Рішення № 88713196, 12.03.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2562/19

Провадження №2/639/189/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого – судді Баркової Н.В.,

за участю секретарів – Кузнецової А.О., Волкової С.І.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович, державний реєстратор Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко Павло Геннадійович про скасування державної реєстрації прав та визнання правочинів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

23.04.2019 року представник позивача Харківської міської ради – Мироненко О.О. звернувся до суду з позовною заявою, яка в подальшому була уточнена, до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , і просить суд скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценка Павла Геннадійовича (індексний номер рішення 44841235 від 26.12.2018 року) про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 555,2 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1732394563101); визнати недійсним та скасувати договір дарування від 05.02.2019 року №473, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець Іваном Олександровичем (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1732394563101).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1)отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Тобто, з наведених норм вбачається, що реєстрація права власності на об`єкт містобудування є одним з етапів будівництва об`єктів містобудування, контроль за дотриманням якого у такому випадку діючим законодавством покладено на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та територіальні органи, органи місцевого самоврядування, які здійснюють делеговані повноваження. Крім того, прийняття об`єктів до експлуатації передує реєстрації речових прав на нього. Реєстрація речових прав є останнім етапом будівництва.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.04.2019 року право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 555,2 кв.м по АДРЕСА_1 , розташовану на земельній ділянці з кадастровим № 6310137900:08:020:0004, зареєстровано за ОСОБА_5 (1/4 частина) та ОСОБА_4 (3/4 частини) на підставі договору дарування від 05.02.2019 року №473. Зазначений договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець Іваном Олександровичем. Згідно цієї ж інформації попереднім та першим власником цього об`єкту був ОСОБА_3 . Право власності за ОСОБА_3 зареєстроване державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценком П.Г. (індексний номер рішення 44841235) на підставі: технічного паспорту, виданого ФОП ОСОБА_6 від 20.08.2018 року №9978; довідки, виданої ФОП ОСОБА_6 від 20.08.2018 року №9978. Об`єкт має реєстраційний №1732394563101. Одночасно з цим, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.06.2018 року у справі №639/7457/17 задоволено позовні вимоги Інспекції до ОСОБА_3 про знесення зазначеного об`єкту. Зазначене рішення набрало законної сили. Судом встановлено наступне. Відповідно до Порядку здійснення державного-архітектурно будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, у грудні 2016 року Інспекцією проведено позапланову перевірку об`єкту «Домоволодіння по АДРЕСА_1 ». Під час перевірки встановлено, що за вказаною адресою на земельній ділянці з кадастровим №6310137900:08:020:0004 розпочате нове будівництво двоповерхової будівлі з силікатної цегли орієнтовними розмірами в плані 25 х 6 м. За порушення п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», абз. 3 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466, а саме за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів І-ІІІ категорії складності, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення та надано приписи від 28.12.2016 року про зупинення будівельних робіт та про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у строк до 28.06.2017 року. Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності виконано не було, у зв`язку з чим Інспекція звернулась до суду з позовом про знесення такої будівлі. Судом також було встановлено, що самочинне будівництво прямокутної будівлі розміром 25x6 м. ведеться без будь-якої проектної документації господарським способом та без дозвільних документів. Станом на теперішній час в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України, відсутня інформація щодо вищезазначеного об`єкту будівництва.Викладене вище свідчить про те, що право власності зареєстроване на не прийнятий до експлуатації об`єкт будівництва з метою ухилення від виконання судового рішення про його знесення.Подальше відчуження спірного об`єкту також суперечить діючому законодавству, а укладені правочини носять фіктивний характер в силу обізнаності ОСОБА_3 щодо рішення про знесення спірного об`єкту.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, посилаючись на положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 215, 216, 331, 376 ЦК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.04.2019 року заяву про забезпечення позову представника Харківської міської ради у цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації прав та визнання правочинів недійсними – задоволено. Заборонено будь-яким особам вчиняти будь-якідії по відчуженню об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. «А-2» загальною площею 555,2 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомогомайна 1732394563101) до закінчення розгляду даної справи по суті і набрання остаточним судовим рішенням у даній справі законної сили.

Оскільки інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.04.2019 року свідчить про те, що правильною є адреса вказаного в ухвалі об`єкта нерухомості - АДРЕСА_1 ., ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2019 року заяву представника Харківської міської ради про виправлення описки в ухвалі Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.04.2019 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації прав та визнання правочинів недійсними – задоволено. Виправлено описку у всьому тесті ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.04.2019 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації прав та визнання правочинів недійсними, зазначивши вірну адресу спірного об`єкту нерухомого майна – АДРЕСА_1 , замість невірної – АДРЕСА_1 . В іншій частині ухвалу суду - залишено без змін.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.06.2019 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі. Призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації прав та визнання правочинів недійсними в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець Івана Олександровича та державного реєстратора Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценка Павла Геннадійовича.

30.08.2019 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова клопотання представника позивача Харківської міської ради про витребування доказів у цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович, державний реєстратор Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко Павло Геннадійович про скасування державної реєстрації прав та визнання правочинів недійсними – задоволено. Зобов`язано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець Івана Олександровича надати суду: копію договору дарування від 05.02.2019 року №473, укладеного між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1732394563101).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.11.2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про закриття провадження у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович, державний реєстратор Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко Павло Геннадійович про скасування державної реєстрації прав та визнання правочинів недійсними у зв`язку з відсутністю предмету спору – відмовлено.

27.02.2020 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова підготовче провадження у цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович, державний реєстратор Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко Павло Геннадійович про скасування державної реєстрації прав та визнання правочинів недійсними – закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача ХМР – Мироненко О.О. подав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути вказану вище цивільну справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 надала до суду заяву, в якій просить розглянути вказану цивільну справу у її відсутність, відмовити у задоволенні позову.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. просить розглянути цивільну справу у його відсутність та прийняти рішення на розсуд суду.

Інші учасники справи не з`явилися, повідомлені належним чином про день, час і місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов та пояснення не надавали.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.04.2019 року та від 05.02.2019 року право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 555,2 кв.м по АДРЕСА_1 , розташовану на земельній ділянці з кадастровим № 6310137900:08:020:0004, зареєстровано за ОСОБА_5 (1/4 частина) та ОСОБА_4 (3/4 частини) на підставі договору дарування від 05.02.2019 року №473, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець Іваном Олександровичем. Згідно цієї ж інформації попереднім власником вказаного об`єкту нерухомого майна був ОСОБА_3 , право власності за яким було зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценка Павла Геннадійовича (індексний номер 44841235 від 26.12.2018 ), підстава виникнення права власності: технічний паспорт,серія та номер 9978, виданий 20.08.2018 р. видавником ФОП ОСОБА_6 ; довідка, видана ФОП ОСОБА_6 20.08.2018 року №9978. Об`єкт нерухомого майна має реєстраційний №1732394563101 (а.с.17-20, 106-144).

Згідно з Порядком здійснення державного-архітектурно будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, та на підставі відповідного наказу і направлення, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради проведено позапланову перевірку об`єкта «Домоволодіння по пров. Каракозова, 6 у м. Харкові». Під час перевірки встановлено, що за вказаною адресою на земельній ділянці з кадастровим №6310137900:08:020:0004 розпочато нове будівництво двоповерхової будівлі з силікатної цегли орієнтовними розмірами в плані 25 х 6 м. без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів І ІІІ категорії складності, про що складений відповідний акт №759-А від 28.12.2016 року, а також винесено припис №759-Пр від 28.12.2016 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким пред`явлено вимогу у термін до 28.06.2017 року усунути допущене порушення, а також припис №759-Пр/1 від 28.12.2016 про негайне зупинення будівельних робіт (а.с.22-27).

За порушення п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 3 п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466, а саме за виконання будівельних робіт з будівництва двоповерхової будівлі по АДРЕСА_1 без декларації про початок виконання будівельних робіт ОСОБА_3 на підставі постанови №759-П від 30.12.2016 року притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.(а.с.30-31).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.06.2018 року у цивільній справі №639/7457/17 позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_7 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна – задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 , знести за власний рахунок самовільно побудовану господарську будівлю, що розташована по АДРЕСА_1 . Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь Харківської міської ради судовий збір у розмір 1 600, 00 грн. (а.с. 32-40).

На підставі вищевказаного рішення Жовтневим районним судом м. Харкова 21.12.2018 року видано виконавчий лист (а.с.41).

Відповідно до договору дарування від 05.02.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., Ткаченко Вадим Олександрович передає, а ОСОБА_4 , ОСОБА_5 приймають в дар належні ОСОБА_3 : - нежитлову будівлю літ. «А-2», загальною площею 555,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 6310137900:08:020:0004, площею 0,0254 га, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: під будівництво багатофункціонального комплексу та для подальшої експлуатації об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований вищевказаний об`єкт нерухомого майна, у наступних частках кожний: ОСОБА_4 – 3/4 частки у праві власності, ОСОБА_5 – 1/4 частку у праві власності вищевказаного нерухомого майна. Також зазначеним договором між обдарованими встановлено порядок користування нежитловими приміщеннями. Також в п.2 договору зазначено, що вищевказана нежитлова будівля належить на праві власності ОСОБА_3 , право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2018 року, номер запису про право власності 29661930, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1732394563101. Вищевказана земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Мороз Г.І. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 24.06.2015 року, реєстр №2287, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.06.2015 року, номер запису про право власності 10162501, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 647295263101 (а.с.106-107). Також приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. надано витребувані судом всі необхідні документи, що стали підставою для оформлення та укладення зазначеного договору дарування (а.с.108-162).

Стороною відповідачів суду надано копію опису документів, що надано до ЦНАП суб`єктом звернення для отримання адміністративної послуги від 26.09.2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 звернулась до ЦНАП за отриманням адміністративної послуги «Реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації» щодо будівлі за адресою АДРЕСА_1 , суб`єкт надання послуг - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради. Термін виконання послуги 10.10.2019 року (а.с.166).

З наданої представником відповідача інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.02.2020 року вбачається, що зареєстровані додаткові відомості щодо нежитлової будівлі літ. «А-2» з адміністративними приміщеннями загальною площею 571, 3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ХК141192800686 від 07.10.2019 року, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради проведено реконструкцію нежитлової будівлі з адміністративними приміщеннями у зв`язку з чим загальна площа змінилась з «555,2 кв.м» на «571,3 кв.м» літ. «Б» - гараж; літ. «В» - очисна споруда (а.с.200-209).

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено правила визначення належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Також, ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, про те можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення правовідношення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 17 ЦК України орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Згідно з п.п.1 п.б) ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі будівництва належать делеговані повноваження , зокрема, щодо надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що до органів, які здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду, віднесені, зокрема, органи місцевого самоврядування, а до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать в тому числі виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради відповідно до зазначеного вище закону та Положення про Інспекцію, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 №7/15 приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків).

Прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва здійснюється уповноваженими органами у порядку встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461.

Згідно зі ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 3 вказаного Закону визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Частиною 2 цієї статті визначено, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених ст. 31 цього Закону.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1)прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2)виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3)встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних

заяв;

4)перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5)прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6)відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7)формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8)видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Крім того, частиною другою статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.

З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

Така позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України врегульовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, слід зазначити, що стаття 215 цього Кодексу також розмежовує недійсні правочини на нікчемні – якщо їх недійсність прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність правочину без дотримання її вимог, та оспорювані – якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але які у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом, можуть бути судом визнані недійсними. Кожен з видів недійсності правочинів передбачає різні шляхи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).

Згідно з ч. 2 ст. 215 цього Кодексу якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Пунктом 8 Постанови ПВС України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Так, стаття 228 ЦК України визначає, що нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочинами, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Зі змісту роз`яснень вбачається, що звернутися з вимогою про встановлення нікчемності правочину позивач вправі, якщо є спір про наявність або відсутність такого факту.

Наведена позиція узгоджується з правовою позицією ВСУ від 02.03.2016 року у справі №6-308цс16.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

В силу ч. З ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В даному випадку рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.06.2018 позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_7 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна – задоволено, надана відповідна оцінка доводам учасників справи та правове обґрунтування висновкам суду і зобов`язано ОСОБА_3 знести за власний рахунок самовільно побудовану господарську будівлю, що розташована по АДРЕСА_1 .

Разом з тим в подальшому за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на зазначений нежитловий об`єкт на підставі рішення від 26.12.2018 державного реєстратора КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценка Павла Геннадійовича. Єдиною підставою для скасування рішення державного реєстратора позивач зазначає відсутність документу, що підтверджує прийняття такого об`єкту до експлуатації. Однак позивачем у даній справі не обґрунтовано, що це є передбаченою законом беззаперечною підставою для скасування такого рішення державного реєстратора, а також не надано жодних доказів щодо відсутності в реєстраційній справі необхідних документів для прийняття такого рішення, не звертався позивач і з клопотанням до суду про витребування таких доказів.

Більш того, відповідачами доведено, що на даний час щодо нежитлової будівлі літ. «А-2» з адміністративними приміщеннями загальною площею 571, 3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради зареєстрована Декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ХК141192800686 від 07.10.2019 року.

З огляду на відсутність підстав для скасування рішення державного реєстратора КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценка Павла Геннадійовича від 26.12.2018 року, суд приходить до висновку про відсутність підстав і для визнання недійсним та скасування договору дарування від 05.02.2019 року №473, укладеного між відповідачами, оскільки позивачем не доведено, що такий договір є фіктивним, або що його зміст суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, в тому числі порушує будь-які права позивача.

Отже, позивачем не доведено що право, за захистом якого звернувся позивач до суду, перебуває в стані порушення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Враховуючи викладене, позов Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович, державний реєстратор Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко Павло Геннадійович про скасування державної реєстрації прав та визнання правочинів недійсними задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 11, 10, 12, 13, 76-82, 128, 131, 141, 142, 247, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 16, 202, 203, 204, 215, 216, 228, 331, 376 ЦК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Харківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович, державний реєстратор Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко Павло Геннадійович про скасування державної реєстрації прав та визнання правочинів недійсними – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ:04059243, місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7;

Відповідачі:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 09.12.2003 року, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області 14.07.1998 року, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 19.02.1997 року, РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Треті особи:

-Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець Іван Олександрович, місцезнаходження: м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 51;

-Державний реєстратор Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко Павло Геннадійович.

Повне рішення складено 10.04.2020 року.

Суддя Н.В.Баркова