Рішення № 88713579, 07.04.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4026/19

Провадження по справі № 2/635/896/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Ус Ю.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача – ОСОБА_2 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»,

представник відповідача – Пащенко Ірина Олексіївна,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа- ОСОБА_3 , про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом шляхом пред`явлення позовної заяви до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа: ОСОБА_3 , який в подальшому уточнила та остаточно просила стягнути з відповідача недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 7592,53 гривень; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 15 січня 2019 року об 11 годині ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ВАЗ – 21110 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті проспекту Гагаріна та вулиці Зміївській 2-Б в районі селища Безлюдівка, з урахуванням дорожньої обстановки, не вірно вибрала безпечну швидкість руху, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем FORD реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , яка рухалась попереду. В результаті ДТП автомобіль FORD реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2019 року ОСОБА_3 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА». 17 січня 2019 року позивач повідомила про ДТП Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА». Для оцінки матеріальних збитків позивач звернулась до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. заслуженого проф.. М.С. Бокаріус, викликавши для огляду автомобіля FORD FIESTA реєстраційний номер НОМЕР_2 страховика ПАТ «НАСК «ОРАНТА», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 шляхом направлення телеграм за їх адресою. За результатами проведення експертизи наданий висновок автотоварознавчого дослідження № 1086 від 21.02.2019 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля FORD FIESTA реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП (15.01.2019 року) складає 54878,94 грн. За надання експертних послуг позивач сплатила 2230,80 гривень. Крім того, позивач зазначає, що Адвокатським об`єднанням «ЮР-ПРАЙД» позивачу була надана правнича допомога, витрати по якій склали 7000 гривень. 19 серпня 2019 року на особистий рахунок позивача відповідачем ПАТ НАСК «ОРАНТА» були перераховані грошові кошти у якості страхового відшкодування за договором № АМ-7079627 від 24 червня 2018 року в розмірі 48517,21 гривень, при цьому обґрунтування розміру виплаченої суми страхового відшкодування відповідач не наводив. Отже, своїми свідомими діями відповідач визнав зобов`язання по страховому відшкодуванню, але не в повному обсязі. Позивач наполягає на виконанні зобов`язання по страховому відшкодуванню в повному обсязі та просить стягнути суму, яка залишилась несплаченою за виключенням франшизи у розмірі 7592,53 гривень.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 травня 2019 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Шевченко Н.О., яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій вона просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Пащенко І.О., яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ПАТ НАСК «ОРАНТА».

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з`явилась, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Будь яких заяв та клопотань від третьої особи не надходило.

11 липня 2019 року та 04 вересня 2019 року представником відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» Пащенко І.О. надані відзиви на позовну заяву, в яких вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 на час скоєння ДТП була застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відповідно до полісу АМ/7079627 від 24 червня 2018 року, строк дії якого з 25 червня 2018 року по 24 червня 2019 року. Забезпеченим транспортним засобом відповідно до вказаного полісу є ВАЗ 21110 реєстраційний номер НОМЕР_1 , ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 100000 гривень, франшиза – 1000 гривень. В порушення вимог п. 33.3 ст. 33, п. 33-1.1 ст. 33-1, п.п.34.2-34.4 ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпіла особа не подавала до страховика повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, пошкоджений транспортний засіб позивачем на огляд страховику не надавався. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 1086 від 21.02.2019 року, складеного спеціалістом ХНДІСЕ ім..засл.проф. М.С. Бокаріуса, відповідно до заяви позивача від 17 січня 2019 року, огляд пошкодженого транспортного засобу проведено 25 січня 2019 року, тобто до подання до страховика будь-яких повідомлень та заяв щодо настання події, що має ознаки страхового випадку. 11 лютого 2019 року до страховика було подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду водієм забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_3 , у зв`язку з чим підстав приймати участь в огляді транспортного засобу у страховика не було. З приводу наданого позивачем повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 17 січня 2019 року представник відповідача ОСОБА_6 зазначила, що не дивлячись на наявність такого повідомлення, позивачем не надано належних доказів про його отримання страховиком, при цьому наполягала на тому, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від позивача не отримувала. Отже, заявлені до стягнення витрати позивача, пов`язані із визначенням розміру матеріального збитку в сумі 2230,80 гривень, є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. 23 квітня 2019 року страховик отримав від позивача претензію-вимогу щодо виплати страхового відшкодування на суму 57109,74 гривень, при цьому заяву про страхове відшкодування в розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» подано не було. Згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 1086 від 21.02.2019 року, складеного спеціалістом ХНДІСЕ ім..засл.проф. М.С. Бокаріуса, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля FORD FIESTA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 54878,94 гривень. Отже, вартість матеріального збитку за вирахуванням ПДВ на запчастини та матеріали становить 46394,65 гривень. Страховиком було нараховано до виплати та сплачено на користь позивача страхове відшкодування в сумі 48517,21 гривень без врахування ПДВ, що відповідає вимогам п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Враховуючи викладене, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та просить відмовити в позові у повному обсязі. Позивачем не зазначено, яким чином ПАТ «НАСК «Оранта» були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду.

29 серпня 2019 року та 24 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 надала відповіді на відзив, в яких вона зазначила, що нею виконані вимоги п.п. 33.1.4 ст. 33.1, ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо повідомлення страховика про страховий випадок, оскільки 17 січня 2019 року після дорожньо-транспортної пригоди вона письмово повідомила страховика про це листом. Отже, такі доводи відповідача не заслуговують на увагу з огляду на докази, які були подані позивачем разом із позовною заявою та жодним чином не спростовані відповідачем. Крім того, страховик був повідомлений телеграмою від 22 січня 2019 року про участь у проведенні огляду транспортного засобу позивача, що відбувся 25 січня 2019 року за відсутності відповідача, який не скористався своїм правом щодо участі в огляді транспортного засобу FORD FIESTA реєстраційний номер НОМЕР_2 . Позивачем 17 квітня 2019 року направлена вимога-претензія щодо сплати суми страхового відшкодування на адресу ПАТ «НАСК «Оранта», яка останнім була залишена без належного розгляду. З приводу розміру матеріальної шкоди, встановленої в результаті автотоварознавчого дослідження, позивач зазначила, що, виходячи з вимог п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України, при здійсненні страхового відшкодування на користь потерпілої особи, податок на додану вартість не виникає, а тому така позиція не є об`єктом оподаткування.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Як вбачається зі змісту постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2019 року ОСОБА_3 15 січня 2019 року об 11 годині, керуючи автомобілем ВАЗ 21110 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті проспекту Гагаріна та вулиці Зміївській 2-Б в районі селища Безлюдівка, з урахуванням дорожньої обстановки, не вірно вибрала безпечну швидкість руху, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем FORD реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , яка рухалась попереду. Внаслідок ДТП транспортним засобам спричинено механічні пошкодження. Зазначеною постановою ОСОБА_3 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 гривень. Постанова набрала законної сили 12 березня 2019 року.

Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В матеріалах справи містяться матеріали за фактом виїзду на місце ДТП, складені слідчим управлінням ГУНП в Харківській області (групою з оформлення та розгляду матеріалів ДТП), зі змісту яких вбачається, що автомобіль FORD FIESTA реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП 15 січня 2020 року отримав механічні пошкодження.

Автомобіль марки FORD FIESTA реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САА №826524 від 07 серпня 2010 року.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21110 реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/7079627 від 24 червня 2018 року (строк дії договору з 24 червня 2018 року по 24 червня 2019 року). Відповідно до зазначеного страхового полісу, страховик прийняв на себе зобов`язання відшкодувати збитки за шкоду, заподіяну майну (ліміт відповідальності) у розмірі 100 000 гривень, при цьому розмір франшизи встановлений 1000 гривень.

Позивачем долучено до матеріалів справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 17 січня 2019 року та витяг з реєстру простих поштових відправлень за 17 січня 2019 року щодо направлення такого повідомлення на адресу ПАТ «НАСК «Оранта». Докази на підтвердження отримання вказаного повідомлення відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Позивачем надані документи на підтвердження поштового відправлення телеграм за адресою місця проживання ОСОБА_3 та місцезнаходженням ПАТ «НАСК «Оранта» з приводу повідомлення про огляд автомобіля FORD FIESTA реєстраційний номер НОМЕР_2 25 січня 2019 року о 13 годині 30 хвилин, зокрема: копія реєстру простих поштових відправлень за 22 січня 2019 року, копії телеграм №№03/ч/01-19 від 22 січня 2019 року, копія зворотного поштового повідомлення, копія листа-опису вкладення, квитанції про сплату витрат на поштове відправлення.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження №1086 від 21 лютого 2019 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля FORD FIESTA реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП (15 січня 2019 року) складає 54878,94 гривень. Зі змісту вказаного висновку експерта вбачається, що зазначена сума була розрахована з врахуванням ПДВ 20%. Вартість з надання експертних послуг, яка була сплачена ОСОБА_1 24 січня 2019 року, складає 2230,80 гривень, що підтверджується квитанцією №11 від 24 січня 2019 року.

Позивачем долучено до матеріалів справи претензію-вимогу щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 57109,74 гривні, яку направлено на адресу відповідача ПАТ «НАСК «Оранта».

19 серпня 2019 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у зв`язку із настанням страхового випадку на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 було перераховано суму страхового відшкодування у розмірі 48517,21 гривень, що підтверджується дублікатом квитанції №443863475 від 19 серпня 2019 року (із врахуванням франшизи у розмірі 1000 гривень).

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала..

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб..

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Факт настання страхового випадку сторонами не оспорюється та повністю подтвержуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 9.1 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно вимог п.п. 33.1.4 п.33.1 статті 33 зазначеного закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

За змістом п.п. 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Позивачем в ході судового розгляду долучене до матеріалів справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 17 січня 2019 року та витяг з реєстру простих поштових відправлень за 17 січня 2019 року, з якого вбачається направлення вказаного повідомлення поштовим зв`язком на адресу ПАТ «НАСК «Оранта».

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо отримання зазначеного повідомлення відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта», як цього вимагають вимоги п.п. 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Представник відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» у відзиві на позовну заяву заперечує факт отримання такого повідомлення відповідачем, такі доводи відповідача жодним чином не спростовані в ході судового розгляду позивачем. Оскільки позивачем не надано достатніх доказів щодо отримання відповідачем повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 15 січня 2019 року, суд приходить до висновку, що відповідач не мав підстав для направлення свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, що прямо передбачено п. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд звертає увагу на те, що своєчасне звернення водія транспортного засобу, причетного до ДТП, до МТСБУ чи страховика має на меті забезпечити останнім належні умови щодо встановлення реального механізму пригоди та сприяти об`єктивному вирішенню питання щодо можливості здійснення потерпілим особам страхового відшкодування.

З аналізу змісту положень п.п. 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що лише в тому випадку, коли представник страховика після отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Натомість, позивач, не дотримуючись вищевказаних вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 17 січня 2020 року самостійно звернулась до експерта для визначення розміру шкоди.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача вартості проведення експертного дослідження у розмірі 2230,80 гривень, оскільки в даному випадку сам позивач своїми діями (бездіяльністю) позбавив страховика можливості вирішити питання про наявність правових підстав для здійснення регламентної виплати та здійснити передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дії щодо оцінки пошкодженого майна за власний рахунок.

Із зазначених вище підстав суд також погоджується з доводами представника відповідача щодо відсутності у відповідача підстав для участі в огляді пошкодженого автомобіля, який відбувся 25 січня 2019 року, оскільки такий огляд проведений до подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Разом з тим, не зважаючи на такі дії позивача, що не відповідали вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідачем 19 серпня 2019 року здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 48517,21 гривень, при цьому розмір такого страхового відшкодування страховиком був розрахований, виходячи з розміру матеріальних збитків, встановленого висновком автотоварознавчого дослідження №1086 від 21 лютого 2019 року.

Відповідно до вимог п. 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 36.2 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як вбачається зі змісту відзиву на позов, відповідачем 11 лютого 2019 року було отримано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від водія забезпечуваного транспортного засобу ОСОБА_3 . Також відповідачем підтверджений факт отримання від позивача претензії-вимоги щодо виплати страхового відшкодування, отже ПАТ «НАСК «ОРАНТА» мав всі правові підстави, передбачені статтею 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для виплати страхового відшкодування.

При цьому, зазначена сума була розрахована страховиком, виходячи з вартості матеріального збитку встановленого вищевказаним висновком автотоварознавчого дослідження за вирахуванням ПДВ на запчастини та матеріали, про що вбачається з відзиву на позовну заяву.

Відповідно до вимог п.36.1. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

При цьому, відповідно до вимог зазначеної статті, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тобто, вартість ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

У разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, потерпілий має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.

Відтак, в силу приписів частини 2 статті 14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наведене випливає також з приписів частини 2 статті 1192 ЦК України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 161/2017/16-ц.

Судом встановлено, що вартість матеріального збитку, визначеного за результатами експертного дослідження була розрахована із врахування ПДВ 20%, про що вбачається зі змісту висновку автотоварознавчого дослідження №1086 від 21 лютого 2019 року.

Позивачем в порушення положення статей 12, 81 ЦПК України не надано жодних документів на підтвердження несення нею витрат на проведення ремонтних робіт, пов`язаних з пошкодженням її автомобіля в результаті ДТП, особою, яка є платником податку, а отже будь-які правові підстави для стягнення різниці між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та сумою, встановленою висновком автотоварознавчого дослідження як вартість матеріального збитку, у суду відсутні.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, що не позбавляє позивача можливості звернутися до винної в ДТП особи з позовом про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у відповідності до вимог ст. 1194 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 133 ЦПК України зокрема передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові, на позивача.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд покладає судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141-142, 264-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення страхового відшкодування – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_3 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», код ЄРДПОУ 00034186, місцезнаходження: м.Київ, вул..Здолбунівська, буд.7-Д.

Третя особа – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_4 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ,-

Повне рішення складено 10 квітня 2020 року.

Суддя Т.В. Бобко