Ухвала суду № 88708781, 23.03.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

23.03.2020 Єдиний унікальний номер 205/2075/20

Єдиний унікальний номер 205/2075/20

Провадження № 2з/205/76/20

УХВАЛА

23 березня 2020 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Приходченко О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити певні дії,–

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18 березня 2020 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ПАТ «ВіЕйБі Банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2020 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито загальне позовне провадження.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить заборонити державним реєстраторам Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які діють на території м. Києва, вносити до реєстру записи про ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк». Зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до необоротних наслідків втрати права позивача, оскільки ліквідація банку потягне за собою неможливість розгляду позову по суті та може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, ч.ч. 6, 7 ст. 150 ЦПК України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії

Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 188 від 19 березня 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від № 63 від 20 березня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Суд, вивчивши матеріали справи, враховуючи докази, що надані позивачем на підтвердження своїх вимог, вважає, що вимоги заяви про забезпечення позову задоволенню не підлягають, оскільки чинною нормою ЦПК України прямо заборонено втручання суду в діяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, що само по собі є неприпустимим.

Враховуючи, що вимоги, зазначені у п.п. 2, 3 заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову є похідними від вимог, заявлених у п. 1, у задоволенні яких відмовляється, тому вони також задоволенню не підлягають.

За таких обставин, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтування вимог заявника щодо забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви позивачеві необхідно відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 149, п. 2 ч. 1, ч.ч. 2, 10 ст. 150, ч. 1 ст. 260 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя: