Рішення № 88706972, 10.04.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року Справа № 915/126/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Колективного підприємства "МИКОЛАЇВЛІФТ", 54030, м. Миколаїв, вул.Адмірала Макарова, 7 (ідентифікаційний код 05472620)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕЦ-ВАК", 54010, м.Миколаїв, пров. Транспортний, 9 (ідентифікаційний код 31707056)

про: стягнення 17 234, 73 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

05.02.2020 до Господарського суду Миколаївської області звернулось Колективне підприємство "МИКОЛАЇВЛІФТ" з позовною заявою № 46 від 05.02.2020, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕЦ-ВАК" заборгованість у розмірі 17 234,73 грн. за технічне обслуговування ліфтів за договором підряду з повного тезнічного обслуговування ліфтів № 514-19 від 01.01.2019, а також судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову - обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору підряду з повного технічного обслуговування ліфтів № 514-19 від 01.01.2019 року, а саме: зобов`язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отримані послуги, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525, 526, 530, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України та умовами договору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

28.02.2020 від позивача надійшла заява № 88 від 28.02.2020 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду № 514-19 від 01.01.2019 у розмірі 18 692,69 грн., з яких: 17 234,73 грн. - боргу за технічне обслуговування ліфтів, 1 312,00 грн. - пені, 145,96 грн. - 3 % річних, а також 2 102,00 грн. - судового збору.

Вказану заяву надіслано відповідачу, що підтверджується фіскальним чеком від 28.02.2020 та описом вкладення у цінний лист від 28.02.2020.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача № 88 від 28.02.2020.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, відзив до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

01.01.2019 року між Колективним підприємством "МИКОЛАЇВЛІФТ" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕЦ-ВАК" (замовник) укладено договір підряду № 514-19 з повного технічного обслуговування ліфтів (а. с. 7, 8) (далі - Договір).

Відповідно до п. 8.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами та діє до 31.12.2019.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до п. 1.1 Договору за цим договором підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи з повного технічного обслуговування ліфтів на об`єктах замовника за адресою: вул. Садова, 34 ЛП-400 рег.№2002; 2003; 2004; 2005 9 зуп. шафа керування інтегральна, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна договору складається з вартості робіт, що визначається на підставі рішення № 683 від 26.07.2016 "Про впорядкування оплати за послуги з технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації по м. Миколаєву" та рішення № 138 від 13.02.2017 "Про встановлення побудинкових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Миколаєві", відповідно до якого визначається вартість обслуговування ліфтів на день підписання Договору та складає: ТО ліфтів рел: 1 008,69 грн. х 4 ліфта = 4 034,76 грн. - за місяць, у т.ч. ПДВ - 672, 46 грн. Всього за 2019 рік: 4 034,76 грн. х 12 міс. = 48 417,12 грн., у т.ч. ПДВ - 8 069, 52 грн.

Згідно п. 2.2 Договору, сума оплати робіт може бути змінена сторонами в бік її збільшення або зменшення в наступних випадках: - запровадження нових або внесення змін у діючі законодавчі та нормативні акти, які впливають на вартість технічного обслуговування ліфтів; - необхідність урахування інфляційних факторів; - внесення змін в обсяг і склад робіт.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору підрядник зобов`язується своєчасно виконувати технічне обслуговування ліфтів.

Пунктом 5.1 Договору визначено, першого числа місяця наступного за розрахунковим підрядник надає замовнику акт виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Якщо цей день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону, акт надається у перший за ним робочий день.

Замовник або уповноважена замовником особа підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін повертає акт підряднику (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору, на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 10-го числа наступного місяця.

Згідно п. 8.2 Договору, одностороння відмова від повного або часткового виконання умов Договору не допускається. Зміни, доповнення або розірвання Договору допускається тільки за взаємною згодою сторін, шляхом підписання відповідної додаткової угоди (п. 8.3 Договору).

Позивачем на виконання умов Договору у період з серпня 2019 року по грудень 2019 року, здійснено технічне обслуговування ліфтів на загальну суму 19 644,65 грн. що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами прийому виконаних робіт:

- актом № 351 прийому виконаних робіт за серпень 2019 року від 31.08.2019 на суму 4034,76 грн. (а.с. 9);

- актом № 397 прийому виконаних робіт за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 4034,76 грн. (а.с. 9);

- актом № 443 прийому виконаних робіт за жовтень 2019 року від 31.10.2019 на суму 4034,76 грн. (а.с. 10);

- актом № 488 прийому виконаних робіт за листопад 2019 року від 30.11.2019 на суму 3836,33 грн. (а.с. 10);

- актом № 533 прийому виконаних робіт за грудень 2019 року від 31.12.2019 на суму 3704,04 грн. (а.с. 11).

Листом № 2 від 13.01.2020 позивач направив на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків за 2019 рік за Договором № 514-19 від 01.01.2019 (а.с.14).

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019 року за Договором № 514-19 від 01.01.2019 відповідач підтвердив заборгованість у розмірі 18 575,13 грн. (а.с. 15).

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач виконані роботи оплатив частково в сумі 2 409,92 грн. за серпень 2019 року, в підтвердження чого посилається на банківську виписку (а.с. 12, 13).

Згідно розрахунку позовних вимог, заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи становить 17 234,73 грн. (19 644,65 грн.- 2 409,92 грн. = 17 234,73 грн.).

Однак грошові кошти за виконані позивачем роботи у сумі 17 234,73 грн. відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. ст. 837, 854 ЦК України, за договором підряду підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботу за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу після її здачі замовнику. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 17 234,73 грн. є обґрунтованими відповідно до Договору і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статей 230-231 ГК України закріплено наступне:

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу (ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У відповідності до п. 6.5 Договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених п. 5.3 Договору, він зобов`язаний сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період заборгованості, від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с. 31-33) за порушення відповідачем строків оплати виконаних позивачем робіт, нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 1 312,00 грн. нараховану:

- за прострочення платежу за серпень 2019 року з 11.09.2019 по 28.02.2020 у розмірі 219,35 грн.;

- за прострочення платежу за вересень 2019 року з 11.10.2019 по 28.02.2020 у розмірі 435,30 грн.;

- за прострочення платежу за жовтень 2019 року з 11.11.2019 по 28.02.2020 у розмірі 325,97 грн.;

- за прострочення платежу за листопад 2019 року з 11.12.2019 по 28.02.2020 у розмірі 212,19 грн.;

- за прострочення платежу за грудень 2019 року з 11.01.2020 по 28.02.2020 у розмірі 119,20 грн.

Судом за допомогою програми "Законодавство" перевірений розрахунок пені та визначено, що розмір пені який підлягає стягненню з відповідача становить 1 312,12 грн. нараховану:

- за прострочення платежу за серпень 2019 року з 11.09.2019 по 28.02.2020 у розмірі 219,38 грн.;

- за прострочення платежу за вересень 2019 року з 11.10.2019 по 28.02.2020 у розмірі 435,32 грн.;

- за прострочення платежу за жовтень 2019 року з 11.11.2019 по 28.02.2020 у розмірі 325,99 грн.;

- за прострочення платежу за листопад 2019 року з 11.12.2019 по 28.02.2020 у розмірі 212,21 грн.;

- за прострочення платежу за грудень 2019 року з 11.01.2020 по 28.02.2020 у розмірі 119,22 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягає пеня у розмірі 1 312,00 грн., яка заявлена позивачем.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов`язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов`язання перед кредитором.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с. 31-33) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 145,96 грн., нарахованих:

- за прострочення платежу за серпень 2019 року з 11.09.2019 по 28.02.2020 у розмірі 22,80 грн.;

- за прострочення платежу за вересень 2019 року з 11.10.2019 по 28.02.2020 у розмірі 46,70 грн.;

- за прострочення платежу за жовтень 2019 року з 11.11.2019 по 28.02.2020 у розмірі 36,42 грн.;

- за прострочення платежу за листопад 2019 року з 11.12.2019 по 28.02.2020 у розмірі 25,17 грн.;

- за прострочення платежу за грудень 2019 року з 11.01.2020 по 28.02.2020 у розмірі 14,87 грн.

Судом за допомогою програми "Законодавство" перевірений розрахунок 3% річних та визначено, що розмір 3% річних становить 146,01 грн., нарахованих:

- за прострочення платежу за серпень 2019 року з 11.09.2019 по 28.02.2020 у розмірі 22,82 грн.;

- за прострочення платежу за вересень 2019 року з 11.10.2019 по 28.02.2020 у розмірі 46,71 грн.;

- за прострочення платежу за жовтень 2019 року з 11.11.2019 по 28.02.2020 у розмірі 36,43 грн.;

- за прострочення платежу за листопад 2019 року з 11.12.2019 по 28.02.2020 у розмірі 25,17 грн.;

- за прострочення платежу за грудень 2019 року з 11.01.2020 по 28.02.2020 у розмірі 14,88 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають 3% річних у розмірі 145,96 грн. які заявлені позивачем.

Враховуючи вищевикладене, збільшені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, відповідач, у порушення приписів ст. ст. 73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕЦ-ВАК" (54010, м. Миколаїв, пров. Транспортний, 9, ідентифікаційний код 31707056) на користь Колективного підприємства "МИКОЛАЇВЛІФТ" (54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7, ідентифікаційний код 05472620) заборгованості у розмірі 17 234,73 грн. за технічне обслуговування ліфтів за Договором підряду № 514-19 з повного технічного обслуговування ліфтів від 01.01.2019, пені у розмірі 1 312,00 грн., 3% річних у розмірі 145,96 грн. та 2 102,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя В.С. Адаховська