Рішення № 88708258, 09.04.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4575/19

Провадження № 2-а/211/16/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 квітня 2020 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Зайцевої А.М.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Богатира Руслана Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до інспектора УПП Богатира Р.Ю. та просить суд скасувати постанову серії АР № 883639 від 30 липня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, посилаючись відсутність доказів вчинення ним вказаного правопорушення. та порушення процедури розгляду справи. В обґрунтування позову зазначив, що 30 липня 2019 року на автодорозі Н-11 Кривий Ріг-Дніпро, поблизу поста поліції, він був зупинений інспектором Богатир Р.Ю., який повідомив про порушення ним ПДР, а саме п. 12.10.2 та ст. 122 ч. 1 КУпАП. Однак зазначив, що знаки обмеження дозволеної швидкості руху встановлюються тимчасово або постійно, тому на доданому ним додатку чітко видно знак 3.29, на який вказує відповідач. Та він не має жодних додаткових знаків, як цього вимагає п. 12.10, тому вважає дії відповідача незаконними. Крім того, вимірювання швидкості руху відповідачем було здійснено приладом із функцією фото- та відео фіксації, але не у автоматичному, а у ручному режимі, що є порушенням ст.. 40 Закону України «Про Національну поліцію», бо відповідач, будучи поліцейським, не мав права використовувати прилад із функціями фото- та відео фіксації не у автоматичному режимі. Крім того, постанову вчинено на місці вчинення правопорушення, що не відповідає позиції Конституційного суду, викладеної в рішенні № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року. Як на підставу для задоволення позову посилається також на відсутність протоколу, який поліцейський повинен був скласти при виявленні порушення, що дало б йому можливість висловити свою незгоду з винністю, оскільки ніякі пояснення від нього не відбиралися. Тим більше він не міг подати клопотання, скористатися правовою допомогою, тощо, за такої процедури. Вважає, що винесення рішення з питання наявності або відсутності складу правопорушення, вини конкретної особи, тощо, може здійснюватися виключно судом, а винесення такого рішення будь-якою іншою службовою особою є привласненням функції правосуддя. Тому просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 30 серпня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 27 березня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату слухання були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомили.

До суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні вимог наполягає з підстав, викладених в позові.

Представник третьої особи направив до суду письмові пояснення, в обгрнутування яких зазначено, що додаткові обмеження дозволеної швидкості можуть вводитися тимчасово і постійно. При цьому позивачем не враховано, що відповідно до п. 10.3.1 ДСТУ 4100:2014 "Знаки дорожні" попереджувальні знаки застосовують для інформування учасників руху про характер небезпеки і розташування небезпечної ділянки дороги, рух якою потребує вжиття заходів відповідно до попередження на знаках, в тому числі і до здійснення руху автомобіля із відповідною швидкістю. Водночас ДСТУ 4100:2014 "Знаки дорожні" передбачає можливість встановлення дорожніх знаків як на основній опорі, так і послідовно, тобто через певні проміжки. Згідно п. 12.10-2 бмеження встановлюються у місцях розташування стаціонарних постів Національної поліції. В даному випадку дорожній знак 3.29 просто встановлений не на одній опорі зі згнаком, який інформує про наближення до відповідного обєкту, що не суперечить вимогам ДСТУ, а тому посилання позивача на таку обставину є безпідставними. Відповідачем вірно кваліфіковано правопорушення, що підтверджується даними з фото та відеозаписів. Вимірювач швидкості Трукан є придатним до використання, пройшов повірку, можливість його використання підтверджується наявністю експертного висновку від 27.09.2018, для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспорнтих засобів на приладі встановлюються поріг допустимої швидкості, враховуючи допустиму похибку. Правильність реалізації у приладі Трукан зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи. Тому просить у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Як встановлено судом, 30 липня 2019 року поліцейським Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції було винесено постанову серії АР № 883639 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 9 – копія постанови).

Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 30 липня 2019 року о 06-06 годині керуючи транспортним засобом ГАЗ 31105, в Дніпропетровській області, Криничанського району, по автодорозі М-04 траса Е-30 152 км, порушив вимоги знаку 3.39 ПДР обмеження швидкості 50 км/год, рухаючись зі швидкістю 74 км/год, чим перевищив встановлення обмеження швидкості руху на 24 км/год, порушивши п. 12.102. (в) ПДР, за що притягнутий до відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП. Швидкість вимірювалась приладом TruCAM.

Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначається Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 № 1395 (далі - Інструкція) .

Пунктом 4 Інструкції передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Інструкції поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП.

З аналізу зазначених норм вбачається відсутність обов`язку поліцейського складати протокол у випадку вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Суд зауважує, що, враховуючи приписи п. 5 Інструкції, а також вчинення заявником адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, дії відповідача 3 щодо винесення виключно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без складення відповідного протоколу є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно приписів пункту 2.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП вбачається, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Тому суд відхиляє доводи позивача, із посиланням на вищевказане рішення Конституційного Суду України, щодо незаконності розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.

Позаяк, законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст.258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Вказана права позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12 березня 2018 року по справі №751/6165/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Нормами ч.2 ст.70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами першою, другою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за … порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг…

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил.

Згідно з підпунктом д) пункту 2.3. ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Пунктом 12.10-2(в) визначено, що обмеження дозволеної швидкості руху вводяться постійно виключно: у місцях розташування стаціонарних постів Національної поліції.

Позивач не заперечує, що він був зупинений на автодорозі Н-11 Кривий Ріг-Дніпро саме поблизу стаціонарного поста поліції, підїзд до нього обладнаний додатково інформаційним знаком , що вбачається з наданого позивачем фотознімку, тому посилання ОСОБА_1 на відсутність додаткових знаків, суд не приймає до уваги.

Стосовно твердження позивача щодо неправомірності використання працівниками патрульної поліції лазерного вимірювача TruCam LTІ 20/20, суд зазначає наступне.

Статтями 283, 284 КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як постанови про накладення адміністративного стягнення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Слід звернути увагу позивача на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У 3197-12.

При цьому, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.

Проведення перевірки передбачено Порядком проведення перевірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13723, виданого ДП «Укрметртестстандарт» 21 грудня 2018 року та чинного до 21 грудня 2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС000582, є придатним до застосування.

Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку.

Суд зауважує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Разом з тим, для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Між тим, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим.

Крім того, слід вказати, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 зазначений пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки із Державного реєстру, заборонялося їх серійне виробництво або ввезення на територію України. Таким чином, оскільки прилад TruCam було введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно його подальша експлуатація не обмежена нормами чинного законодавства.

Посилання позивача на те, що відомості, які були зафіксовані відповідачем на приладі TruCam, отримані ним із порушенням чинного законодавства, судом не приймаються до уваги, оскільки будь-які належні та допустимі докази, які б спростували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, позивачем не надано.

Суд вважає, що відповідач діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

З наданого третьою особою фотознімку вбачається чітко автомобіль позивача, із зазначенням допустимої швидкості руху на даній ділянці дорожнього руху та шкидкість, з якою фактично рухався позивач.

При цьому суд зауважує, що згідно пункту 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю та здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач дійсно порушив Правила дорожнього руху України, які зафіксовані лазерним вимірювачем Trucam LTI 20/20. Відповідачем, як уповноваженою особою Національної поліції, було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КпАП України. При цьому, інспектор УПП з`ясував всі обставини, які підлягають з`ясуванню та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами. Відтак, винесена постанова серії АР № 883639 від 30.07.2019 є законною та такою, що не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 134, 139, 243-246,286 КАС України , суд, -

ухвалив:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з дня його проголошення.

Суддя Н.Г.Середня