Рішення № 88703852, 10.04.2020, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/213/20

провадження №2/457/141/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі:

головуючого Грицьківа В.Т.,

з участю секретаря Кушнір М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 126593,79 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до нього із заявою № б/н від 15.07.2011 року, відповідно до якої отримав кредит у розмірі 50000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак відповідач своєчасно платежі не вносив, внаслідок чого станом на 10.01.2020 року у нього утворилася заборгованість в розмірі 126593,79 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про інше та відповідачем не надано відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріли справи, безпосередньо дослідивши докази, дійшов до наступного висновку.

У матеріалах справи міститься копія Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 15.07.2011 року, в якій зазначено прізвище, ім`я та по-батькові відповідача, його дата народження, РНОКПП, паспортні дані, адреса проживання та номери телефонів.

У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що підписант згідний з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг. Також, клієнт ознайомився і згідний з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.

При цьому, Анкета-заява, копія якої додана позивачем до позовної заяви, не містить посилань на розмір кредиту, умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов Договору.

Крім того, у відповідному місці Анкети-заяви відсутня позначка про те, яку саме карту клієнт бажав оформити, а також що підписант Анкети-заяви отримав Пам`ятку клієнта, що містить, у тому числі, Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування, а також що він ознайомився з її умовами під підпис.

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 15.07.2011 року містить розділ про те, що особа ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанка, виявляє бажання оформити на своє ім`я послугу з нижче перелічених: «Платіжна картка Кредитка «Універсальна», «Карта класу Gold», «Зарплатна картка», «Пенсійна картка», «Ощадкнижка (депозит)», «Дебетова особиста картка», «Ідентифікація з паспортом», проте анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не містить відмітки, яку послугу бажав оформити на своє ім`я підписант після ознайомлення у Умовами та Правилами, а відповідно не містить інформації, що особа погодилася укласти кредитний договір.

Також вказана анкета-заява не містить запису, який бажаний кредитний ліміт по платіжній карті «Універсальна»/класа Gold підписант просив встановити.

Позивачем не вказано, яку картку «Універсальна» чи «Gold», було надано відповідачу та номер такої картки.

Будь-яких доказів про отримання відповідачем кредитної картки суду позивачем надано не було.

Також позивачем не надано доказів про рух коштів по такій картці.

Як і позовна заява не містить відомостей про те, за якою саме карткою «Універсальна» чи «Gold» було надано кредит позивачем відповідачу, так і надані суду докази на це не вказують.

До позовної заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Крім того, позивач не підтвердив доказами те, що на момент підписання Анкети-заяви 15.07.2011 року відповідач був ознайомлений саме з тими Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» та саме тими Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку, витяги з яких долучено до позовної заяви, а також те, що Розрахунки заборгованості за договором б/н від 15.07.2011 року, які долучені до позовної заяви, дійсно стосуються кредиту, яким користувався відповідач, так як ні в Анкеті-заяві, ні в Розрахунках, ні в інших документах, які долучені до позовної заяви, немає посилань на відомості, за допомогою яких можливо ідентифікувати боржника, зокрема посилань на номер карткового рахунку боржника.

Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав би на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Необхідність доказування ознайомлення відповідача з Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку підтверджується правовим висновком Верховного Суду України, зробленим у справі № 6-2320цс16 від 22 березня 2017 року, в якій було скасовано рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у зв`язку з тим, що «суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту».

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом волевиявлення підписанта на укладення кредитного договору із позивачем, а також не є належним і допустимим доказом про вчинення банківських операцій на підтвердження розміру заборгованості відповідача перед позивачем.

У відповідності до вимог статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 2 статті 83 ЦПК України визначає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем до позовної заяви не додано докази, які б підтверджували, що на момент підписання Анкети-заяви між відповідачем та позивачем було узгоджено розмір кредиту, умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплату відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов Договору. Не надано доказів того, яку саме карту клієнт бажав намір оформити, що підписант Анкети-заяви отримав Пам`ятку клієнта, що містить, у тому числі, Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування, а також те, що він ознайомився з її умовами під підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, коли відповідач підписав Анкету-заяву.

Однак, такі доводи позивача судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надана позивачем копія Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку не містить інформації, що відповідач, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанка, виявив бажання отримати кредит.

Таким чином, анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яку підписав відповідач 15.07.2011 року, не є належним доказом укладення позивачем та відповідачем кредитного договору.

Надані позивачем витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов та Правил надання банківських послуг не містять будь-яких відміток про намір відповідача укласти з позивачем кредитний договір, а тому не є належними доказами укладення такого договору.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника, у даному випадку – відповідача. Крім того, не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву та під час її підписання був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо укладання кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. А тому, відповідно до ст.ст. 77-80 ЦПК України вказана анкета-заява не є належним, допустимим та достатнім доказом, який підтверджував би факт надання відповідачу кредиту в розмірі 50000,00 грн.

У вказаній Анкеті-заяві підписант лише виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку та погодив, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, ознайомився і погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка.

Водночас, як вже вказувалося, судом встановлено, що в заяві підписантом взагалі не зазначено який тип платіжної картки він бажає отримати. Крім того, в анкеті-заяві відсутнє позначення у відповідній графі про отримання та ознайомлення під підпис Пам`ятки Клієнта, яка містить, в тому числі, Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування.

Наданий АТ КБ «ПриватБанк» до суду витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» також не відповідає вимогам ст.ст. 77-80 ЦПК України, оскільки не містить ані підпису відповідача, ані доказів того, що саме картка «Універсальна» була видана відповідачу на підставі Анкети-заяви.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надані позивачем розрахунки не містять ні номеру карткового рахунку із видом платіжної картки, ні інших реквізитів, з яких можна зробити висновок про належність заборгованості саме відповідачки та з яких саме підстав виникла ця заборгованість.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» 16 липня 1999 року № 996-XIV.

Згідно п. 62 Постанови Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, надані позивачем розрахунки заборгованості є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача, які не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» 16 липня 1999 року № 996-XIV, не є первинними документами, не можуть підтверджувати наявність заборгованості відповідача перед позивачем та відповідно не є допустимими доказами в розумінні ст. 79 ЦПК України.

Інших доказів на обґрунтування позовних вимог позивачем надано до суду не було.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі на підставі Анкети-заяви не виникло кредитних відносин, оскільки підписаною Анкетою-заявою не узгоджено в належній письмовій формі істотні умови цього виду договірних відносин: розміру кредиту, процентів за користування кредитом, питання застосування до позичальника, у разі невиконання ним своїх зобов`язань, неустойки (пені, штрафу), а також вид, номер кредитної картки, з якої відбувалось зняття коштів, а також і час її отримання відповідачем. Також позивачем не надано доказів, що відповідачем підписувалися Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи банку, а також, що саме ці Умови мав на увазі підписант, підписуючи Анкету-заяву, не надано доказів отримання відповідачем кредиту, тому у позові слід відмовити за недоведеністю, оскільки докази, які були надані позивачем не доводять факту, що 15.07.2011 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір, що містить відповідні умови кредитування, з яким погодився відповідач, та відповідно, брав на себе зобов`язання зі сплати відсотків та неустойки у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, і на підставі умов якого банком зроблено розрахунок заборгованості у розмірі 126593,79 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 638, 1054 ЦК України керуючись ст.ст. 76-89, 263-265, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Трускавецький міський суд Львівської області.

Суддя: В. Т. Грицьків