Ухвала суду № 88710633, 03.04.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кс/428/2248/2020

Справа № 428/2903/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі слідчого судді Комплєктової Т.О., за участю секретаря судового засідання Кожем`яки А.В., слідчого Бєляк В.О., прокурора Ісмаілова Е.Н., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Хорольського І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області Бєляк В.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, погодженого прокурором відділу прокуратури Луганської області Ісмаіловим Е.Н., поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 01.04.2020 до ЄРДР за № 12020130000000104, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Петрівка, м. Дзержинська, Донецької області, одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей, середню освіту, який зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області Бєляк В.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, погодженого прокурором відділу прокуратури Луганської області Ісмаіловим Е.Н., поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 01.04.2020 до ЄРДР за № 12020130000000104, у відношенні ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України,

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що приблизно на початку липня 2014 року у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на вступ та участь в діяльності не передбачених законом збройних формувань.

Так ОСОБА_1 , реалізуючи вказаний злочинний умисел, діючи в порушення ч. 6 ст. 17 Конституції України, якою передбачено, що на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, приблизно з початку липня 2014 року прибув до міста Лисичанська Луганської області, де на добровільній основі увійшов до структурного підрозділу не передбаченого законом збройного формування (далі за текстом НЗФ), яке на той час мало назву «Армія Юго-Востока», та діючи під позивним «Знахарь» в структурному підрозділі «підривної групи» під керівництвом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивний « ОСОБА_3 », яке діяло на території Луганської області, почав приймати активну участь у діяльності такого НЗФ, при цьому розуміючи, що діяльність НЗФ спрямована на заволодіння окремими територіями та їх утримання, силову підтримку окремих владних структур, протистояння Збройним силам України, правоохоронним органам, органам державної влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень, у тому числі з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншого озброєння.

Вступивши в не передбачене законом збройне формування, ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, приймав активну участь в його діяльності, зокрема, виконував вказівки осіб, які були рангом вище за нього. Так, у період часу з початку липня 2014 року до початку серпня 2014 року ОСОБА_1 , діючи умисно, приймаючи активну участь у діяльності НЗФ, вдягнувши комуфляжну форму без знаків відмінності, з «георгіївськими стрічками», отримавши вогнепальну зброю, виконував роль мінера «підривної групи» під керівництвом ОСОБА_2 , яка є частиною НЗФ «Армия Юго-Востока», проводив мінування об`єктів, а саме: мостів та доріг розташованих на території міста Лисичанська, та Луганської області, здійснював чергування на замінованих об`єктах, підтримував в справному стані та обслуговував прилади мінування, встановлені на об`єктах.

На початку серпня 2014 року ОСОБА_1 припинив свою участь у вказаному НЗФ за власним бажанням.

Орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в участі в не передбаченому законом збройному формуванні, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого: ч. 2 ст. 260 КК України

Слідчий посилається на те, що підставою звернення з клопотанням про застосування запобіжного заходжу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 , відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, є встановлення під час досудового розслідування наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_1 переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

У зв`язку з чим у клопотання слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Вимоги про застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді – застави, клопотання слідчого не містить.

У судовому засіданні слідчий Бєляк В.О. та прокурор ОСОБА_4 підтримали клопотання та доводи, що його обґрунтовують, просили слідчого суддю клопотання задовольнити, посилаючись на доводи вказані у ньому, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1. ст. 177 КПК України.

Крім того, прокурор в обґрунтування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, за для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилається на те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового слідства та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, відповідно до ч.1 ст. 178 КПК України, про що свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється, що з великою часткою імовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, вагомість наявних достатніх доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Окрім цього, суспільна небезпека злочину, в якому підозрюється ОСОБА_1 полягає в тому, що створення та існування неконтрольованих суспільством і державою воєнізованих озброєних формувань є загально небезпечними джерелами загрози для людей, суспільства і держави. На думку прокурора, з урахуванням практики ЄСПЛ, є всі підстави вважати, що підозрюваний в будь-який момент може вчинити спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, та/або незаконно впливати на свідків, значно підвищується, а тому, без обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не можливо іншим чином запобігти вказаним існуючим ризикам.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Отже, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, необхідним вбачається застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , не забезпечить його належної поведінки, а навпаки створить умови для реалізації підозрюваним наявних ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, всі викладені обставини свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Підозрюваний ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, чи обрати інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою – домашній арешт. Між тим, у судовому засіданні підозрюваний підтвердив викладені в клопотанні обставини інкримінованого злочину та пояснив, що він має на утриманні трьох дітей, офіційно не працює, не має стабільного доходу, його дружина працює медсестрою. Дохід його родини складає 5 тисяч гривень на місяць.

Захисник Хорольський І.В. у судовому засіданні просив частково задовольнити клопотання слідчого та обрати підозрюваному іншій, більш м`який запобіжний захід – домашній арешт, оскільки на його думку, підстав для обрання запобіжного заходу саме тримання під вартою, наразі немає.

Вислухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши надані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя установив наступні обставини.

У судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділу СУ ГУНП в Луганській області перебуває кримінальне провадження, внесене 01.04.2020 до ЄРДР за № 12020130000000104, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

02.04.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України. В якості підтвердження обґрунтованості підозри органом досудового розслідування до матеріалів клопотання надано наступні докази:

-протокол огляду від 01.04.2020 за участі ОСОБА_1 , де останній показав в полі, біля автодороги сполученням с. Біла Гора та с. Устинівка Попаснянського району, а слідчо-оперативною групою виявлено та вилучено, предмети зовні схожі вогнепальну зброю та бойові припаси, а також військовий одяг;

-протокол допиту свідка ОСОБА_5 з якого видно, що останній разом з ОСОБА_1 , який мав позивний « ОСОБА_6 », влітку 2014 року, приймав участь с складі незаконного збройного формування «Армия Юго-Востока», яке діяло на території Луганської області. Крім того ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 був в структурному підрозділі «підривної групи», під керівництвом ОСОБА_2 , яка займалася мінуванням мостів та доріг Луганської області з метою протистояння Збройними силами України;

-протокол пред`явлення впізнання особи від 02.04.2020, з якого видно, що свідок ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_1 , як особу, яка в 2014 році разом з ним приймала участь в незаконному збройному формуванні на території Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Суд враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На думку суду, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, суд дійшов висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_1 у інкримінованому злочині, так як надані слідчим докази свідчать про те, що ОСОБА_1 міг вчинити дії при зазначених у клопотанні обставинах.

Отже, суд вважає, що має місце наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 260 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна.

Згідно зі ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як видно з клопотання, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків.

Досліджуючи матеріали клопотання, надані докази, пояснення прокурора, беручи до уваги пояснення підозрюваного, а також особистість ОСОБА_1 , слідчий суддя погоджується з тим, що на даний час наявні ризики того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також може впливати на свідків. До цих висновків суд приходить з тих підстав, що як зазначено прокурором, пред`явлення обвинувачення у тяжкому злочині, викриття злочинної діяльності особи, а також те, що незаконні збройні формування, які продовжуються діяти та існувати на непідконтрольній території України, що не підлягає доказуванню через те, що є загальновідомим фактом, як і проживання підозрюваного поруч з непідконтрольною державній владі Україні територією, дає обґрунтовані підстави вважати наявність у ОСОБА_1 намірів на переховування від органу досудового розслідування та/або суду. Крім того, оскільки свідками вчиненого ОСОБА_1 злочину є знайомі останнього, тож у випадку необрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 дійсно може спробувати незаконно на них впливати.

Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя, оцінюючи клопотання слідчого, враховує також тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки санкція ч. 2 ст. 260 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років, вагомість наявних у кримінальному провадженні доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України. Суд звісно враховує, що ОСОБА_1 одружений, має постійне місце проживання у м. Костянтинівка, Донецької області, а також двох неповнолітніх дітей на утриманні. Однак дані відомості не є достатніми для усунення чи зменшення впливу тих ризиків, які встановлені у судовому засіданні.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 196 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Наведені, на думку суду, обставини свідчать, що у судовому засіданні прокурор довів обставини, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, як і обставини, передбачених п. 2, 3 тобто існування ризиків та наявність достатніх підстав для застосування запобіжного заходу як – тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом, і що інший більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобіганню встановлених у судовому засіданні ризиків.

Встановлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що застосування до підозрюваного ОСОБА_1 лише такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою є необхідним для запобігання встановленому у судовому засіданні ризикам, як встановлено і неможливість застосування іншого, більш м`якого, запобіжного заходу. А отже, у відношенні ОСОБА_1 підлягає застосуванню запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто в межах строку досудового розслідування.

Отже, клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області Бєляк В.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 01.04.2020 до ЄРДР за № 12020130000000104, погодженого прокурором відділу прокуратури Луганської області Ісмаіловим Е.Н., у відношенні ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України – підлягає задоволенню.

З наданих суду матеріалів кримінального провадження, як і формулювання підозри, не вбачається, що ОСОБА_1 безпосередньо вчиняв дії пов`язані з заподіянням шкоди життю чи здоров`я людей, а отже, на думку слідчого судді, відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України ОСОБА_1 можна визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеного станом на 1 січня 2020 року (2102 грн.), що становить 42040 (сорок дві тисячі сорок) грн., враховуючи його матеріальний стан, а у випадку внесення застави підозрюваним ОСОБА_1 слід покласти на останнього обов`язки: не відлучатися із . Костянтинівка Донецької області без дозволу слідчого; прибувати до слідчого, прокурора чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження, за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

На думку суду, розмір застави у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде цілком достатнім для досягнення мети запобіжного заходу. Крім того, органом досудового розслідування не надано відомостей про матеріальний стан ОСОБА_1 . При цьому у судовому засіданні встановленого, що останній не працює, одружений та має на утримання двох неповнолітніх дітей. Отже, застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 42040 (сорок дві тисячі сорок) грн., буде цілком дієвим запобіжним заходом у випадку внесення їх ОСОБА_1 .

При цьому, слідчим суддею такої перевірено, що підозрюваному ОСОБА_1 02.42.2020 відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, що свідчить також про відсутність порушень прав ОСОБА_1 . Слідчим суддею також перевірено, що підозрюваний не затримувався, та під час розгляду клопотання не було встановлено порушень прав підозрюваного, чи можливих застосувань незаконних засобів при затриманні чи в процесі доставки до слідчого судді.

Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193-196, 197, 369-372, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області Бєляк В.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого в рамках кримінального провадження, внесеного 01.04.2020 до ЄРДР за № 12020130000000104, погодженого прокурором відділу прокуратури Луганської області Ісмаіловим Е.Н., у відношенні ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвала діє до 01.06.2020 та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Встановити ОСОБА_1 заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 42040 (сорок дві тисячі сорок) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Луганській області, код отримувача (код ЄДРПОУ): 26297948, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA208201720355209001000002672, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду 05381484.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

- не відлучатися із м. Костянтинівка Донецької області без дозволу слідчого;

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вказаних обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя: Т. О. Комплєктова