Рішення № 88712329, 10.04.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/22047/19

Пров. №2/766/737/20

10 квітня 2020 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Неменко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 01.11.2019 року звернулась до суду з позовом, в якому просила, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразово у розмірі 18038,14 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що з 02.08.2003 р. по 29.11.2005 р. перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина – ОСОБА_3 . Дитина зареєстрована та мешкає разом з нею. 22.06.2018 року за судовим наказом Херсонського міського суду Херсонської області з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дитини у розмірі ј частина з усіх видів доходів (заробітку). В добровільному порядку відповідач не відшкодовує додаткові витрати на утримання дитини. Зазначає, що на сьогодні витрати на утримання дитини значно збільшились у зв`язку з загальним підвищенням цін на продукти харчування, одяг, ліки, необхідність оплачувати за навчання сина тощо. Так витрати на потреби навчального процесу, витрати на одяг та взуття.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 грудня 2019 року у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті.

04 лютого 2020 року відповідачем подано до суду відзив в якому вказано, що зазначена позовна заява є необґрунтованою, вказує на те, що до 22.06.2018 року коли ще не існувало рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини він по мірі можливостей, щомісячно передавав певні кошти на утримання його дитини. Вказав, що не відмовляється виконувати свої зобов`язання з витрат на утримання дитини та сумлінно їх виконує в межах своїх фінансових можливостей, але вказані позивачкою витрати є не співмірними з його доходами.

12 лютого 2020 року позивачем подано відповідь на відзив в якому вказала, що відповідач безпідставно відхиляє позов, маючи намір уникнути відповідальності щодо додаткових майнових витрат на утримання дитини, вказала, що не оспорює той факт, що аліменти на утримання дитини надходять від відповідача щомісячно, проте відповідач ототожнює різні поняття: аліменти і додаткові витрати. Позивач наголошує на тому, що відповідач не бере участі у вихованні сина, міркування відповідача, що якісний одяг та взуття дитині можна придбати значно дешевше не є обґрунтованим.

В судове засідання позивач не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Позивач та відповідач є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 24.02.2005 року (арк. справи 3).

Відповідно до довідки виданої Виконавчим комітетом Суворовської районної у м. Херсоні ради, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 (власник), ОСОБА_4 (чоловік), ОСОБА_3 (син) (арк. справи 4).

З чеків №140786, №4012, №140876, №141099, № НОМЕР_2 , копії яких містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивачем були придбані товари в аптеках на загальну суму 675,78 грн. на лікування дитини (арк. справи 5-6).

Відповідно до чеків № НОМЕР_3 , №б/н від 16.06.2019 року, №33359, №364834726563, №29090, №б/н від 05.08.2018 року, №б/н від 06.08.2018 року, №14407, №29077, №б/н від 23.10.2019 року, №000185069 00058, №900, №63684, №000108772, №129, №69569, №300032954, №000132453 00069, №57 копії яких містяться в матеріалах справи, позивачем були придбані речі для дитини на загальну суму 23073,76 грн. (арк. справи 5, 6, 7, 9, 16).

В матеріалах справи містяться чеки № НОМЕР_4 , б/н від 06.06.2018 року, №0052 з яких вбачається, що серед інших товарів придбано канцелярське приладдя на загальну суму 2771,41 грн. (арк. справи 5,6,8).

Згідно Акту виконаних робіт №32362 виконаних Медичним центром «Авіцена» вартість послуг наданих ОСОБА_3 становить 557,00 грн., та 540,00 грн. також в матеріалах справи міститься чек № НОМЕР_5 на суму 210,00 грн за виконання рентгену грудної клітини (арк. справи 9).

Відповідно до квитанції по сплату від 14.10.2019 року виданої ФОП ОСОБА_5 було придбано ліжко та матрац на загальну суму 9002,00 грн. (арк. справи 7).

З розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 29.01.2020 року вбачається, що станом на 31.01.2020 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 складає 0,00 грн. (арк. справи 34).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За змістом ст. 18 Конвенції суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що до участі у додаткових витратах на утримання дитини, можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17, до особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Суд вважає, що витрати на лікування у стоматолога та придбання ліжка необхідно віднести до додаткових витрат, оскільки пов`язані з лікуванням дитини та особливою обставиною - необхідністю забезпечення дитини спальним місцем.

Судом встановлено, що позивачем витрачено на лікування у стоматолога 1097 грн. та на придбання ліжка 9002,00 грн., а відтак, стягненню підлягає половина вказеної суми в розмірі 5049,50 грн.

Щодо придбання одягу, канцелярських приладь, то суд вважає, що вказані витрати неможливо віднести до додаткових витрат на розвиток здібностей дитини, такі витрати охоплюються витратами на утримання неповнолітньої дитини (аліменти).

Витрати на придбання спортивного одягу спортивного інвентарю, тощо не підтверджені доказами, які б свідчили про необхідність їх придбання, викликану особливими обставинами - посилання позивача на відвідування занять з веслування на байдарках і каное не підтверджено доказами. Оскільки судове рішення не може грунтуватися на припущеннях, відсутні підстави для задоволення вимог в цій частині.

Витрати на придбання ліків суд також не відносить до додаткових витрат на дитину, оскільки наявність будь-яких хвороб та призначення саме тих медикаментів, які були придбані позивачем належними медичними висновками не підтверджено, медичні рекомендації щодо прийому ліків, направлення на рентген суду не надані, що також виключає задоволення вимог в цій частині.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем надано достатні, належні та допустимі докази, що підтверджують фактично понесені нею додаткові витрати на лікування у стоматолога та придбання ліжка, що викликані особливими обставинами (розвитком дитини).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суд враховує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

В статті 141 СК України закріплено принцип рівності батьків у правах та обов`язках щодо дитини.

Розмір отриманих доходів не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 СК України.

Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей, які свідчать про необхідність відступити від принципу рівності батьків у обов`язку щодо утримання дитини і покласти тягар обов`язку щодо додаткових витрат на утримання сина лише на матір, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 5049,50 грн.

За приписами ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складено 10 квітня 2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6-13, 43, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на відшкодування фактично здійснених додаткових витрат у розмірі 5049,50 грн. ()п`ять тисяч сорок дев`ять гривень п`ятдесят копійок).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Херсонського апеляційного суду або через Херсонський міський суд Херсонської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. В. Ус