Ухвала суду № 88706806, 10.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.04.2020Справа № 910/4916/20

Господарський суд міста Києва у складі Пукшин Л.Г., розглянувши заяву Фермерського господарства «Благоє» (68500, Одеська обл. Тарутинський р-н, смт Таритене, вул. Больнична, 22)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цито Оптіма» (01023, м. Київ, площа Спортивна, 1-А)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Врожайка» (79000, м. Львів, вул. Листопадового чину, 26, кв. 8-А)

про забезпечення позову

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Благоє» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цито Оптіма», Товариства з обмеженою відповідальністю «Врожайка» про визнання договору поставки недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Фермерське господарство «Благоє» є стягувачем а Товариство з обмеженою відповідальністю «Цито Оптіма» є боржником у виконавчому провадженні № 60725923 з виконання наказу № 910/4684/19 про стягнення з боржника грошових коштів. За доводами позивача, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дяченком Євгенієм Станіславовичем 26.11.2019 року було відкрито виконавче провадження та винесено постанови про звернення стягнення на майно (кошти) боржника та встановлено про відсутність у боржника грошових коштів, транспортних засобів та нерухомого майна. Також приватним виконавцем постановлено, що після викриття виконавчого провадження та винесення постанови про звернення стягнення на майно боржника, останнім було реалізоване єдине майно, на яке можна було звернути стягнення для повного виконання рішення, а саме: 863 782 тонни кукурудзи 3 класу, 2019 року врожаю, вартістю 3 325 557,24 грн. Реалізація вказаного майна відбулася на підставі договору поставки № 02/12/19-1 від 02.12.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цито Оптіма» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Врожайка». За твердженням позивача, вказаний правочин вчинений боржником на шкоду кредиторам, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 202, 203 ч. 3 ст. 215 та 234 ЦК України.

Одночасно з позовом Фермерське господарство «Благоє» було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 863 782 тонни кукурудзи 3 класу, 2019 року врожаю вартістю 3 325 557,24 грн, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Врожайка».

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник фактично зазначає, що відповідачем-1 не виконано рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 у справі №910/4684/19, відсутністю майна у боржника та грошових коштів, та вчинення боржником дій спрямованих на ухилення виконання рішення у справі №910/4684/19, де заявник є стягувачем, у зв`язку з чим, просить суд накласти арешт на майно, яке було реалізоване боржником на підставі договору поставки № 02/12/19-1 від 02.12.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цито Оптіма» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Врожайка», а саме: 863 782 тонни кукурудзи 3 класу, 2019 року врожаю вартістю 3 325 557,24 грн, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Врожайка».

Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Так, предметом спору у даній справі є визнання договору поставки № 02/12/19-1 від 02.12.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цито Оптіма» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Врожайка, недійсним.

Отже, виходячи з предмета позову, позивачем не доведено і судом не вбачається правового зв`язку між таким заходом до забезпечення позову як накладення арешту на 863 782 тонни кукурудзи 3 класу, 2019 року врожаю вартістю 3 325 557,24 грн, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Врожайка».

При цьому, суд зазначає, що необхідність у застосуванні судом таких заходів не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд також зазначає, що посилання позивача на неможливість виконання рішення в іншій судові справі через відсутність у відповідача-1 грошових коштів та майна не свідчать про існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, як і не свідчать про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, наразі позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви Фермерського господарства «Благоє» про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фермерського господарства «Благоє» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 10.04.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л. Г. Пукшин