Ухвала суду № 88714679, 07.04.2020, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 720/412/20

Провадження №2/726/195/20

Категорія 17

УХВАЛА

07.04.2020 м. Чернівці

Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Мілінчук С. В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ «Фінансова компанія «Фінкепітал», ОСОБА_2 про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до до ТзОВ «Фінансова компанія «Фінкепітал», ОСОБА_2 про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 12 червня 2008 року між публічним акціонерним товариством "Банк форум" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0006/08/25- KLI, який забезпечений іпотечними договорами №0006/08/25- KLI/S-9 від 16.02.2010р., №0007/08/25- KLI/S-1 від 13.06.2008р., №0006/08/25- KLI/S-1 від 12.06.2008р.

На підставі договору N 0005/17-ВБ про відступлення права вимоги за кредитним договором укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фінкепітал" та ПАТ "Банк Форум" з 02.03.2017р. на підставі прилюдних торгів, права вимоги за кредитним договором N0006/08/25- KLI та кредитним договором N0007/08/25-KLI на суму 3220470,16 доларів США, що еквівалентно станом на 02.03.2017р. сумі 87246774,78 грн., перейшли до ТОВ "Фінансова компанія "Фінкепітал", який за цими договорами став єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними договорами та іпотечними договорами.

03.03.2017р. ТОВ "Фінансова компанія "Фінкепітал" з ОСОБА_2 укладено договір N 0005/17-ВБФ про відступлення права вимоги за кредитними договорами N90006/08/25-KLI та N90007/08/25-KLI, тобто ОСОБА_2 набув усі права кредитора за основними договорами.

Вивчивши позовну заяву, приходжу до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження враховуючи наступне.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п 3 Постанови пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 55 ГК України передбачено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання, окрім господарських організацій, також і громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо недійсності договору, який випливає із зобов`язальних правовідносин господарського характеру між суб`єктами господарювання. Окрім того, одним із відповідачів у позові є юридична особа.

У цій справі заявлені однакові позовні вимоги до кожного з відповідачів щодо визнання договору недійсним. Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачена у процесуальному законі.

Позовна вимога у цій справі є нерозривно пов`язаною з обов`язком належного виконання основного зобов`язання між суб`єктами господарювання за кредитним договором та договорами іпотеки. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах господарської юрисдикції.

Приходжу до висновку також і про те, що захист права боржника – суб`єкта господарювання, у справі за його позовом у межах господарського судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 186, 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТзОВ «Фінансова компанія «Фінкепітал», ОСОБА_2 про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним.

Роз`яснити позивачу, що він може звернутися з позовом до суду в порядку, передбаченому Господарським кодексом України.

Ухвала може бути оскаржено до Чернівецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи ухвала може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя С. В. Мілінчук