Рішення № 88707529, 09.04.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3844/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Табінського Олега Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Поліс” про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) через представника – адвоката Романюка Леоніда Сергійовича звернувся з позовом до приватного виконавця Табінського Олега Володимировича (відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 19 грудня 2019 року ВП №60913125, від 20 грудня 2019 року ВП №60921048 та постанов про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15 січня 2020 року ВП №60913125, від 17 січня 2020 року ВП №60921048.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 02 березня 2020 року від бухгалтера Приватного підприємства “Доктор Право» (далі – ПП “Доктор Право”), Приватного підприємства Виробнича фірма “КМЗ” (далі – ПП Виробнича фірма “КМЗ”) дізнався про винесення приватним виконавцем Табінським О.В. постанов від 15 січня 2020 року ВП №60913125 та від 17 січня 2020 року ВП №60921048 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. У вказаних постановах йдеться про стягнення з ОСОБА_1 у зв`язку із примусовим виконанням виконавчих написів №10071, №10074, виданих 28 вересня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., заборгованості у сумі 637695,46 грн та 372930,14 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Поліс” (далі – ТзОВ “Фінансова Компанія “Поліс”) відповідно до кредитного договору від 06 червня 2008 року, укладеного із ПАТ “ВТБ Банк”. Також 14 березня 2020 року позивач із офіційного сайту Міністерства юстиції України “Автоматизована система виконавчого провадження” дізнався, що виконавче провадження №60913125 відкрите 19 грудня 2020 року, а виконавче провадження №60921048 - 20 грудня 2019 року.

Представник позивача вказав, що відповідач всупереч приписам частини першої статті 28 Закону України “Про виконавче провадження” не надіслав рекомендованим порядком постанови від 19 та 20 грудня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №60913125 та №60921048. При цьому виконавчі провадження відкриті приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Табінським О.В. з порушенням вимог частини другої статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки місце проживання та перебування позивача є місто Луцьк, яке не входить до виконавчого округу міста Києва. Також позивач будь-яким нерухомим майном у місті Києві не володіє, грошових (карткових) рахунків у банках міста Києва не має. Самі виконавчі написи №10071, №10074 від 28 вересня 2019 року, здійснені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., є протиправними, позаяк ухвалою господарського суду Волинської області від 01 березня 2013 року, яка набрала законної сили, вимоги кредиторів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а саме ПАТ “ВТБ БАНК” на суму 1333403,60 грн та фізичної особи ОСОБА_2 на суму 54094,00 грн визнано погашеними, суб`єкта підприємницької діяльності – фізичну особу ОСОБА_1 ліквідовано, провадження у справі про банкрутство припинено.

За вказаних обставин вважає, що спірні постанови приватного виконавця є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України “Про виконавче провадження”, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 31 березня 2020 року після усунення недоліків позовної заяви позивачем, йому поновлено строк звернення до суду із даною позовною заявою, яку прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити у судовому засіданні з повідомленням сторін, з урахуванням правил, визначених §2 “Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ” глави 11 “Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ” розділу ІІ “Позовне провадження” Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Одночасно вирішено клопотання позивача про залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Поліс” (далі – ТзОВ “Фінансова Компанія “Поліс”, третя особа) (а.с.59).

Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Як встановлено частиною першою статті 269 КАС України, у справах, визначених, зокрема, статтею 287 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався, вимоги ухвали суду щодо витребування належним чином завірених матеріалів виконавчих проваджень не виконав. Третя особа пояснення щодо позову також не подала.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною четвертою статті 287 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

У судове засідання учасники справи не прибули. При цьому представник позивача подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача (а.с. 103). Відповідно до правил, встановлених частиною першою статті 268 КАС України, відповідач та третя особа належно повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать довідки секретаря судового засідання від 02 квітня 2020 року, складені згідно з приписами частини третьої статті 129 КАС України про відсутність підтвердження від учасника судового процесу тексту повістки протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки засобами електронної пошти (а.с. 79-80).

Як визначено частиною третьою статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Водночас, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, з урахуванням наведеного та оскільки перешкоди для розгляду справи відсутні, її розглянуто судом у порядку письмового провадження та без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Ухвалою суду від 09 квітня 2020 року прийнято заяву представника позивача про відмову від позову в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов від 15 січня 2020 року ВП №60913125, від 17 січня 2020 року ВП №60921048 та провадження у справі у цій частині позову закрито.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

19 грудня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський О.В. за заявою стягувача ТзОВ “Фінансова Компанія “Поліс” (без дати; на вхідному штампі дата надходження заяви також не вказана) відкрив виконавче провадження №60913125 з примусового виконання виконавчого напису №10071, посвідченого 24 вересня 2019 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості у сумі 372780,14 грн за кредитним договором №09.96-42/08-КЛ від 06 червня 2008 року, укладеного між ПАТ “ВТБ Банк” та ОСОБА_1 , та 150,00 грн плати за вчинення виконавчого напису нотаріуса, а всього 372930,14 грн (а.с.48; 54).

20 грудня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський О.В. за заявою стягувача ТзОВ “Фінансова Компанія “Поліс” (без дати; на вхідному штампі дата надходження заяви 20 грудня 2019 року) відкрив виконавче провадження №60921048 з примусового виконання виконавчого напису №10074, посвідченого 28 вересня 2019 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості у сумі 637545,46 грн за кредитним договором №09.96-42/08-СК від 06 червня 2008 року, укладеного між ПАТ “ВТБ Банк” та ОСОБА_1 , та 150,00 грн плати за вчинення виконавчого напису нотаріуса, а всього всього 637695,46 грн (а.с.50; 52).

Зазначені постанови від 19 грудня 2019 року ВП №60913125 та від 20 грудня 2019 року є предметом спору.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ “Про виконавче провадження” (далі – Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Пунктом першим частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як обумовлено пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з частиною третьою названої статті у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з частинами першою, другою статті 25 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (далі - Закон №1403-VIII) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону №1403-VIII встановлено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відтак, враховуючи наведені вище вимоги закону, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на який розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Як встановлено судом та підтверджується даними Єдиного реєстру приватних виконавців України, відповідач здійснює свою діяльність у виконавчому окрузі, який поширюється на місто Київ (а.с.30).

Отже, відповідач вправі приймати до виконання лише ті виконавчі документи, за якими боржник зареєстрований чи проживає в місті Києві, або ж у якого наявне майно в даному окрузі.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що позивач з 03 червня 1997 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а з 30 листопада 2007 року за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 Кравчука, 20/80. Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 підтверджується не лише відомостями паспорта громадянина України (а.с.17), а ще й довідкою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Луцьк.Кравчука” від 27 березня 2020 року №16 (а.с.57). В матеріалах справи наявні також постанови від 15 січня 2020 року ВП №60913125 та від 17 січня 2020 року №60921048 (а.с. 94-102) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, зі змісту яких також слідує, що за інформацією Пенсійного фонду України Шульжук ОСОБА_3 .В ОСОБА_4 отримує доходи в ПП “Доктор Право” (місто Луцьк), в ПП Виробнича фірма “КМЗ” (місто Луцьк) та в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Укрпромбудбізнес” (місто Ківерці), що мають місцезнаходження на території Волинської області. При цьому жодних доказів та їх документального підтвердження того, що ОСОБА_1 проживає чи має майно в місті Києві, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що в спірних постановах про відкриття виконавчого провадження відповідач зазначив дві адреси боржника: місто АДРЕСА_4 (адреса реєстрації позивача), та місто Київ, вулиця Світла, 3/66, які у заявах про примусове виконання виконавчих написів нотаріуса вказав стягувач ТзОВ “Фінансова компанія “Поліс”. Але ні виконавчі написи, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., за №10071 та №10074 від 29 вересня 2019 року (а.с.47, 49), ні інші матеріали справи не містять відомостей про проживання (перебування), місце роботи, місцезнаходження майна ОСОБА_1 у місті Києві.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку про те, що приватний виконавець Табінський О.В. при відкритті виконавчих проваджень не перевірив дійсне місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, внаслідок чого безпідставно, всупереч вимогам закону відкрив виконавчі провадження з порушенням правил територіальної компетенції. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Позивач у позовній заяві також посилався на незаконність виконавчих написів від 29 вересня 2019 року №10071 та №10074, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., для примусового виконання яких відповідач вчиняв виконавчі дії. При цьому свої доводи обґрунтовував ухвалою Господарського суду Волинської області від 01 серпня 2013 року у справі №5004/385/12, якою визнано погашеними вимоги кредиторів підприємця ОСОБА_1 - ПАТ “ВТБ Банк” на суму 1333403,60 грн за кредитним договором від 06 червня 2008 року, а також фізичної особи ОСОБА_2 на суму 54094,00 грн, а суб`єкта підприємницької діяльності – фізичну особу ОСОБА_1 ліквідовано, провадження у справі про банкрутство припинено (а.с.23-29). Разом з тим, суд не має підстав давати оцінку правомірності виконавчим написам нотаріуса від 29 вересня 2019 року №10071 та №10074, бо це виходить за межі позовних вимог.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності винесених ним рішень, жодних документів на спростування доводів позивача суду не надав, у тому числі про виконання вимог частини першої статті 28 Закону №1404-VІІІ в частині обов`язкового надсилання копії постанов про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що спірні постанови приватного виконавця від 19 грудня 2019 року ВП №60913125, від 20 грудня 2019 року ВП №60921048 є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

У позовній заяві ОСОБА_1 повідомив про попередній розмір витрат на правову допомогу в розмірі 3800,00 грн.

Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано такі документи: копію договору від 06 березня 2020 року №02 про надання правової допомоги адвокатом, укладеного між Адвокатським бюро “ ОСОБА_5 Романюк” та ОСОБА_1 (ас.73), акт приймання-передавання послуг від 03 квітня 2020 року за договором про надання правової допомоги від 06 березня 2020 року №02 (а.с.71-72), квитанцію від 16 березня 2020 року №103 (а.с.70) та меморіальний ордер від 16 березня 2020 року №5014330SВ (а.с.74). В матеріалах справи наявний також ордер про надання правничої допомоги адвокатом Романюком Л.С., виданий 16 березня 2020 року Адвокатським бюро “Леонід Романюк” на підставі договору від 06 березня 2020 року №02 (а.с.9).

Відповідно до пункту 1 договору Адвокатське бюро “Леонід Романюк” надає ОСОБА_1 правову допомогу у вигляді консультацій, роз`яснень з правових питань, складання звернень (заяв, позовних заяв, скарг та ін.), представництва і захисту інтересів останнього, у тому числі в адміністративних судах. Договором встановлено, що розмір гонорару визначається у формі акта виконаних робіт, підписаного сторонами договору; вартість погодинної оплати за правову допомогу становить 1200,00 грн (пункт 3 договору).

Згідно зі статтею 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В акті приймання-передавання послуг за договором про надання правової допомоги від 06 березня 2020 року №02 (а.с.71-72) визначено зміст наданих послуг, кількість витраченого адвокатом часу та вартість послуг, з розрахунку 1200,00 грн за годину, як це було обумовлено умовами договору. Зміст та об`єм наданих послуг не виходить за межі предмета справи. Загальна вартість послуг становить 3800,00 грн за 3,2 год. Про оплату позивачем на користь Адвокатського бюро “Леонід Романюк” послуг з надання правничої допомоги у даній справі саме у такому розмірі свідчать квитанція від 16 березня 2020 року №103 та меморіальний ордер від 16 березня 2020 року №5014330SВ (а.с.70, 74).

Відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошти відповідач заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та додані до неї документи, що підтверджують склад та розмір витрат на правничу допомогу, отримав 06 квітня 2020 року (а.с. 106). Клопотання про зменшення позивачу суми відшкодування судових витрат відповідач не заявляв, неспівмірність цих витрат чи їх завищення, необґрунтованість, недоцільність надання послуг з огляду на їх вплив на кінцевий результат розгляду справи суду не довів. Отже, у суду наявні підстави для відшкодування цих витрат позивачу за рахунок відповідача у повному обсязі.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 3363,20 грн, що підтверджується квитанцією від 16 березня 2020 року №102, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.77). При цьому з урахуванням положень підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4, абзацу другого частини третьої статті 4 Закону України 08 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (або 840,80 грн, бо згідно зі статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2102,00 грн). Отже, за дві вимоги немайнового характеру (про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 19 грудня 2019 року ВП №60913125 та від 20 грудня 2019 року ВП №60921048) належало до сплати 1681,20 грн.

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов повністю, то з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у сумі 5481,60 грн, з них 1681,20 грн - судовий збір та 3800,00 грн - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

Керуючись статтями 2, 72-77, 129, 139, 194, 229, 243-246, 268, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до приватного виконавця Табінського Олега Володимировича (02125, місто Київ, вулиця Старосільська, 1У, офіс №3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Поліс” (01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 42-44, офіс 13-В, ідентифікаційний код юридичної особи 38994463) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 грудня 2019 року ВП №60913125 та від 20 грудня 2019 року ВП №60921048, винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Табінським Олегом Володимировичем.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича судові витрати в сумі 5481,60 грн (п`ять тисяч чотириста вісімдесят одна грн 60 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ж.В. Каленюк

09 квітня 2020 року