Рішення № 88707814, 10.04.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2020 р. Справа № 917/222/20

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С.М, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", код ЄДРПОУ 00131819, вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: 39601, Полтавська область, м. Кременчук, пр-т Свободи (вул. 60 років Жовтня), 8

до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 46 Кременчуцької міської ради Полтавської області, 39611, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Олексія Древаля, 37, код ЄДРПОУ 25166598

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

07.02.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до відповідача Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 46 Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення 37 816,58 грн. заборгованості, з них пеня згідно договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1713 від 01.01.2010 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач систематично порушив терміни оплати за теплову енергію в гарячій воді, встановлені договором.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.02.2020 р. у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, позивачу надано строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 10.02.2019 року про відкриття провадження у даній справі, надсилалась рекомендованим листом сторонам за їх юридичними адресами, про що свідчать повідомлення, які міститься в матеріалах справи.

11.03.2020 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2869), в якому він просить суд зменшити розмір пені на 90%, оскільки заборгованість виникла не з вини Відповідача, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів, а також просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

16.03.2020 року через канцелярію суду від Позивача надійшла заява вих. №313 від 04.03.20 (вх. № 2973) про уточнення позовних вимог, а саме: уточнення розмір пені, оскільки у прохальній частині позову допущено описку, а тому просить суд стягнути пеню у розмірі 34 119, 91 грн.

Заява судом приймається.

23.03.2020 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на позовну заяву вих. № 360 від 18.03.2020 року (вх. № 3282), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

В зв`язку з тим строк спрощеного позовного провадження сплинув суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (позивач) та Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 46 Кременчуцької міської ради Полтавської області (відповідач) укладено Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1713 від 01.01.2010 року (Договір).

Згідно умов даного договору позивач зобов`язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором і додатками до нього.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 "Правил користування тепловою енергією" (Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2.-Договору та Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до Договору.

За приписами п. 23 Правил, розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами, затвердженими в установленому порядку.

У відповідності до п. 2 Додатку № 4 до Договору, споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає показники до 25 числа календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює "Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку" (Додаток № 4-1) та надає її теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та "Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії" (Додаток № 4-2) (розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими в установленому законом Порядку, за кожну відпущену Гкал без урахування ПДВ - п. 1 Додатку № 3 "Тарифи на теплову енергію" ). Наявність приладу обліку на об`єкті Споживача підтверджується Додатком № 1 до Договору.

У додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" сторони узгодили, зокрема, наступне:

- розрахунковим періодом є календарний місяць. Поняття розрахунковий період та календарний місяць при розрахунках за спожиту теплову енергію вважаються прирівняними. споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку);

- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "Актом про обсяги спожитої (поставленої) споживачем (субспоживачем) теплової енергії" (Додаток № 4-2 ), який оформлюється теплопостачальною організацією на підставі "Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку" (Додаток №4-1) та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого "Акта про обсяги спожитої споживачем теплоенергії" або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками теплопостачальної організації (п. 5 Додатку);

- за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із встановленням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення (п. 6 Додатку).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідач систематично порушував договірні зобов`язання перед ним в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію у строки, визначені Договором про постачання теплової енергії.

Відповідач не здійснював вчасних розрахунків за теплоспоживання, що призвело, зокрема, до нарахування відповідних санкцій, як того вимагає чинне законодавство України.

На підставі ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 4.2.2 вказаного вище Договору та п. 6 Додатку № 4 до Договору за несвоєчасну сплату рахунків за спожиту теплову енергію Позивачем нараховано відповідачеві пеню в сумі 34 119,91 грн. (за період з 05.06.2019 року по 25.09.2019 року). Згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідачу пред`явлена до сплати сума у розмірі 3 969,67 грн. - 3% від простроченої суми. Всього загальний борг відповідача становить 37 816,58 грн.

Розрахунки заявлених до стягнення з відповідача нарахувань наявні в матеріалах справи (а.с. 6-9).

При винесенні рішення суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, умов договору та інших правових актів законодавства. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України за прострочення Виконання грошового зобов`язання позивачем пред`явлена відповідачу до сплати сума у розмірі 3 969,67 грн. - 3% від простроченої суми за період з 05.06.2019 р. по 25.09.2019 р.

Крім того позивачем заявлено до стягнення 34 119,91 грн. пені за період з 05.06.2019 року по 25.09.2019 року.

за період прострочення основного боргу.Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно п. 6 Додатку № 4 до договору, п. 4.2.2 договору за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із встановленням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення (п. 6 Додатку).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині вимог щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені та 3% річних відповідає вимогам законодавства та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд про зменшення пені на 90%, оскільки відповідач є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету.

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що підстави для зменшення розміру пені відсутні у відповідача.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, значний розмір стягнутої суми боргу і значний розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені та відсутності доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, повне погашення суми основного боргу відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 90% (суд враховує висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі 923/536/18). А тому до стягнення підлягає сума пені у розмірі 3 411,99 грн.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 46 Кременчуцької міської ради Полтавської області (39611, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Олексія Древаля, 37, код ЄДРПОУ 25166598) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819; адреса для листування: 39601, м. Кременчук, пр-т Свободи (вул. 60 років Жовтня), 8) - 3 411,99 грн. пені, 3 696,67 грн. 3% річних та 2 102,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позивних вимог - відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.04.2020 року.

Суддя Білоусов С. М.