Ухвала суду № 88708575, 09.04.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2074/20

Провадження № 2-з/202/42/2020

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

09 квітня 2020 року м. Дніпро

Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Швецова Надія Володимирівна про переведення прав покупця, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Швецова Надія Володимирівна про переведення прав покупця, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Разом із позовною заявою позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Вимоги заяви про забезпечення позову обґрунтовані тим, що предметом спору є квартира АДРЕСА_1 , право власності на яку на даний час зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вважає, що відповідач ОСОБА_2 може в будь-який момент здійснити відчуження спірної квартири на користь інших осіб, що зробить неможливим в майбутньому виконання рішення суду та поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що є всі підстави для забезпечення пред`явленого позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 .

Вивчивши подані матеріали, доходжу висновку про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цивільні справі № 202/2074/20, яка перебуває в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ є нерухоме майно у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка як зазначає позивач в позовній заяву та заяві про забезпечення позову, на момент набуття останньою права власності на вказану квартиру, належала йому у розмірі 1/3 частки як спадкоємцю першої черги за законом після смерті матері.

Відповідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Метою забезпечення позову є збереження матеріального об`єкта спору до вирішення справи по суті.

Накладання судом арешту на майно особи, безперечно є втручанням зі сторони державного органу у право власності особи, передбачене статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Твердження позивача про те, що незабезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказану квартиру унеможливить виконання судового рішення, яке може бути постановлено на користь позивача, є безпідставним та арешт нерухомого майна відповідача може призвести до порушення принципу співмірності виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

За змістом статті 149 ЦПК України заходи до забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене можливо дійти висновку про те, що позивачем не доведено існування реальної загрози невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, та необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухомість відповідача.

Виходячи із вищевикладеного, заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.6 ст.153 КПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 Цивільного процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Швецова Надія Володимирівна про переведення прав покупця, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд, шляхом подачі протягом 15-ти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя Л.П. Слюсар