Рішення № 88704939, 07.04.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/912/20

Провадження № 2/761/3775/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.

за участі:

секретаря судового засідання - Бєляєвої О.К.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» (код ЄДРПОУ: 30167045, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, 8) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості,

встановив:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєву А.І.

Предметом позову є стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 73608,62 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є обслуговуючою організацією житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та надає власникам житлових та нежитлових приміщень житлово-комунальні послуги (надалі послуги), відповідно до акта приймання-передачі житлових будинків від 01.03.10 р. З метою надання житлово-комунальних послуг позивачем було укладено договори з підрядними організаціями - виробниками послуг: ПАТ «Київенерго» та TOB «Київські енергетичні послуги» - постачання електричної енергії в т.ч. електропостачання для ліфтів та освітлення місць загального користування; TOB «Спецкомунтехніка» та ПП «Спецкомунтехніка» - вивезення твердих побутових відходів (ТВП); TOB «Мувіліфт: Ліфти Італії», TOB «ВіЕс Ліфт», TOB «Майстерліфт», - технічне обслуговування ліфтів; АК «Київенерго» договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 32-0581 - надання послуг з централізованого опалення. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 , відповідно до свідоцтва про право власності від 06.06.03 р. Послуги надавались позивачем належним чином та відповідно умов, що визначені законодавством України у сфері житлово-комунальних послуг, на підставі тарифів що затверджені розпорядженням КМДА № 206 від 08.04.16р. (послуги з утримання будинків та прибудинкових територій) та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 31.03.2015 N 1171 у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.06.2016 N 1101(послуги з централізованого опалення). В свою чергу, зобов`язання в частині, що стосується своєчасної оплати за спожиті житлово-комунальні послуги відповідачем виконані не були, внаслідок чого в період з 01.05.2016 року по 30.11.2019 рік у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 73608,62 грн., яка складається із заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період травень 2016р. - листопад 2019р. на суму 47572,63 грн., та заборгованості за послуги з централізованого опалення за період жовтень 2016р. - квітень 2017 р. складає: 26035,99 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.02.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

28 лютого 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить у задоволенні позову відмовити з сукупності підстав.

Відповідач, у тому числі й в наслідок бездіяльності позивача, не проживає в своїй квартирі, так як остання не придатна до проживання у зв`язку із триваючим систематичним затопленням, що підтверджується наданим відповідачем висновком експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 14734.

Позивач не є балансоутримувачем будинку, тобто суб`єктом який утримує будинок.

Між Позивачем та Відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, у тому числі й підписаний договір по наданню житлово-комунальних послуг.

Позивач не довів існування тарифів на утримання ним будинку, які стали підставою для нарахування заборгованості Відповідачу. Позовна заява та доданий до неї розрахунок заборгованості не містять будь-якого обґрунтування сум заборгованості та розрахунку сум заборгованості відповідно до затверджених тарифів.

Позивач у розрахунку заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій безпідставно та необґрунтовано змінив тариф послуг в залежності від кв.м., зокрема за травень 2016 року вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території розрахована по тарифу 4,15 грн. за 1 кв. м., а з червня 2016 року по листопад 2019 року - по тарифу 6,70 грн. за 1 кв. м. Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів затвердження уповноваженим органом державної влади зміни Позивачу у червні 2016 року тарифів за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Позивач безпідставно та необґрунтовано нараховує Відповідачу заборгованість з централізованого опалення в сумі 26 035,99 грн. будь-які договірні відносини щодо надання послуг з опалення між Позивачем та Відповідачем відсутні, а з 27 вересня 2001 року на підставі рішень Київради від 21.12.2000 № 128/1105, № 129/1106, № 131/1108 між Київською міською державною адміністрацією (адміністрація) та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальник) було укладено Угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва. Тому з вересня 2001 року суб`єктом господарювання з постачання теплової енергії в м. Києві є ПАТ «Київенерго». Тобто, постачальником послуг з центрального опалення Відповідачу спочатку було ПАТ «Київенерго» а з травня 2018 року виступає КП «Київтеплоенерго». Позивач не є суб`єктом господарювання з постачання теплової енергії - опалення. Разом з тим, у Відповідача відносини з централізованого опалення квартири оформлені з суб`єктом господарювання з постачання теплової енергії в м. Києві - ПАТ «Київенерго». Відповідач має відкритий у постачальника теплової енергії - ПАТ «Київенерго» особистий рахунок № НОМЕР_2 . Відповідно до квитанції з оплати послуг з централізованого опалення за грудень 2017 року у Відповідача перед ПАТ «Київенерго», а не перед Позивачем рахувався борг з централізованого опалення в сумі 3255,92 грн. Вищевказаний борг Відповідач сплатив. Постачання Відповідачу послуг з централізованого опалення саме ПАТ «Київенерго» підтверджується й іншими рахунками та квитанціями про їх сплату, що додані відповідачем до відзиву. А тому, позовна вимога в частині стягнення з позивача заборгованості з централізованого опалення в сумі 26 035,99 грн. є безпідставним і до задоволення не підлягає.

Наданий Позивачем у Додатку № 1 до позовної заяви Розрахунок заборгованості не враховує оплати Відповідача здійснених 01.06.2019 року в сумі 2 500,00 грн. та 09.04.2019 р. в сумі 3 600,00 грн.

Також відповідач не погоджується з виникненням обов`язку по сплаті послуг на підставі Акту приймання-передачі житлових будинків від 01.03.2010 р., яким забудовником - TOB «Житло-Буд» було передано Позивачу в експлуатаційно-технічне обслуговування багатоквартирний будинок. Зазначає, що даний акт не встановлює жодних правових обов`язків для Відповідача, у тому числі й щодо сплати коштів за надані послуги. Окрім того, даний Акт не засвідчує, що послуги були реально надані у відповідному об`ємі та відповідної якості, а Відповідач їх фактично спожив. Також, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачає як підставу нарахування коштів за комунальні послуги передачу юридичній особі (не керуючій компанії, не ОСББ) багатоквартирного будинку на підставі акту приймання-передачі без взяття багатоквартирного будинку на баланс. Посилаючись на статті 516 та 517 ЦК України, у яких визначено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили, що Позивач повідомив Відповідача про передачу від TOB «Житло-Буд» на підставі вищевказаного Акту будинку Позивачу.

Позивач не довів, що Відповідач фактично спожив послуги.

Крім того відповідач подав заяву про застосування строків давності.

04 березня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Позивач вважає заперечення відповідача безпідставними і необґрунтованими. В спростування правової позиції відповідача зазначає, що послуги надаються споживачам незалежно від їх проживання у будинку, що відповідач не надав доказів відключення квартири від централізованого опалення будинку, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2019 року у справі №761/12945/19 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди позов задоволено і стягнуто майнову шкоду, що законодавство України не містить будь-яких заборон надавати послуги споживачам, не будучи балансоутримувачем будинку, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що послуги надавались позивачем належним чином та відповідно умов, що визначені законодавством України у сфері житлово-комунальних послуг, на підставі тарифів, що затверджені розпорядженням КМДА № 206 від 08.04.16р., які є чинними і ніким не оскаржувалися, що відповідачем не надано доказів наявності в спірний період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року діючого договору з виробником послуг з централізованого опалення.

З урахуванням наданих сторонами заяв по суті справ вбачається, що судом створено всі можливості умови для належної реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання ними своїх процесуальних обов`язків.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі обставини справи.

Відповідно до акта приймання-передачі житлових будинків від 01 березня 2010 року позивач прийняв на баланс і експлуатаційно-технічне обслуговування житлові будинки з інженерно-технічними системами та мережами (в т.ч. з будинковими електричними мережами) та водопровідними і каналізаційними мережами, серед яких й будинок по АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 06.06.2003 року відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 (а.с. 11).

Сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, згідно із розрахунку заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території складається із заборгованості за період з травня 2016р. по листопад 2019р. та становить 47572,63 грн., а, згідно розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2016р. по квітень 2017 р. складає: 26035,99 грн. (том 1, а.с. 4-5).

Позивачем з підрядними організаціями було укладено ряд договорів, зокрема:

з Акціонерною енергопостачальною компанією укладено договір про постачання електричної енергії №26139 (а.с. 15-23) з підтвердженням виконання робіт за адресою: АДРЕСА_2 рахунками-розшифровками за період з травня 2016 року по грудень 2018 року (том 1, а.с. 24-134);

з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» укладено договір №3126139ПВ від 17.12.2018 р. про постачання електричної енергії споживачу з додатками (а.с. 135-145), з підтвердженням виконання робіт за адресою: АДРЕСА_2 переліком об`єктів та точок комерційного обліку (том 1, а.с. 147-150), а також рахунками-розшифровками за період з січня 2019 року по листопад 2019 року (том 1, а.с. 151-184);

з Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» укладено договір №32-0581 від 10.12.2003 року на постачання теплової енергії у гарячій воді (том 1, а.с. 185-192), з підтвердженням виконання робіт актами наданих послуг за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року (том 1, а.с. 193-199);

з Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтехніка» укладено договір №343 від 02.03.2015 р. про надання послуг з вивозу та знищення твердих побутових відходів (том 1, а.с. 200-202), з підтвердженням виконання робіт за адресою: АДРЕСА_2 довідклою- дислокацією та актами наданих послуг за період з травня 2016 року по січень 2019 року (том 1, а.с. 203-236);

з Приватним підприємством «Спецкомунтехніка» укладеного договір №343/19 від 01.02.2019 року з додатками про надання послуг із вивезення, розміщення та знешкодження твердих побутових відходів від 01.02.2019 р. (том 1, а.с. 237-241), з підтвердженням виконання робіт за адресою: АДРЕСА_2 актами наданих послуг за період з лютого 2019 року по липень 2019 рік (том 1, а.с. 245-250);

з Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстерліфт» укладено договір №29/10 від 31 травня 2010 року на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів (том 2, а.с. 5-8), з підтвердженням виконання робіт за адресою: АДРЕСА_2 актами наданих послуг за період з травня 2016 року по квітень 2017 року (том 2, а.с. 11-34),

з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мувіліфт: Ліфти Італії» укладено договір по технічному обслуговуванню ліфтів (том 2, а.с. 35-39), з підтвердженням виконання робіт за адресою: АДРЕСА_2 актами наданих послуг за період з травня - травень 2018 (том 2, а.с. 48-60);

з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕс Ліфт» укладено договір №23 від 01.06.2018 року на часткове технічне обслуговування та ремонт ліфтів (том 2, а.с. 61-64) з підтвердженням виконання робіт за адресою: АДРЕСА_2 актами наданих послуг за період з червеня 2018 - листопад 2019 року (том 2, а.с. 67-84).

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, що діяла до втрати чинності від 01.05.2019), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Предметом позову є стягнення саме заборгованості за надання комунальних послуг.

Хоча у ч.1 ст.19 закону №1875-ІV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений у п.5 ч.3 ст.20 закону №1875-ІV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15 та Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц.

Отже відсутність укладеного договору не звільняє відповідача від обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Разом з тим вказаний обов`язок виникає лише в разі отримання споживачем певних послуг.

Отже питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення.

Відповідач заперечуючи проти позову, посилаючись на те, що акт приймання-передачі житлових будинків від 01 березня 2010 року не засвідчує, що послуги були реально надані у відповідному об`ємі та відповідної якості, а Відповідач їх фактично спожив. Також посилається на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який не передбачає як підставу нарахування коштів за комунальні послуги передачу юридичній особі (не керуючій компанії, не ОСББ) багатоквартирного будинку на підставі акту приймання-передачі без взяття багатоквартирного будинку на баланс. Однак вказане твердження відповідача спростовується матеріалами справи, зокрема наданими позивачем договорами з додатками, а також актами виконаних робіт, які свідчать про те, що послуги позивачем надавались відповідачу належним чином, претензій щодо їх фактичного ненадання матеріали справи не містять. Крім того з акта приймання-передачі житлових будинків від 01 березня 2010 року позивач прийняв на баланс і експлуатаційно-технічне обслуговування житлові будинки з інженерно-технічними системами та мережами (в т.ч. з будинковими електричними мережами) та водопровідними і каналізаційними мережами, серед яких й будинок по АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Разом із тим, як вбачається із змісту позовної заяви заперечення відповідача зводяться до того, що Відповідач, у тому числі й в наслідок бездіяльності позивача, не проживає в своїй квартирі, так як остання не придатна до проживання у зв`язку із триваючим систематичним затопленням, що підтверджується наданим відповідачем висновком експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 14734.

Так за результатами наданого відповідачем судового експертно будівельно-технічного дослідження по квартирі АДРЕСА_3 вбачається, що частина даху багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2 не відповідає проекту. Причиною затоплення квартири АДРЕСА_5 стало потрапляння води з даху багатоквартирного житлового будинку через квартиру АДРЕСА_6 внаслідок порушення власником квартири АДРЕСА_7 гідроізоляційного шару покрівлі. Наслідком затоплення квартири АДРЕСА_5 квартиру АДРЕСА_6 стало перепланування частини даху багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 . Затоплення квартири АДРЕСА_5 носить довготриваючий і постійний характер. За результатами експертного дослідження встановлено, що перепланування частини даху багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 над квартирами АДРЕСА_6 та АДРЕСА_8 було здійснено власником квартири, АДРЕСА_7 ОСОБА_3 . Із змісту позовної заяви також вбачається наявність спору між власником квартири АДРЕСА_6 та власником квартири АДРЕСА_7 .

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Тому суд звертає увагу, що предметом вказаного спору є стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг. У даній справі суд не вирішує питання щодо відшкодування збитків, а тому не встановлює підстав для деліктної відповідальності, а відповідно й складу правопорушення, а саме: а) наявності шкоди, б) протиправної поведінки заподіювача шкоди, в) причинного зв`язку між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вини. У зв`язку із цим висновок експерта не спростовує наявності підстав для стягнення заборгованості, оскільки ним не спростовано фактичного користування житлово-комунальними послугами відповідачем.

Відповідач від надання послуг не відмовлялася, а тому посилання на непроживання у належній на праві власності квартирі також не скасовує обов`язку оплати таких послуг. Вказаний висновок також узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 грудня 2018 року у справі № 638/11034/15-ц (провадження № 61-30699 св 18).

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 , відповідно до свідоцтва про право власності від 06.06.03 р.

Як вбачається із змісту позовної заяви, однією із підстав заперечення на позов є незгода відповідача із зміною тарифів з 4,15 грн. за 1 кв. м. на 6,70 грн. за 1 кв. м. Однак вказані зміни узгоджуються із розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 206 від 08.04.16р. (послуги з утримання будинків та прибудинкових територій) внесено зміни до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачам залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, встановлених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 вересня 2014 року №1078, зареєстрованим в Головному управлінні юстиції у місті Києві від 20 жовтня 2014 року за №42/1095 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 березня 2015 року №210.

У зв`язку із цим, суд дійшов висновку, що послуги надавались позивачем належним чином та відповідно умов, що визначені законодавством України у сфері житлово-комунальних послуг, на підставі тарифів, що затверджені розпорядженням КМДА № 206 від 08.04.16р. (послуги з утримання будинків та прибудинкових територій) та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 31.03.2015 N 1171 у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 09.06.2016 № 1101 (послуги з централізованого опалення).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, що діяла до втрати чинності від 01.05.2019) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. З ст. 20 цього ж Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом із цим, із доданих відповідачем до матеріалів справи копій квитанцій вбачається, що ним частково оплачувалися кошти за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, однак, вказані оплати не були враховані позивачем у розрахунку заборгованості. Зокрема, як вбачається із квитанції №9 від 09.04.2019 року відповідачем оплачено 3600,00 грн. за послуги по особовому рахунку НОМЕР_3 , із квитанції №218 від 21.06.2019 року відповідачем оплачено 2500,00 грн. за послуги по особовому рахунку НОМЕР_3 .

А тому сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, згідно із розрахунку заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території складається із заборгованості за період з травня 2016р. по листопад 2019р. в сумі 47572,63 грн. підлягає задоволення частково. З урахуванням 6100,00 грн., які фактично сплачені відповідачем, до стягнення підлягає 41472,63 грн. заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Щодо стягнення заборгованості з централізованого опалення за період з жовтня 2016 р. по квітень 2017 р. у сумі 26035,99 грн., то суд враховує заперечення відповідача про наявність відкритого у постачальника теплової енергії - ПАТ «Київенерго» особового рахунку № НОМЕР_2 . Відповідачем зазначено, що відповідно до квитанції з оплати послуг з централізованого опалення за грудень 2017 року у відповідача перед ПАТ «Київенерго», а не перед позивачем рахувався борг з централізованого опалення в сумі 3255,92 грн.

На підтвердження договірних відносин відповідача з ПАТ «Київенерго» відповідачем додано копію рахунка за грудень 2017 року за грудень 2018 року, а також копії квитанцій про оплату від 06.12.2018 р., від 21.06.2019 р., 25.10.2019 р., 06.12.2019 р., 22.01.2020 р.

Разом із цим вказані посилання відповідача не спростовують позовних вимог, оскільки позивач, відповідно до розрахунку заборгованості, просить стягнути суму заборгованості з централізованого опалення за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року.

А тому сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, згідно із розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2016 р. по квітень 2017 р. у сумі 26035,99 грн., підлягає до задоволення повністю.

Разом із цим відповідач подав заяву про застосування строків давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Частинами першою та п`ятою ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч.1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Частиною другою ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З огляду на виключну важливість інституту позовної давності доцільно нагадати, як його оцінює Європейський суд з прав людини. Він наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позивач визначив період для стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з травня 2016 р. по листопад 2019 р., а заборгованості за послуги з централізованого опалення - за період з жовтня 2016 р. по квітень 2017 р., а з позовом звернувся в грудні 2019 року, тому задоволенню підлягають вимоги про стягнення з грудня 2016 року по листопад 2019 року.

З урахуванням заяви про застосування строку позовної давності потрібно стягнути 34083,92 грн. (41472,63 - 7388,71) заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року, із зменшенням на 6100,00 грн., які фактично сплачені відповідачем, а також 20347,97 грн. (26035,99 - 5688,02) суми заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з грудня 2016 року по листопад 2019 року. Разом до стягнення 54431,89 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного доручення №2012 від 23.12.2019 року, позивачем за подання позову сплачено 1921,00 грн. судового збору (том 2, а.с. 87).

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 54431,89 грн., що становить 73,95 % (54431,89 х 100% : 73608,62). А тому судовий збір у пропорційному розмірі - 1420,58 грн. потрібно покласти на відповідача (1921 х 73,95%).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 322, 509, ЦК України, ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» (код ЄДРПОУ: 30167045, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, 8) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» (код ЄДРПОУ: 30167045, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, 8) 54431,89 грн. (п`ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять одну) гривню 89 копійок заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 1420,58 грн. (одну тисячу чотириста двадцять) гривень 58 копійки судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 19176,73 грн. (дев`ятнадцяти тисяч сто сімдесяти шести) гривень 73 копійок заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: