Рішення № 88707581, 09.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року Справа № 280/594/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, буд.6; код ЄДРПОУ 00034022)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства оборони України (далі – відповідач, Міністерство), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07.06.2019 №75, щодо повернення документів ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги матері загиблого 21.09.2015 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, ОСОБА_2 ;

2) зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, ОСОБА_2 , у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2015 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Гайдуком Сергієм Павловичем, який діє відповідно до Договору (угоди) про участь Адвоката у цивільному, кримінальному, адміністративному провадженні, провадженні по справах про адміністративне правопорушення, наданні юридичної допомоги від 25.01.2020, та на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія СЕ №1003786.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що вперше ОСОБА_1 зверталась до відповідача з питання виплати одноразової грошової допомоги як матері загиблого ОСОБА_2 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у 2016 році через Дніпропетровський обласний військовий комісаріат (за попереднім зареєстрованим місцем проживання), та вдруге через Запорізький обласний військовий комісаріат. Проте, її документи були повернуті у зв`язку з кримінальним провадженням за фактом смерті ОСОБА_2 до ухвалення рішення суду та набрання ним законної сили. 22.02.2019 через Запорізький обласний військовий комісаріат до Міністерства оборони України була повторно подана заява ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. 07.06.2019 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення про повернення поданих позивачем документів. Повертаючи документи відповідач зазначив, що неможливо встановити обставини смерті ОСОБА_2 та спливу трирічного строку для звернення за одноразовою грошовою допомогою, одночасно з цим зазначаючи, що за даними Міністерства оборони України Суслова Л.В. зверталась з відповідною заявою у 2016 році. Разом з тим перед відмовою 07.06.2019 призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідач надсилав документи ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, яка встановила правильність встановлення причинного зв`язку поранення ОСОБА_2 та його смерті. З посиланням на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загиблі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), позивач зазначає, що юридично значимим фактом для призначення одноразової грошової допомоги є, зокрема, смерть особи під час виконання нею обов`язків військової служби. Висновком військово-лікарської комісії Південного регіону (м. Одеса), висновком Центральної військово-лікарської комісії (м. Київ) та висновком експерту Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи встановлено причинний зв`язок між пораненням старшого солдата ОСОБА_2 та причиною його смерті. Смерть старшого солдата ОСОБА_2 настала при виконанні службових обов`язків на ВОПі «Зайцево» Донецької області 21.09.2015 внаслідок вогнепального поранення правої руки та грудної клітини з ушкодженням правої легені та кровоносних судин, гострої крововтрати, в зоні проведення антитерористичної операції під час захисту цілісності та державного суверенітету України. ОСОБА_1 має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як матері загиблого внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, ОСОБА_2 у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть), тобто на 01 січня 2015 року. ОСОБА_1 реалізувала своє право на звернення для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в межах трирічного строку з дня виникнення у неї такого права. На підставі вищевикладеного, позивач вважає протиправним рішення відповідача про повернення документів ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги, просить його скасувати та зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу.

Ухвалою суду від 03 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 11 лютого 2020 року виправлено описки в ухвалі від 03 лютого 2020 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 11 лютого 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач позов не визнав, 10 березня 2020 року подав відзив (вх.№11125), у якому зазначив, що при визначенні права особи на отримання одноразової грошової допомоги, Законом № 2011-XII делеговано Кабінету Міністрів України визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються. З посиланням на норми Порядку № 975 відповідач зазначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста на підставі заяви та поданих документів, у тому числі документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2016 року за №1497/29627 «Про затвердження Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум» (далі – Положення № 564) Комісія уповноважена у тому числі приймати рішення про повернення документів до військових частин та військових комісаріатів на доопрацювання (у разі неналежного їх оформлення, подання не за належністю або якщо вони подані не в повному обсязі); приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги. В даному випадку обов`язок прийняття Комісією рішення щодо призначення грошової допомоги узгоджується з обов`язком особи надати визначений перелік документів. Вперше позивач звернулася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в вересні 2016 року, але додала до заяви не повний комплект визначених документів, тому документи були повернуті на доопрацювання з відповідними роз`ясненнями. Зазначене рішення комісії позивачем не оскаржувалось. Вдруге позивач звернулася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в лютому 2019 року. Але позивач знову не виконала вимоги Порядку № 975 та не надала документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) її сина, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства. Цей документ має суттєве значення при прийнятті рішення, оскільки відповідно до статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення особою злочину або адміністративного правопорушення; вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Звертає увагу, що вироком Артемівського міськрайонного суду від 17.02.2017 року по справі №219/6936/16-к встановлено, що загиблий ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що позиція Міністерства оборони України повністю узгоджується з вимогами постанови Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.04.2019 року по справі №822/220/18. Крім того, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII, може бути реалізовано протягом трьох років з дня виникнення такого права. Подана заява була датована 2019 роком, тому позивачем було пропущено строк на звернення із зазначеною заявою. Тому протоколом №75 від 07.06.2019 року документи були повернуті позивачу на доопрацювання з необхідними роз`ясненнями та пропозицією надати первинну заяву від 2016 року. Таким чином на даний час підстав для прийняття комісією позитивного рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає, про що було обґрунтовано викладено в протоколі; повернення документів на доопрацювання в даному випадку є правомірним. Звертає увагу, що позивачу не було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, рішення про відмову комісією не приймалось. Зазначає, що позивач не позбавлений права на виплату одноразової грошової допомоги, а має право на її отримання після подання всіх необхідних документів (зокрема щодо причин та обставин загибелі (смерті), про що позивачу було роз`яснено. Вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач правом на подання відповіді на відзив протягом строків, визначених ухвалою суду про відкриття провадження у справі, не скористався. Судом перевірено, що відзив на позовну заяву отриманий позивачем 12 березня 2020 року (за даними сервісу відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта», параметри пошуку: 4910109539806, за посиланням https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

На підставі наявних у справі матеріалів судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 є матір`ю старшого солдата ОСОБА_2 , командира танку 1-го взводу 2-ї танкової роти, який був призваний за мобілізацією на військову службу 02.06.2015 Томаківським РВК Дніпропетровської області, з 23 липня 2015 року проходив військову службу у військовій частині польова пошта В1252.

Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть №529 від 22 вересня 2015 року, виданого Донецьким обласним бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_2 помер в результаті вогнепального поранення в місці розташування військової частини біля населеного пункту Зайцево.

Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В1252 від 22.09.2015 №395 проведено службове розслідування за фактом загибелі військовослужбовця 2 танкової роти командира танка, старшого солдата ОСОБА_2 , про що складений Акт (без номера, без дати), відповідно до якого, крім іншого, запропоновано матеріали службового розслідування передати до військової прокуратури на підставі сукупності отриманих у справі даних про подію, клопотати перед військовою прокуратурою щодо всебічного ретельного вивчення усіх матеріалів по справі із залученням необхідних фахівців та матеріалів експертиз, яку не отримала військова частина при проведенні службового розслідування, а також залучити усіх осіб, які на той час залучались до виконання бойового завдання на ВОПі біля населеного пункту Зайцево та були свідками події для встановлення ступеню вини рядового ОСОБА_3 за фактом загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 .

Згідно з Довідкою №388/1 від 18 жовтня 2015 року старший солдат ОСОБА_2 в період з 23 липня 2015 року по 21 вересня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З Витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв №486 від 23 грудня 2015 року вбачається, що поранення та причина смерті старшого солдата ОСОБА_2 пов`язані із захистом Батьківщини.

У вересні 2016 року позивач подала до Дніпропетровського обласного військового комісаріату заяву та документи для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги. Листом від 02.11.2016 №7/15621/7 позивача повідомлено про те, що у Департаменті фінансів Міністерства оборони України спільно з Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України документи опрацьовані та повернуті на доопрацювання з наступним роз`ясненням. Відповідно до листа Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 07.10.2016 №5852 остаточне рішення щодо правильності встановлення причинного зв`язку поранення та причини смерті старшому солдату ОСОБА_2 можливо після закриття кримінального провадження та винесення ухвали суду, після ознайомлення з якими комісія повернеться до розгляду даного питання.

Листом від 10.11.2017 №1593/с Запорізький обласний військовий комісаріат повідомив позивача про повернення на доопрацювання поданих документів, які були подані щодо можливої виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її сина, з тих підстав, що в наданих документах відсутні документи, що свідчать про причину та обставини смерті військовослужбовця, зокрема про те, що вона не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 10 Порядку № 975.

22 лютого 2019 року позивач подала до Запорізького обласного військового комісаріату заяву та документи для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її сина ОСОБА_2 .

Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07 червня 2019 року № 75, у відповідності до пункту 13 Порядку №975 за результатами розгляду поданих документів комісія дійшла висновку про необхідність повернення їх на доопрацювання матері загиблого 21.09.2015 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, ОСОБА_2 (Запорізький ОВК), оскільки відповідно до акту службового розслідування військової частини В1252 від вересня 2015 року неможливо визначити за яких обставин стався нещасний випадок. Також в документах наявна заява матері загиблого від 22.02.2019, відповідно до якої заявниця втратила право на допомогу, оскільки минув трирічний термін для реалізації права на допомогу. Водночас, за обліковими даними Запорізьким ОВК документи раніше подавались на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (вих. від 08.09.2016 №7/1447/7), але були повернуті на доопрацювання. Ураховуючи викладене, вважається за необхідне отримати документи, за якими можливо встановити обставини загибелі ОСОБА_2 , (матеріали службового розслідування органів ВСП або постанову про закриття кримінального провадження із зазначенням необхідних даних, або вирок суду стосовно винної особи, тощо), а також долучити заяву матері, яка подавалась нею у 2016 році.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Відповідно до частини 1 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII (в редакції станом на день загибелі військовослужбовця) одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Відповідно до частини 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас, у відповідності до статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 975, за змістом пунктів 4 та 5 якого (в редакції станом на день загибелі військовослужбовця) одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала, крім іншого, під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Пунктом 10 Порядку № 975 визначено, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:

заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

сторінок паспортів повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону № 2011-XII.

Подання зазначених у п. 10 Порядку № 975 документів при зверненні членів сім`ї військовослужбовця за призначенням одноразової грошової допомоги у разі його загибелі (смерті), є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли загибель (смерть) є наслідком вчинення особою кримінального чи адміністративного правопорушення; або вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких право на отримання такої допомоги не виникає.

Водночас, у органа, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, виникає обов`язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону № 2011-XII.

Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема про те, що вона не пов`язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, відповідає вимогам закону, має легітимну мету, та не є свавільною.

Необхідно зазначити, що Порядок № 975 не регламентує, які саме документи повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця. (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо).

Позивач вважає доведеним причинно-наслідковий зв`язок між пораненням старшого солдата ОСОБА_2 та причиною його смерті, оскільки це встановлено висновком військово-лікарської комісії Південного регіону, висновком Центральної військово-лікарської комісії (м. Київ) та висновком експерту Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи.

На підтвердження вказаних обставин, до матеріалів справи надано лист Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 26.05.2019 №223, відповідно до якого комісією розглянуті документи загиблого ОСОБА_2 щодо правильності встановлення причинного зв`язку його поранення, причин смерті відповідно до протоколу засідання ВЛК Південного регіону від 23.12.2015 №486, враховуючи наявність етилового спирту в крові загиблого. Смерть старшого солдата ОСОБА_2 настала при виконанні службових обов`язків на ВОПі «Зайцево» Донецької області 21.09.2015 внаслідок вогнепального поранення правої руки та грудної клітки з ушкодженням правої легені та кровоносних судин, гострої крововтрати, в зоні проведення антитерористичної операції під час захисту суверенітету України, що підтверджено актом проведення службового розслідування по факту гибелі старшого сержанта ОСОБА_2 . Згідно висновку експерта №91/к від 23.05.2016 Запорізького обласного бюро СМЕ, не має прямого причинно-наслідкового зв`язку наявності алкоголю у крові загиблого з отриманим пораненням та настанням смерті, а виявлення етанолу у крові загиблого можливе не лише внаслідок вживання його в якості їжі, а й внаслідок патологічних процесів та навіть післясмертних змін у організмі, а отже немає підстав вважати, що загиблий ОСОБА_2 перед смертю знаходився у стані алкогольного сп`яніння. Враховуючи зазначене, рішення комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення та причини смерті старшого солдата ОСОБА_2 прийнято вірно та обґрунтовано. Підстав для перегляду постанови згідно витягу з протоколу засідання ВЛК Південного регіону №486 від 23.12.2015 не має.

Відповідач не висловлює заперечень щодо вказаних обставин, однак звертає увагу, що вироком Артемівського міськрайонного суду від 17.02.2017 року по справі №219/6936/16-к встановлено, що загиблий ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 21.9 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК.

Відповідно до пункту 21.25 Положення №402 при вирішенні питання про причинний зв`язок поранення (контузії, травми, каліцтва) штатна ВЛК може брати до уваги такі документи про причини та обставини поранення: службову та медичну характеристики, витяг з книги обліку хворих в амбулаторії при первинному зверненні по медичну допомогу, матеріали службового розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, довідку військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу, історію хвороби або витяг з неї, свідоцтво про хворобу, запис лікаря військової частини, лікаря військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу у медичній книжці військовослужбовця про первинне звернення по медичну допомогу, довідку архівної установи. У воєнний час постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення приймається на підставі картки передового району, а також документів, указаних у цьому пункті.

З огляду на викладене, відсутність у пункті 10 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.

Отже, причини та обставини загибелі (смерті) можуть бути підтверджені різними документами, що містять достовірні відомості про зазначені обставини.

Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що загибель (смерть) настала внаслідок вогнепального поранення і пов`язано із захистом Батьківщини, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 10 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті).

Аналогічним чином застосовано норми права у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18.

Суд зазначає, що ані висновки Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №486 від 23.12.2015), ані лист Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 26.05.2019 №223 про відсутність підстав для перегляду висновків Військово-лікарської комісії Південного регіону №486 від 23.12.2015, не містять відомостей про обставини загибелі (смерті) ОСОБА_2 , з яких можливо встановити, що вона настала не внаслідок вчинення ОСОБА_2 дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Отже суд погоджується, що при зверненні із заявою для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) сина, позивач повинна була надати документи, що свідчать про причини та обставини його загибелі (смерті), зокрема про те, що його загибель (смерть) не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства, однак позивач такі документи не надала.

Разом з тим, відповідно до Положення № 564 (в редакції станом на момент прийняття відповідачем рішення про повернення поданих позивачем документів на доопрацювання, оформленого витягом з протоколу №75 від 07 червня 2019 року) основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 21-4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов`язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках».

З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов`язана:

приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 21-4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовцям Збройних Сил України, особам, звільненим з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов`язаним та резервістам, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов`язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України;

приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для прийняття рішення про виплату компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов`язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, які визначаються Організацією Об`єднаних Націй відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов`язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках»;

приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів;

приймати рішення про виплату компенсаційних сум в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів, а в окремих випадках - після надходження коштів від Секретаріату ООН;

доводити прийняті рішення до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для здійснення фінансування на виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

забезпечити роботу зі зверненнями громадян з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

забезпечити участь в опрацюванні питань, пов`язаних з виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у разі внесення змін до нормативно-правових актів.

Комісія має право:

надавати інформацію за запитами Міжвідомчої комісії, утвореної Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, стосовно осіб, яким призначено або відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, а також органам, уповноваженим виплачувати одноразову грошову допомогу відповідно до законів України, крім Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і «Про військовий обов`язок і військову службу»;

подавати запити на отримання інформації до державних органів стосовно виплати або невиплати одноразової грошової допомоги та з питань, які впливають на призначення такої допомоги.

Вищенаведене у сукупності дозволяє дійти висновку, що Комісія не наділена повноваженнями приймати рішення про повернення документів на доопрацювання (у разі неналежного їх оформлення, подання не за належністю або якщо вони подані не в повному обсязі).

Суд звертає увагу, що попередня редакція Положення №564 дійсно надавала такі повноваження Комісії, однак, Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №261 «Про внесення змін до Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 759/32211, виключено абзац 6 пункту 2, який визначав право Комісії приймати рішення про повернення документів до військових частин та військових комісаріатів на доопрацювання (у разі неналежного їх оформлення, подання не за належністю або якщо вони подані не в повному обсязі).

Щодо посилань відповідача на обставини, встановлені вироком Артемівського міськрайонного суду від 17.02.2017 року по справі №219/6936/16-к, винесеним за результатами розгляду кримінального провадження №12015050150002971 від 21.09.2015 року з обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 414 Кримінального кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В оскаржуваному рішенні №75 від 07 червня 2019 року, яким документи позивача повернуті на доопрацювання, відповідач не наводить посилань на обставини, встановлені вироком Артемівського міськрайонного суду від 17.02.2017 року по справі №219/6936/16-к, а навпаки, вказує про необхідність надання позивачем документів, за якими можливо встановити обставини загибелі ОСОБА_2 , зокрема, зазначаючи про можливість надання вироку суду стосовно винної особи.

Отже, обставини, встановлені вироком Артемівського міськрайонного суду від 17.02.2017 року по справі №219/6936/16-к, не були покладені в основу оскаржуваного рішення та не мали впливу на його зміст, а тому суд не може надавати оцінку таким обставинам.

Враховуючи вищевикладене, відповідності до вимог чинного законодавства відповідач повинен був у оцінити подані позивачем документи у сукупності, та у місячний строк прийняти одне з таких рішень: або про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, або про відмову у її призначенні.

Разом з тим, відповідач прийняв рішення про повернення поданих позивачем документів на доопрацювання, діючи при цьому поза межами наданих йому повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно повернув подані позивачем документи на доопрацювання, у зв`язку з чим рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07.06.2019 №75, щодо повернення документів ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги матері загиблого 21.09.2015 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, ОСОБА_2 , є протиправним та підлягає скасуванню, отже наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як матері загиблого військовослужбовця, суд зазначає, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у спірних правовідносинах відповідач не приймав рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як матері загиблого військовослужбовця та не надавав оцінку поданим позивачем документам, зокрема, не встановлював наявність або відсутність підстав для призначення позивачу такої допомоги з огляду на обставини загибелі (смерті) її сина.

Суд не може перебирати на себе функцію уповноваженого державою органу та самостійно визначати наявність або відсутність підстав для призначення позивачу такої допомоги, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до встановлених обставин справи, починаючи з вересня 2016 року, не дивлячись на неодноразові звернення позивача, відповідач не розглянув подані нею документи та не вирішив питання позивача по суті, а у червні 2019 року безпідставно прийняв рішення про повернення поданих документів на доопрацювання, у зв`язку з чим, з метою повного та ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути подану позивачем заяву.

При цьому відповідачу необхідно врахувати, що позивач вперше звернулась за призначенням одноразової грошової допомоги у 2016 році, отже реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 2011-XII, у строки, визначені частиною 8 статті 16-3 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що рішення, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07.06.2019 №75, щодо повернення на доопрацювання документів, поданих ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги як матері загиблого військовослужбовця, прийнято відповідачем поза межами повноважень.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено обґрунтованість прийнятого рішення про повернення на доопрацювання поданих позивачем документів для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги як матері загиблого військовослужбовця.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає підстави визнати позовні вимоги частково обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Інших судових витрат до відшкодування не заявлено.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 07 червня 2019 року №75 про повернення документів, поданих ОСОБА_1 для вирішення питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги матері загиблого 21.09.2015 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, ОСОБА_2 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та документи, подані ОСОБА_1 для вирішення питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги матері загиблого 21.09.2015 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, ОСОБА_2 , та прийняти рішення у відповідності до Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2016 року за №1497/29627 (зі змінами).

В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – Міністерство оборони України, місцезнаходження: 03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, буд.6; код ЄДРПОУ 00034022.

Повне судове рішення складено 09 квітня 2020 року.

Суддя М.О. Семененко