Ухвала суду № 88710227, 09.04.2020, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

09.04.2020

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

копія Справа № 401/2963/19 Провадження № 2/401/138/20

09 квітня 2020 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Пилипенко Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське бюро нерухомості» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення суми за договором №1/1903 від 19 березня 2019 року про надання послуг, –

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми за договором №1/1903 від 19 березня 2019 року про надання послуг в розмірі 182 250 грн.

Ухвалою суду від 05 листопада 2019 року позовну заяву було залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 05 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача, Рябчун Р.М., надав суду письмову заяву про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду не прибули повторно.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом в силу ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Позиція позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське бюро нерухомості»:

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що дійсно відповідно до 19 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківське бюро нерухомості», в особі генерального директора Рибінського М.В. з однієї сторони та ОСОБА_1 , іменована як «замовник», з другої сторони, укладено Договір № 1/1903 про надання комплексу інформаційно-консультаційних послуг при покупці об`єкту нерухомості. Відповідно до договору сторони визначили вартість послуг виконавця в розмірі 182 250,00 грн.. На виконання умов договору, ТОВ «Харківське бюро нерухомості», надало ОСОБА_1 , інформацію про декілька об`єктів нерухомості виставлених на продаж та які відповідала пошуковим вимогам замовника, в тому числі про продаж земельної ділянки № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Між сторонами було підписано акт приймання-передачі послуг за договором яким замовник підтвердив факт отримання від виконавця послуг за договором. Відповідно до умов договору поруки від 10.04.2019 р., укладеного між ОСОБА_2 (поручитель) та ТОВ «Харківське бюро нерухомості» (кредитор), поручитель взяв обов`язок перед кредитором відповідати за належне виконання ОСОБА_1 (боржник) обов`язку по оплаті послуг ТОВ «Харківське бюро нерухомості» за Договором про надання комплексу інформаційно-консультаційних послуг при покупці об`єкту нерухомості від 19.03.2019 р. № 1/1903. Проте, станом на сьогоднішній день вартість наданих послуг не сплачена, в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано до суду такі докази:

- копію договору про надання комплексу інформаційно-консультаційних послуг при покупці об`єкту нерухомості від 19.03.2019р. № 1/1903;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання комплексу інформаційно-консультаційних послуг при покупці об`єкту нерухомості від 19.03.2019р. №1/1903;

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ;

- копію договору поруки від 10.04.2019 р.;

- копію статута ТОВ «Харківське бюро нерухомості» та копію протоколу Загальних зборів ТОВ «Харківське бюро нерухомості» про призначення директором Рибінського М. В.

Позиція відповідача, ОСОБА_1 :

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України без поважних причин в судове засідання не з`явилась повторно, причини своєї неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву до суду не надала.

Позиція відповідача, ОСОБА_2 :

Відповідач надійслав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та зазначив, що позовні вимоги не визнає так як позивач пропустив строк пред"явлення до нього, як до поручителя, вимоги за невиконання ОСОБА_1 зобов"язання.

Встановлені судом обставини справи:

19 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківське бюро нерухомості», в особі генерального директора Рибінського М.В. та ОСОБА_1 , укладено Договір № 1/1903 про надання комплексу інформаційно-консультаційних послуг (далі - договір) при покупці об`єкту нерухомості, визначена вартість послуг виконавця в розмірі 182 250,00 грн.

ТОВ «Харківське бюро нерухомості» надало Пустовій О.С. інформацію про продаж земельної ділянки № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що між сторонами було підписано акт приймання-передачі послуг за договором яким замовник підтвердив факт отримання від виконавця послуг за договором.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 01 квітня 2019 року укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Дніпрококс», за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов договору поруки від 10.04.2019 р., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Харківське бюро нерухомості», поручитель взяв обов`язок перед кредитором відповідати за належне виконання ОСОБА_1 обов`язку по оплаті послуг ТОВ «Харківське бюро нерухомості» за Договором про надання комплексу інформаційно-консультаційних послуг при покупці об`єкту нерухомості від 19.03.2019 р. № 1/1903.

Встановлені обставини справи вказують на те, що між сторонами договору виник спір щодо виконання зобов`язання Замовником, ОСОБА_1 , за договором №1/1903 від 19 березня 2019 року про надання комплексу інформаційно-консультаційних послуг при покупці об`єкту нерухомості, а саме щодо оплати послуги.

У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми за договором №1/1903 від 19 березня 2019 року про надання послуг в розмірі 182 250 грн.

Оцінка та висновок суду:

Перевіривши матеріали справи суд дійшов такого висновку.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.12 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до пункту восьмої частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Відповідно до ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, а також позивач зобов’язаний викласти обставини, якими обгрунтовує свої вимоги та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч.5 статті 177 ЦПК України позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи суд зазначає, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Так, додана позивачем до позовної заяви копія договору про надання комплексу інформаційно-консультаційних послуг при покупці об`єкту нерухомості від 19.03.2019 № 1/1903 є неналежної якості, оскільки не можливо прочитати (нерозбірливий текст) окремі умови договору, а саме п 5.4. щодо порядку вирішення спорів між сторонами, що виникають із вказаного договору.

Також у не в повному обсязі можна прочитати (нерозбірливий текст) п.3.3. договору. Зі змісту частини вказаного пункту, яку можна прочитати, слідує, що відповідач ОСОБА_1 повинна була оплатити надані позивачем послуги за договором в розмірі 50 відсотків в момент його укладення, тобто 19 березня 2019 року. Таким чином, позивачу необхідно надати відомості про виконання відповідачем, ОСОБА_1 , вимог п.3.3. договору до укладення договору, оскільки у позовній заяві позивач просить стягнути з неї не 50% а 100%, тобто 182 250 грн., що становить повну вартість послуг за договором.

Крім того, в порушення п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивачем у позовній заяві не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися. Зокрема, не надано доказів на підтвердження відсутності рішення третейського суду щодо вирішення спору, що виник із вказаного договору, оскільки наявність такого рішення, відповідно до п.4 ч.1 ст.186 ЦПК України, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Також до матеріалів позовної заяви не надано належний документ, що посвідчує особу відповідача ОСОБА_1 , на підставі якого вносились відомості до договору під час його укладання 19 березня 2019 року, у зв`язку з чим, суд не має можливості встановити та перевірити особу відповідача.

Окрім того, факт надання послуг за договором позивачем підтверджується актом-прийому передачі наданих послуг від 19 березня 2019 року та фактом набуття відповідачем, ОСОБА_1 , права власності на об`єкт нерухомості на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 2019 року, що також підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З доводів позивача вбачається, що Відповідач умови договору повністю не виконала, а саме, не сплатила вартість наданих послуг. З метою забезпечення виконання обов`язків за договором ОСОБА_1 , між позивачем та ОСОБА_2 10 квітня 2019 року було укладено договір поруки, відповідно до якого останній зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань ОСОБА_1 по оплаті послуг за договором. Зі змісту п.5.3. договору поруки слідує, що порука припиняється у разі, якщо кредитор протягом 10 днів з дня настання строку зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя. Відповідно до п.3.3. Договору 50% оплати послуг ОСОБА_1 була зобов`язана сплатити до моменту укладення правочину на придбання Об`єкта у власність. ОСОБА_1 придбала Об`єкт (земельну ділянку) у власність 01 квітня 2019 року, отже повну оплату послуги вона повинна була здійснити до 01 квітня 2019 року. З вказаного слідує, що поручитель зобов`язаний відповідати перед Виконавцем послуг протягом 10 днів з дня настання строку зобов`язання, тобто з 01 квітня 2019 року. Тому є незрозумілим з якою метою було укладено 10 квітня 2019 року договір поруки, якщо строк зобов`язання ОСОБА_1 щодо оплати послуги настав 01 квітня 2019 року, отже станом на 10 квітня 2019 року минуло 10 днів на пред`явлення вимоги до поручителя.

Саме на вказане звертає увагу суду відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві від 24 січня 2020 року.

Тому позивач має спростувати доводи відповідача ОСОБА_2 та повідомити суд про свої аргументи з цього питання.

Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.

Суд також зазначає, що Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі позовних заяв, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Суд нагадує, що національні органи влади, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення внутрішнього законодавства, їх роль обмежується перевіркою відповідності результатів такого тлумачення Конвенції. Це стосується, зокрема, тлумачення судами процесуальних норм, таких як строки подання документів або подання апеляцій (рішення у справі «Кунерт проти Польщі», заява № 8981/17, від 04 квітня 2019 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, оскільки провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, позовну заяву слід залишити без руху для надання позивачу строку для усунення її недоліків.

Спосіб усунення недоліків позовної заяви полягає в поданні до суду заяви по суті справи, зокрема позовної заяви в новій редакції, або її уточнення чи доповнення, з виправленими недоліками, зазначеними в даній ухвалі суду, та наданні всіх доказів, які підтверджують обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 185, 257, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківське бюро нерухомості» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення суми за договором №1/1903 від 19 березня 2019 року про надання послуг, залишити без руху.

Надати позивачу, ТОВ «Харківське бюро нерухомості»строк для виправлення недоліків позову, які зазначено в мотивувальній частині даної ухвали, протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява у відповідності до п.8 ч.1 ст. 257 ЦПК України буде залишена без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом