Рішення № 88713245, 08.04.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/22293/19

н/п 2/953/840/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого-судді Бородіної Н.М.

при секретарі Кострової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,-

встановив:

Позивач, ПрАТ «СК «ПЗУ України», 11.11.19р. звернувся у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення страхового відшкодування, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 16052,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14.05.2018р. року між Прат «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту АМ №127914. Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Gееly Emgrand, д.н. НОМЕР_1 . 19.10.2018 відповідачка, керуючи транспортним засобом Hyundai Getz», д.н. НОМЕР_2 на вул. Автострадній в м.Харкові допустила зіткнення з автомобілем Gееly Emgrand, д.н. НОМЕР_1 . Постановою Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2018 року ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснила виплату страхового відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля Gееly Emgrand, д.н. НОМЕР_1 в розмірі 16052,44 грн., у зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.

Відповідача – ОСОБА_1 , у поданому відзиві та представник у судовому засіданні, проти заявлених позовних вимог заперечував, зазначаючи, що позовні вимоги є недоведеними, вона є не належним відповідачем у справі, оскільки її цивільна відповідальність на час ДТП була застрахована, тому вимоги повинні бути пред`явлені до страхової.

Судом було відкрито провадження у справі, залучені до матеріалів справи відзив, відповідь на відзив, заперечення, докази, розглянуті клопотання .

Підстав передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду , суд не вбачає. Суд надав сторонам можливість подати докази у справі, у строки передбачені ЦПК України та визначені судом, а також висловити свої позиції, заперечення та аргументи у заявах по суті справи, у відповідності до ст. 174 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд дослідивши докази по справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.05.2016 року між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту Gееly Emgrand, д.н. НОМЕР_1 , НОМЕР_3 . Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Gееly Emgrand, д.н. НОМЕР_1 .

19.10.2018 відповідачка, керуючи транспортним засобом «Hyundai Getz», д.н. НОМЕР_2 , в м. Харків на вул. Автострадній, рухаючись заднім ходом, скоїла наїзд на стоячий позаду автомобіль Gееly Emgrand, д.н. НОМЕР_1 , в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2018 року по справі № 643/15547/18, відповідачку було визнано винною у скоєнні зазначеного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

За ч.6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Прат «Страхова компанія «ПЗУ Україна» визнала пошкодження автомобілю Gееly Emgrand, д.н. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП від 19.10.2018р. страховим випадком та на підставі умов договору страхування АМ №127914, на підставі страхового акту від 02.11.2018р. виплатило ОСОБА_2 страхову суму в розмірі 16052, 44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №22623 від 02.11.2018р.

Необхідність підтвердження ремонту автомобіля виплаченою сумою страхового відшкодування, закон не вимагає.

Умовами договору добровільного страхування передбачено, що при визначені розміру страхового відшкодування до уваги беруться виключно розрахунки, складені страховиком, або актом незалежної експертизи, або обсяг коштів визначений у калькуляції ремонту СТО погодженої зі страховиком.

Тобто умовами договору не передбачено обов`язкове проведення оцінки збитків суб`єктом оціночної діяльності.

Посилання відповідача на відсутність доказів виплати страховою ОСОБА_2 суми страхового відшкодування є безпідставним та спростовується наданим платіжним дорученням.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами рахування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, його складові та порядок страхування встановлюються повністю на розсуд сторін такого договору.

Відповідно до п.п. 10.4.2. Договору добровільного рахування наземних транспортних засобів серії АМ № 127914 від 14.05.2018 року передбачено варіант виплати страхового відшкодування «Майстерня» - що передбачає виплату страхового відшкодування на СТО, а також п.10.22.1. Договору встановлено, що розрахунок розміру страхового відшкодування відбувається на підставі попередньо погоджених зі страховиком рахунків і способу ремонту СТО, яка виконує роботи, спираючись на часові норми виробника ТЗ.

Як вбачається із заяви страхувальника про настання страхового випадку, ОСОБА_2 у графі «форма виплати відшкодування» вказав: перерахувати на СТО, а саме «Завод Фрунзе».

У відповідності до вказаних умов Договору на підставі рахунку від 01.11.2018 року страховиком - ПрАТ СК «ПЗУ Україна» було сплачено на рахунок СТО – ПАТ «Завод Фрунзе» страхове відшкодування у розмірі 16 052 грн. 44 коп.

Розмір страхового відшкодування відповідачем не спростований.

Крім того, предметом даного позову є не діяльність позивача та виконання сторонами умов договору добровільного страхування.

Згідно ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Hyundai Getz», д.н. НОМЕР_2 , була застрахована Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АК2100997, в ТОВ «СК «Домінант».

Відповідно до п.37.1.4. ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого.

Разом з тим, позивач пропустив річний строк передбачений п.37.1.4. ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для пред`явлення вимоги до ТОВ «СК «Домінант».

Відповідач до ТОВ «СК «Домінант» про повідомлення про настання страхового випадку та необхідності виплати коштів потерпілій особі протягом року, не зверталась (доказів суду не надано).

Таким чином, на час звернення позивача у суд, у ТОВ «СК «Домінант» відсутній обов`язок виплати страхового відшкодування у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи викладене, позивач набув право на стягнення з винної особи заподіяної матеріальної шкоди, внаслідок ДТП, яку він виплатив потерпілому .

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку, дійшов висновку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в межах фактично сплаченої суми, а саме 16052,44 грн.

Судові витрати стягуються відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» (ЄДРПОУ 0782312, м. Київ вул. Січових Стрільців б. 40) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) про стягнення страхового відшкодування- задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» виплачену суму страхового відшкодування в розмірі 16052 грн. 44 коп, а також судовий збір в сумі 1921 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

Повний текст рішення виготовлений 10.04.2020р.

Суддя Бородіна Н.М.