудовій книжці та свідчить про непреривність її роботи на ПАТ "Барська меблева фабрика".

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з п. 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням п. 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку № 442 та п.п. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом п. 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд наголошує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами 1 та 2 ст. 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за результатами атестації робочих місць, як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації згідно посади, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивачки у цій справі).

Частиною 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З підстав того, що відповідно постанови від 11 березня 1994 року № 162 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, розділом ХХІ списку № 2 виробництв, робіт та посад зі шкідливими умовами праці надається таке право для "шліфувальників усіх найменувань". У зв`язку з чим суд приходить до переконання, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця та відповідно займані посади не були включені до переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільги та компенсацію в тім числі на пільгове пенсійне забезпечення, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації його робочого місця за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Наведені висновки суду узгоджуються з висновками, зазначеними у постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у № 520/15025/16-а.

Серед іншого, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначає, якщо працівник до проведення атестації виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відтак, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині визнання відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у зарахуванні трудового стажу роботи ОСОБА_1 з 01.08.1988 року по 20.08.2002 року на посаді шліфувальника по дереву викладеної у рішенні № 16 від 17.12.2019 року підлягають задоволенню. Оскільки, відповідач не довів правомірності своїх дій, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та засадах верховенства права.

Стосовно твердження представника відповідача, що позивачкою не було подано заяви про призначення пенсії до органів ПФУ, а тому, відсутній спір щодо призначення та виплати пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Постанови № 18-1 від 10.11.2006 року Правління Пенсійного фонду України, яким визначено підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Пунктом 6 вказаної Постанови визначено основні завдання Комісії, якими є - розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку;

- участь у підготовці методичних посібників з розгляду питань про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Крім того, для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) такі документи: - заяву про підтвердження стажу роботи; -документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; -трудову книжку; - документи, видані архівними установами, зокрема:

а) довідку про заробітну плату;

б) копії документів про проведення атестації робочих місць;

в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності-довідка про їх

відсутність).

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (п. 11 Постанови № 18-1).

У свою чергу управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднані управління приймають документи, необхідні для підтвердження стажу роботи, перевіряють правильність їх оформлення (п. 13 Постанови № 18-1).

А вже в свою чергу Головні управління Пенсійного фонду України розглядають заяви про підтвердження стажу роботи та з відповідною пропозицією про задоволення або відхилення заяви, разом із вмотивованим висновком, направляють Комісії.

В подальшому, комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, та приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні.

Із зазначеного слідує, що для прийняття рішення про відмову у підтвердженні зарахуванні періоду роботи має передувати відповідна пропозиція пенсійного органу щодо задоволення або відхилення заяви про підтвердження стажу роботи, разом із вмотивованим висновком. Оскільки, відповідачем не було надано до матеріалів страви вказаної пропозиції, суд приходить до переконання, що пенсійним органом не дотримано порядку розгляду заяви, а відтак, оскаржуване рішення є невмотивованим та таким, що підлягає скасуванню.

Однак, як встановлено судом, ОСОБА_1 зверталась на адресу відповідача із заявою встановленого зразка відповідно до Порядку про підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1 для підтвердження стажу роботи, та аж ніяк, не із заявою про призначення пенсії, яка подається у формі Додатоку 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.

Отже, як наслідок, пенсійним органом заява про призначення пенсії не розглядалась та відповідно не приймалось рішення стосовно відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Наразі права ОСОБА_1 в частині визнання відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах не є порушеними, а отже, звернення з позовними вимогами про визнання протиправною відмову у призначенні пільгової пенсії є передчасною, у зв`язку з чим, суд не знаходить підстав для задоволення даної частини позовних вимог.

Однак, у межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка лише питанню підтвердження періоду роботи позивачки. Вказане виключало можливість перевірки всіх умов, визначених законом для прийняття позитивного рішення на користь позивачки. Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , пенсійний орган слід зобов`язати повторно розглянути її заяву від 26.11.2019 року із урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині судового рішення, про наявність підстав для врахування періоду роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах з 01.08.1988 року по 20.08.2002 року які досліджувалися при розгляді цієї справи.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років діючої при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.12.2019 року № 16 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , про відмову в підтвердженні періоду роботи з 01.08.1988 року по 20.08.2002 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2019 року про підтвердження стажу роботи із урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 560,53 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 13322403).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович