Ухвала суду № 88709598, 09.04.2020, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 757/25386/18-ц

Провадження № 2/345/601/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2020 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., вирішуючи питання про прийняття до свого провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СІНЕКС» про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-

в с т а н о в и в:

06.04.2020 справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СІНЕКС» про визнання недійсним договору купівлі-продажу надійшла з Печерського районного суду міста Києва до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області та була розподілена судді Юрчаку Л.Б.

Вирішуючи в порядку ст.32ЦПК України питання про прийняття справи до провадження, судом було встановлено наступне.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27.11.2019 зазначену цивільну справу було постановлено передати за підсудністю до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

На підставі вказаної ухвали, Печерський районний суд міста Києва 19.03.2020 дану справу направив до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Згідно ст. 1 ЦПК України, цивільний процесуальний кодекс України, серед іншого встановлює процесуальний порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність недопустимі. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України, повинна бути прийняття до провадження судом, якому вона надіслана.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Статтею 354ЦПК України визначено п`ятнадцятиденний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Зі змісту ухвали суду від 27.11.2019 вбачається, що розгляд справи здійснювався без участі сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України, учасникам справи, якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення.

Згідно із ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до супровідного листа від 10.12.2019 копія вищевказаної ухвали була надіслана Печерським районним судом міста Києва всім учасникам справи. Проте, в матеріалах справи відсутні підтвердження про вручення поштового відправлення сторонам по справі. Крім того, позивачем 26.12.2019 було подано заперечення на клопотання відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» про передачу справи на розгляд іншого суду.

Так, згідно частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні правацих людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі «C.G. та інші проти Болгарії», заява № 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).

Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів у тлумаченні закону, які існують, оскільки завжди існуватиме потреба у з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (пункт 65 рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11; пункт 93 рішеннявід 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії», заява № 42750/09).

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

На підставі наведеного, оскільки сторони по справі не отримали копії ухвали Печерського районного суду міста Києва від 27.11.2019, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 354 ЦПК України, вони можуть скористатися правом апеляційного оскарження вказаної ухвали, порушивши при цьому питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин, в порушення ч. 3 ст. 31 ЦПК України, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СІНЕКС» про визнання недійсним договору купівлі-продажу надіслана до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області передчасно, так як в матеріалах справи відсутні докази отримання сторонами копії даної ухвали.

Таким чином, не оспорюючи підсудність справи, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області позбавлений можливості прийняти дану справу до провадження з огляду на порушення процесуального порядку її направлення та повертає справу до Печерського районного суду міста Києва для виконання вимог ч. 5-11 ст. 272, ч. 3 ст. 31ЦПК України і долучення до матеріалів справи підтвердження про отримання копії ухвали суду від 27.11.2019 всіма учасниками справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 10, 18, 31 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «СІНЕКС» про визнання недійсним договору купівлі-продажу повернути до Печерського районного суду міста Києва для виконання вимог ч.ч. 5-11 ст. 272, ч. 3 ст. 31 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сил з моменту її підписання суддею.

Суддя :